Постанова

від 25.05.2020 по справі 260/1404/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1404/19 пров. № А/857/1001/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Коваля Р.Й., Пліша М.А.,

за участі секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.,

представник позивача : Брикар О.М,

відповідач: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хустбетонбуд на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року про залишення частини позовних вимог без розгляду у справі № 260/1404/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Хустбетонбуд до Головного управління ДФС у Закарпатській області, Державної фіскальної служби України про скасування рішень та зобов`язання вчинити дії (з урахуванням уточнених позовних вимог),-

суддя в 1-й інстанції - Ващилін Р.О.,

час ухвалення рішення - 12 год. 23 хв.,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення - 02.12.2019,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Хустбетонбуд звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Закарпатській області, Державної фіскальної служби України, в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №625586/37036430 від 02.04.2018 р.; 2) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №625557/37036430 від 02.04.2018 р.; 3) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №649621/37036430 від 16.04.2018 р.; 4) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №649633/37036430 від 16.04.2018 р.; 5) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №625583/37036430 від 02.04.2018 р.; 6) зобов`язати Головне управління ДФС у Закарпатській області та Державну Фіскальну Службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №21 від 23.10.2017 р., подану Товариством з обмеженою відповідальністю Хустбетонбуд ; 7) зобов`язати Головне управління ДФС у Закарпатській області та Державну Фіскальну Службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №27 від 28.10.2017 р., подану Товариством з обмеженою відповідальністю Хустбетонбуд ; 8) зобов`язати Головне управління ДФС у Закарпатській області та Державну Фіскальну Службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №28 від 30.10.2017 р., подану Товариством з обмеженою відповідальністю Хустбетонбуд ; 9) зобов`язати Головне управління ДФС у Закарпатській області та Державну Фіскальну Службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №24 від 24.10.2017 р., подану Товариством з обмеженою відповідальністю Хустбетонбуд ; 10) зобов`язати Головне управління ДФС у Закарпатській області та Державну Фіскальну Службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №31 від 26.10.2017 р., подану Товариством з обмеженою відповідальністю Хустбетонбуд .

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2019 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Ухвалою суду від 22.02.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 20.03.2019 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року у задоволення клопотання представника позивача про поновлення строку позовної давності відмовлено. Залишено без розгляду позов Товариства з обмеженою відповідальністю Хустбетонбуд в частині:

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №649621/37036430 від 16.04.2018 р.;

- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області №649633/37036430 від 16.04.2018 р.;

- зобов`язання Головне управління ДФС у Закарпатській області та Державну Фіскальну Службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №28 від 30.10.2017 р., подану Товариством з обмеженою відповідальністю Хустбетонбуд ;

- зобов`язання Головне управління ДФС у Закарпатській області та Державну Фіскальну Службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №24 від 24.10.2017 р., подану Товариством з обмеженою відповідальністю Хустбетонбуд .

З ухвалою суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив її в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що оскаржена ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить ухвалу суду скасувати, справу скерувати до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині вимог.

У апеляційній скарзі посилаючись на статтю 6 Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, зазначає, що суд має з`ясувати, чи має місце порушення суб`єктивних прав, свобод чи інтересів особи і, у разі наявності такого порушення, може поновити строки звернення до суду та вирішити спір (задовольнити вимоги) чи залишити позов без розгляду.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, зазначає наступне.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду та залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивач своєчасність отримання рішення контролюючого органу за результатами розгляду поданих скарг про відмову у задоволенні таких не оспорює, жодних інших аргументів, окрім зміни правової позиції Верховного Суду, на підтвердження обставин неможливості звернутися до суду з врахуванням скорочених строків звернення не зазначає, а відтак суд не вбачає підстав для поновлення строку звернення в частині оскарження рішень від 16.04.2018 про відмову в реєстрації податкових накладних №24 від 25.10.2017 та №28 від 30.10.2017.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із такими висновками суду першої інстанції та з приводу спірних правовідносин зазначає таке.

Спірним у цій справі є питання застосування строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних в ЄРПН та зобов`язання таких зареєструвати.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як уже зазначено, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Колегія суддів погоджується із твердженням суду першої інстанції, що пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду. Із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Проте, із матеріалів справи встановлено, що 15 листопада 2019 року відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких у зв`язку з пропуском позивачем 3-місячного строку звернення до суду (враховуючи застосування щодо рішень комісії ГУ ДФС у Закарпатській області від 16.04.2018 р. процедури адміністративного оскарження) позовні вимоги в частині оскарження рішень від 16.04.2018 про відмову в реєстрації податкових накладних №24 від 25.10.2017 та №28 від 30.10.2017 просив залишити без розгляду.

В судовому засіданні 26 листопада 2019 року представник позивача подав до суду клопотання про поновлення строку позовної давності, в якому зазначав, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки до відступлення Верховним Судом у постанові від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 (на яку посилається відповідач у заявленому клопотанні) від попередньої правової позиції з приводу застосування строків оскарження рішень щодо відмови у реєстрації податкових накладних, вважалось, що такий становить 1095 днів незалежно від використання права адміністративного оскарження.

Згідно з частою третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина шоста статті 161 КАС України).

Відповідно до частин першої, шостої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

КАС України не пов`язує право суду поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Таким чином, у кожному випадку, суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його поновлення, та робить висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинно містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості. Відповідно з цим, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на обґрунтування поданого клопотання позивач посилався, зокрема, на те, що станом на дату отримання спірного рішення існувала правова позиція судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів.

11.10.2019 у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по справі № 640/20468/18 відступлено від вищевказаного висновку і сформульовано новий правовий висновок, згідно з яким: а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу; б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Суд першої інстанції відмовляючи в поновленні строку зокрема зазначив, що відступлення Верховним Судом від попередньої правової позиції не є належною підставою для визнання причин пропуску до суду поважними. Більше того, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію, на що звернула увагу Велика Палата Верховного Суду в постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент звернення до суду із позовом, товариство станом на 03.10.2019 не знало і не мало можливості дізнатись про існування практики, якою б встановлювався інший строк на оскарження рішень податкового органу, ніж 1095 днів, внаслідок чого в подальшому і звернулося до суду із клопотанням про поновлення строку звернення до суду та визнання такого пропуску строку з поважних причин.

Позивач міг обґрунтовано сподіватися на звернення до суду у строк, тривалістю 1095 днів, визначений ст. 102 ПК України. Водночас зміна правового регулювання щодо застосування строку на звернення до суду у спорах даної категорії у постанові Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 не може бути перешкодою для реалізації права позивача на звернення до суду для захисту своїх прав.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі Делькур проти Бельгії висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 по справі Беллет проти Франції , в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Окрім того, оцінюючи обставини, що перешкоджали вчасній реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених позивачем доводів і з того, чи мав він за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі Ілхан проти Туреччини (Ilhan v. Turkey) від 27.06.2000, правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У рішеннях у справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії від 13.01.2000 та у справі Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії від 28.10.1998 Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

В даному випадку, зважаючи на доводи позивача, що стосуються причин пропуску строку звернення до суду, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що наведені в клопотанні причини пропуску строку звернення до суду не є поважними та з метою запобігання порушенню права позивача на судовий захист вважає, що такий підлягав поновленню.

Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Хустбетонбуд - задовольнити частково.

Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2019 року про залишення частини позовних вимог без розгляду у справі № 260/1404/19 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. Й. Коваль М. А. Пліш Повне судове рішення складено 01 червня 2020 року.