Ухвала

від 02.01.2009 по справі 2-а-29/08

ГЛУХІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№ 2-а-29/08

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 січня 2009 року місто Глухів

Глухівський міськрайсуд С умської області в особі судд і Демченка О.С., при секретарі Дмитренко О.С., розглянувши у в ідкритому судовому засіданн і справу адміністративної юр исдикції за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного ф онду України у місті Глухові (далі - УПФУ у м. Глухові) про ст ягнення недоплаченої щоміся чної державної соціальної до помоги, передбаченої Законом України «Про соціальний зах ист дітей війни»,

встановив.

За поданим до Глухівськог о міськрайсуду 19 листопада 2008 р оку та підтриманим в суді поз овом мешканець міста Глухів ОСОБА_1, який народився І НФОРМАЦІЯ_1 у місті Глухів і є громадянином України, прос ить суд судовим рішенням зоб ов'язати УПФУ у м. Глухові нара хувати недоплачену йому у 2006-200 8 роках як особі, яка має стату с дитини війни, передбачену с таттею 6 Закону України „Про с оціальний захист дітей війни " №2195-IV від 18 листопада 2004 року (дал і - Закон №2195-IV) щомісячну держав ну соціальну допомогу у вигл яді підвищення до пенсії у ро змірі 30 % мінімальної пенсії з а віком. При цьому позивач пос илається на те, що дію статті 6 зазначеного Закону було зуп инено і звужено певними поло женнями Законів України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Держ авний бюджет України на 2008 рік » всупереч частини З статті 22 Конституції України, що знай шло своє підтвердження в Ріш енні Конституційного Суду Ук раїни № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та в Рішенні Конституційног о Суду України № 10-рп/2008 від 22 тра вня 2008 року, у зв'язку з чим за пе ріод з січня 2006 року по жовтень (включно) 2008 року йому було нед оплачено підвищення до пенсі ї на загальну суму 3726 грн. 70 коп..

За змістом позовної заяви т а пояснення в суді позивача о станній до звернення до суду з даним позовом не звертався до відповідача з вимогами пр о проведення донарахування д о пенсії, яку він отримував за віком у 2006-2008 роках, відповідно до статті 6 Закону № 2195-IV.

3 наданого суду заперечення відповідача на позов вбачає ться, що відповідач позов не в изнає, посилаючись на те, що пр отягом 2006-2008 років УПФУ у м. Глух ові, як територіальний орган Пенсійного Фонду України, не мав достатніх правових підс тав для нарахування і сплати позивачу передбаченого перв инною редакцією статті 6 Зако ну № 2195-IV підвищення до пенсії. В ідповідач вважає, що відпові дно до статті 7 Закону № 2195-IV фіна нсове забезпечення передбач ених цим Законом державних с оціальних гарантій мало бути і має здійснюватись за рахун ок коштів Державного бюджету України; що виплата таких кош тів мала і має бути передбаче на Державним бюджетом Україн и, який на кожний бюджетний р ік затверджує відповідним за коном Верховна Рада України, а вже похідно від цього випл ата таких коштів мала і має бу ти передбачена в бюджеті Пен сійного Фонду України, який (б юджет) щорічно затверджуєтьс я Кабінетом Міністрів Україн и; і що Законом № 2195-IV чи іншими н ормативно-правовими актами о рганів державної влади Украї ни взагалі не визначені як ор ган, який повинен обраховува ти підвищення до пенсії дітя м війни, так і конкретний розм ір мінімальної пенсії за вік ом, виходячи з якого слід обч ислювати, нараховувати і спл ачувати підвищення до пенсії дітям війни.

З'ясувавши предмет спору, по дії і факти, які передували зв ерненню позивача до суду з да ним позовом, суд дійшов висно вку, що відкрита за таким позо вом справа не підлягає розгл яду в порядку адміністративн ого судочинства, а тому - підля гає закриттю.

При цьому суд виходить із зм істу правовідносин, в яких пр отягом 2006 - 2008 років перебували п озивач і відповідач, а також п оложень Конституції та іншог о діючого законодавства Укра їни, виходячи з яких мають вир ішуватись дані спірні правов ідносини.

Так, за змістом статті 1 Зако ну № 2195-IV, який визначає правови й статус дітей війни, основи ї х соціального захисту та гар антує їх соціальну захищеніс ть шляхом надання пільг і дер жавної соціальної підтримки , дитиною війни визнається ос оба, яка є громадянином Украї ни та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світов ої війни було менше 18 років, а д ержавною соціальною гаранті єю - встановлений цим Законом мінімальний розмір державно ї соціальної допомоги, а тако ж пільги з метою надання соці альної підтримки дітям війни .

Первинною редакцією статт і 6 Закону № 2195-IV було передбачен о, що дітям війни пенсії або що місячне довічне грошове утри мання чи державна соціальна допомога, що виплачується за мість пенсії, підвищуються н а 30% мінімальної пенсії за вік ом, а статтею 7 цього ж Закону п ередбачено, що фінансове заб езпечення державних соціаль них гарантій, передбачених ц им Законом, здійснюється за р ахунок коштів Державного бюд жету України.

В частині 2 статті 3 Закону № 2 195-IV закріплено, що встановлені цим Законом державні соціал ьні гарантії дітям війни не м ожуть бути обмежені або скас овані іншими нормативно-прав овими актами, а статтею 4 цього ж Закону передбачено, що Кабі нет Міністрів України розроб ляє і включає до загальнодер жавних програм відповідні по ложення щодо соціального зах исту дітей війни та здійснює контроль за їх виконанням, і щ о положення про соціальний з ахист дітей війни повинні бу ти відображені в програмах д іяльності Кабінету Міністрі в України, які схвалюються Ве рховною Радою України.

Пунктом 1 Прикінцевих полож ень Закону № 2195-IV передбачено, щ о цей Закон набирає чинності з 01 січня 2006 року, а пунктом 3 цих же положень Кабінет Міністр ів України зобов'язувався у д вомісячний строк:

подати до Верховної Ради Ук раїни пропозиції щодо привед ення законодавчих актів у ві дповідність із цим Законом;

привести свої нормативно- правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення мі ністерствами та іншими центр альними органами виконавчої влади своїх нормативно-прав ових актів у відповідність і з цим Законом; та

вжити заходів щодо приведе ння пенсій пенсіонерів, які в ийшли на пенсію до 1992 року, у ві дповідність із встановленим законом прожитковим мінімум ом.

Аналіз оприлюдненого післ я прийняття Закону № 2195-IV поточ ного законодавства України д ає підстави констатувати, що наведені у пункті 3 Прикінцев их положень Закону № 2195-IV припи си, спрямовані на реалізацію цього Закону, Кабінетом Міні стрів України не були викона ні, тоді як ще до набрання цим Законом чинності пунктом 17 ст атті 77 Закону України № 3235-IV від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» з мет ою приведення окремих норм з аконів у відповідність з цим Законом дію статті 6 Закону № 2195-IV було зупинено на 2006 рік. В под альшому, Законом України №3367-І V від 19 січня 2006 року «Про внесен ня змін до Закону України «Пр о Державний бюджет України н а 2006 рік» пункт 17 статті 77 з Зако ну № 3235-IV було виключено, а статт я 110 цього Закону була викладе на в редакції, відповідно до я кої пільги дітям війни, перед бачені статтею 6 Закону № 2195-IV, пі длягали запровадженню у 2006 ро ці поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначен ому Кабінетом Міністрів Укра їни за погодженням з Комітет ом Верховної Ради України з п итань бюджету. При цьому, поло ження Закону України „Про Де ржавний бюджет України на 2006 р ік", який діяв протягом 2006-го бю джетного року, не містили в со бі будь-яких застережень щод о подальшого (після закінчен ня 2006-го бюджетного року) запро вадження передбачених статт ею 6 Закону № 2195-IV пільг дітям вій ни.

Наведені положення Закону України «Про Державний бюдж ет України на 2006 рік» щодо зміс ту і запровадження дії статт і 6 Закону №2195 -IV неконституційн ими не визнавались, в іншому с удовому порядку не скасовува лись, а у 2006 році позивач, як дит ина війни, взагалі не отримув ав будь-якого підвищення до п енсії.

Пунктом 12 статті 71 Закону Укр аїни № 489-V від 19 грудня 2006 року «Пр о Державний бюджет України н а 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195-IV. Рішен ням Конституційного Суду Укр аїни № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року п ункт 12 статті 71 Закону України № 489-V від 19 грудня 2006 року було ви знано таким, що не відповідає Конституції України (неконс титуційним), у зв'язку з чим по ложення пункту 12 статті 71 Зако ну України № 489-V від 19 грудня 2006 ро ку в числі інших положень цьо го Закону втратило чинність з дня ухвалення зазначеного Рішення Конституційним Судо м України. Але й після цього у 2007 році позивач не отримував б удь-якого підвищення до пенс ії, передбаченого статтею 6 За кону № 2195-IV.

Підпунктом 2 пункту 41 Розділ у II Закону України № 107-VI від 28 гру дня 2007 року «Про Державний бюд жет України на 2008 рік» текст ст атті 6 Закону № 2195-IV було викладе но в такій редакції: «Дітям ві йни (крім тих, на яких поширюєт ься дію Закону України «Про с татус ветеранів війни, гаран тії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного до вічного грошового утримання чи державної соціальної доп омоги, що виплачується заміс ть пенсії, виплачується підв ищення у розмірі надбавки, вс тановленої для учасників вій ни». Виходячи з наведеної ред акції статті 6 Закону № 2195-IV пози вачу, як дитині війни, з 01 січня 2008 року до цього часу відповід ачем щомісячно виплачується підвищення до пенсії у розмі рі, який відповідає 10% прожитк ового мінімуму для осіб, які в тратили працездатність. Разо м з цим, Рішенням Конституцій ного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року пункт 41 Розділу II Закону України № 107-VI від 28 груд ня 2008 року в числі інших положе нь цього Закону було визнано неконституційним, а тому - втр атив чинність з дня ухваленн я зазначеного Рішення Консти туційного Суду України.

За змістом наведених Рішен ь Конституційного Суду Украї ни в обох зазначених випадка х положення Законів України «Про Державний бюджет Україн и на 2007 рік» та «Про Державний б юджет України на 2008 рік» в част ині зупинення дії та зміни ре дакції статті 6 Закону № 2195-IV Кон ституційним Судом України бу ли визнані неконституційним и і втратили чинність у зв'язк у з тим, що зупинення чи зміна законом про державний бюджет України дій інших законів Ук раїни чи їх положень в частин і раніше наданих пільг та вст ановлення іншого (додатковог о) правового регулювання від носин, ніж передбачено іншим и законами України, не відпов ідає ряду положень Конституц ії України. Даний факт в конте ксті позовних вимог позивача дає суду підстави визнати, що саме у зв'язку із внесенням (п рийняттям) наведених положен ь Законів України «Про Держа вний бюджет України на 2006 рік» , «Про Державний бюджет Украї ни на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік» на за конодавчому рівні було факти чно унеможлено реалізацію ст атті 6 Закону № 2195-IV щодо підвище ння дітям війни пенсій на 30% мі німальної пенсії за віком, і щ о саме у зв'язку з цим позивач (як і інші пенсіонери - діти ві йни) протягом 2006 і 2007 років взага лі не отримував зазначеного підвищення до пенсії, а у 2008 роц і отримував таке підвищення в значно менших розмірах, які не відповідали і не відповід ають у даний час положенням с татті 6 Закону № 2195-IV. Тобто, в рез ультаті прийняття Верховною Радою України (єдиним законо давчим органом державної вла ди) положень нормативно-прав ових актів, які були визнані К онституційним Судом України неконституційними і втратил и чинність, позивач зазнав ма йнової шкоди (не одержав дохо дів, які міг би реально одержа ти за звичайних обставин, якб и його право на одержання цих доходів не було порушено) в ро зумінні пункту 2 частини 2 стат ті 22 Цивільного кодексу Украї ни (далі - ЦК України). Той же фак т дає суду підстави визнати й те, що у даному випадку питанн я (спір) про відшкодування зав даних позивачу збитків (майн ової шкоди) має вирішуватись відповідно до положень стат ті 1175 ЦК України, яка (стаття) пе редбачає, що шкода, завдана фі зичній особі в результаті пр ийняття органом державної вл ади нормативно-правового акт а, що був визнаний незаконним і скасованим, відшкодовуєть ся державою незалежно від ви ни посадових чи службових ос іб такого органу. Такий поряд ок відшкодування позивачу за вданої йому майнової шкоди в ідповідає положенням частин и 2 статті 3 та частини З статті 152 Конституції України, за яки ми держава відповідає перед людиною за свою

діяльність, а матеріальна ч и моральна шкода, завдана осо бі актами і діями, що визнані н еконституційними, відшкодов ується державою у встановлен ому законом порядку. Таким чи ном, наведеними у цьому абзац і ухвали положеннями Констит уції та ЦК України конкретно визначено підстави і порядо к відшкодування фізичній осо бі майнової шкоди, завданої в результаті прийняття законі в чи окремих їх положень, що бу ли визнані незаконними.

Висновок суду про те, що дан ий спір не підлягає вирішенн ю в порядку адміністративног о судочинства (як спір між фіз ичною особою та суб'єктом вла дних повноважень) з точки зор у процесуального законодавс тва ґрунтується на тому, що, на думку суду, УПФУ у м. Глухові, я к і взагалі Пенсійний фонд Ук раїни, у даних спірних правов ідносинах не мають усіх визн ачених нормами Кодексу адмін істративного судочинства Ук раїни (далі - КАС України) озна к суб'єктів владних повноваж ень.

Так, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завдання ми адміністративного судочи нства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, пра в та інтересів юридичних осі б у сфері публічно-правових в ідносин від порушень з боку о рганів державної влади, орга нів місцевого самоврядуванн я, їхніх посадових і службови х осіб, інших суб'єктів при зді йсненні ними владних управлі нських функцій на основі зак онодавства, в тому числі на ви конання делегованих повнова жень.

Поняття «суб'єкт владних по вноважень» визначено пункто м 7 статті 3 КАС України, згідно з яким це - орган державної вл ади, орган місцевого самовря дування, їхня посадова чи слу жбова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних упр авлінських функцій на основі законодавства, в тому числі й на виконання делегованих по вноважень. Відтак, необхідно ю ознакою суб'єкта владних по вноважень, як сторони по спра ві адміністративної юрисдик ції, є здійснення цим суб'єкто м владних управлінських функ цій відносно іншої особи, як д ругої сторони у такій справі , саме у тих правовідносинах, з яких існує (виник) спір. Якщо ж у спірних правовідносинах с уб'єкт (орган державної влади , орган місцевого самоврядув ання, їхня посадова чи службо ва особа) не здійснює зазначе них владних управлінських фу нкцій щодо іншої особи, яка є у часником спору, то такий суб'є кт не перебуває «при здійсне нні управлінських функцій» і не має встановлених нормами КАС України ознак суб'єкта вл адних повноважень, а тому в та ких випадках спір між таким с уб'єктом та іншим учасником с пору не повинен вирішуватися за правилами КАС України.

Даючи оцінку повноваження м УПФУ у м. Глухові та Пенсійно му фонду України з точки зору наявності у цих органів усіх необхідних для суб'єкта влад них повноважень в розумінні норм КАС України ознак, в тому числі управлінських функцій щодо реалізації забезпеченн я прав позивача (інших пенсіо нерів - дітей війни) на отриман ня з 01 січня 2006 року передбачен ого статтею 6 Закону № 2195-IV щоміс ячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсі ї за віком, суд звертається до вже наведених положень стат ей 4 і 7 Закону 2195-IV, Преамбули, ста тей 5 і 6 Закону України «Про за гальнообов'язкове державне п енсійне страхування» № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон № 1058-IV ), який набрав чинності з 01 січн я 2004 року, пунктів 6, 12 і 13 Прикінце вих положень цього ж Закону т а Положення про Пенсійний фо нд України, затвердженого Ук азом Президента України № 121/2001 від 01 березня 2001 року (далі -Поло ження).

Як вже зазначалось, статтею 4 Закону № 2195-IV передбачено, що К абінет Міністрів України роз робляє і включає до загально державних програм відповідн і положення щодо соціального захисту дітей війни та здійс нює контроль за їх виконання м, і що положення про соціальн ий захист дітей війни повинн і бути відображені в програм ах діяльності Кабінету Мініс трів України, які схвалюютьс я Верховною Радою України, а с таттею 7 цього ж Закону передб ачено, що фінансове забезпеч ення державних соціальних га рантій, передбачених цим Зак оном, здійснюється за рахуно к коштів Державного бюджету України.

За змістом вступної частин и Закону № 1058-ІV цей Закон, розро блений відповідно до Конс титуції України та Основ законодавства України п ро

загальнообов'язкове держа вне соціальне страхування, в изначає принципи, засади і ме ханізми функціонування сист еми загальнообов'язкового де ржавного пенсійного страхув ання, призначення, перерахун ку і виплати пенсій, надання с оціальних послуг з коштів Пе нсійного фонду, що формуютьс я за рахунок страхових внеск ів роботодавців, бюджетних т а інших джерел, передбачених цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового держа вного пенсійного страхуванн я здійснюється виключно шлях ом внесення змін до цього Зак ону.

Відповідно до статті 5 Закон у №1058-IV цей Закон регулює відно сини, що виникають між суб'єкт ами системи загальнообов'язк ового державного пенсійного страхування. Дія інших норма тивно-правових актів може по ширюватися на ці відносини л ише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. В иключно цим Законом визначаю ться види пенсійних виплат; у мови набуття права та порядо к визначення розмірів пенсій них виплат; порядок здійснен ня пенсійних виплат за загал ьнообов'язковим державним пе нсійним страхуванням; порядо к використання коштів Пенсій ного фонду та організація і п орядок здійснення управлінн я в системі загальнообов'язк ового державного пенсійного страхування.

Відповідно до статті 6 Закон у № 1058-ІV непрацездатні громадя ни крім пенсійних виплат із с истеми пенсійного забезпече ння мають право отримувати д оплати, надбавки та підвищен ня до зазначених виплат, дода ткову пенсію в порядку та за р ахунок коштів, визначених за конодавством.

Відповідно до пункту 6 Прикі нцевих положень Закону № 1058-IV д о прийняття відповідного зак ону до пенсій, передбачених ц им Законом, установлюються н адбавки та здійснюються їх п ідвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезп ечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюютьс я в розмірах, що фактично випл ачувалися на день набрання ч инності цим Законом з наступ ною індексацією відповідно д о законодавства про індексац ію грошових доходів населенн я. Виплати їх здійснюється за рахунок коштів державного б юджету України.

За змістом пунктів 1, 2, 3, 4, 8 і 9 По ложення про Пенсійний фонд У країни та наведених норм Зак ону № 1058-IV Пенсійний фонд Украї ни є центральним органом вик онавчої влади, що здійснює ке рівництво та управління солі дарною системою загальнообо в'язкового державного пенсій ного страхування, яка базуєт ься на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплат пенсій і надання соці альних послуг за рахунок кош тів Пенсійного фонду України на умовах та в порядку, передб ачених Законом № 1058-ІV. Діяльніс ть Пенсійного фонду України спрямовується та координуєт ься Кабінетом Міністрів Укра їни через Міністра праці та с оціальної політики України. Джерелами формування коштів Пенсійного фонду України є: с трахові внески; кошти держав ного бюджету та державних ці льових фондів, що перерахову ються до Пенсійного фонду Ук раїни у випадках, передбачен их законодавством; благодійн і внески юридичних та фізичн их осіб; добровільні внески н а загальнообов'язкове держав не пенсійне страхування; бан ківські кредити; інші надход ження відповідно до законода вства. Бюджет Пенсійного фон ду України щороку затверджує ться Кабінетом Міністрів Укр аїни.

Зіставлення наведених нор м Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, Закону № 1058-IV від 09 липня 2003 р оку, Закону № 3235-IV від 20 грудня 2005 р оку, Закону № 3367-IV від 19 січня 2006 ро ку, Закону № 489-V від 19 грудня 2006 ро ку, Закону № 107-VI від 28 грудня 2007 ро ку та Положення про Пенсійни й фонд України з урахуванням Рішень Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 ро ку та № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року дає суду підстави визнати, що Пенсійний Фонд України та йо го територіальні органи (у да ному випадку - УПФУ у м. Глухов і) протягом 2006-2008 років на законо давчому, державному програмн ому і фінансовому рівнях не б ули наділені владними управл інськими функціями щодо реал ізації забезпечення прав поз ивача (інших пенсіонерів - діт ей війни) на отримання передб аченого статтею 6 Закону № 2195-IV щ омісячного підвищення до пен сії у розмірі 30% мінімальної п енсії за віком, оскільки за на даними діючим

пенсійним та іншим законод авством України повноваженн ями ( а також, виходячи з полож ень частини 2 ст. 19 Конституції ) Пенсійний фонд України та йо го територіальні органи не м али достатніх правових підст ав для нарахування і сплати п озивачу (як і іншим пенсіонер ам - дітям війни) передбаченог о первинною редакцією статті 6 Закону № 2195-ІV підвищення до пе нсії, тоді як застосування та кими органами аналогії закон у чи аналогії права у вирішен ні таких питань виходить за м ежі наданих таким органам по вноважень.

Наведене й дає суду підстав и визнати, що даний спір (дана справа) не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розг ляду (вирішенню) в порядку цив ільного судочинства, виходяч и з наведених положень Конст итуції та ЦК України, які регл аментують підстави і порядок відшкодування шкоди, завдан ої фізичній особі в результа ті прийняття органом державн ої влади нормативно-правовог о акту, що був визнаний незако нним, та в порядку, визначеном у Цивільним процесуальним ко дексом України.

Враховуючи викладене, кер уючись ст.ст. 1-4 та п. 1 ч. 1 ст. 157 К одексу адміністративного су дочинства України, суд

ухвалює.

Закрити провадження у дан ій справі у зв'язку з тим, що сп раву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Роз'яснити позивачеві, що ро згляд таких справ віднесено до юрисдикції загального суд у за місцем знаходження відп овідача.

Ухвала суду може бути оска ржена до Харківського Апеляц ійного адміністративного су ду шляхом подання заяви про а пеляційне оскарження ухвали суду та подання апеляційної скарги на ухвалу суду.

Заява про апеляційне оскар ження ухвали суду може бути п одана протягом 5 днів після от римання повного тексту ухвал и суду, а апеляційна скарга - п ротягом 10 днів після подання з аяви про апеляційне оскаржен ня.

Ухвала суду набере законно ї сили після спливу строку на подання заяви про апеляційн е оскарження ухвали суду, якщ о така заява не буде подана.