Постанова

від 14.01.2008 по справі 2-а-29/08

ЗГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-а-29/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2008 року Згурівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді     ДЕНИСЕНКО Н.О.

при секретарі     МАТВІЄНКО Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в смт.Згурівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення недорахованих сум на оздоровлення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 11.12.2007 року звернулася до суду з вищезазначеним адміністративним позовом, посилаючись не те, що вона є евакуйованою із зони відчудження у 1986 році, категорія 2, та згідно зі ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" мас право на щорічну допомогу на оздоровлення - 3 мінімальні заробітні плати, які визначаються на момент виплати, але їй відповідач виплачував дану допомогу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України '"Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року № 836. що призвело до зменшення суми виплати, вважає, що її права було порушено, про що вона дізналася, ознайомившись із постановами Вищого Адміністративного Суду України від 14.02.2007 року та 29.03.2007 року та Верховного Суду України від 20.02.2007 року щодо виплати допомоги на оздоровлення, після чого звернулася до відповідача з даного приводу, отримала від нього офіційне письмове роз'яснення та відмову в проведенні перерахунку цієї допомоги, тому просить визнати дії відповідача неправомірними щодо недорахування їй щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи із суми мінімальної заробітної плати, та зобов'язати відповідача виплатити їй суми щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2004 року по 2007 рік включно, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виникнення права на виплату за виключенням суми проведених виплат, в розмірі 4136,30 грн.

Управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області в своїх письмових запереченнях проти позову посилається на те, що відповідно до ст.62 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" порядок застосування цього Закону провадиться Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності, а саме, в розмірах, які і визначені Кабінетом Міністрів України, виходячи із реальних можливостей Державного бюджету України, згідно з бюджетними призначеннями з врахуванням вимог ст. 95 Конституції України позивачці і проведена виплата зазначеної допомоги на оздоровлення. Крім того, відповідач на підставі ст.99 КАС України, де встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, просить обчислювати строк звернення позивачки до суду з серпня 2007 року.

В судове засідання сторони не з'явилися, направили суду заяви, в яких просять слухати справу за їхньої відсутності, позивачка свій позов підтримує повністю, відповідач позов не визнає повністю.

В судовому засіданні під час огляду Положення про управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області встановлено, що управління є юридичною особою та здійснює виплату компенсацій за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Керуючись принципами верховенства права та законності, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні в судовому засіданні доказів в їх сукупності, які є у справі, суд приходить до висновку, що всі докази є належними, допустимими та достовірними, а також достатні і взаємно пов'язані.

Судом встановлено, що позивачка є евакуйованою із зони відчудження у 1986 році, категорія 2 (а.с.4), перебуває за місцем свого проживання (а.с.5) на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області, згідно з абз.7 ч.4 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на щорічну допомогу на оздоровлення - 3 мінімальні заробітні плати, розмір якої визначається на момент виплати, а саме: за 2005-2007 роки - 3381 грн. (2005 рік - (332 грн. х 3) + (2006 рік -(375 грн. х 3) + 2007 рік - (420 грн. х 3)), відповідач виплатив позивачці дану допомогу відповідно до постанов Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року № 836 та від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а саме: за 2005-2007 роки по - 75,00 грн. щорічно, а всього за 2005-2007 роки - 225 грн.. виплати проведені відповідно 22.10.2005 року, 27.09.2006 року та 26.04.2007 року (а.с.8), тому недорахована сума на оздоровлення в межах строку загальної позовної давності тривалістю у три роки відповідно до вимог ст.257 ЦК України складає - 3156 грн. (3381 грн. - 225 грн.).

Позивачка звернулася до суду в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст.99 КАС України, оскільки про своє порушене право дізналася в 2007 році, ознайомившись із постановами Вищого Адміністративного Суду України від 14.02.2007 року та 29.03.2007 року та Верховного Суду України від 20.02.2007 року щодо виплати допомоги на оздоровлення, після чого скористалася можливістю досудового порядку вирішення спору, звернулася до відповідача з даного приводу та отримала від суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду її звернення офіційне письмове роз'яснення від 19.10.2007 року, з якого дізналася про рішення суб'єкта владних повноважень, а саме, про відмову в проведенні їй перерахунку допомоги на оздоровлення (а.с.7).

Згідно із ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно із ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українською народу є обов'язком держави.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно зі ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується цією Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Згідно з ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.4 ст.99 КАС України якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

Згідно із ч.ч.4, 5, 7 ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 1 і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат: інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати: кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків. - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно зі ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" дія положень Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Верховною Радою України дія ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" протягом 2004-2005 років не призупинялась та було призупинено дію даної статті у частині виплат, компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік згідно із Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" від 20.12.2005 року № 3235-IV. на 2007 рік - із Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-У.

Закон України "Про Державний бюджет на 2006 рік" був прийнятий Верховною Радою України 20.12.2005 року № 3235-IV. зміни до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щодо доповнення його ст.71 було прийнято також Верховною Радою України згідно Закону України від 5 жовтня 2006 року № 231-У, тому в даному випадку вбачається за необхідне застосувати загальний принцип дії законів, відповідно до якого пізніше прийнятий акт витісняє попередній.

Конституційний Суд України у п.3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним г те, що з прийняттям акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них. зокрема, належать громадяни, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007). При прийнятті Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" зазначені правові позиції не були враховані. Таким чином, це дає підстави суду вважати, що Закон України "Про Державний бюджет на 2006 рік" щодо призупинення дії статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у частині виплат, компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2006 рік суперечить вимогам ч.3 ст.22 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік": абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" оскільки Конституція України, як зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Законом України "Про державний бюджет України на 2005 рік"  встановлено розмір мінімальної заробітної плати: з 01.01.2005 року - 262 грн.. з 01.04.2005 року-290 грн., з 01.07.2005 року - 310 грн.. з 01.09.2005 року - 332 грн.

Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік"   встановлено розмір мінімальної заробітної плати: з 01.01.2006 року - 350 грн., з 01.07.2006 року-375 грн., з 01.12.2006 року - 400 грн.

Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік"  встановлено розмір мінімальної заробітної плати: з 01.01.2007 року - 400 грн.. з 01.04.2007 року - 420 грн., з 01.07.2007 року - 440 грн.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оглянувши Положення про управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов позивачки необхідно задовольнити частково, так як в судовому засіданні доведено, що мають місце неправомірні дії відповідача щодо невиплати позивачці щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати та порушено матеріальне право позивачки на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати, вимоги позивачки щодо стягнення недорахованих сум на оздоровлення за 2004 рік не підлягають задоволенню, оскільки позивачка отримали дану допомогу відповідно 19.10.2004 року, а звернулася до суду 11.12.2007 року, тобто поза межами загальної позовної давності тривалістю у три роки.

Отже, оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, то суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.48 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанов Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26.07.1996 року №836 та від 12.07.2005 року №562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Крім того, позивачка не пропустила процесуального строку звернення до суду щодо оскарження дій відповідача. Суд приходить до висновку, що перебіг річного строку звернення до суду за захистом своїх прав для позивачки починається з того часу, коли вона дізналася про порушення її прав, а не з моменту виплати допомоги на оздоровлення.

Оскільки КАСУ не регулює строки щодо норм матеріального права, тобто строків позовної давності, суд вважає за необхідне застосувати норми ЦК України стосовно обчислення строку позовної давності тривалістю у три роки щодо стягнення недорахованих сум на оздоровлення, враховуючи вимоги ч.2 ст.21 КАС України, згідно якої вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Позивачка на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" звільнена від сплати судового збору в доход держави, тому судові витрати відповідно до ст.94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України, однак на підставі ст.88 КАС України суд вважає за необхідне звільнити управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області від сплати судового збору в доход держави, так як відповідач є бюджетною організацією та грошові кошти для виплати компенсації, що оспорюється, надходять із Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 16, 19, 22, 64, 75, 92, 113 Конституції України, рішеннями Конституційного Суду України від 03.10.1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією), від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002. від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України    (конституційності)    положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39. 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), ст.257 ЦК України, ст.ст.48, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Законами України "Про державний бюджет України на 2005 рік", "Про державний бюджет України на 2006 рік", "Про державний бюджет України на 2007 рік", "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 5 жовтня 2006 року № 231-У, постановою Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року № 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", постановою Пленуму Верховного Суду України від 3 грудня 1997 року № 13 "Про практику розгляду судами справ за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних, посадових і службових осіб у сфері управлінської діяльності, які порушують права та свободи громадян", ст.ст.8, 9, 21, 69, 86, 99, 160, 162, 163, 167 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області про визнання дій неправомірними та стягнення недорахованих сум на оздоровлення задовольнити частково.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області щодо недорахування сум на оздоровлення ОСОБА_1 неправомірними.

Стягнути із управління праці та соціального захисту населення Згурівської районної державної адміністрації Київської області (розрахунковий рахунок 35213007001075 в УДК в Київській області, МФО 821018, ідентифікаційний код 20624042) недораховані суми на оздоровлення на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, в розмірі 3156 (три тисячі сто п'ятдесят шість) грн.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Апеляційного адміністративного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом 10 (десяти) днів з дня її складення в повному обсязі.    

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Апеляційнороадміністративного суду Київської області через Згурівський районний суд Київської області протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.