Рішення

від 19.05.2020 по справі 910/15124/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2020Справа № 910/15124/19

За позовом Київської міської ради

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто"

2. Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко Віри Миколаївни

про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, зобов`язання вчинити дії

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Геращенко В.І. (представник за довіреністю);

від відповідача-1 Опря Н.Л. (адвокат);

від відповідача-2 не з`явилися.

В судовому засіданні 19.05.2020 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників позивача та відповідача, що повне рішення буде складено 02.06.2020 року.

СУТЬ СПОРУ:

28 жовтня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Київської міської ради (позивач) надійшла позовна заява б/н б/д до Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" (відповідач-1) та Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко Віри Миколаївни (відповідач-2), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 № 29099900 на земельну ділянку, обліковий код: 91:066:0010, що знаходиться за адресою вул. Межева, 2, м. Київ , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894151280000 за ТОВ "Курсор-Авто";

- зобов`язати ТОВ "Курсор-Авто" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,1198 та на вул. Межева, 2 у Подільському районі міста Києва (код ділянки 91:066:0010) та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Київська міська рада жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво, у власність чи користування ТОВ "Курсор-Авто" не приймала. Позивач вказує, що ТОВ "Курсор-Авто" здійснило самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці на вул. Межовій, 2, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна. Оскільки земельна ділянка на вул. Межовій, 2 (код ділянки 91:066:0010) у Подільському районі м. Києва не була відведена у відповідності до вимог законодавства для будівництва об`єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню, а рішення про державну реєстрацію нерухомого майна - скасуванню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 року у справі № 910/15124/19 позовну заяву б/н б/д Київської міської ради до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто", 2. Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко Віри Миколаївни про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, зобов`язання вчинити дії залишено без руху, надано Київській міській раді строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом 5 (п`яти) днів з дня вручення даної ухвали.

Так, поштове відправлення з ухвалою суду у даній справі було направлене Київській міській раді за адресою: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, яка вказана в позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103051550424 ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.10.2019 року у справі № 910/15124/19 вручено уповноваженому представнику позивача - 04.11.2019 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Тобто, строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви до 11.11.2019 року (включно).

11 листопада 2019 року через відділ діловодства суду від Київської міської ради надійшла заява б/н від 08.11.2019 року "Про усунення недоліків".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15124/19, ухвалено розгляд справи здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.12.2019 року.

В підготовчому засіданні 10.12.2019 року судом оголошувалася перерва.

Згідно ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Так, суд відмічає, що в підготовчому засіданні 10.12.2019 року судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

В підготовчому засіданні 14.01.2020 року судом оголошувалася перерва.

Також в підготовчому засіданні 14.01.2020 року судом було розглянуте та відхилене клопотання про витребування доказів, про що судом постановлено протокольну ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання від 14.01.2020 року. Відхиляючи наведене клопотання, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження вжиття заходів для отримання витребуваних доказів самостійно, як і не надано доказів на підтвердження причин неможливості самостійного отримання цих доказів, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про витребування доказів задоволенню не підлягає.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 року задоволено клопотання б/н від 20.01.2020 року "Про витребування доказів" представника Київської міської ради, підготовче засідання відкладено на 11.02.2020 року.

В підготовчих засіданнях 11.02.2020 року та 25.02.2020 року судом оголошувалася перерва.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 03.03.2020 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/15124/19 до судового розгляду по суті на 17.03.2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2020 року розгляд справи відкладено на 14.04.2020 року.

У зв`язку з перебуванням судді Коткова О.В. у відпустці, судове засідання у даній справі, призначене на 14.04.2020 року не відбулося.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2020 року підготовче засідання призначено на 19.05.2020 року.

В судовому засіданні 19.05.2020 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кударенко Вірою Миколаївною за Товариством з обмеженою відповідальністю Курсор-Авто зареєстровано право приватної власності на об`єкт нерухомого майна на вулиці Межова, 2 у Подільському районі м. Києва (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 року № 29099900).

Проте, Київська міська рада, як єдиний розпорядник земель комунальної власності міста Києва, жодних рішень щодо передачі земельної ділянки під будівництво ТОВ Курсор-Авто у власність чи користування не приймала.

У зв`язку із цим позивач вважає, що ТОВ Курсор-Авто здійснив самочинне будівництво об`єкту нерухомого майна на земельній ділянці на вул. Межовій, 2, яка належить на праві власності територіальній громаді м. Києва та на підставі неналежних документів здійснив реєстрацію самочинно збудованого нерухомого майна, такі дії ТОВ Курсор-Авто свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки на вулиці Межовій, 2 у Подільському районі міста Києва. Оскільки земельна ділянка на вул. Межовій, 2 (код ділянки 91:066:0010) у Подільському районі м. Києва не була відведена у відповідності до вимог законодавства для будівництва об`єктів нерухомого майна, таке майно підлягає знесенню, рішення приватного нотаріуса Кударенко Віри Миколаївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 29099900 від 05.04.2016 року - скасуванню.

Відповідач-1 проти позовних вимог заперечив, мотивуючи це тим, що державна реєстрація права власності ТОВ Курсор-Авто на нежилу будівлю загальною площею 347,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Межова, 2, як на новозбудований об`єкт, була проведена на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та п. 41 Порядку. Тому, рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:29099900 від 05.04.2016 року є законним та таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб`єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У розумінні зазначених приписів суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.

Отже, саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати суду свої вимоги поданими доказами, тобто довести, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Так, позивач звертаючись до суду з даним позовом просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.04.2016 № 29099900 на земельну ділянку, обліковий код: 91:066:0010, що знаходиться за адресою вул. Межева, 2, м. Київ , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894151280000 за ТОВ "Курсор-Авто";

- зобов`язати ТОВ "Курсор-Авто" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку орієнтовною площею 0,1198 та на вул. Межева, 2 у Подільському районі міста Києва (код ділянки 91:066:0010) та повернути її Київській міській раді, привівши у придатний для використання стан.

З матеріалів справи слідує, що рішенням заступника представника Президента України Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 25 травня 1992 року № 2 Про дозвіл МП Курсор на встановлення будівлі по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів по вул. Межовій дозволено МП Курсор встановити будівлю по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів на невпорядкованій земельній ділянці, що прилягає до території радгоспу Пуща-Водиця по вул. Межовій тимчасово на період до початку капітальної забудови земельної ділянки.

Відповідно до п. 2 вказаного рішення забудовника було зобов`язано:

- виконати і погодити проект прив`язки будівлі (2.1.);

- виконати технічні умови експлуатуючих організацій на приєднання до інженерних мереж міста (2.2.);

- дозвіл на початок робіт отримати у спецвідділі по контролю за благоустроєм району (2.3.);

- після закінчення монтажних робіт виконати благоустрій прилеглої території (2.4.);

- всі інші майново-правові питання вирішувати у Шевченківській державній районній адміністрації (2.5.).

Листом від 05.05.1994 року № 15.3-кг/527 О согласовании отвода земельного участка по пер. Межевому, 2 под строительство станции техобслуживания автомобилей Шевченківського районного центру Державного санітарного нагляду КМТМО Санепідемслужба було погоджено МП Курсор розміщення станції технічного обслуговування автомобілів між садом радгоспу Пуща Водиця та автостоянкою при умові вирішення питань водозабезпечення, теплозабезпечення і каналізації з відповідними службами.

29.07.1997 року за результатами розгляду проектної та дозвільної документації та проведення натурального обстеження будівлі за адресою: м. Київ, вул. Межова, 2 було складено Акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2 у Шевченківському районі м. Києва.

У вказаному Акті вказано, що об`єкт розташований по вул. Межовій, 2 та встановлено на підставі розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації від 25.05.1992 року № 2 Про дозвіл МП Курсор на встановлення будівлі сервісного обслуговування легкових автомобілів по вул. Межовій . Земельна ділянка надана в тимчасове користування на підставі договору з спецвідділом Шевченківської райдержадміністрації від 09.06.1993 року. Об`єкт підключений до мережі енергопостачання, обладнано протипожежною сигналізацією та первинними засобами пожежогасіння.

За дорученням Київської міськдержадміністрацїї від 06.03.1997 року № 2946 Головним архітектором АТ Київпроект - начальником управління Київгенплан було розглянуто матеріали місця розміщення СТО із сервісним обслуговуванням легкових автомобілів АТ Курсор по пров. Межовому, 2 та листом № 06-1387/КГП від 18.08.1997 року надано погодження на розміщення СТО на зазначеній земельній ділянці до початку забудови району.

Листом № СЛ338/7 від 02.02.1998 року Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва погодила тимчасове використання земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: провулок Межовий, 2 для станції техобслуговування автомобілів АТ Курсор до початку капітального будівництва.

01.06.1998 року було створено ТОВ Курсор-Авто . Згідно п. 1.3. Установчого договору про створення та діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю Курсор-Авто від 28.05.1998 року ТОВ Курсор-Авто є правонаступником АО Курсор , зареєстрованого Шевченківською райдержадміністрацією 27.03.1996 року, ідентифікаційний код 13677023 в частині внесеного до статутного фонду майна, а також пов`язаних з ним майнових та немайнових прав.

Розпорядження Подільської районної у м. Києві державної адміністрації № 2047 від 19.12.2007 року Про присвоєння поштової адреси вул. Межова, 2 станції технічного обслуговування було присвоєно поштову адресу: вул. Межова, 2. ТОВ Курсор-Авто було зобов`язано встановити номерні знаки на будівлі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції від 01.01.2016 року чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом ч. 2 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції від 01.01.2016 року чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції від 25.12.2015 року чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) (надалі - Порядок) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Згідно п. 9 Порядку разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та / або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

В п. 10 Порядку визначено, що з поданих оригіналів документів, необхідних для державної реєстрації прав, уповноважена особа суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник виготовляє електронні копії таких документів шляхом їх сканування, які долучаються до заяви, зареєстрованої у базі даних заяв.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації (п. 18 Порядку).

Відповідно до п. 40, 41 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком. Для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються, зокрема:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 5 серпня 1992 р.);

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків надання відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинки).

Також частиною 5 пункту 21 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (в редакції на момент реєстрації) передбачено, що у разі проведення державної реєстрації виникнення права власності на нерухоме майно державний реєстратор вносить до запису про право власності та суб`єкта цього права такі відомості: підстава для виникнення права власності: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25.10.2019 року № 186290505 Товариство з обмеженою відповідальністю "Курсор-Авто" на праві приватної власності є власником нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 894151280000) - будівля, по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів, об`єкт житлової нерухомості: ні, площа 347,3 кв.м. за адресою: Київ, вул. Межова, 2 (державна реєстрація прав власності проведена 31.03.2016 року; номер запису про право власності: 14025438).

З вказаної довідки вбачається, що підставою виникнення права власності є:

- рішення про дозвіл МП "Курсор" на встановлення будівлі по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів по вул. Межовій, серія та номер: 2, виданий 25.05.1992, видавник: Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва;

- лист, серія та номер: 15.3-кг/527, виданий 05.05.1994, видавник: Шевченківський районний центр Державного санітарного нагляду КМТМО "Санепідслужба";

- акт про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту, серія та номер: б/н, виданий 29.07.1997, видавник: Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва;

- технічний паспорт, серія та номер: б/н, виданий 19.12.2007, видавник: Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна;

- розпорядження про присвоєння поштової адреси, серія та номер: 2047, виданий 19.12.2007, видавник: Подільська районна у м. Києві державна адміністрація;

- лист , серія та номер: СЛ338/7, виданий 02.02.1998, видавник: Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва;

- лист, серія та номер: 26-1389/кгп, виданий 18.08.1997, видавник: АТ Київпроект .

Таким чином, державна реєстрація права власності ТОВ Курсор-Авто на нежилу будівлю загальною площею 347,3 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Межова, 2, як на новозбудований об`єкт була проведена на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кударенко В.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер:29099900 від 05.04.2016 року є законним та таким, що прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.

При цьому, суд зауважує, що при зверненні до суду з даним позовом позивач просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача-2 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку , в той час, як оскаржуваним рішенням було зареєстровано за ТОВ Курсор-Авто право приватної власності на будівлю , тоді як рішення про державну реєстрацію прав на земельну ділянку відповідачем-2 не приймалося.

За змістом статті 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно з ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Положеннями статті першої Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 387 Цивільного кодексу України передбачено, що нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо: 1. воно збудоване або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2. без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту; 3. або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Відповідно, обставини придбання відповідачами-1, 3 спірного об`єкту будівництва не мають значення для встановлення факту його самочинного будівництва. При цьому, сторонами відповідні докази суду не подавались.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

У вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо (п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин ).

Як вже зазначалося судом вище, на підставі рішення заступника представника Президента України Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 25 травня 1992 року № 2 Про дозвіл МП Курсор на встановлення будівлі по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів по вул. Межовій було дозволено МП Курсор встановити будівлю по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів на невпорядкованій земельній ділянці, що прилягає до території радгоспу Пуща-Водиця по вул. Межовій тимчасово на період до початку капітальної забудови земельної ділянки.

Листом від 05.05.1994 року № 15.3-кг/527 О согласовании отвода земельного участка по пер. Межевому, 2 под строительство станции техобслуживания автомобилей Шевченківського районного центру Державного санітарного нагляду КМТМО Санепідемслужба було погоджено МП Курсор розміщення станції технічного обслуговування автомобілів між садом радгоспу Пуща Водиця та автостоянкою.

В Акті від 29.07.1997 року про приймання в експлуатацію ділянки об`єкту Будівництво будівлі за адресою вул. Межова 2 у Шевченківському районі м. Києва визначено, що об`єкт встановлено на підставі розпорядження Шевченківської районної державної адміністрації м. Києва від 25 травня 1992 року № 2 Про дозвіл МП Курсор на встановлення будівлі по сервісному обслуговуванню легкових автомобілів по вул. Межовій , земельна ділянка надана в тимчасове користування на підставі договору з спецвідділом Шевченківської райдержадміністрації від 09.06.1993 року.

В листі № 06-1387/КГП від 18.08.1997 року надано погодження на розміщення СТО на зазначеній земельній ділянці до початку забудови району.

Листом № СЛ338/7 від 02.02.1998 року Шевченківська районна державна адміністрація м. Києва погодила тимчасове використання земельної ділянки площею 0,1 га за адресою: провулок Межовий, 2 для станції техобслуговування автомобілів АТ Курсор до початку капітального будівництва.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідачем у встановленому законом порядку зареєстровано право власності на нерухоме майно, яке розташоване на спірній земельній ділянці, що виключає можливість звільнення спірної земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття, а матеріалами справи доведено відсутність ознак самовільного зайняття спірної земельної ділянки в діях власника будівлі, який правомірно одержав земельну ділянку у користування, суд вважає, що позивачем не доведено здійснення відповідачем самочинного будівництва на спірній земельній ділянці у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Аналізуючи питання обсягу щодо надання оцінки кожному з аргументів доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд керується висновками, викладеними Європейським судом з прав людини, який у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, з підстав недоведеності та необґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів, в аспекті ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, за викладених в позовній заяві обставин.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.06.2020р.

Суддя О.В. Котков