Ухвала

від 28.05.2020 по справі 9/216

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

28 травня 2020 року Справа № 9/216 За поданням державного виконавця Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Охрим Ірини Вікторівни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку (вх. № 1055) у справі №9/216 за позовом Державної податкової інспекції у Кіцманському районі

до Відкритого акціонерного товариства "Кіцманське ремонтно-транспортне підприємство"

про стягнення заборгованості - 600776грн.

Суддя Гончарук О. В.

Секретар судового засідання - Балух-Бзовик М.В.

Учасники виконавчого провадження:

від стягувача - не викликався;

від боржника - не викликався;

від органу ДВС - Охрим І.В. - наказ від 26.12.2019 №321/03.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: рішенням Господарського суду Чернівецької області від 05.11.2007 задоволено позов Державної податкової інспекції у Кіцманському районі, стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Кіцманське ремонтно-транспортне підприємство" в дохід Державного бюджету України заборгованість в сумі 308113, на рахунок НОМЕР_1 в операційному управлінні ДКУ, МФО 820172, одержувач ДКУ, код ЗКПО 20055032; пеню в сумі 224330 грн 25 коп на рахунок НОМЕР_2 в операційному управлінні ДКУ, МФО 820172, одержувач ДКУ, код ЗКПО 20055032; державне мито в сумі 6007 грн 76 коп та витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. В решті позовних вимог провадження у справі припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 залишено без змін рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.11.2007.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.01.2009 залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2008 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 05.11.2007.

Ухвалою Верховного суду України від 12.03.2009 відмовлено у порушені касаційного провадження з перегляду Постанови Вищого господарського суду України від 14.01.2009 у справі № 9/216.

На виконання вказаного рішення, 11.09.2009 видано наказ про примусове виконання рішення від 05.11.2007.

19 травня 2020 року до Господарського суду Чернівецької області від державного виконавця Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Охрим Ірини Вікторівни надійшло подання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку (вх. № 1055) у справі №9/216, в якому державний виконавець просить в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" надати дозвіл на реалізацію майна боржника ПАТ "Кіцманське РТП", яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: будівля адмінбудинку, будівля ремонтної майстерні, будівля токарного цеху, будівля ЛМРД, очисні споруди, будівля СТОТ.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 19.05.2020 прийнято до розгляду зазначене подання з призначенням його до розгляду у судовому засіданні на 28.05.2020.

У судовому засіданні 28.05.2020 державний виконавець, долучаючи до матеріалів справи додаткові документи в обґрунтування свого подання, просить задовольнити це подання з зазначених у ньому підстав, зокрема у зв`язку з тим, що такі заходи примусового виконання рішення як звернення стягнення на грошові кошти боржника, результату не дали, а за боржником відсутнє зареєстроване нерухоме майно.

Згідно з частиною 11 статті 336 Господарського процесуального кодексу України, зазначене подання розглядається судом негайно без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Європейський суд з прав людини при розгляді справи Броуґан та інші проти Сполученого Королівства зазначив, що термін негайно не означає (якщо виходити із загального контексту), що це має відбутися миттєво, але означає, що це має відбутися якомога скоріше, з урахуванням місця, часу та обставин у кожній справі. Для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (див. рішення у справі Штегмюллер проти Австрії від 10 листопада 1969 року. Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

Заслухавши пояснення державного виконавця, розглянувши матеріали подання державного виконавця Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Охрим Ірини Вікторівни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку (вх. № 1055) у справі №9/216, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень частини 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з положеннями частинами 1 статті 5 Закону України Про виконавче провадження примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Відповідно до статті 13 Закону України Про виконавче провадження під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (стаття 18 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно з статтею 10 Закону України Про виконавче провадження заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Відповідно до статті 48 Закону України Про виконавче провадження звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частки, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 50 Закону України Про виконавче провадження , у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Щодо посилання державного виконавця на статтю 50 Закону України Про виконавче провадження , то вказана норма регулює порядок звернення на нерухоме майно фізичної особи, а відтак не підлягає застосуванню до боржника - юридичної особи та не може бути застосована до вказаних правовідносин.

Разом з тим, особливості звернення стягнення на нерухоме майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця врегульовано, зокрема, статтею 52 Закону України Про виконавче провадження .

Так, частиною 1 статті 52 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

У відповідності до частини 5 наведеної статті, у разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів в обсязі, необхідному для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне такому боржникові або закріплене за ним, у тому числі на майно, що обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (крім майна, вилученого з цивільного обороту, або обмежено оборотоздатного майна, майна, на яке не може бути звернено стягнення), незалежно від того, хто фактично використовує таке майно.

За приписами частини 10 статті 336 Господарського процесуального кодексу України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до частини 1 статті 219 Господарського кодексу України за невиконання або неналежне виконання господарських зобов`язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими законами.

З аналізу вищезазначених правових норм вбачається, що допускається під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) звернення стягнення на нерухоме майно боржника - юридичної особи, право власності на яке не зареєстроване в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що на балансі Приватного акціонерного товариства Кіцманське ремонтно-транспортне підприємство (правонаступник Відкритого акціонерного товариства Кіцманське ремонтно-транспортне підприємство ), перебуває відсутнє у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, майно (будівлі, які належать до основних фондів), а саме: будівля адмінбудинку, будівля ремонтної майстерні, будівля токарного цеху, будівля лінійної монтажно-ремонтної дільниці, очисні споруди та будівля СТОТ, що знаходиться у м. Кіцмань на вул. Механізаторів, 14.

З урахуванням того, що вчинені державним виконавцем заходи щодо виконання рішення суду у справі №9/216, не призвели до його фактичного виконання, а боржник є володільцем вищевказаного, незареєстрованого у встановленому законодавством порядку майна, суд дійшов висновку про можливість звернення стягнення на це майно в порядку статті 336 ГПК України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити подання державного виконавця Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Охрим Ірини Вікторівни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку (вх. № 1055) у справі №9/216.

2. Надати дозвіл державному виконавцеві Кіцманського районного відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на реалізацію майна боржника Приватного акціонерного товариства Кіцманське ремонтно-транспортне підприємство (м. Кіцмань, вул. Механізаторів, 14, код 03767297), яке не зареєстроване в установленому законом порядку, а саме: будівля адмінбудинку, будівля ремонтної майстерні, будівля токарного цеху, будівля лінійної монтажно-ремонтної дільниці, очисні споруди, будівля СТОТ в порядку передбаченому Законом України Про виконавче провадження .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 02.06.2020.

Суддя О.В. Гончарук