Рішення

від 29.05.2020 по справі 911/3731/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.05.2020Справа № 911/3731/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Сонячний квартал доТовариства з обмеженою відповідальністю Автокар-777 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Споживчого товариства Крокус 2. Споживчого товариства Транзит-2008 3. Київської обласної спілки споживчих товариств 4. Броварського автотранспортного підприємства Броварської районної спілки споживчих товариств проусунення перешкод у користуванні майном та стягнення 871 031,98 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Автокар-777 доТовариства з обмеженою відповідальністю Сонячний квартал провизнання недійсним договору оренди Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача:Шпортило Я.І., Василенко А.В. від відповідача:не з`явився від третіх осіб:не з`явилися ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа №911/3731/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячний квартал (надалі - ТОВ Сонячний квартал ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Автокар-777 (надалі - ТОВ Автокар-777 ), треті особи - Споживче товариство Крокус (надалі - СТ Крокус ), Споживче товариство Транзит-2008 (надалі - СТ Транзит-2008 ) та Київської обласної спілки споживчих товариств, про усунення перешкод у користуванні майном та стягнення 871 031,98 грн., та за зустрічним позовом ТОВ Автокар-777 до ТОВ Сонячний квартал про визнання недійсним договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідач не звільнив орендовані приміщення загальною площею 5 252,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Бровари, вул. Богунська, 22 , а орендну плату вчасно і в повному обсязі не сплатив, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 480 000,00 грн., пеню в сумі 7 024,67 грн., три проценти річних у розмірі 3 198,16 грн., суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 7 475,82 грн., штраф за неналежне виконання зобов`язання в сумі 32 000,00 грн., штраф за прострочення передачі об`єкту оренди в сумі 341 333,33 грн. та усунути перешкоди у користуванні належним йому майном шляхом виселення відповідача з орендованих приміщень.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсним договору оренди №02/13 від 01.11.2013 з підстав відсутності повноважень у ТОВ Сонячний квартал для передання в оренду нежилих приміщень загальною площею 5 252,7 кв.м, які розташовані за адресою: м . Бровари, вул. Богунська, 22.

Ухвалою Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3731/17 передано на розгляд за встановленою (територіальною) підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За результатом проведення автоматичного розподілу справ між суддями, справу №911/3731/17 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 прийнято справу №911/3731/17 до свого провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.07.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2019 зупинено провадження у справі №911/3731/17 до набрання законної сили рішенням (ухвалою/постановою) апеляційної інстанції у справі №911/3731/17 щодо оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 22.05.2019.

Розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва №05-23/2729 від 04.11.2019 у зв`язку з призначенням судді Блажівської О.Є. членом Вищої ради правосуддя матеріали судової справи №911/3731/17 передано для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.11.2019 справу №911/3731/17 передано для розгляду судді Босому В.П.

11.11.2019 матеріали справи №911/3731/17 повернулися до Господарського суду міста Києва після перегляду ухвали Господарського суду Київської області від 22.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 справу прийнято до свого провадження суддею Босим В.П., поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16.12.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2020 залучено Броварське автотранспортне підприємство Броварської районної спілки споживчих товариств до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за первісним позовом, відкладено підготовче засідання.

В судовому засіданні 26.02.2020 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Розгляд справи по суті неодноразово відкладався з незалежних від суду обставин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 відкладено розгляд справи по суті на 29.05.2020 у зв`язку з неявкою представників учасників справи.

Представники позивача за первісним позовом в судове засідання з`явилися, надали пояснення по суті спору, первісні позовні вимоги підтримали, проти зустрічних позовних вимог заперечували повністю.

Представник відповідача за первісним позовом в судове засідання не з`явився, 29.05.2020 через канцелярії суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням його представника на допиті іншої особи, представництво якої вона здійснює. Також подане клопотання представник відповідача мотивує введенням на території України карантину, що, на її думку, може бути об`єктивною перешкодою для забезпечення іншим учасникам справи їх представництва в судовому засіданні.

Судом в задоволенні вказаного клопотання відмовлено з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Про відкладення розгляду справи або перерву в судовому засіданні, місце, дату і час нового судового засідання або продовження судового засідання суд повідомляє під розписку учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, які були присутніми в судовому засіданні. Учасники справи, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, які не прибули або яких суд вперше залучає до участі в судовому процесі, повідомляються про судове засідання ухвалами.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (постанова Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №907/425/16).

Суд вважає, що відповідачем за первісним позовом не було належним чином доведено факту неможливості направлення уповноваженого представника в судове засідання 29.05.2020, а також неможливості розгляду спору в такому судовому засіданні за його відсутності, у зв`язку з чим клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Оскільки явка сторін у судове засідання 29.05.2020 судом обов`язковою не визнавалася, правова позиція сторін висловлена ними у заявах по суті справи та оголошена в ході підготовчого провадження уповноваженими представниками, неявка представника відповідача за первісним позовом не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представники третіх осіб, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Суд відзначає, що постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (зі змінами) на всій території України запроваджено карантин з 12.03.2020.

Враховуючи вказану Постанову Кабінету Міністрів України, листом Ради суддів України №186/20 від 16.03.2020 судам було рекомендовано встановити особливий режим роботи судів України, зокрема, зменшити кількість судових засідань, що призначаються для розгляду протягом робочого дня. Тобто, судам було рекомендовано не відкладати всі судові засідання, а зменшити їх кількість.

В свою чергу, суд звертає увагу, що з 11.05.2020 в Україні почато перший етап послаблення карантинних обмежень, введених у зв`язку з епідемією коронавірусу, зокрема, дозволено діяльність адвокатів (відповідно до змін внесених постановою Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 №343).

З огляду на викладене, враховуючи послаблення карантинних заходів, суд відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та визнає причини неявки в підготовче засідання представників відповідача за первісним позовом та третіх осіб неповажними.

В судовому засіданні 29.05.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача за первісним позовом, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.11.2013 між ТОВ Сонячний квартал (орендодавець) та ТОВ Автокар-777 (орендар) був укладений договір оренди №02/13 (надалі - Договір ), згідно з умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення: (яйцесклад, загальною площею 265,4 кв.м; бойню нову, загальною площею 415,9 кв.м; бокси АТП, загальною площею 1 068,3 кв.м; адмінбудівлю заготконтори, загальною площею 69,7 кв.м; адмінбудівлю АТП, загальною площею 202,6 кв.м; шкіряний склад, загальною площею 181,3 кв.м; бойню стару, загальною площею 322,5 кв.м) загальною площею 2 525,7 кв.м, розташовані за адресою: місто Бровари, вулиця Богунська, 22, про що сторонами підписано акт прийому - передачі об`єкту нерухомості у відповідності до договору оренди №02/13 від 01.11.2013.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що строк оренди за даним договором починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення та продовжується протягом 35-ти місяців (строк оренди).

Відповідно до п. 2.3 Договору після закінчення або дострокового припинення строку оренди орендар протягом 5-ти днів повертає орендодавцю приміщення за актом приймання - передачі (повернення) приміщень, у стані, не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату отримання їх у користування орендарем, враховуючи нормальний знос протягом строку оренди. Орендодавець та орендар спільно перевіряють приміщення на предмет будь-якого пошкодження, заподіяного не внаслідок нормального зносу. З моменту підписання акту приймання - передачі (повернення) приміщень, припиняється нарахування орендної плати та інших платежів.

За змістом п.3.2 Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 01.09.2014, розмір орендної плати на місяць за всі орендовані приміщення становить: 80 000,00 грн. з т.ч. ПДВ.

Сума щомісячної орендної плати зазначеної в п. 3.2 Договору включає в себе: - вартість користування відповідачем приміщенням протягом відповідного місяця; - плату за землю (земельний податок або орендну плату за земельну ділянку державної або комунальної власності). Орендна плата індексації не підлягає.

Згідно з п. 3.3 Договору орендна плата нараховується:

за перший місяць оренди (місяць у якому приміщення було передано в відповідачу за актом прийому - передачі) - з дати передачі приміщення за актом прийому - передачі по останнє число місяця (п. 3.3.1 Договору);

за наступні місяці оренди - з першого числа місяця по останнє число місяця (п. 3.3.2 Договору);

за останній місяць оренди - з першого числа останнього місяця оренди до дати підписання сторонами акту прийому - передачі (п. 3.3.3 Договору).

Відповідно до п. 3.5 Договору орендар сплачує орендну плату щомісяця авансовим платежем не пізніше, ніж на 15-й день поточного календарного місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунку - фактури позивача. Позивач повинен виставити рахунок - фактуру на сплату орендної плати за поточний місяць не пізніше, ніж за 5 банківських днів до 10 числа кожного календарного місяця. Рахунок - фактура попередньо виставляється по факсимільному зв`язку з наступним обов`язковим наданням позивачем оригіналу.

Пунктом 3.9 Договору встановлено, що по закінченню кожного фінансового року сторони переглядають розмір орендної плати, а також сторони в будь - який час можуть ініціювати перегляд розміру орендної плати. Зміни розміру орендної плати встановлюються за взаємною домовленістю сторін і викладаються в письмовому виді, шляхом укладання додаткової угоди до договору.

01.09.2015 між сторонами підписано додаткову угоду №2 до Договору, відповідно до умов якої сторони дійшли згоди змінити п. 8.2. договору оренди та викласти його в наступній редакції п. 8.2. До 31 грудня 2016 року припинення дії договору можливо тільки за взаємною згодою сторін. Починаючи з 1 січня 2017 року відповідач та позивач мають право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору, письмово попередивши про це іншу сторону в строк не менше ніж за 6 (шість) місяців. У разі відмови однієї із сторін від договору, договір є розірваним з дати визначеної в повідомленні, підписання окремої додаткової угоди про припинення не обов`язкове .

03.01.2017 ТОВ Сонячний квартал направило на адресу ТОВ Автокар-777 лист-попередження про відмову від Договору, у якому повідомило відповідача про односторонню відмову від Договору на підставі п. 8.2 Договору, та запропонувало відповідачу звільнити орендовані приміщення у встановленому порядку.

Листом №52 від 07.02.2017 відповідач повідомив позивача про те, що лист №62/01 від 03.01.2017, який був направлений позивачем на адресу відповідача, останнім втрачений, у зв`язку з чим, відповідач просив повторно направити його кур`єром. Крім цього, відповідач просив позивача здійснити перерахунок орендної плати, у зв`язку із зменшенням площі орендованих приміщень.

15.02.2017 позивач направив на адресу відповідача відповідь на лист №52 та направив копію листа №62/01, а також повторно повідомив про те, що листом №62/01 позивач попередив відповідача про припинення дії договору. Крім цього, у зменшенні розміру орендної плати позивачем відповідачу було відмовлено.

Звертаючись із листом №75 від 23.02.2017 до позивача, відповідач повторно просив позивача переглянути розмір орендної плати.

17.03.2017 позивач звернувся до відповідача із претензією про сплату боргу №68/03 та повідомленням про відмову від договору №67/03, у яких просив відповідача сплатити борг по орендній платі та повідомив про відмову від договору оренди.

24.03.2017 відповідач направив на адресу позивача лист №113, в якому відповідач повідомив позивача про те, що проти розірвання договору заперечує та вважає його таким, що порушує його права, а листом №125 від 11.04.2017 відповідач повідомив позивача про часткову оплату орендної плати.

Спір у справі за первісним позовом виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов`язання зі сплати орендної плати та повернення приміщення після закінчення строку дії Договору.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі до Договору від 01.11.2013) підтверджується факт передачі в оренду, прийняття відповідачем та користування ним спірними приміщеннями за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 3.5 Договору відповідач сплачує орендну плату щомісяця авансовим платежем не пізніше, ніж на 15-й день поточного календарного місяця, за який здійснюється оплата, на підставі рахунку - фактури позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за первісним позовом у період з 16.02.2017 по 14.07.2017 неналежним чином виконував свої обов`язки зі сплати орендної плати за орендоване майно, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 80 000,00 грн. за вказаний період.

Твердження ТОВ Автокар-777 про те, що з 07.02.2017 ним вчинялись дії щодо узгодження суми орендної плати у зв`язку зі зменшенням загальної площі орендованого майна та зменшення орендної плати, судом відхиляються з огляду на наступне.

Пунктом 3.9 Договору встановлено, що по закінченню кожного фінансового року сторони переглядають розмір орендної плати, а також сторони в будь-який час можуть ініціювати перегляд розміру орендної плати. Зміни розміру орендної плати встановлюються за взаємною домовленістю сторін і викладаються в письмовому виді, шляхом укладання додаткової угоди до договору.

Суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження факту укладення сторонами додаткової угоди щодо зміни розміру орендної плати у зв`язку зі зменшенням загальної площі орендованого майна, що свідчить про недосягнення взаємної згоди сторін на внесення змін до Договору.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що сторонами в порядку, передбаченому п. 3.9 Договору, не було внесено змін до розміру орендної плати, а тому, відповідно до п. 3.2 Договору, розмір орендної плати становить 80 000,00 грн. на місяць.

Відповідно до п. 8.2 Договору в редакції додаткової угоди № 2 від 01.09.2015, до 31 грудня 2016 року припинення дії договору можливо тільки за взаємною згодою сторін. Починаючи з 1 січня 2017 року відповідач та позивач мають право в односторонньому порядку відмовитись від цього договору, письмово попередивши про це іншу сторону в строк не менше ніж за 6 (шість) місяців. У разі відмови однієї із сторін від договору, договір є розірваним з дати визначеної в повідомленні, підписання окремої додаткової угоди про припинення не обов`язкове.

Як вбачаться з матеріалів справи, 03.01.2017 ТОВ Сонячний квартал на адресу ТОВ Автокар-777 було направлено лист №62/01 від 03.01.2017 про відмову від договору, в якому ТОВ Сонячний квартал скористався правом, наданим п. 8.2 Договору оренди, та відмовився від договору. У вказаному листі зазначено, що договір оренди буде вважатися припиненим (розірваним) з 03.07.2017.

13.01.2017 відповідач за первісним позовом отримав лист №62/01 від 03.01.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, Договір припинив свою дію 14.07.2017, що не заперечується його сторонами у поданих до суду письмових поясненнях по суті спору.

Статтею 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 даної статті встановлено, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до частини другої ст. 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

В пункті 2.3 Договору сторонами було встановлено, що після закінчення або дострокового припинення строку оренди орендар протягом 5-ти днів повертає орендодавцеві приміщення за актом приймання-передачі (повернення) приміщень у стані, не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату отримання їх у користування орендарем, враховуючи нормальний знос протягом строку оренди. Орендодавець та орендар спільно перевіряють приміщення на предмет будь-якого пошкодження, заподіяного внаслідок нормального зносу. З моменту підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщень, припиняється нарахування орендної плати та інших платежів.

Крім того, пунктом 3.3.3 Договору передбачено, що орендна плата нараховується за останній місяць оренди - з першого числа останнього місяця оренди до підписання сторонами акту прийому-передачі.

Отже на цей же період на відповідача поширюється і відповідальність за несвоєчасне внесення орендних платежів, обумовлених договором між сторонами.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №925/1358/17.

З урахуванням положень статей 653, 795 Цивільного кодексу України та умов Договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

При цьому, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту передачі (повернення) відповідачем за первісним позовом на користь позивача орендованих за Договором приміщень за актом приймання-передачі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що припинення або розірвання цього договору не звільняє сторони від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ними своїх зобов`язань за цим договором, а також не звільняє сторони від виконання ними своїх зобов`язань за цим договором, що виникли в період дії договору, але не виконаних належним чином на момент його розірвання або припинення, і зобов`язань за цим договором, що виникли внаслідок його розірвання або припинення.

Суд звертає увагу, що зобов`язання відповідача сплачувати орендну плату за весь час фактичного користування майном не припиняється, оскільки його припинення в розумінні умов договору пов`язано з моментом повернення орендованого майна, а не з фактом припинення дії договору.

За таких обставин суд приходить до висновку про правомірність заявлених позовних вимог про стягнення з ТОВ Автокар-777 орендної плати у розмірі 400 000,00 грн. за період з 15.07.2017 по 27.11.2017.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом пені у розмірі 7 024,67 грн. та штрафу у розмірі 32 000,00 грн. за прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати орендних платежів у період з 16.02.2017 по 14.07.2017 суд відзначає наступне.

Судом встановлено, що відповідач за первісним позовом у встановлений строк свого обов`язку з внесення орендних платедів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до п. 9.2.1 Договору за порушення строків сплати орендної плати та інших платежів згідно п. 3.2 та п. 3.4 за договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення. У разі прострочення понад 15 днів додатково до пені сплачує штраф у розмірі 10% від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Нарахування неустойки здійснюється протягом всього строку прострочення незалежно від його тривалості та за погодженням сторін строк позовної давності для стягнення неустойки встановлюється тривалістю три роки.

Таким чином, умовами Договору та Господарського кодексу України передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов такого договору у вигляді сплати пені та штрафу.

З огляду на встановлений факт неналежного виконання відповідачем за первісним позовом обов`язку щодо сплати орендних платежів за договором, суд, перевіривши визначений позивачем розрахунок пені, встановив, що враховуючи період заборгованості пеня складає:

за лютий 2017 року з:

16.02.2017 року до 01.03.2017 року, суму боргу в розмірі 80 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,0% (рішення НБУ від 26.01.2017 року №49 - рш), складає 859,18 грн.;

02.03.2017 року до 20.03.2017 року, суму боргу в розмірі 80 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,0% (рішення НБУ від 02.03.2017 року 110 - рш), складає 1 166,03 грн.;

за березень 2017 року з:

16.03.2017 року до 06.04.2017 року, суму боргу в розмірі 80 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 14,0% (рішення НБУ від 02.03.2017 року 110 - рш), складає 1 350,14 грн.;

за квітень 2017 року з:

16.04.2017 року до 10.05.2017 року, суму боргу в розмірі 80 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,0% (рішення НБУ від 13.04.2017 року №232-рш), складає 1 424,66 грн.;

за травень 2017 року з:

16.05.2017 року до 23.05.2017 року, суму боргу в розмірі 80 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 13,0% (рішення НБУ від 13.04.2017 року №232-рш), складає 455,89 грн.;

за червень 2017 року з:

16.06.2017 року до 14.07.2017 року, суму боргу в розмірі 80 000,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що становила 12,5% (рішення НБУ від 25.05.2017 року №318-рш), складає 1 589,04 грн.,

а разом 6 844,94 грн., які підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача.

Крім того, встановивши, що прострочення відповідачем за первісним позовом сплати орендної плати становить більше, ніж 15 днів, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 32 000,00 грн. штрафу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також позивачем за первісним позовом заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 198,16 грн. та інфляційних у розмірі 7 475,82 грн. за період прострочення зобов`язання зі сплати орендних платежів у період з 16.02.2017 по 27.11.2017.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов`язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає за можливе стягнути з ТОВ Автокар-777 на користь ТОВ Сонячний квартал 3% річних у розмірі 3 198,16 грн. та інфляційних у розмірі 7 475,82 грн.

Щодо стягнення з відповідача за первісним позовом штрафу у розмірі 341 333,33 грн., нарахованого за прострочення виконання зобов`язання з повернення орендованого приміщення, суд відзначає наступне.

За змістом ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи, що вищевказаними нормами встановлено, що саме наймач зобов`язаний у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві предмет найму з оформленням відповідного документу (акту), який підписується сторонами договору, саме на наймача покладається першочерговий обов`язок довести вищевказаний факт повернення ним предмету найму.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/5255/17.

Відповідно до п. 2.3 Договору після закінчення або дострокового припинення строку оренди орендар протягом 5-ти днів повертає орендодавцеві приміщення за актом приймання-передачі (повернення) приміщень у стані, не гіршому від того, в якому приміщення перебували на дату отримання їх у користування орендарем, враховуючи нормальний знос протягом строку оренди. Орендодавець та орендар спільно перевіряють приміщення на предмет будь-якого пошкодження, заподіяного внаслідок нормального зносу. З моменту підписання акту приймання-передачі (повернення) приміщень, припиняється нарахування орендної плати та інших платежів.

Таким чином, приписами чинного законодавства України та умовами Договору визначено обов`язок орендаря повернення орендованого майна саме на користь орендодавця.

Як встановлено судом та не заперечується представниками сторін, після закінчення строку дії Договору ТОВ Автокар-777 не виконало зобов`язання з повернення на користь ТОВ Сонячний квартал орендованих приміщень.

ТОВ Автокар-777 у наданому суду відзиві на позовну заяву та письмових пояснення по суті спору вказує на відсутність його вини у неповерненні орендованих приміщень на користь позивача за первісним позовом, оскільки станом на момент виникнення обов`язку з передачі такого майна право власності на нього вже не належало ТОВ Сонячний квартал .

Зокрема, 25.07.2017 відповідачем був отриманий лист-вимога від СТ Крокус , в якому останнє повідомило відповідача про те, що, відповідно до постанови Київського апеляційного господарського суду в справі №911/3871/16 від 12.07.2017 визнано право власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: бойню нову, загальною площею 415,9 кв.м.; бокси АТП, загальною площею 1 068,3 кв.м, за Київською обласною спілкою споживчих товариств. У зв`язку з цим, третя особа 1 просила відповідача передати орендовані приміщення їй з метою збереження та подальшої передачі третій особі 3.

25.07.2017 між відповідачем та третьою особою 1 був підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна, відповідно до якого відповідач передав, а третя особа 1 прийняла нежитлові приміщення, а саме: бойню нову, загальною площею 415,9 кв.м.; бокси АТП, загальною площею 1 068,3 кв.м, розташовані за адресою: Київська область, місто Бровари , вулиця Богунська, 22.

Також 17.08.2017 на адресу відповідача надійшов лист - вимога від СТ Транзит-2008 , в якому останнє повідомило відповідача про те, що право власності позивача на адмінбудівлю заготконтори, загальною площею 69,7 кв.м, адмінбудівлю АТП, загальною площею 202,6 кв.м, та яйцесклад, загальною площею 265,4 кв.м, скасовано на підставі рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно КП Добробут Литвинівської сільської ради Київської області №36625957, №36625671, №36624057. У зв`язку з цим, третя особа 2 просила відповідача передати вищевказані приміщення їй з метою збереження.

17.08.2017 між відповідачем та третьою особою 2 був підписаний акт приймання-передачі нерухомого майна, згідно з яким відповідач передав, а третя особа 2 прийняла нежитлові приміщення, а саме адмінбудівлю заготконтори, загальною площею 69,7 кв.м, адмінбудівлю АТП, загальною площею 202,6 кв.м, та яйцесклад, загальною площею 265,4 кв.м, розташовані за адресою: Київська область, місто Бровари, вулиця Богунська, 22.

27.09.2017 між відповідачем та третьою собою 3 був підписаний договір оренди №15, відповідно до умов якого третя особа 3 передала, а відповідач прийняв у строкове платне користування нежилі приміщення (ангар, загальною площею 538 кв.м; склад будівельних матеріалів, загальною площею 674,4 кв.м.; бокси АТП, загальною площею 1 068,3 кв.м; бойню нову, загальною площею 415,9 кв.м), загальною площею 2 696,60 кв.м, (далі - майно), розташовані за адресою: Київська область, місто Бровари , вулиця Богунська ( Анатолія Луценка), 22 .

Крім того, за твердженнями відповідача, під час дії Договору було демонтовано частину основних засобів об`єкта оренди, а саме: шкіряний склад загальною площею 181,3 кв.м та бойня стара загальною площею 322,5 кв.м, що унеможливило повернення такого майна позивачеві.

Вказані твердження не визнаються судом такими, що спростовують наявність вини ТОВ Автокар-777 у порушенні виконання зобов`язання з повернення об`єкта оренди на користь позивача з огляду на наступне.

Як встановлено судом, Господарським судом Київської області розглядалась справа №911/3871/16 за позовом Київської обласної спілки споживчих товариств до ТОВ Сонячний квартал , Броварської районної спілки споживчих товариств, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, - СТ Крокус , СТ Транзит-2008 , Споживчого товариства Лелека , про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння та позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, - СТ Крокус до ТОВ Сонячний квартал , Броварської районної спілки споживчих товариств, Київської обласної спілки споживчих товариств, СТ Транзит-2008 , про визнання права власності.

Рішенням Господарського суду Київської області від 27.04.2017 у задоволенні позовів Київської обласної спілки споживчих товариств та СТ Крокус відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 зазначене рішення суду було скасовано, позов Київської обласної спілки споживчих товариств задоволено повністю, у задоволенні позову СТ Крокус відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2017 рішення Господарського суду Київської області від 27.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2017 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Київської області.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.01.2018, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018, у задоволенні позову Київської обласної спілки споживчих товариств відмовлено повністю. У задоволенні позову СТ Крокус відмовлено повністю.

Ухвалами Верховного суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2018 та 20.11.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами Київської обласної спілки споживчих товариств, СТ Транзит-2008 , СТ Крокус на рішення Господарського суду Київської області від 15.01.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 у справі № 911/3871/16.

Таким чином, посилання відповідача на набуття третьою особою 3 права власності на бокси АТП, загальною площею 1 068,3 кв.м, та бойню нову, загальною площею 415,9 кв.м, є безпідставними.

Більш того, виходячи з текстів листів-вимог, ні СТ Крокус , ні СТ Транзит-2008 , ні Броварське автотранспортне підприємство Броварської районної спілки споживчих товариств не надали відповідачу жодного належного правового документа, на підставі чого вони вимагали повернення нерухомого майна саме їм як власникам такого нерухомого майна.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, знаючи про існування свого обов`язку з повернення орендованого майна саме на користь орендодавця після закінчення строку дії Договору, свідомо не вчиняв дій щодо підписання акту приймання-передачі (повернення), натомість підписав акти приймання-передачі нерухомого майна з особами, які не були ні сторонами такого договору, ні власниками нерухомого майна.

При цьому, документи, які ТОВ Автокар-777 надало на підтвердження передачі орендованих приміщень СТ Крокус та СТ Транзит-2008 , а саме: акти приймання-передачі нерухомого майна від 25.07.2017 та 17.08.2017 не відповідають дійсним обставинам справи.

Так, дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків відповідно до положень ст. 202 Цивільного кодексу України є правочином.

Положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). (ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що між ТОВ Автокар-777 ,

СТ Крокус та СТ Транзит-2008 , а також між СТ Транзит - 2008 та Броварським автотранспортним підприємством Броварської районної спілки споживчих товариств не вчинено жодного правочину, який би міг вплинути на обсяг їх прав та обов`язків.

Відповідно до п.п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Міністерством фінансів України від 24.05.1995 №88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Акти приймання-передачі нерухомого майна від 25.07.2017, оформлені між

ТОВ Автокар-777 та СТ Крокус , та від 17.08.2017 між ТОВ Автокар-777 та СТ Транзит-2008 та акт приймання-передачі нерухомого майна від 11.09.2018, оформлений між СТ Транзит-2008 та Броварським автотранспортним підприємством Броварської районної спілки споживчих товариств не можуть вважатися первинними документами, оскільки не містять достовірних відомостей про факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Таким чином, вищезазначені акти приймання-передачі не свідчать про жодну юридично значущу дію, та не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

Відповідачем також було надано до суду договір оренди №15 від 27.09.2017, укладений з Київською обласною спілкою споживчих товариств, предметом якого є нежитлові приміщення (ангар, загальною площею 538 кв.м.; склад будівельних матеріалів, загальною площею 674,4 кв.м; бокси АТП, загальною площею 1068,3 кв.м.; бойня нова, загальною площею 415,9 кв.м.).

В той же час, як вже було встановлено судом раніше, вказана особа не набула право власності на спірне майно, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також суд відзначає, що відповідачем за первісним позовом не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що останній не мав можливості і що ним вжито всіх залежних від нього заходів, щодо виконання умови п. 2.3 Договору та ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України, щодо належного оформлення повернення об`єктів нерухомості з оренди, шляхом укладання акту прийому передачі (повернення).

Згідно зі статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд наголошує на тому, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Відтак, суд приходить до висновку, що неповернення об`єктів оренди за Договором відбулося виключно з вини самого відповідача за первісним позовом, який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди орендодавцю (ТОВ Сонячний квартал ) у визначений договором строк, а продовжував користування орендованим майном.

Відповідно до п. 9.2.3 Договору у разі прострочення передачі об`єкта, орендар зобов`язаний сплатити штрафні санкцій у розмірі орендної плати, яка визначається пропорційно кількості днів прострочення.

Суд виходить з того, що відповідно до положень статей 509, 526, 530, 785 Цивільного кодексу України у разі припинення або розірвання договору оренди, зокрема державного майна, в орендодавця виникає обов`язок повернути орендодавцеві об`єкт оренди на визначених договором оренди умовах.

Згідно з положеннями статей 546, 549, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України порушення зобов`язання надає кредитору право на стягнення з боржника неустойки, якщо її сплата передбачена договором або законом, а боржник не доведе наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності.

Правовий аналіз ст. 230 Господарського кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що штраф, передбачений ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 549 ЦК України, та неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є різними правовими інститутами.

Так, у п. 9.2.3 Договору сторони погодили, що орендар у випадку прострочення повернення об`єкта з оренди сплачує орендодавцю штраф у розмірі сумарної орендної плати за весь період прострочення.

Отже, умовами Договору передбачено застосування штрафу як виду цивільно-правової відповідальності за порушення орендарем строків повернення об`єкта з оренди.

Водночас неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин за порушення наймачем обов`язку з повернення речі. Така неустойка є подвійною платою за користування річчю за час прострочення, а не штрафною санкцією у розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України.

Під час подання первісної позовної заяви, позивачем про стягнення з відповідача неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України не заявлялось.

З урахуванням викладеного, враховуючи всі докази в сукупності, суд вважає за можливе стягнути з ТОВ Автокар-777 на користь ТОВ Сонячний квартал штраф за неповернення майна з оренди у розмірі 341 333,33 грн.

Щодо позовних вимог ТОВ Сонячний квартал про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ТОВ Автокар-777 з нежитлових приміщень суд відзначає таке.

Як вбачається із матеріалів справи, звертаючи до суду із даним позовом, позивач за первісним позовом вказував, що відповідач всупереч вимогам ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та п. 2.3 Договору не звільнив орендоване приміщення та не підписав акт прийому-передачі і досі продовжує використовувати його.

В той же час, під час перебування даної справи в провадженні Господарського суду Київської області, державним виконавцем Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.03.2019 ВП№58431965, відкритого на виконання наказу Господарського суду Київської області №911/3731/17 від 18.02.2019 про зобов`язання ТОВ Автокар-777 усунути перешкоди у здійсненні права користування нерухомим майном ТОВ Сонячний квартал шляхом виселення зі спірних нежитлових приміщень.

Вказана постанова мотивована тим, що боржником було добровільно звільнено нежитлові приміщення, що є предметом даного спору.

Також в матеріалах справи наявна копія листа ТОВ Сонячний квартал №142/03 від 05.03.2019, поданого в межах виконавчого провадження ВП№58431965, з якого також вбачається, що станом на 05.03.2019 ТОВ Автокар-777 добровільно звільнило зазначені у виконавчому провадженні приміщення.

Відповідні пояснення з приводу незнаходження відповідача за первісним позовом у спірних приміщеннях надано представником позивача до суду під час розгляду справи Господарським судом міста Києва.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині позовних вимог ТОВ Сонячний квартал про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення ТОВ Автокар-777 з нежитлових приміщень та необхідність закриття провадження в цій частині на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно зустрічних позовних вимог ТОВ Автокар-777 про визнання недійсним Договору суд відзначає наступне.

Згідно з ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як роз`яснено в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних прав про визнання правочинів недійсними правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Отже, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом послався на те, що під час укладення між сторонами договору оренди, відповідач за зустрічним позовом ввів його в оману щодо власника майна, переданого в оренду відповідачу за первісним позовом.

Зокрема, позивач за зустрічним позовом послався на те, що під час укладення 06.06.2013 договорів купівлі-продажу: яйцескладу, загальною площею 265,4 кв.м; бойні нової, загальною площею 415,9 кв.м; бойні старої, загальною площею 322,5 кв.м, між відповідачем за зустрічним позовом та Споживчим товариством Лелека не було дотримано істотних умов договору, вважав вищевказані договори купівлі-продажу неукладеними.

На думку представника позивача за зустрічним позовом, у відповідача за зустрічним позовом відсутнє право власності на майно, передане в оренду позивачу за зустрічним позовом, у зв`язку з чим, просив суд визнати недійсним Договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст.ст. 230-233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину (наприклад, у зв`язку з ненаданням технічної чи іншої документації, в якій описуються властивості речі). Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Правочин може бути визнаний вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману щодо фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману, на відміну від помилки, є умисел: особа знає про наявність чи відсутність певних обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї. Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тобто обман має місце, коли задля вчинення правочину або надається невірна інформація, або вона замовчується. Причому це робиться навмисно, з метою, аби правочин було вчинено. Усі ці обставини - наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Правочин, здійснений під впливом обману, на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним. Отже позивач має довести наявність одночасно трьох складових, а саме: наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, наявність обману. Якщо все інше, крім умислу, доведено, вважається, що мала місце помилка.

Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено, що відповідно до п. 1.2 Договору приміщення, що орендуються, знаходяться у власності відповідача за зустрічним позовом, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності: № запису про право власності 1212818 реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 7599932106; № запису про право власності 1212951 реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 8409332106; № запису про право власності 1228205 реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 8449232106; № запису про право власності 1227622 реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 8408532106; № запису про право власності 1228662 реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 7893332106; № запису про право власності 1226963 реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 7778532106; № запису про право власності 1213020 реєстраційний № об`єкта нерухомого майна 7491232106. Загальна балансова вартість приміщення на момент підписання основного договору оренди становить 275 478,60 грн. (двісті сімдесят п`ять тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 60 коп. Позивач за зустрічним позовом має право використовувати приміщення, відповідно до умов, викладених у цьому договорі, для здійснення роботи автомобільного підприємства згідно видів діяльності, передбачених статутом ТОВ Автокар - 777 , на ведення якої позивач за зустрічним позовом має право, протягом строку оренди, який зазначений у п. 2.1 даного договору. Позивач за зустрічним позовом не має права використовувати приміщення в господарській діяльності, яка прямо заборонена законами України або є небезпечною. Всю відповідальність перед контролюючими органами та третіми особами за здійснення господарської діяльності несе позивач за зустрічним позовом.

Право власності ТОВ Сонячний квартал на нерухоме майно підтверджується договорами купівлі-продажу від 06.06.2013 та від 07.06.2013, укладеними між ним та Споживчим товариством Лелека . Також право власності ТОВ Сонячний квартал підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №7599932106, №8409332106, №8449232106, №8408532106, №7893332106, № 7778532106 та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №112397376.

Матеріали справи не містять доказів визнання недійсними договорів купівлі-продажу, відповідно до яких ТОВ Сонячний квартал було набуто право власності на спірне майно.

Таким чином, на момент укладення Договору власником орендованого відповідачем за первісним позовом майна є позивач за первісним позовом, а обставини, на які послався представник ТОВ Автокар-777 , не підтверджені та не можуть бути підставою для визнання договору недійсним.

Враховуючи викладене, на час розгляду даної справи судом не встановлено, а відповідачем за первісним позовом не доведено наявності обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину, та настання відповідних наслідків щодо оспорюваного договору.

Крім того, відповідно до ст. 770 Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Тобто, частина 1 статті 770 Цивільного кодексу України надає наймачеві додатковий захист шляхом встановлення правила, що перехід права власності на річ, передану у найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму. Новий власник речі автоматично набуває прав та обов`язків наймодавця за договором найму та повинен їх виконувати до закінчення строку дії договору або до моменту його припинення з будь-яких інших підстав. Тобто в результаті переходу права власності на найману річ має місце заміна наймодавця в договорі найму.

За таких обставин, що вимога ТОВ Автокар-777 про визнання Договору недійсним є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячний квартал задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Автокар-777 (01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 12, офіс 5, ідентифікаційний код 36303499) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячний квартал (04112, місто Київ, вулиця Грекова, будинок 12, ідентифікаційний код 38690374) основний борг у розмірі 480 000(чотириста вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 6 844 (шість тисяч вісімсот сорок чотири) грн. 94 коп., три проценти річних у розмірі 3 198 (три тисячі сто дев`яносто вісім) грн. 16 коп., інфляційні у розмірі 7 475 (сім тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 82 коп., штраф за неналежне виконання зобов`язання у розмірі 32 000 (тридцять дві тисячі) грн. 00 коп., штраф за прострочення передачі об`єкту оренди у розмірі 341 333 (триста сорок одна тисяча триста тридцять три) грн. 33 коп. та судовий збір у розмірі 14 662 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 78 коп. Видати наказ.

3. Провадження у справі в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю АВТОКАР-777 усунути перешкоди у здійсненні права користування нерухомим майном Товариства з обмеженою відповідальністю Сонячний квартал шляхом виселення з нежитлових приміщень закрити.

4. В іншій частині в задоволенні первісних позовних вимог відмовити.

5. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Автокар-777 відмовити повністю.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.06.2020.

Суддя В.П. Босий