Постанова

від 27.05.2020 по справі 368/290/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 368/290/17

провадження № 61-6664 св 19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Ржищівське лісове господарство ,

відповідачі : Балико-Щучинська сільська рада Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_1 ,

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 13 листопада 2018 року у складі судді Шевченко І. І. та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Сушко Л. П., Сержанюка А. С., Сліпченка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, державного підприємства Ржищівське лісове господарство (далі - ДП Ржищівське лісове господарство ) звернувся до суду з позовом до Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області, ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування рішення сільської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння .

Позовна заява мотивована тим, що рішенням 35 сесії 5 скликання Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 13 березня 2009 року затверджено проєкт землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 1,0 га, для ведення індивідуального садівництва та особистого селянського господарства.

11 серпня 2009 року ОСОБА_1 на підставі вищевказаного рішення сільської ради видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, площею 0,7503 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222280401:04:303:0001, що розташована по АДРЕСА_1 .

Передача зазначеної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 відбулася без згоди землекористувача, тобтоз порушенням положень ЗК України, ЛК України, оскільки ця земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП Ржищівське лісове господарство та відноситься до земель лісового фонду, проте з користування підприємства не вилучалась. Також порушено порядок зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Про порушення вимог закону прокурору стало відомо у 2016 році за результатом перевірки, а тому строк позовної давності не пропущено.

З урахуванням викладеного заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області просив суд визнати незаконним та скасувати рішення 35 сесії 5 скликання Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 13 березня 2009 року у частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,7503 га; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 11 серпня 2009 року, виданий на ім`я ОСОБА_1 ; витребувати на користь ДП Ржищівське лісове господарство із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 13 листопада 2018 року позов заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Ржищівське лісове господарство задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення 35 сесії 5 скликання Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 13 березня 2009 року у частині затвердження проєкту землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,7503 га, по АДРЕСА_1 .

Визнано недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку від 11 серпня 2009 року, площею 0,7503 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222280401:04:303:0001, що розташована по АДРЕСА_1 .

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП Ржищівське лісове господарство земельну ділянку лісогосподарського призначення, площею 0,7503 га, кадастровий номер 3222280401:04:303:0001. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства перебуває у постійному користування ДП Ржищівське лісове господарство та відноситься до земель лісового фонду, що підтверджується інформацією Українського державного проєктного лісовпорядного виробничого об`єднання. Спірна земельна ділянка, надана у власність ОСОБА_1 , накладається на землі лісогосподарського призначення 50 кварталу Ржищівського лісництва, яка перебуває у користуванні ДП Ржищівське лісове господарство , що підтверджується висновком експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 04 вересня 2018 року. Погоджень щодо вилучення та зміни цільового призначення земель ДП Ржищівське лісове господарство не надавалося, проєкт землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки не виготовлявся. Спірна земельна ділянка з 2005 року відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовується для ведення лісового господарства у порядку, визначеному ЛК України, тому Балико-Щучинська сільська рада Кагарлицького району Київської області при винесенні оспорюваного рішення вийшла за межі своїх повноважень.

Про вищевказані порушення вимог ЗК України та ЛК України раніше не було відомо Київському обласному та по місту Києву управлінню лісового і мисливського господарства, ДП Ржищівське лісове господарство , а прокурору про ці обставини стало відомо у 2016 році за результатами опрацювання інформації отриманої з Українського державного проєктного лісовпорядного виробничого об`єднання. Таким чином, строк позовної давності не пропущено.

Ураховуючи викладене, оскільки ОСОБА_1 незаконно володіє спірною земельною ділянкою, то відповідно до положень статей 387, 388 ЦК України ця земельна ділянка підлягає витребуванню із чужого незаконного володіння останнього на користь держави, в особі ДП Ржищівське лісове господарство .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що оскільки спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення перебувала у користуванні ДП Ржищівське лісове господарство , то у Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області без згоди землекористувача були відсутні повноваження для її відведення ОСОБА_1 та передачі у власність і надання дозволу на видачу державного акту на право приватної власності на цю земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з інформацією ДП Ржищівське лісове господарство від 26 січня 2017 року спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення 50 кварталу Ржищівського лісництва, яка перебуває у користуванні ДП Ржищівське лісове господарство . Погоджень щодо вилучення та зміну цільового призначення земель ДП Ржищівське лісове господарство не надавалося, що також підтверджується інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 25 січня 2017 року, інформацією від 27 січня 2017 року та картографічними матеріалами, наданими Українським державним проєктним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО Укрдержлісппроєкт .

Строк позовної давності прокурором не пропущено, оскільки про наявність порушень вимог ЗК України та ЛК України Київському обласному та по місту Києву управлінню лісового та мисливського господарства, ДП Ржищівське лісове господарство не було відомо, а прокурору стало відомо лише у 2017 році за результатами оприлюдненої інформації, отриманої з Українського державного проєктного лісовпорядного виробничого об`єднанням.

Заступником керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області пред`явлено позов в інтересах Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Ржищівське лісове господарство через порушення інтересів держави, що виражаються в порушенні норм законодавства під час відведення земель сільськогосподарського призначення, а також через нездійснення повноважень контролю з боку Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Ржищівське лісове господарство .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 368/290/17 з Кагарлицького районного суду Київської області.

У квітні 2020 року на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, у зв`язку із відставкою судді, справу передано судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2020 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що прокурором пропущено строк позовної давності, про що заявлялось представником ОСОБА_1 у судах першої та апеляційної інстанцій, оскільки він мав усі необхідні підстави для виявлення порушень, на які він посилається, раніше ніж у 2016 році.

На момент передачі ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, вона відносилась до земель сільськогосподарського призначення (рілля). Відсутні докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка передавалась у постійне користування ДП Ржищівське лісове господарство та вона була лісогосподарського призначення.

Прокурор, звертаючись до суду, має не лише належним чином обґрунтувати підстави звернення до суду в інтересах держави, а й надати відповідні належні докази, які підтверджують нездійснення або ж неналежне здійснення захисту інтересів держави відповідним органом державної влади. ДП Ржищівське лісове господарство , Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства є самостійними юридичними особами, наділені правом звертатись до суду за захистом своїх прав, якщо вважають, що їх права порушені, останні мали усю необхідну інформацію, що могла свідчити про порушення їх прав. Таким чином, доводи прокурора щодо підстав на звернення до суду у порядку представництва інтересів держави є необґрунтованими.

Доводи особи, яка подала відзив

У квітні 2019 року заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Відповідачами заяву про застосування строку позовної давності у суду першої інстанції подано не було, що унеможливлює розгляд цього клопотання.

Прокурор здійснює представництво законних інтересів держави через порушення її інтересів, яке виражається у порушенні норм законодавства під час відведення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, а також через нездійснення повноважень контролю з боку Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та постійного користувача ДП Ржищівське лісове господарство . Таким чином, у позові від імені держави в якості позивача прокурором визначено Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, а також ДП Ржищівське лісове господарство . Селищною радою передано у власність ОСОБА_1 спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення, яка перебувала у користуванні ДП Ржищівське лісове господарство , без згоди землекористувача, чим порушено положення ЗК України та ЛК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням 35 сесії 5 скликання Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області від 13 березня 2009 року Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність було затверджено проєкт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,0 га, у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, по АДРЕСА_1 ; передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 1,0 га, для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 ; надано дозвіл на видачу державного акту на право приватної власності на земельну ділянку ОСОБА_1 (а.с. 17, т.1).

На підставі вказаного рішення сільської ради ОСОБА_1 видано два державних акта на право власності на земельну ділянку, один з яких від 11 серпня 2009 року серії ЯД №927180 на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3222280401:04:303:0001, площею 0,7503 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована по АДРЕСА_1 , а інший державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,2497 га, для ведення індивідуального садівництва (а.с. 18, т.1).

Згідно з листом Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства щодо земель лісогосподарського призначення ДП Ржищівське лісове господарство від 14 лютого 2017 року проєкт організації та розвитку лісового господарства ДП Ржищівське лісове господарство на 2004-2013 роки затверджений в установленому законом порядку у відповідності до протоколу другої лісовпорядної наради від 14 квітня 2005 року. 13 травня 2015 року матеріали лісовпорядкування ВО Укрдержлі cпроєкт ДП Ржищівський лісгосп (2015 рік) затверджені протоколом другої лісовпорядної наради управління та на цей час перебувають на розгляді у державних органах влади в установленому порядку (а.с. 31, т. 1).

Відповідно до інформаційної довідки №79193269 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна на запит прокурора встановлено, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером № 3222280401:04:303:0001 не зареєстровано (а.с. 38, т. 1).

Згідно з інформацією ДП Ржищівське лісове господарство від 26 січня 2017 року спірна земельна ділянка, надана ОСОБА_1 , накладається на землі лісогосподарського призначення 50 кварталу Ржищівського лісництва, яка перебуває у користуванні ДП Ржищівське лісове господарство . Погоджень щодо вилучення та зміну цільового призначення земель ДП Ржищівське лісове господарство не надавалося.

Аналогічне підтверджується інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 25 січня 2017 року, а також інформацією від 27 січня 2017 року та картографічними матеріалами, наданими Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО Укрдержлісппроект .

Висновком експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 04 вересня 2018 року встановлено, що земельна ділянка, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 та знаходиться у приватній власності ОСОБА_1 (державний акт на право власності на земельну ділянку від 11 серпня 2009 року, кадастровий номер земельної ділянки 3222280401:04:303:0001) частково накладається на землі 50 кварталу, який перебуває у користуванні ДП Ржищівське лісове господарство (а.с. 18-73, т. 2).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У статті 13 Конституції України передбачено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини другої, третьої статті 78 ЗК України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 80 ЗК України встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, на землі державної власності.

Згідно зі статтями 83, 84 ЗК України комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Відповідно до статті 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Земельні відносини, що виникають при використанні лісів, як зазначено в частині другій статті 3 ЗК України, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

За нормами статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 13 ЗК України передбачено, що саме до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт ґ частини четвертої статті 84 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 га у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни та юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення (стаття 56 ЗК України).

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (стаття 57 ЗК України, частина перша статті 17 ЛК України).

Передача у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, належать до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин (стаття 27 ЛК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин)).

Стаття 57 ЛК України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Суди, встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, дійшли обґрунтованого висновку про те, що згідно з інформацією ДП Ржищівське лісове господарство від 26 січня 2017 року спірна земельна ділянка накладається на землі лісогосподарського призначення 50 кварталу Ржищівського лісництва, перебуває у користуванні ДП Ржищівське лісове господарство , що також підтверджується висновком експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 04 вересня 2018 року. Погоджень щодо вилучення та зміни цільового призначення земель, що передбачено статтями 20, 149 ЗК України, ДП Ржищівське лісове господарство не надавалося, що також підтверджується інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 25 січня 2017 року, інформацією від 27 січня 2017 року та картографічними матеріалами, наданими Українським державним проєктним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО Укрдержлісппроєкт .

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, дійшли правильного висновку про те, що спірна земельна ділянка перебувала у користуванні ДП Ржищівське лісове господарство , унаслідок чого у Балико-Щучинської сільської ради Кагарлицького району Київської області були відсутні повноваження на її відведення ОСОБА_1 та передачі у власність і надання дозволу на видачу державного акту на право приватної власності на цю земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство відокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісового фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель лісового фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а, отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 56 цього.

Отже, зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісогосподарського призначення. Власник земельної ділянки лісогосподарського призначення може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Таким чином, суди встановивши факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, мали підстави дійти висновку про задоволення позовних вимог, хоча помилково застосували для задоволення вимоги про повернення спірної земельної ділянки положення статей 387 і 388 ЦК України, а не статті 391 цього кодексу та частини другої статті 152 ЗК України.

Згідно з принципом jura novit curia ( суд знає закони ) неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

У цій справі помилкова з огляду на її обставини юридична кваліфікація позивачем і судами першої й апеляційної інстанцій позовної вимоги про повернення спірної земельної ділянки земельного фонду як вимоги, до якої слід застосувати приписи статей 330, 387 і 388 ЦК України, не призвела, враховуючи висновки судів щодо суті спору, до неправильного його вирішення.

Такі висновки щодо застосування вказаних норм права відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473 цс 18, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, провадження № 14-740 цс 19, і підстав для відступу від такої правової позиції не вбачається.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про пропуск прокурором строку позовної давності є безпідставними, оскільки прокурор діє в інтересах держави, як власника спірної земельної ділянки, тобто ним пред`явлено негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки лісогосподарського призначення.

Крім того, прокурором строк позовної давності не пропущено, оскільки про ці обставини йому стало відомо у 2016 році за результатами опрацювання інформації отриманої з Українського державного проєктного лісовпорядного виробничого об`єднання, а Київському обласному та по місту Києву управлінню лісового і мисливського господарства, ДП Ржищівське лісове господарство про вищевказані порушення вимог ЗК України та ЛК України раніше не було відомо.

Посилання касаційної скарги на відсутність у прокурора повноважень на звернення до суду з цим позовом є безпідставними, оскільки заступником керівника Кагарлицької місцевої прокуратури Київської області пред`явлено позов в інтересах Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Ржищівське лісове господарство через порушення інтересів держави, що виражаються у порушенні норм законодавства під час відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, яка є земельною ділянкою лісогосподарського призначення, а також через нездійснення повноважень контролю з боку Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, ДП Ржищівське лісове господарство , що відповідає позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, провадження № 14-104 цс 19.

Доводи касаційної скарги про те, що відсутні докази на підтвердження того, що спірна земельна ділянка була лісогосподарського призначення, на увагу не заслуговують, оскільки вона накладається на землі лісогосподарського призначення 50 кварталу Ржищівського лісництва, що також підтверджено висновком експерта Київського міського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 04 вересня 2018 року.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України від 23 січня 2014 року ( East/West Alliance Limited v. Ukraine , заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

Посилання касаційної скарги щодо права відповідача на мирне володіння своїм майном на увагу не заслуговують, оскільки загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні права на земельну ділянку. Крім того, з огляду на особливості принципів диспозитивності та змагальності у цивільному процесі України (згідно з якими сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами, зокрема, і щодо подання зустрічного позову, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання) та враховуючи приписи частин третьої і четвертої статті 390 ЦК України, ОСОБА_1 не позбавлений можливості заявити до власника земельної ділянки позов про відшкодування необхідних витрат на утримання та збереження останньої, здійснених з часу, з якого власникові належить право на її повернення, а у разі здійснення поліпшень земельної ділянки, які не можуть бути відокремлені від неї без завдання їй шкоди, - позов про відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість земельної ділянки.

Таким чином, витребування земельної ділянки у ОСОБА_1 не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 13 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк