Рішення

від 17.11.2008 по справі 2-321/2008

ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 Справа №2-321

2008 рік

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 листопада   2008 року     Олександрівський районний суд Кіровоградської

області в складі:

головуючого судді   КОМЛАЧ  О.Ф.,

при секретарі     КРИВОШЕЇ О.Ю.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та зустрічний позов третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання майна спільною власністю

встановив:

Позивач звернулася до суду з позовом , в якому просить розділити між нею та відповідачем спільне майно подружжя , а саме житловий будинок.

Треті особи просили визнати за ними спільну власність на водонапірну башню та артезіанську скважину, які знаходяться в домоволодінні сторін.

В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, суду пояснила, що вона з відповідачем одружилася в 1983 році. У них 3 дітей, які на даний час уже повнолітні. Двоє дітей навчаються в інституті. Вони спільно побудували будинок, який зареєстровано на відповідача, тому вона просить розділити між нею та відповідачем даний будинок, виділивши їй будинок в натурі, а вона сплатить компенсацію відповідачу за його частку. Також позивач вказала, що відповідач в даному будинку не проживає, у нього є власний будинок, який він отримав у спадок. Коштів для перерахування на депозитний рахунок суду у неї немає. Відносно зустрічного позову третіх осіб позивач вказала, що дійсно вони приймали участь у будівництві водонапірної башти та артезіанської скважини як коштами так і будівельними матеріалами та власним трудом, а тому вона їх вимоги визнає.

Відповідач, допрошений в судовому засіданні, позовні вимоги не визнав, вказуючи на те, що позивач не брала участі в будівництві будинку. Даний будинок було побудовано за кошти його батьків. Також відповідач не визнав вимоги третіх осіб, вказавши на те, що вони ніякої участі не брали в будівництві башти та скважини.

Треті особи, допитані в судовому засіданні, свої вимоги підтримали, суду пояснили, що з усної домовленності вони спільно з позивачем та відповідачем будували башту та сважину, а тому просять визнати, що водонапірна башта та артезіанська скважина є спільною сумісною власністю їх та позивача і відповідача. Також вони суду пояснили, що ніяких угод вони не укладали, документів на придбання будматеріалів для башні та скважини у них не має.

Заслухавши пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи суд вважає , що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі з   18 червня    1983 року, що

підтверджено копією Свідоцтва про укладення шлюбу (а.с.8).

Згідно копії паспорта позивача, остання зареєстрована в спірному будинку з 10 березня 1994 року (а.с.5-7).

Як видно з довідки - характеристики  будинок збудовано  в 1989 році (а.с.63). Згідно копії Свідоцтва про власника від 02 лютого  2006 року, відповідач є власником спірного будинку (а.с.64).

Згідно копії Акту від 26 січня 2006 року будівництво спірного будинку було завершено в 1991 році (а.с.190).

Отже в судовому засіданні було достовірно встановлено, що спірний будинок почав будуватися і було завершено його будівництво під час спільного проживання сторін у шлюбі.

Відповідно до вимог ст. 60 СК України «Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).»

Таким чином суд вважає, що позивач набула право спільної сумісної власності на спірне домоволодіння.

Згідно ст. 63 СК України " Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними."

Згідно ст. 69 СК України :" Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу». Дане положення також закріплено в ст. 368 ЦК України.

Таким чином суд вважає, що позивач  вправі вимагати розділу спірного майна. Також, згідно вимог ст. 71 СК України та ст.370, ст. 364 ЦК України , позивач вправі вимагати розділу майна в натурі.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №402/21 9 (а.с. 25-40) та висновку будівельно-технічної експертизи № 388/3 (а.с. 113-130) спірне домоволодіння не можливо розділити в натурі на 2 квартири.

Згідно ст. 71 СК України: ч.2 - "Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними"; ч.4 - " Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України"; ч.5 -"Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим з подружжя відповідної грошової компенсації на депозитний рахунок суду".

Згідно ст. 365 ЦК України "Право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо ...2) річ є неподільною... Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду."

В судовому засіданні було встановлено, що позивач не має змоги внести на депозитний рахунок вартість частки, а саме 47790 грн., а тому суд вважає, що вимога позивача про виділ їй будинку в натурі зі сплатою відповідачеві його частки не можливий. Згідно ч. 1 ст. 70 СК України :"У разі поділу майна, що належить їм на праві сумісної власності подружжя, частка майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленністю або шлюбним договором. " На рівність часток у спільній сумісній власності також вказує ст. 370 ЦК України.

Поскільки між сторонами не було домовленності та не було укладено шлюбного договору, тому їх частки в майні є рівними.

Згідно ч.3 п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного Майна

подружжя" : "У разі коли жоден з подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності."

Таким чином за позивачем та відповідачем необхідно визнати право власності на 1\2 частину будинку з надвірними будівлями для кожного з них, без реального його поділу та залишити будинок у їх спільній чатковій власності.

В судовому засіданні було достовірно встановлено, що у власності відповідача в його домоволодінні мається водонапірна башта та артезіанська скважина, що підстверджено як показами учасників процесу, так і матеріалами срави: довідкою- характеристикою (а.с. 63), висновком експерта №388\3 (а.с.113-130). Також в судовому засіданні було встановлено, що ніяких письмових угод між третіми особами , позивачем та відповідачем про будівництво башні та скважини не укладалося. Треті особи не надали суду достовірниїх доказів того, що ними були придбанні та надані позивачу та відповвідачу матеріали для будівництва даних об"єктів.

Згідно ст. 328 ЦК України "Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом."

Згідно ч. 1 ст. 331 ЦК України "Право власності на нову річ , яка виготовлена (створена) особою, , набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.".

Таким чином вимоги третіх осіб про визнання спільної сумісної власності за ними та за позивачем і відповідачем на водонапірну башню та артезіанський колодязь задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 214, ст. 215 ЦПК України, ст.60, ст. 63, ст. 69, ст.70, ст. 71 СК України, ст. 328, ст. 331, ст.364, ст.368, ст. 369, ст. 370, ст. 372 ЦК України суд , -

вирішив:

Задовольнити позов частково: визнати за ОСОБА_1 право власності на 1\2 частину житлового будинку №35 з надвірними будівлями по вулиці Волгоградській в смт. Олександрівка Кіровоградської області та визнати за ОСОБА_2 право власності на 1\2 частину житлового будинку №35 з надвірними будівлями по вулиці Волгоградській в смт. Олександрівка Кіровоградської області, залишивши його в спільній частковій власності.

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в задоволенні їх вимог про визнання водонапірної башти та артезіанської свердловини спільною власністю - відмовити.

На рішення суду , протягом   10 днів з дня його проголошення, може бути подана заява про   апеляційне оскарження, та протягом   20 днів з дня подачі заяви , може бути подана  апеляційна скарга  в Кіровоградський апеляційний суд.