Ухвала

від 25.05.2020 по справі 643/7011/20

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/7011/20

Провадження № 2-з/643/72/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2020 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Крівцова Д.А., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) 05.05.2020 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить: 1) стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в сумі основного боргу - 1078800,00 грн; 2) стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти у якості процентів за фактичне користування грошовими коштами у розмірі 134850,00 грн.; 3) стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в якості 3 відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 2039,00 грн.; 4) стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати по справі, а саме оплату судового збору у розмірі 10510,00 грн. та оплату професійної правничої допомоги у розмірі 22500, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 грудня 2019 року до нього, ОСОБА_1 , звернувся відповідач ОСОБА_2 з проханням позичити йому 40000,00 тисяч доларів США. Відповідач зазначив, що дана грошова сума йому потрібна для подорожей до Сполучених Штатів Америки. Враховуючи, що на той час в позивача була можливість позичити йому таку суму грошових коштів, він погодився позичити йому 40000,00 тисяч доларів США за умови повернення йому зазначеної вище суми до 12 квітня 2020 року. Однією із умов позики було нарахування процентів за фактичне користування грошовими коштами позивача в розмірі 2,5 відсотків від суми позики за кожен місяць користування відповідачем зазначеними грошовими коштами. Саме на цих умовах сторони і уклали договір позики в усній формі. На підтвердження укладення договору позики, відповідачем та позивачем було складено розписку про факт передання та прийому грошових коштів у сумі 40000,00 тисяч доларів США. Договором були обумовлені розмір грошових коштів, строк їх повернення. Однак відповідач свої зобов`язання згідно договору не виконав, сума позики у встановлені договором строки повернута не була. Позивач неодноразово звертався до нього з вимогою повернути йому грошові кошти, які йому були надані відповідно до договору позики, однак ОСОБА_2 грошові кошти у вказаний строк позивачу не повернув. Відразу після настання дати повернення суми позики, відповідач ухилявся від виконання своїх зобов`язань, пояснюючи свої дії скрутним фінансових становищем та великою кількістю проблем, які у нього склались у бізнесі та сім`ї тощо. Позивач неодноразово намагався зустрітись з відповідачем задля позасудового врегулювання спірних правовідносин, але останній уникає зустрічей, ігнорує прийняття повідомлень, надісланих йому позивачем через все можливі месенджери, та не відповідає на телефонні дзвінки. Це змусило позивача звернутися за захистом мого порушеного права до суду. Такі дії відповідача дають підстави для висновку щодо умисного ухилення відповідача від виконання взятих на себе зобов`язань за договором позики та умисне уникнення відповідальності.

До суду 21.05.2020 року надійшла заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову, в якій він просить накласти заборону на відчуження всього рухомого та нерухомого майна, власником якого є відповідач, в межах суми (ціни) позову 1215689,00 грн.

В обґрунтування заяви зазначено, що враховуючи значну суму збитків, а також те, що отримавши копію позовної заяви, відповідач може здійснити заходи, спрямовані на приховування належного йому майна чи його умисного відчуження з метою уникнення відповідальності, є обґрунтовані підстави стверджувати, що майно, яке належить відповідачу, може зникнути, що зробить неможливим виконання рішення суду або значно утруднить його виконання.

Дослідивши отримані матеріали, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на таке.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 320/3560/18, заявником суду повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу та щодо якого мають вживатись заходи забезпечення позову. Зокрема, Верховним Судом зазначено, що суд може накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, проте відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Заявником в заяві про забезпечення позову не зазначено будь-яких відомостей щодо конкретного індивідуально визначеного нерухомого або рухомого майна, яке належить на праві власності відповідачу. В якості додатку до заяви надана лише квитанція про сплату судового збору.

За таких обставин, враховуючи вказані вище висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для забезпечення позову.

Разом з тим суд роз`яснює заявникові, що останній не позбавлений права повторно звернутись до суду з заявою про забезпечення позову, надавши при цьому суду відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу на праві власності та щодо якого можуть бути вжиті відповідні заходи забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153, 258-261, 353-354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, шляхом накладення заборони відчуження всього рухомого та нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_2 , в межах суми (ціни) позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 Цивільного процесуального кодексу України. Строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Д.А. Крівцов