Ухвала

від 17.11.2020 по справі 643/7011/20

МОСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 643/7011/20

Провадження № 2-з/643/155/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Крівцова Д.А., за участю секретаря Коцюбинської М.С., заявника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харків заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) 05.05.2020 року звернувся до суду з позовом, в якому просить: 1) стягнути з ОСОБА_2 (далі - відповідач) на його користь грошові кошти в сумі основного боргу 1078800,00 грн; 2) стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в якості процентів за фактичне користування грошовими коштами у розмірі 134850,00 грн.; 3) стягнути з ОСОБА_2 на його користь грошові кошти в якості 3 відсотків річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 2039,00 грн.; 4) стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати по справі, а саме оплату судового збору у розмірі 10510,00 грн. та оплату професійної правничої допомоги у розмірі 22500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 грудня 2019 року до нього, ОСОБА_1 , звернувся відповідач ОСОБА_2 з проханням позичити йому 40000,00 тисяч доларів США. Відповідач зазначив, що дана грошова сума йому потрібна для подорожей до Сполучених Штатів Америки. Враховуючи, що на той час у позивача була можливість позичити таку суму грошових коштів, він погодився позичити відповідачу 40000,00 тисяч доларів США за умови повернення йому зазначеної вище суми до 12 квітня 2020 року. Однією із умов позики було нарахування процентів за фактичне користування грошовими коштами позивача в розмірі 2,5 відсотків від суми позики за кожен місяць користування відповідачем зазначеними грошовими коштами. Саме на цих умовах сторони і уклали договір позики в усній формі. На підтвердження укладення договору позики, відповідачем та позивачем було складено розписку про факт передачі та прийому грошових коштів у сумі 40000,00 тисяч доларів США. Договором були обумовлені розмір грошових коштів, строк їх повернення. Однак відповідач свої зобов`язання згідно договору не виконав, сума позики у встановлені договором строки повернута не була. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути грошові кошти, які йому були надані відповідно до договору позики, однак ОСОБА_2 грошові кошти у вказаний строк позивачу не повернув. Одразу після настання дати повернення суми позики, відповідач ухилявся від виконання своїх зобов`язань, пояснюючи свої дії скрутним фінансових становищем та великою кількістю проблем, які у нього склались у бізнесі та сім`ї тощо. Позивач неодноразово намагався зустрітись з відповідачем задля позасудового врегулювання спірних правовідносин, але останній уникає зустрічей, ігнорує прийняття повідомлень, надісланих йому позивачем через всі можливі месенджери, не відповідає на телефонні дзвінки. Це змусило позивача звернутися за захистом порушеного права до суду.

До суду надійшла заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову від 15.10.2020, в якій він просить:

- накласти заборону на відчуження відповідачем наступного нерухомого майна: реєстраційний номер майна: 3526817; місцезнаходження майна: АДРЕСА_1 ; загальна площа: 45,9 кв.м. технічний опис майна: 2-х кімнатна квартира: 1 коридор, 2 - житлова, 3- кухня, 4-ванна,5-санвузол, 6-житлова, балкон; номер запису: 273 в книзі: Д493 (далі - Квартира);

- заборонити відповідачу вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження ним його часток в статутному капіталі наступних юридичних осіб: Товариство з обмеженою відповідальністю Природна Зелень (ідентифікаційний код юридичної особи: 43364230; її місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 35, корпус 21, офіс 002), розмір частки у статутному капіталі відповідача становить: 334000,00 гривень; Товариство з обмеженою відповідальністю Сібіді Хелса (ідентифікаційний код юридичної особи: 42718044; її місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, будинок 13/2 Б), розмір частки у статутному капіталі відповідача становить: 250000,00 гривень; Товариство з обмеженою відповідальністю Софійська Вода (ідентифікаційний код юридичної особи: 42254371; її місцезнаходження: 61001, Харківська область, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, будинок 20А, офіс 1), розмір частки у статутному капіталі відповідача становить: 10000,00 гривень;

- накласти арешт на всі наявні у відповідача рахунки у відповідних фінансових установах (зокрема, але не виключно: банках).

В обґрунтування заяви зазначено, що з огляду на значну суму завданих збитків, відповідач може здійснити заходи, спрямовані на приховування належного йому майна чи його умисного відчуження з метою уникнення відповідальності, тому є обґрунтовані підстави вважати, що належне відповідачу майно може зникнути, що зробить неможливим виконання рішення суду або значно утруднить його виконання.

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 16.11.2020 заяву про забезпечення позову призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.11.2020, в судове засідання викликано позивача.

В судовому засіданні 17.11.2020 позивач підтримав заяву та викладені в ній доводи.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши отримані матеріали, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову з огляду на таке.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види заходів забезпечення позову визначені ч. 1 ст. 150 ЦПК України.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

В постанові № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову Пленум Верховного Суду України звернув увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 20/3560/18, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу. Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії. Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 22.02.2005 року у справі Новоселецький проти України зазначив, що стаття 1 Протоколу N 1, яка спрямована в основному на захист особи від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу приймати деякі необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (див. рішення "Броньовський проти Польщі" [GC], N 31443/96, п. 143, CEDH 2004-...). У кожній справі, в якій іде мова про порушення вищезгаданого права, Суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар (див. рішення "Спорронг та Лонрот проти Швеції" ( 980_098 ), від 23 вересня 1982 року, серія А, N 52, стор. 26, п.69).

В рішенні від 19.02.2009 року у справі Христов проти України Європейський суд з прав людини вказав, що втручання у право особи, захищене статтею 1 Першого протоколу, має бути виправданим. У цьому зв`язку Суд знову наголошує на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар" (див. рішення у справі Брумареску, п. 78).

Як вбачається з доводів позовної заяви та наданих позивачем доказів, зокрема розписки відповідача від 12.12.2019, оригінал якої за клопотанням позивача долучений останнім до матеріалів справи, між сторонами дійсно виник спір щодо стягнення заборгованості за договором позики.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є засновником та має частку у статутному капіталі наступних юридичних осіб:

-Товариство з обмеженою відповідальністю Природна зелень (ідентифікаційний код юридичної особи: 43364230; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 35, корпус 21, офіс 002); розмір частки у статутному капіталі відповідача становить 334000,00 грн;

-Товариство з обмеженою відповідальністю Сібіді Хелса (ідентифікаційний код юридичної особи: 42718044; місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2; розмір частки у статутному капіталі відповідача становить 250000,00 грн.;

-Товариство з обмеженою відповідальністю Софійська Вода (ідентифікаційний код юридичної особи: 42254371; місцезнаходження: 61001, Харківська область, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 20А, офіс 1; розмір частки у статутному капіталі відповідача становить 10000,00 грн.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 167 Господарського Кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про виконавче провадження , заходами примусового виконання рішень є в тому числі звернення стягнення на корпоративні права боржника.

Враховуючи наведене, чинним законодавством України прямо передбачено можливість звернення стягнення на корпоративні права боржника в ході примусового виконання судових рішень.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду від 06.09.2019 по справі № 756/3322/19, накладення арешту на належну відповідачу частку корпоративних прав в якості забезпечення позову у цивільній справі про стягнення боргу за договором позики, за своїм змістом полягає виключно у обмеженні права особи розпорядитися цією часткою у статутному капіталі (провести її відчуження), проте не позбавляє відповідача права володіння і користування цією часткою, зокрема не перешкоджає використанню у господарській (підприємницькій) діяльності та виконанню зобов`язань з іншими особами чи контрагентами. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку щодо законності та обґрунтованості такого виду забезпечення позову про стягнення боргу за договором позики, як накладення арешту на належну відповідачу частку корпоративних прав (статутного капіталу) в товаристві з обмеженою відповідальністю.

За таких обставин, заборона відповідачу вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження належних йому часток в статутному капіталі юридичних осіб, є необхідним заходом забезпечення позову, який гарантуватиме ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача в разі задоволення позову, не становитиме надмірний та непропорційний тягар для відповідача та вказаних вище юридичних осіб і є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючи наведене та значний розмір позовних вимог, суд вважає за можливе задовольнити заяву в частині вимог щодо заборони відповідачу вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження належних йому часток в статутному капіталі вказаних вище юридичних осіб.

Розмір часток відповідача в статутному капіталі вказаних вище юридичних осіб становить всього 594000,00 грн. Розмір заборгованості відповідача позивачем визначено в сумі 1215689,00 грн.

Таким чином, заборона відчуження вказаних вище часток в статутному капіталі юридичних осіб не здатна забезпечити повною мірою виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів від 04.06.2020, ОСОБА_2 на праві власності належить квартира АДРЕСА_2 .

За таких обставин накладення заборони відчуження Квартири є необхідним та співмірним заходом забезпечення позову, який гарантуватиме ефективний захист і поновлення прав та інтересів позивача в разі задоволення позову і одночасно не становитиме надмірний тягар для власника квартири ОСОБА_2 , оскільки не позбавить його можливості володіти та користуватись Квартирою.

Враховуючи наведене, суд задовольняє заяву в частині заборони відчуження Квартири.

Вирішуючи вимоги заяви щодо накладення арешту на всі наявні у відповідача рахунки у відповідних фінансових установах (зокрема, але не виключно: банках), суд керується таким.

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених, зокрема, в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 320/3560/18, заявником суду повинні бути надані відомості щодо конкретного індивідуально визначеного майна, яке належить відповідачу та щодо якого мають вживатись заходи забезпечення позову. Зокрема, Верховним Судом зазначено, що суд може накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат, проте відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Заявником в заяві про забезпечення позову не зазначено будь-яких відомостей щодо номерів рахунків відповідача, назв відповідних банківських установ, в яких вони відкриті тощо.

Доводи позивача відносно наявності логічних протиріч у вказаній вище постанові Верховного Суду та його фактична незгода з висновками щодо застосування норм права, викладеними у згаданій постанові від 25.09.2019 року по справі № 320/3560/18, судом відхиляються, оскільки не спростовують факт саме такого тлумачення норм чинного законодавства Верховним Судом. Суд не вбачає підстав для відступлення від висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Верховного Суду від 25.09.2019 року по справі № 320/3560/18.

Крім того, суд враховує, що судом вжито заходи забезпечення позову у виді заборони відчуження корпоративних прав відповідача в розмірі 594000,00 грн. та двокімнатної Квартири, належної відповідачу.

За таких обставин, враховуючи вказані вище висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для забезпечення позову в частині накладення арешту на всі наявні у відповідача рахунки у відповідних фінансових установах (зокрема, але не виключно: банках).

Доводи позивача щодо заможного способу життя відповідача та надані на підтвердження вказаної обставин скріншоти веб-сторінки в соціальній мережі Інстаграм, судом не оцінюються, оскільки суд позбавлений можливості ідентифікувати особу відповідача в такий спосіб та достовірно встановити розмір його доходів. Крім того, суд враховує, що інших наданих позивачем доказів, які зазначені вище, достатньо для вирішення питання про забезпечення позову, та доводи позивача щодо способу життя відповідача не впливають на вирішення судом зазначеного питання.

Керуючись ст. 149-153 , 258-261 , 353-354 ЦПК України , -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Заборонити відчуження квартири АДРЕСА_2 та зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 .

Заборонити ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо відчуження належних йому часток у статутному капіталі наступних юридичних осіб:

-Товариство з обмеженою відповідальністю Природна зелень (ідентифікаційний код юридичної особи: 43364230; місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 35, корпус 21, офіс 002; розмір внеску до статутного фонду ОСОБА_2 становить 334000,00 грн.);

-Товариство з обмеженою відповідальністю Сібіді Хелса (ідентифікаційний код юридичної особи: 42718044; місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 Б; розмір внеску до статутного фонду ОСОБА_2 становить 250000,00 грн.);

-Товариство з обмеженою відповідальністю Софійська Вода (ідентифікаційний код юридичної особи: 42254371; місцезнаходження: 61001, Харківська область, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 20А, офіс 1; розмір внеску до статутного фонду ОСОБА_2 становить 10000,00 грн.).

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повної ухвали. Учасник справи, якому ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Д.А. Крівцов