Постанова

від 26.05.2020 по справі 904/3675/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р. Справа№ 904/3675/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Дідиченко М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

представники сторін у судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні розглянувши матеріали апеляційної скарги акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк

на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року

та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року

у справі №904/3675/19 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом дочірнього підприємства Фрештекс Україна

до акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк

про стягнення 170 380, 40 грн., -

В С Т А Н О В И В:

В серпні 2019 року державне підприємство Фрештекс Україна звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 0,35% суми зарахованих на карткові рахунки співробітників підприємства грошових коштів в межах запланованого проекту за період з 01.04.2013 року по 07.11.2018 року у сумі 113 121,75 грн. та 57 258,65 грн. процентів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у листопаді 2018 року позивачу стало відомо, що з 01.04.2013 року діючими тарифами АТ КБ ПриватБанк передбачено, що обслуговування зарплатних проектів юридичних осіб на умовах пакету Класичний здійснюється за тарифом 0,4% суми зарахованих на карткові рахунки співробітників грошових коштів (за умовами проведення зарахування через систему Приват 24 ). Таким чином, з 01.04.2013 року по 07.11.2018 року (дата переходу ДП Фрештекс-Україна на обслуговування зарплатного проекту по пакету Лояльний ) АТ КБ ПриватБанк безпідставно списував з підприємства при кожній виплаті заробітної плати 0,35% суми зарахованих на карткові рахунки співробітників підприємства грошових коштів. Крім того, на заявлену суму безпідставно набутих коштів позивачем нараховано проценти відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2019 року №904/3675/19 позовну заяву дочірнього підприємства Фрештекс Україна з вимогами до акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк про стягнення безпідставно набутих грошових коштів в розмірі 113 121,75 грн. та процентів за безпідставне користування грошовими коштами в сумі 57 258,65 грн. направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва. (а.с. 2 т.1)

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року позов задоволено частково: стягнуто з акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на користь дочірнього підприємства Фрештекс Україна грошові кошти у розмірі 113 121,75 грн. та проценти за безпідставне користування грошовими коштами у розмірі 10 207,19 грн.

Мотивуючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач без будь-якої правової підстави списував з рахунку позивача при кожній виплаті заробітної плати комісію за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,75 %, тоді як діючими тарифами передбачено комісію у розмірі 0,4 %. За період з 01.04.2013 року по 07.11.2018 року позивач перерахував через систему Приват 24 на карткові рахунки співробітників заробітну плату на загальну суму 32 320 505,44 грн. Відповідач, у свою чергу, списав з позивача комісію за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,75 % - 242 403,77 грн. Однак, за діючими тарифами комісія повинна була складати 0,4 % - 129 282,02 грн. Відтак, відповідачем неправомірно списано з позивача на свою користь 113 121,75 грн.

Також, суд першої інстанції визнав безпідставним розрахунок позивача суми процентів, оскільки розрахунок зроблено виходячи з розміру облікової ставки Національного банку України. Проте судом було застосовано приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та стягнуто з відповідача 10 207,19 грн. 3% річних.

16.12.2019 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про відшкодування витрат на правничу допомогу, відповідно до якої заявник просив суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 900,00 грн., судовий збір у розмірі 2 555,70 грн., 1 500,00 грн. добових витрат представника та 1 031,01 грн. витрат на проїзд до місцезнаходження господарського суду міста Києва та у зворотньому напрямку.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року стягнуто з акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на користь дочірнього підприємства Фрештекс Україна витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 166,06 грн., витрати, пов`язані з відрядженням заступника виконавчого директора у розмірі 2 531,01 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 849,93 грн.

Враховуючи ціну позову та заявлений позивачем розмір витрат на послуги адвоката, обсяг наданих адвокатом послуг, а також час, витрачений адвокатом на такі послуги, з огляду на задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову та ступенем складності справи, а тому підлягає задоволенню частково у розмірі 7 166,06 грн. Також суд визнав документально обґрунтованою вимогу про стягнення 2 531,01 грн. витрати, пов`язані з відрядженням заступника виконавчого директора.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням, акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року в частині задоволених позовних вимог та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року в частині задоволення вимог у справі №904/3675/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги відповідач вказав на те, що списуючи комісію за розрахункове-касове обслуговування в розмірі 0,75% діяв в межах укладеного між сторонами договору.

Також, відповідач зазначив, що господарський суд міста Києва самостійно здійснив розрахунок процентів за безпідставне користування грошовими коштами на підставі положень ст. 625 ЦК України поза межами заявлених позовних вимог, чим порушив, зокрема принцип диспозитивності судочинства та рівності сторін. Окрім того, скаржник зазначив, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано строк позовної давності.

Відповідач, також, не погоджується із додатковим рішенням, посилаючись на те, що всупереч вимог ст. 80 Господарського процесуального кодексу України заяву про відшкодування витрат позивач на адресу відповідача не надіслав. Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення при вирішенні питання розподілу судових витрат, невірно застосовані положення ст. 129 ГПК України, позбавлено відповідача можливості надати свої заперечення з приводу поданих доказів, як наслідок, неправомірно стягнуто з акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк судові витрати.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2020 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 року (а.с. 17 т. 2) поновлено акціонерному товариству комерційний банк ПриватБанк пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року у справі №904/3675/19. Відкрито апеляційне провадження у справі №904/3675/19. Розгляд справи призначено на 31.03.2020 року. Встановлено учасникам справи строк для надання можливості скористатися наданими ст. 267 ГПК України правами протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали. Попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Згідно з частиною 2 ст. 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються тільки в письмовій формі.

Позивач заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року без змін, посилаючись на те, що у АТ КБ ПриватБанк не діяло одночасно декілька публічних договорів у вигляді Умов і Правил надання банківських послуг, кожна наступна редакція таких Умов і Правил замінювала собою попередню, у зв`язку із чим попередня редакція Умов і Правил переставала бути актуально. Позивач зазначив, що застосування норм ст. 536 Цивільного кодексу України та ст. 231 Господарського кодексу України у даній справі є більш доцільним, ніж застосована судом норма ст. 625 Цивільного кодексу України.

Щодо строків позовної давності, то як зазначає позивач, у всіх редакціях Умов і Правил надання банківських послуг АТ КБ ПриватБанк встановлено, що термін позовної давності щодо вимог повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів, витрат Банку складає 50 років, а тому строк позовної давності не сплив. Початок перебігу строку позовної давності настав з 01.12.2018 року, через сім днів після пред`явлення претензії.

Відносно оскарження додаткового рішення, зазначив про те, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, судові дебати не проводились, а тому, як зазначає позивач ним не було процесуальних порушень щодо інформування суду про розмір своїх судових витрат. Розмір судових витрат у заяві про розподіл та у позові майже не відрізняється, різниця лише у збільшені витрат на прибуття представника в судове засідання, так як позивач не знав скільки судових засідань буде взагалі.

Ухвалою від 30.03.2020 року Північний апеляційний господарський суд повідомив учасників справи №904/3675/19, що розгляд апеляційної скарги акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року у справі №904/3675/19 не відбудеться 31.03.2020 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 року розгляд справи призначено на 26.05.2020 року.

21.05.2020 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника позивача.

25.05.2020 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, як на підставу для відкладення розгляду справи, посилався на ведення на території України карантину задля запобігання поширенню корона вірусу COVID-19.

Колегія суддів у судовому засіданні 26.05.2020 року дійшла до висновку про відхилення клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи з наступних підстав.

Статтею 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Колегія суддів зазначає, що розгляд справи вже було перенесено 30.03.2020 року в зв`язку із запровадженням карантинних заходів.

В той же час, у поданому клопотанні про відкладення розгляду справи не зазначено обставин, з яких судом апеляційної інстанції не можливо розглянути справу без участі представника відповідача. Явка представників сторін у судове засідання також не визнавалась судом апеляційної інстанції обов`язковою.

Колегією суддів також враховано, що на підставі рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року та відповідно до положень статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року №215 та від 25.03.2020 року №239, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, з 12.03.2020 року по 24.04.2020 року на всій території України встановлено карантин.

Постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020 року було внесено зміни до постанови від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме продовжено період карантину до 22 травня 2020 року.

В той же час, даною постановою Кабінету Міністрів України з 11 травня 2020 року. послаблені карантинні обмеження, а саме дозволено здійснення професійної діяльності адвокатами та нотаріусами.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

А тому, враховуючи тимчасовий характер вжитих державою заходів для запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та пом`якшення карантинних заходів з 11 травня 2020 року, оскільки суди в період карантину не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, з огляду на наявні в матеріалах справи заяви позивача про розгляд апеляційної скарги без їх участі, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників сторін у судовому засіданні 26.05.2020 року.

Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.04.2020 року у справі №910/10553/18, від 15.05.2020 року у справі № 17/32.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. (а.с. 33-34, 37 т. 2)

Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 29.03.2011 року дочірнє підприємство Фрештекс Україна (клієнт) звернулось до акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (банк) із заявою про відкриття поточного рахунку та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки, відповідно до якої клієнт погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг (що розміщені на сайті банку http://privatbank.ua ), Тарифами банку, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування. (а.с. 38 т. 1)

На підставі вказаної заяви банком було відкрито клієнту поточний рахунок № НОМЕР_1 та картковий рахунок № НОМЕР_2 .

У вказаній заяві зазначено про використання праці найманих працівників та кількість працівників - 56.

Для зручності роботи з розрахунковим рахунком в своїй діяльності позивач використовував систему Приват 24 , у зв`язку з чим 05.04.2011 року в передбаченому ст. 634 ЦК України порядку, шляхом подання заяви про приєднання, відкрив зарплатний проект для здійснення виплат співробітникам підприємства.

Станом на момент приєднання тарифами акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк обслуговування зарплатного проекту підприємств здійснювалося в межах пакету Класичний , за умовами якого за зарахування грошових коштів на карткові рахунки співробітників банк отримував комісію у розмірі 0,75 % зарахованих грошових коштів.

З моменту укладення договору банківського обслуговування, відповідач декілька разів змінював власні тарифи на обслуговування.

Комісія за розрахунково-касове обслуговування змінювалася за період з початку дії договору три рази і складала з 01.04.2011 року по 31.12.2011 року - 40,00 грн.; з 01.01.2012 року по 31.01.2015 року - 50,00 грн. та з 01.02.2015 року по теперішній час - 100,00 грн.

Позивач зазначає, що в листопаді 2018 року йому стало відомо, що з 01.04.2013 року діючими тарифами банку передбачено, що розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування в разі зарахування через систему Приват 24 для бізнесу в пакеті Класичний складає 0,4 %.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.04.2013 року по 07.11.2018 року за зарахування грошових коштів на карткові рахунки співробітників банк отримував комісію від позивача у розмірі 0,75 % зарахованих грошових коштів, що підтверджується копіями банківськими виписками та платіжними дорученнями. (а.с. 59-83, 87-132 т. 1)

Позивач звернувся до відповідача з претензією від 23.11.2018 року №00000668 щодо повернення неправомірно отриманих грошових коштів. (а.с. 84 т. 1)

У відповідь на вказану претензію від 23.11.2018 року №00000668, відповідач листом від 19.12.2018 року №20.1.0.0.0/7-181130/981 зазначив, що зміни, які були введені в дію з 01.04.2013 року не мають зворотної дії в часі. Тобто такі зміни застосовуються до клієнтів, які уклали договір про розрахунково-касове обслуговування після 01.04.2013 року. Разом з тим, ті клієнти, які уклали договір про розрахунково-касове обслуговування до 01.04.2013 року, мали звернутися в банк із заявою про розрахунково-касове обслуговування для того, щоб до них застосовувались зміни тарифів від 01.04.2013 року. (а.с. 85-86 т. 1)

Не погоджуючись з позицією відповідача акціонерного комерційного банку Приватбанк позивач звернувся до суд з позовними вимогами про повернення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 0,35% суми зарахованих на карткові рахунки співробітників підприємства грошових коштів в межах запланованого проекту за період з 01.04.2013 року по 07.11.2018 року у сумі 113 121,75 грн. та 57 258,65 грн. процентів.

Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідач без будь-якої правової підстави списував з рахунку позивача при кожній виплаті заробітної плати комісію за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,75 %, тоді як діючими тарифами передбачено комісію у розмірі 0,4 %, внаслідок чого відповідачем неправомірно списано з позивача на свою користь 113 121,75 грн. Також, судом першої інстанції було застосовано приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та стягнуто з відповідача 10 207,19 грн. 3% річних.

Окрім того, додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року стягнуто з акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на користь дочірнього підприємства Фрештекс Україна витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 166,06 грн., витрати, пов`язані з відрядженням заступника виконавчого директора у розмірі 2 531,01 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 849,93 грн.

Однак колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частинами 1, 2 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

При цьому, клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором. (ч. 4 ст. 1068 ЦК України).

Пунктом 3.1.1.1.3. Умов та правил надання банківських послуг визначено, що порядок проведення операцій за рахунками Клієнтів, відкритих у національній та іноземних валютах, регулюється чинним законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку. Операції за рахунками здійснюються за допомогою платіжних інструментів за формами, установленими банківськими правилами (нормативно-правовими актами Національного банку, внутрішніми положеннями банку тощо).

Також, за змістом п. 3.1.2.2.1. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів на підставі договору банківського обслуговування і своїх внутрішніх правил здійснення безготівкових розрахунків, регламентованих чинним законодавством України, у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку.

Згідно з п. 3.1.2.2.2. Умов та правил надання банківських послуг оплата за виконання Банком операцій і надання послуг за цим Договором банківського обслуговування здійснюється відповідно до діючих тарифів Банку.

Пунктами 3.1.2.2.3. Умов та правил надання банківських послуг доповнення і коректування тарифів здійснюється у порядку, передбаченому цим Договором банківського обслуговування. Інформація про діючі тарифи і зміни у них розміщається через сайт Банку (www.privatbank.ua, https: // client-bank . privatbank.ua або інший Інтернет/SMS-ресурс).

Відповідно до п. 3.1.6.1.1. Умов та правил надання банківських послуг визначено, що банк здійснює розрахунково-касове обслуговування Клієнтів, в частині відкриття поточних чи карткових рахунків з оформленням платіжних карток міжнародних платіжних систем (далі - Карти) на користь фізичних осіб - працівників, студентів (далі Співробітники) Клієнта, а так само в частині зарахування цільових і нецільових виплат - виплата заробітної плати, аліментів, виплата по паях, оплата наданих послуг партнерам-підприємцям, виплата обдарованим студентам, інші виплати (далі Масові виплати).

Також за змістом п. 3.1.6.2.2.2. Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право переглядати комісії Банку, які сплачуються Клієнтом, за касове обслуговування картрахунків Співробітників з письмовим повідомленням Клієнта за 21 день до запланованих змін. Доповнювати і коригувати тарифи Банку за розрахункові і касові операції з використанням картрахунків для виплат з повідомленням про це фізичних осіб у виписках по картковому рахунку за один місяць до намічених змін.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечувалось відповідачем позивач відкрив зарплатний проект для здійснення виплат співробітникам підприємства у системі Приват 24 .

Діючими тарифами банку передбачено, що розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування при виплаті заробітної плати в разі зарахування через систему Приват 24 для бізнесу в пакеті Класичний складає 0,4 %. Вказані тарифи розміщені на офіційному веб-сайті банку: www.privatbank.ua.

Судом встановлено, що за період з 01.04.2013 року по 07.11.2018 року при кожній виплаті заробітної плати відповідач списував з позивача комісію за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,75 %, тоді як діючими тарифами банку передбачено, що розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування при виплаті заробітної плати в разі зарахування через систему Приват 24 для бізнесу в пакеті Класичний складає 0,4 %.

Відповідно до п. 3.1.6.2.2.2. Умов та правил надання банківських послуг банк має право переглядати комісії Банку, які сплачуються Клієнтом, за касове обслуговування картрахунків Співробітників з письмовим повідомленням Клієнта за 21 день до запланованих змін.

Доказів письмового повідомлення позивача про зміну тарифу матеріали справи не містять.

Згідно з п. 3.1.2.2.2. Умов та правил надання банківських послуг оплата за виконання Банком операцій і надання послуг за цим Договором банківського обслуговування здійснюється відповідно до діючих тарифів Банку.

Враховуючи те, що за спірний період розмір комісії за розрахунково-касове обслуговування при виплаті заробітної плати в разі зарахування через систему Приват 24 для бізнесу в пакеті Класичний складав 0,4 %, відповідач безпідставно списував з позивача комісію за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,75 %.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

У своїй постанові від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач без будь-якої правової підстави списував з рахунку позивача при кожній виплаті заробітної плати комісію за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,75 %, тоді як діючими тарифами передбачено комісію у розмірі 0,4 %.

За період з 01.04.2013 року по 07.11.2018 року позивач перерахував через систему Приват24 на карткові рахунки співробітників заробітну плату на загальну суму 32 320 505,44 грн., відповідачем списано з позивача комісію за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 0,75 % - 242 403,77 грн. За діючими тарифами комісія повинна була складати 0,4 % - 129 282,02 грн. Таким чином, відповідачем неправомірно списано з позивача 113 121,75 грн. комісії за розрахунково-касове обслуговування.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів у розмірі 113 121, 75 грн. є документально обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про те, що розмір комісії був погоджений між сторонами в розмірі (0,75 %) за надані послуги та за зверненням позивача не переглядався колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно п. 3.1.2.2.2. Умов та правил надання банківських послуг оплата за виконання Банком операцій і надання послуг за цим Договором банківського обслуговування здійснюється відповідно до діючих тарифів Банку, а не на підставі тарифу, який діяв на момент укладення договору.

Щодо строку позовної давності, то відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначив позивач, про безпідставне списання комісії у розмірі 0,75% дізнався у листопаді 2018 року, 07.11.2018 року - дата переходу ДП Фрештекс-Україна на обслуговування зарплатного проекту по пакету Лояльний , 23.11.2018 року - дата звернення із претензією до відповідача.

Таким чином, позивачем не пропущений строк позовної давності.

Щодо позовних вимог про стягнення відсотків за безпідставне користування грошовими коштами підприємства позивача в розмірі 57 258, 65 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або Законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Якщо договором або чинним законодавством не передбачено розміру процентів за користування чужими коштами, то припис частини другої статті 625 ЦК України може бути застосований господарським судом лише за наявності порушення боржником грошового зобов`язання. (п.п. 6.2., 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань .

Відповідно до ст. 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, враховуючи те, що позивачем розрахунок процентів здійснений з урахуванням облікової ставки Національного банку України, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що він здійснений неправильно.

Крім того, сторонами не узгоджено у визначений законом спосіб нарахування певного розміру відсотків в порядку ст. 536 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України компенсаційні виплати. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 року у справі №910/22034/15, від 01.10.2014 року №6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі №910/10156/17, від 16.05.2018 року у справі №14-16цс18.

При визначенні способу захисту відповідно до ч. 2 ст. 5 ГПК України слід ураховувати положення ч. 1 ст. 14, п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України, згідно з якими спосіб захисту, який може застосувати суд при вирішенні справи, а позивач обирає такий спосіб захисту, тому суд позбавлений можливості на власний розсуд обирати і захищати права позивача у спосіб, який ця особа не просить застосувати.

Позивач під час розгляду справи у суді першої інстанції заяву про збільшення розміру позовних вимог або зміну у встановленому порядку не подавав, а тому суд першої інстанції безпідставно змінив підстави позовних вимог в цій частині.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року в частині задоволення 3% річних підлягає скасуванню.

Також, додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року стягнуто з акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на користь дочірнього підприємства Фрештеск Україна витрати на професійну допомогу у розмірі 7 166,06 грн., витрати, пов`язані з відрядженням заступника виконавчого директора у розмірі 2 531,01 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 849,93 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Також, вимогами ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

10.07.2019 року між дочірнім підприємством Фрештекс-Україна та ОСОБА_1 укладений договір №02/07-2019 про надання правничої допомоги, предметом якого є забезпечення захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у справі з акціонерним товариством комерційний банк Приватбанк щодо повернення суми безпідставно списаної комісії за розрахунково-касове обслуговування по операціях перерахування виплати на картки співробітників підприємства. (а.с. 25 т. 1)

Згідно з п. 3.2. договору гонорар складається з суми вартості послуг з розрахунку 550,00 грн. за одну годину роботи адвоката.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє протягом 12 наступних календарних місяців (пункт 4.1. договору).

Згідно з актом надання послуг від 29.07.2019 року надано послуги, які включають зустріч, консультацію, узгодження правової позиції, збір доказів, підготовку позовної заяв до господарського суду Дніпропетровської області на загальну суму 9 900,00 грн. (а.с. 29 т. 1)

Згідно видаткового касового ордеру від 29.07.2019 року позивач сплатив 9 900,00 грн. - гонорар адвоката. (а.с. 30 т. 1)

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволенні витрат на правничу допомогу, враховуючи ціну позову та заявлений позивачем розмір витрат на послуги адвоката, обсяг наданих адвокатом послуг, а також час, витрачений адвокатом на такі послуги, часткове задоволення позову, розмір заявлених витрат на відшкодування адвокатських послуг є співрозмірним із ціною позову та ступенем складності справи.

За розрахунком суду до стягнення задоволено 7 166,06 грн. пропорційно задоволених витрат.

Разом з тим, колегією при перегляді справи у Північному апеляційному господарському суді позовні вимоги було задоволено частково, а тому сума витрат на правничу допомогу підлягає стягненню у розмірі 6 574,96 грн.

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат. Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19.

На доказ здійснення добових витрат представника позивача до матеріалів справи долучено наказ директора дочірнього підприємства Фрештекс Україна від 23.01.2017 року №13, відповідно до якого розмір добових витрат при відрядженнях по території України становить 300,00 грн, наказ дочірнього підприємства Фрештекс Україна від 13.11.2019 року №81 про службове відрядження, відповідно до якого в період з 13.11.2019 року по 15.11.2019 року заступника виконавчого директора Галку Ірину Валеріївну відряджено до господарського суду міста Києва для участі в судовому засіданні у справі №904/3675/19, наказ дочірнього підприємства Фрештекс Україна від 06.12.2019 року №90 про службове відрядження, відповідно до якого в період з 09.12.2019 року по 10.12.2019 року заступника виконавчого директора Галку Ірину Валеріївну відряджено до Господарського суду міста Києва для участі в судовому засіданні у справі №904/3675/19 та видаткові касові ордери від 13.11.2019 року на суму 1 377,93 грн. та від 06.12.2019 року на суму 1 153,08 грн. Також, позивачем долучено до матеріалів справи копії посадкових документів, загальна вартість яких складає 1 031,01 грн.

Таким чином, заявлені до стягнення 2 531,01 грн. витрати, пов`язані із відрядженням документально обґрунтовані, підлягають задоволенню.

Доводи апелянта про невірне застосовані положення ст. 129 ГПК України, оскільки позбавлено відповідача можливості надати свої заперечення з приводу поданих доказів, то згідно відзиву на позов, відповідач надавав свої заперечення з приводу заявлених витрат.

Справа розглядалась судом в порядку спрощеного провадження, відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України судові дебати не проводились, а тому позивач звернувся із заявою про розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційна скарга акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року та додаткове рішення від 14.01.2020 року у справі №904/3675/19 частковому скасуванню.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 252, 263, 269, 270, 271,273, 275, 277, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк на рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року у справі №904/3675/19 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.12.2019 року скасувати частково та прийняте нове рішення, яким позов задовольнити частково. Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) на користь дочірнього підприємства Фрештекс Україна (вул. Володимира Великого, 43, м. Кривий Ріг, 50008, ідентифікаційний код 32411329) грошові кошти у розмірі 113 121 (сто тринадцять тисяч сто двадцять одна) грн.. 75 коп., в стягнені процентів за безпідставне користування грошовими коштами відмовити.

3. Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 14.01.2020 року у справі №904/3675/19 скасувати частково та прийняти нове додаткове рішення. Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) на користь дочірнього підприємства Фрештекс Україна (вул. Володимира Великого, 43, м. Кривий Ріг, 50008, ідентифікаційний код 32411329) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 574 (шість тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн.. 96 коп., витрати, пов`язані з відрядженням заступника виконавчого директора у розмірі 2 531 (дві тисячі п`ятсот тридцять одна) грн. 01 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 696 (одна тисяча шістсот дев`яносто шість) грн 82 коп.

4. Стягнути з дочірнього підприємства Фрештекс Україна (вул. Володимира Великого, 43, м. Кривий Ріг, 50008, ідентифікаційний код 32411329) на користь акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 14360570) 229 (двісті двадцять дев`ять) грн. 91 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №904/3675/19 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови підписано 03.06.2020

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Дідиченко