Постанова

від 26.05.2020 по справі 910/14257/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" травня 2020 р. Справа№ 910/14257/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Баранецька М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 11.12.2019 (повний текст складено 18.12.2019)

у справі № 910/14257/19 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс"

про стягнення 1401253,36 грн

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" з вимогами до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" про стягнення 1401253,36 грн, з яких 169998,76 грн 3% річних та 1231254,60 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.12.2019 у справі №910/14257/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство "Укргазенергосервіс" про стягнення 1401253,36 грн - задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код: 30019801) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" (04074, м. Київ, вул. Бережанська, буд. 9; ідентифікаційний код: 33945830) 3% річних у розмірі 166926 (сто шістдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять шість) грн 31 коп., інфляційні втрати у розмірі 360367 (триста шістдесят тисяч триста шістдесят сім) грн 20 коп., судовий збір у розмірі 7909 (сім тисяч дев`ятсот дев`ять) грн 40 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 18815 (вісімнадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн 07 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд вважати причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2019 у справі № 910/14257/19 поважними і поновити строк на його оскарження. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2019 у справі № 910/14257/19 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення інфляційних втрат в розмірі 757924,99 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 757924.99 грн. У разі задоволення цієї апеляційної скарги, розподілити судові витрати позивача по сплаті судового збору і витрати на правову допомогу адвоката (професійну правничу допомогу) на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог за наслідками апеляційного перегляду. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. У разі задоволення цієї апеляційної скарги, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги і витрати на професійну правничу допомогу отриману позивачем під час апеляційного перегляду справи орієнтовний (попередній) розмір яких складає 40000 грн.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги позивач зазначав, що станом на 15.09.2017 і до кінця місяця вже існувала сума заборгованості у розмірі 30030600,80 грн, тому суд першої інстанції помилково не нарахував у цей місяць на існуючу суму заборгованості інфляційні збитки.

Згідно з витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 21.01.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., судді Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі №910/14257/19 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" на рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2019 у справі № 910/14257/19 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині, а саме, сплату судового збору у розмірі 17 053,31 грн.

У подальшому, після усунення недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2019 у справі № 910/14257/19 - задоволено. Поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження. Зупинено дію рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2019 у справі № 910/14257/19. Відкрито апеляційне провадження у справі № 910/14257/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс". Розгляд справи призначено на 25.02.2020.

Також, не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Укртрансгаз" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд поновити AT "Укртрансгаз" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі № 910/14257/19. Прийняти дану апеляційну скаргу до розгляду та відкрити апеляційне провадження у справі №910/14257/19. Скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2019 у справі № 910/14257/19 в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 166 926,31 грн, інфляційних втрат у розмірі 360367,20 грн, судового збору у розмірі 7 909,40 грн, витрат на правову допомогу у розмірі 18 815,07 грн та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" відмовити повністю. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначав, що судом першої інстанції при винесенні рішення було допущено порушення норм процесуального права, неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав установленими, невідповідність висноків суду першої інстанції, викладених у оскаржуваному рішенні, обставинам справи дають право відповідачу стверджувати про достатність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат, та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., судді Буравльов С.І., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/14257/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз". Розгляд справи призначено на 25.02.2020.

19.02.2020 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просив суд у задоволенні апеляційної скарги відповідач відмовити.

25.02.2020 було оголошено перерву до 05.03.2020.

05.03.2020 у судовому засіданні було оголошено перерву до 02.04.2020.

У подальшому, у зв`язку із дією постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" ухвалою суду від 19.03.2020 розгляд справи було перенесено на 28.04.2020.

24.04.2020 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справ. Розгляд справи було відкладено на 26.05.2020.

У судове засідання, яке відбулось 26.05.2020 з`явились представники позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 270 ГПК України, у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Після проведення колегією суддів наради, головуючий суддя оголосив вступну та резолютивну частини постанови у даній справі, якою апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі № 910/14257/19 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі № 910/14257/19 залишено без змін.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 14.12.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" (постачальник) та Акціонерним товариством "Укртрансгаз" (покупець) укладено Договір про закупівлю товарів №Т-178/1612000294, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується протягом строку дії договору поставити та передати у власність покупцю товари: частини турбін - 28.11.3 (42113000-4)(запасні частини до ГТК-10), зазначені в підписаній сторонами специфікації, яка є додатком до договору, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити ці товари.

Відповідно до п. 1.2 Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 найменування, номенклатура (асортимент) товару, технічні вимоги і якісні характеристики товарів, їх кількість та ціна за одиницю товару обумовлюються у підписаній сторонами специфікації.

Кількість товару, що поставляється за договором, зазначена в специфікації до договору (п. 2.1 Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016).

Специфікацією до Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 сторони узгодили найменування товару, його кількість, технічні характеристики, ціну та загальну вартість (на суму 48270000,00 грн).

Відповідно до п. 3.1 Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 ціна договору становить 48270000,00 грн.

У п. 4.2 Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 сторонами погоджено, що своєчасне ненадання постачальником податкової накладної/розрахунку коригування, або її оформлення з порушенням порядку заповнення, встановленого ПКУ, або надання податкової накладної з порушенням вимог електронного підпису уповноваженої особи, яка її підписала, або не підтвердження реєстрації податкової накладної в ЕРПН в терміни, передбачені ПКУ, є відкладальною обставиною для настання обов`язку покупця щодо здійснення оплати товарів за цим договором до моменту одержання покупцем такої податкової накладної/розрахунку коригування та одержання інформації з ЄРПН про підтвердження факту здійснення такої реєстрації постачальником та перевірки податкової накладної/розрахунку коригування на предмет додержання вимог законодавства щодо її заповнення та підписання.

Відповідно до п. 9 Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 01.12.2017, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного їх виконання.

З матеріалів позовної заяви убачаться, що позивач указував на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016, а саме прострочення здійснення оплати за товар, поставлений позивачем, у зв`язку з чим позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 169998,76 грн 3% річних та 1231254,60 грн інфляційних втрат.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, зі змісту укладеного між сторонами Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 убачається, що даний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як убачається з матеріалів справи, 17.05.2017 позивач поставив відповідачу товар на суму 30030600,00 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000008 від 17.05.2017 на суму 30030600,00 грн (указана накладна містить посилання на реквізити Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016).

З матеріалів справи слідує, що відповідачем були визнані зазначені вище обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, обставини щодо поставки позивачем відповідачу товару (на виконання умов Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016) на суму 30030600,00 грн за видатковою накладною №РН-0000008 від 17.05.2017 не підлягають доказуванню так як визнаються учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.1 Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 розрахунки проводяться покупцем шляхом поетапної оплати фактично поставленого товару (партії товару) протягом 120 календарних днів після дати поставки та пред`явлення постачальником рахунку-фактури на оплату товару. Датою поставки товару (його партії) а також моментом переходу права власності та ризиків на товар є дата передачі товару постачальником уповноваженій особі покупця за видатковою накладною.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №РН-0000008 від 17.05.2017 на суму 30030600,00 грн, у строк до 14.09.2017 включно.

Позивач зокрема у своїй позовній заяві указував, що 15.11.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у сумі 10771300,00 грн, 27.11.2017 - грошові кошти у сумі 17479220,00 грн та 30.11.2017 - грошові кошти у сумі 1780080,00 грн.

З наданих позивачем копії банківських виписок з рахунку позивача убачається, що 15.11.2017 відповідачем були сплачені грошові кошти у сумі 10771300,00 грн (призначення платежу - за Договором про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 та накладною №РН-0000008 від 17.05.2017); 27.11.2017 - грошові кошти у сумі 17479220,00 грн (призначення платежу - за Договором про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 та накладною №РН-0000008 від 17.05.2017); 30.11.2017 - грошові кошти у сумі 1780080,00 грн (призначення платежу - за Договором про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 та накладною №РН-0000011 від 03.11.2017).

У п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та п.1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, передбачено порядок, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо необґрунтованості тверджень позивача, що сплачені відповідачем 30.11.2017 грошові кошти у сумі 1780080,00 грн. були оплатою за товар, поставлений позивачем за видатковою накладною №РН-0000008 від 17.05.2017, оскільки у призначення платежу платником (відповідачем) була вказана інша видаткова накладна (№РН-0000011 від 03.11.2017).

В свою чергу, відповідачем було долучено до відзиву на позовну заяву копії платіжних доручень, зокрема: копію платіжного доручення №6513 від 27.11.2017 на суму 17479220,00 грн (призначення платежу - за Договором про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 та накладною №РН-0000008 від 17.05.2017); копію платіжного доручення №6301 від 14.11.2017 на суму 10771300,00 грн (призначення платежу - за Договором про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 та накладною №РН-0000008 від 17.05.2017); копію платіжного доручення №6248 від 09.11.2017 на суму 1780080,00 грн (призначення платежу - за Договором про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 та накладною №РН-0000008 від 17.05.2017).

Таким чином, ураховуючи чітке призначення платежу, яке указувалось відповідачем при здійснення оплат, та беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази (подані сторонами), суд дійшов висновку, що 15.11.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 10771300,00 грн, 27.11.2017 - грошові кошти у розмірі 17479220,00 грн, 09.11.2017 - грошові кошти у розмірі 1780080,00 грн, що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку позивача та копіями платіжних доручень, які знаходяться у матеріалах справи.

При цьому, судом було ураховано призначення платежу, яке було указано відповідачем при здійсненні оплати - посилання на реквізити Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016 та реквізити видаткової накладної №РН-0000008 від 17.05.2017 на суму 30030600,00 грн, з огляду на що судом не було прийнято у якості доказу часткової оплати відповідачем копію банківської виписки з рахунку позивача (долучена позивачем до позовної заяви) за 30.11.2017, так як здійснюючи оплату 30.11.2017 відповідачем було указано у призначенні платежу іншу видаткову накладну, а саме №РН-0000011 від 03.11.2017.

Таким чином, ураховуючи чітке призначення платежу, яке указував відповідач при сплаті грошових коштів, суд дійшов висновку, що в рахунок оплати товару, отриманого за видатковою накладною №РН-0000008 від 17.05.2017 на суму 30030600,00 грн, 15.11.2017 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 10771300,00 грн, 27.11.2017 - грошові кошти у розмірі 17479220,00 грн, 09.11.2017 - грошові кошти у розмірі 1780080,00 грн.

Таким чином, відповідачем було прострочено виконання зобов`язання з оплати товару, отриманого від позивача на підставі видаткової накладної №РН-0000008 від 17.05.2017 на суму 30030600,00 грн.

При цьому, відповідачем не надано суду існування обставин, які є підставами для зміни (збільшення) строку виконання обов`язку з оплати товару, які передбачені п. 4.2 Договору про закупівлю товару №Т-178/1612000294 від 14.12.2016, та про їх наявність не вказує відповідач у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати товару, отриманого від позивача за видатковою накладною №РН-0000008 від 17.05.2017 на суму 30030600,00 грн, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 169998,76 грн за період з 15.09.2017 до 30.11.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом першої інстанції було перевірено розрахунокунок 3% річних, здійснений позивачем, суд дійшов висновку щодо його необґрунтованості, так як позивачем неправильно були визначені періоди нарахування (враховуючи, що оплата товару відбувалась частинами).

За таких обставин, суд першої інстанції здійснив власний розрахунок 3% річних

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 30030600 15.09.2017 - 08.11.2017 55 3 % 135754.77 28250520 09.11.2017 - 14.11.2017 6 3 % 13931.76 17479220 15.11.2017 - 26.11.2017 12 3 % 17239.78 Всього: 166926,31 Таким чином, обґрунтованим розміром 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, є 166926,31 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" в частині стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" 3% річних у сумі 169998,76 грн підлягають частковому задоволенню у сумі 166926,31 грн з чим і погоджується апеляційна інстанція.

З матеріалів позовної заяви слідує, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1231254,60 грн за період з вересня по листопад 2017 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку в його необґрунтованості у зв`язку з наступним.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18

Отже, оскільки відповідач повинен був оплатити товар, отриманий від позивача за видатковою накладною №РН-0000008 від 17.05.2017 на суму 30030600,00 грн, у строк до 14.09.2017, а фактично у повному обсязі здійснив оплату 27.11.2017, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач має право нараховувати інфляційні втрати за жовтень 2017 року. Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції.

За розрахунком суду, розмір інфляційних втрат за жовтень 2017 року становить 360367,20 грн.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" в частині стягнення з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" інфляційних втрат у розмірі 1231254,60 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 360367,20 грн.

Крім того, судом апеляційної інстанції установлено, що позивачем було заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката у сумі 50000,00 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Як зазначено у ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вищенавденеого та як убачається із наданих суду позивачем доказів, які знаходяться у матеріалах справи та виходячи із часткового задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про задоволення заяви про витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 18815 грн 07 коп.

Стосовно заяви позивача про розподіл судових витрат колегія суддів зазначає, що остання не підлягає задоволенню, оскільки у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" судом апеляційної інстанції відмовлено.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі № 910/14257/19 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти на позивача та відповідача.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Український сучасний турбінний комплекс" та Акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 у справі № 910/14257/19 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2020.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов