Окрема думка

від 10.02.2021 по справі 910/14257/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

10 лютого 2021 року

м. Київ

судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Стратієнко Л.В.

на постанову Верховного Суду від 10.02.2021 у справі № 910/14257/19.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Український сучасний турбінний комплекс до Акціонерного товариства Укртрансгаз в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс про стягнення 1 401 253,36 грн, за касаційною скаргою ТОВ Український сучасний турбінний комплекс на рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020, стягнуто з відповідача на користь позивача 166 926,31 грн 3% річних, 360 367,20 грн інфляційних втрат та судові витрати. В частині стягнення 757 924,99 грн інфляційних втрат відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.02.2021 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі № 910/14257/19 в частині відмови у стягненні 757 924,99 грн інфляційних втрат та прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з АТ Укртрансгаз в особі філії Виробниче ремонтно-технічне підприємство Укргазенергосервіс на користь ТОВ Український сучасний турбінний комплекс 757 924,99 грн інфляційних втрат.

В іншій частині судові рішення у справі № 910/14257/19 залишено без змін.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у справі № 910/14257/19 в частині відмови у стягненні 757 924,99 грн інфляційних втрат та задовольняючи їх, Верховний Суд зазначив, що відповідач повинен був оплатити товар, поставлений позивачем за видатковою накладною № РН-0000008 від 17.05.2017 на суму 30 030 600,00 грн, у строк до 14.09.2017 та, що з 15.09.2017 у відповідача виникло прострочення, яке за вересень місяць складало 16 днів, а прострочення за листопад 2017 року - 26 днів, оскільки, як встановили суди попередніх інстанцій, повна оплата заборгованості відповідачем була здійснена 27.11.2017. Встановивши, що прострочення з оплати у вересні та листопаді 2017 року складає більше 15 днів, врахувавши правову позицію, викладену у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, суд касаційної інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 757 924,99 грн інфляційних втрат.

Вважаю, що суд касаційної інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат згідно з ст. 625 ЦК України за вересень та листопад 2017 року, адже прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати у вересні та листопаді 2017 року було менше календарного місяця, що виключає застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за ці місяці. Нарахування і стягнення з відповідача інфляційних втрат за місяць, в якому прострочення становило менше 30 (31) днів є неможливим, оскільки інфляційні втрати обчислюються з урахуванням індексу інфляції саме за місяць, а визначення цієї величини за певну кількість днів всередині місяця чинним законодавством не передбачено.

З огляду на вказане, висловлюю окрему думку відповідно до ч. 3 ст. 34 ГПК України.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частина 2 ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і найменший період його визначення становить календарний місяць (проміжок часу з 1 до 30 (31) числа кожного місяця, 28 чи 29 число у лютому).

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті Урядовий кур`єр . Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць (до такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19), адже інфляційні втрати за конкретний місяць визначаються з урахуванням індексу інфляції в цьому місяці, тобто величини яка визначається лише за місяць і визначення якої за проміжок часу менше, ніж місяць, не існує.

Встановивши у справі № 910/14257/19, що прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати у вересні, листопаді 2017 року становило менше місяця, Верховний Суд не повинен був скасовувати правильні в цій частині рішення судів попередніх інстанцій і застосовувати до відповідача відповідальність, встановлену ч. 2 ст. 625 ЦК України - стягнення інфляційних втрат за ці періоди, адже таке стягнення суперечить природі інфляційних втрат. А за наявності протилежного правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, колегія суддів мала передати справу на вирішення об`єднаної палати Касаційного господарського суду з метою забезпечення єдності практики в цьому питанні.

Необхідно зазначити, що у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 остання зробила такі правові висновки, які суд касаційної інстанції врахував при прийняті постанови від 10.02.2021:

сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується .

Проте, необхідно зазначити, що жодним спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України Про індексацію грошових доходів населення , Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 на які, серед іншого, посилається об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі 910/13071/19, не встановлено, що інфляційні витрати нараховуються за неповний місяць прострочення виконання зобов`язання, а здійснення розрахунку інфляційних втрат судом за період, менший ніж місяць, призводить до перебирання на себе функцій Державного комітету статистики України, що є недопустимим і свідчить про те, що суд діє не у встановленому законом порядку .

На сьогоднішній день спеціально уповноваженим на обчислення індексу інфляції центральним органом виконавчої влади у сфері статистики (Держкомстатом України) не розроблено жодної методики розрахунку індексу інфляції, з урахуванням якого обчислюються інфляційні втрати, за період менший місяця, відповідно, такої методики не існує, а її визначення не відноситься до компетенції суду.

Щодо посилання на лист Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997 Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ , відповідно до якого , умовно необхідно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня, то необхідно зазначити, що рекомендації Верховного суду України за своєю правовою природою не є нормативно-правовими актами, а носять лише рекомендаційний, роз`яснювальний та інформаційний характер. Крім того, і з самого листа вбачається, що ці рекомендації не є обов`язковими, а можуть бути враховані при розрахунку інфляційних втрат, але не повинні застосовуватися у випадку невідповідності чинному нормативному врегулюванню.

За таких обставин, вважаю, що Верховний Суд не повинен був скасовувати оскаржувані у справі судові рішення в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат за вересень та листопад 2017 року, адже прострочення заборгованість в цих місяцях було менше ніж місяць, а за наявності двох протилежних правових позицій об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо порядку розрахунку інфляційних втрат за місяць у якому прострочення заборгованості існувало менше місяця, мав прийняти ухвалу, якою передати справу на вирішення об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відповідно до ч. 2 ст. 302 ГПК України.

Суддя Л. Стратієнко