Рішення

від 21.05.2020 по справі 908/3069/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/191/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2020 справа № 908/3069/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» (75131, Херсонська область, Олешківський район, с. Великі Копані, вул. Соборна, 95)

до відповідача приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар`єроуправління» (69015, м. Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, буд. 1)

про витребування оплаченого товару та стягнення 935082,32 грн. штрафних санкцій

господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.

при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.

учасники справи:

від позивача: Таран В.В., довіреність б/н від 19.10.2019

від відповідача: Бєрлізова О.Л., довіреність № б/н від 11.12.2019

Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом (№ б/н від 25.10.2019) до приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар`єроуправління» про витребування оплаченого товару та стягнення 935082,32 грн. штрафних санкцій.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2019 справу № 908/3069/19 передано на розгляд судді Носівець В.В. (після зміни прізвища - Левкут В.В.)

Ухвалою суду від 02.12.2019, після усунення позивачем недоліків, які зумовили залишення позову без руху, відкрито загальне позовне провадження у справі №908/3069/19, присвоєно справі номер провадження 18/191/19, підготовче засідання призначено на 12.12.2019; судом оголошувалась перерва до 29.01.2020; строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів; оголошувалась перерва до 25.02.2020; підготовче провадження закрито 25.02.2020, розгляд справи по суті призначено на 01.04.2020. У зв`язку з перебуванням судді Левкут В.В. з 24.03.2020 по 02.04.2020 на лікарняному, судове засідання, призначене на 01.04.2020 не відбулося, сторони телефонограмами повідомлені про неможливість проведення судового засідання 01.04.2020 та перенесення судового засідання; ухвалою від 06.04.2020 судове засідання призначене на 12.05.2020; розгляд справи перенесено на 21.05.2020.

В судовому засіданні 21.05.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що господарські відносини сторін врегульовані договором поставки № 26/02 від 26.02.2015, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити позивачу щебінь гранітний, а позивач зобов`язався прийняти та оплатити товар. За твердженням позивача, згідно видаткових накладних та акту звірки взаємних розрахунків в період з 05.03.2016 по 04.10.2019 ПрАТ Запорізьке кар`єроуправління поставлено: щебінь фракції 10-20 мм - 16602,1 т, відсів 0-5мм - 5 221,4 т. Загальна вартість відвантаженого товару становить 2091990,50 грн., що підтверджується відповідним видатковими накладними. До 31.12.2018 відвантаження товару здійснювалося за заявкою в усній формі за допомогою телефонного дзвінка. У відповідності до п. 3.3 Договору позивачем 11.09.2019 направлено на адресу відповідача письмову заявку про відвантаження товару на жовтень 2019 року з проханням письмового повідомлення про орієнтовну дату відвантаження. Відповідачем письмової відповіді на заявку не надано, в усній формі повідомлено, що вартість товару зросла та по зазначеній в Специфікації ціні товар відвантажуватися не буде. Позивач зазначив, що беручи до уваги узгоджені умови договору та Специфікації, а також копію наказу № 114 від 21.06.2018 по підприємству ПрАТ Запорізьке кар`єроуправління , за змістом якого оплачений, але не відвантажений товар, відвантажується за цінами, які діяли на момент оплати, ТОВ БВФ Нежданна 08.10.2019 направлено претензію № 134 від 08.10.2019 з вимогою виконати зобов`язання згідно Договору та Специфікації. Відповіді на претензію не надходило, вимоги щодо поставки товару відповідачем не виконані. За доводами позивача, у відповідності до п. 2 ст. 693 ЦК ТОВ БВФ Нежданна має право витребувати від відповідача оплачений товар та згідно із ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України нарахувати відповідачу пеню за порушення умов договору. Посилаючись на приписи ст.ст. 525, 526, 612, 655, 662, 693, 712 ЦК України, ч. 1 ст. 230 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти його задоволення та зазначив, що за умовами Специфікації № 1 від 26.02.2015 передбачено постачання в 2015 році щебню гранітного у кількості 23000 т за ціною 115,00 грн. за 1 т на суму 2645000,00 грн. та відсіву у кількості 7000 т за ціною 35,00 грн. за 1 т на суму 245000,00 грн.; термін поставки 1 рік з моменту 100% передплати; термін виконання кожної заявки не може перевищувати 15 календарних днів. За доводами відповідача, враховуючи умови договору та приписи ст.ст. 253, 254 ЦК України, а також те, що попередня оплата здійснена 04.03.2015, відповідач був зобов`язаний забезпечити відвантаження товару протягом 2015 року, а саме з 04.03.2015 до 31.12.2015 (включно), разом з тим, відповідно обов`язку відповідача по поставці товару кореспондує право позивача (покупця) вимагати виконання цього обов`язку протягом встановленого терміну до 31.12.2015. Відповідач звернув увагу, що саме позивач для забезпечення можливості відвантаження товару в межах дії Специфікації № 1 мав виконати підготовчі дії та надати у відповідності до умов Договору заявку, в якій конкретизувати умови постачання: обсяг товару, транспорт, місце поставки. Вважає, що вирішальним при виконанні умов Договору є отримання заявки від покупця із зазначенням найменування товару, виду транспорту (залізничним транспортом), кількості вагонів, станції призначення, коду станції, та інше, а також здійснення покупцем підготовчих дій щодо укладення відповідного договору з перевізником, невиконання яких зробило в подальшому неможливим постачання товару. Відповідач зазначив, що протягом 2015 року на його електрону адресу надходили заявки позивача на постачання товару до станції Радянське (код станції 418807) залізничним транспортом, із зазначенням кількості вагонів. Всі заявки своєчасно виконувалися, що підтверджується належним чином складеними видатковими накладними. Заявки на постачання продукції в 2016-2018 роках, тобто за межами дії Специфікації № 1 від 26.02.2015, за твердженням відповідача, за своєю правовою природою мали характер додаткової угоди і виконувалися відповідачем виходячи з виробничої можливості останнього. Щодо заявки позивача від 11.09.2019 на поставку продукції в жовтні 2019 року, відповідач вказав, що невиконання даної заявки не є прострочкою відповідача, оскільки на запропонованих позивачем умовах відвантаження товару вже не здійснюється, тому що узгоджений в Специфікації № 1 термін поставки сплинув 31.12.2015. Позивач не скористався своїм правом на поставку товару за узгодженими цінами в узгоджений період, жодних претензій чи звернень стосовно обсягу, якості, повноти та своєчасності поставки товару на адресу відповідача до 11.10.2019 не надходило. Крім того відповідач зазначив, що за п`ять років з моменту укладення договору собівартість продукції значно зросла і на теперішній час вартість щебеню гранітного фр. 5-20, 10-20 за 1 т становить 250,00 грн. без ПДВ, а відсіву фр. 0-5 за 1 т - 95,00 грн. без ПДВ. Оскільки ціна на продукцію збільшились внаслідок об`єктивних причин, як вважає відповідач, вимога позивача щодо постачання товару за недіючими цінами є необґрунтованою, відповідно, підстави для покладення на нього відповідальності у вигляді стягнення пені також відсутні. Просить в позові відмовити.

У відповіді на відзив позивач відзначив визнання відповідачем у відзиві факту часткового виконання зобов`язань та поставки товару за укладеним договором та Специфікацією протягом 2015 року та продовження їх виконання протягом 2016-2018 років, що свідчить про наявність прострочення відповідачем виконання зобов`язання з поставки товару у погоджений сторонами у Специфікації строк.

Від відповідача 24.02.2020 до суду надійшла заява про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення 935082,32 грн. пені.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені у відзиві на позов та звернув увагу суду на те, що надана позивачем до матеріалів справи копія договору № 26/02 від 26.02.2015 і Специфікація № 1 та наявний у відповідача примірник цього Договору і Специфікація № 1 відрізняються за своїм змістом, зокрема датою вчинення та умовами пункту 10.2 щодо строку дії цього договору.

У судовому засіданні наданий відповідачем оригінал договору № 26/02 від 26.02.2015 судом оглянуто, належним чином засвідчену копію цього договору долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством «Запорізьке кар`єроуправління» (продавцем, відповідачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» (покупцем, позивачем у справі) 26.02.2015 укладено договір №26/02 (надалі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору продавець приймає на себе обов`язки з постачання щебню гранітного відповідно до вимог ГОСТу, ДСТУ, ТУ в асортименті, кількості, терміни та по ціні згідно специфікацій, котрі є невід`ємною частиною даного договору. Покупець зобов`язується відповідно з умовами даного договору прийняти товар та сплатити його.

Пунктом 2.1 Договору визначено що загальна ціна договору складає суму всіх специфікацій, що додаються.

Відповідно п. 2.2 Договору ціна товару узгоджується обома сторонами в специфікаціях, що додаються, та які являються невід`ємною частиною Договору.

Оплата товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в терміни, узгоджені в Специфікаціях (п. 2.3 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору постачання товару здійснюється в терміни узгоджені сторонами в специфікаціях та заявках, залізничним транспортом на умовах FСА - станція відправника (ст. Дніпробуд-2 (код 465206) Придніпровської ЗД), згідно Інкотермс в редакції 2010 згідно заявок.

Пунктом 3.2 Договору узгоджено, що продавець повинен оформити залізничну накладну згідно із залізничними реквізитами покупця.

Можливе постачання партіями. Розмір партії визначається письмовою заявкою Покупця , в якій вказується необхідна кількість товару (п. 3.3 Договору).

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного відвантаження: товару в узгоджені терміни, продавець сплачує пеню у розмірі 0,5% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня.

Судом з`ясовано, що розділ 10 Договору та пункт 10.2 в наданих сторонами екземплярах договору відрізняються за своїм змістом.

Оскільки наданий відповідачем оригінал Договору № 26/02 від 26.02.2015 та Специфікація № 1 від 26.02.2015 оглянуто у судовому засіданні, зазначений договір на кожній своїй сторінці містить підписи та печатки сторін, а в наданому позивачем примірнику сторінки договору не засвідчені сторонами, суд дійшов висновку про прийняття до уваги змісту примірника договору та Специфікації № 1, що надані відповідачем.

За визначенням п. 10.2 Договору даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє з 2015 року до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків і зобов`язань, що виникли в період дії цього договору - до повного їх виконання.

Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 від 26.02.2015 сторонами узгоджено поставку товару:

- щебінь гранітний, фракція 5-20, 10-20 мм 23000,00 т за ціною 115,00 грн. на суму 2645000,00 грн.;

- відсів 0-5 мм, 7000,00 т за ціною 35,00 грн. на суму 245000,00 грн.;

Всього вартість товару за Специфікацією № 1 складає 2890000,00 грн.

Згідно п. 2 Специфікації № 1 оплата товару здійснюється шляхом 100% передплати на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 6 цієї Специфікації передбачено, що термін поставки становить один рік з моменту 100% передплати. Разом з тим термін виконання кожної заявки не може перевищувати 15 календарних днів.

Суд звернув увагу, що надана позивачем специфікація № 1 датована 20.02.2015 та містить посилання на договір 20/02 від 20.02.2015, разом з тим, за поясненнями представників сторін у судовому засіданні, такого договору не існує, тому судом зазначена специфікація приймається в рамках договору № 26/02 від 26.02.2015 та виходячи із змісту примірника відповідача.

Відповідачем виставлено позивачу на оплату рахунок-фактуру № СФ-0000144 від 03.03.2015 на суму 2890000,00 грн. (з ПДВ) за поставку щебню 5-20 мм в кількості 23000,00 т за ціною 95,83 грн. на суму 2204166,67 грн. (без ПДВ) та відсіву в кількості 7000,00 т за ціною 29,17 грн. на суму 204166,67 грн. (без ПДВ).

Згідно платіжного доручення № 69 від 04.03.2015 позивачем перераховано відповідачу 2890000,00 грн., призначення платежу: оплата згідно рахунку-фактури №СФ-0000144 від 03.03.2015 за щебінь 5-20 .

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у період: липень 2015 року; квітень, травень та листопад 2016 року; червень, листопад та грудень 2017 року; березень, серпень-грудень 2018 року, здійснювались на користь позивача поставки товару (щебінь, відсів) на загальну суму 2091990,50 грн., що підтверджується видатковими накладними за наведені періоди.

Вартість недопоставленої продукції, з урахуванням перерахованої позивачем згідно рахунку-фактури передплати, становить 797962,35 грн.

Суд відзначає, що частина узгоджених сторонами у цей період видаткових накладних місить посилання на договір № 26/02 від 26.02.2015, а частина на рахунок-фактуру № СФ-0000144 від 03.03.2015.

Позивач зазначив, що до грудня 2018 року відвантаження товару здійснювалося за заявками в усній формі за допомогою телефонного дзвінка.

У вересні 2019 року позивачем направлено на адресу відповідача письмову заявку (№124 від 11.09.2019) про відвантаження товару на жовтень 2019 року з проханням письмового повідомлення про орієнтовну дату відвантаження. Відповідачем письмової відповіді на заявку не надано.

ТОВ БВФ Нежданна 08.10.2019 направлено на адресу відповідача претензію № 134 від 08.10.2019 з вимогою виконати зобов`язання згідно Договору та Специфікації. Відповіді на претензію не надходило, вимоги щодо поставки товару відповідачем не виконані.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо поставки товару згідно умов договору та специфікації в повному обсязі, за доводами позивача, надає йому право на витребування оплаченого товару та є підставою для нарахування та стягнення передбаченої п. 6.2 Договору пені за допущене порушення.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умови поставки визначено сторонами у Специфікації № 1, яку суд визнав діючою в межах договору, а саме: один рік з моменту 100% передплати. Позивачем рахунок-фактуру на поставку товару оплачено 04.03.2015, отже, граничний термін поставки - до 04.03.2016.

За поясненнями сторін, відповідачем протягом 2015-2018 років здійснено поставку щебню та відсіву на загальну суму 2091990,50 грн., вартість недопоставленої продукції становить 797962,35 грн. Проте, з наданих до матеріалів справи доказів неможливо стверджувати, що всі поставки здійснювались в межах договору № 26/02 від 26.02.2015, оскільки частина видаткових накладних не містить посилання на цей договір, тобто, є достатні підстави для припущення, що частина поставок здійснена поза договором.

Разом з тим, умовами Договору (п.п. 3.1, 3.2, п. 3.3) передбачено певні передумови поставки - поставка здійснюється за заявками на умовах FСА, що передбачає передачу товару призначеному покупцем перевізнику у названому місці. Вибір місця поставки впливає на зобов`язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Поставка на умовах FСА - станція відправника (ст. Дніпробуд-2 (код 465206) Придніпровської ЗД), згідно Інкотермс в редакції 2010, фактично передбачає поставку товару шляхом передання призначеному покупцем перевізнику на ст. Дніпробуд-2, (код 465206) Придніпровської ЗД.

Відповідно до розділу А Обов`язки продавця FСА Інкотермс 2010 до обов`язків продавця віднесено надання товару перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А. 3 а , у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки (стаття А.4), а також надання покупцю достатнього повідомлення про здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. До обов`язків покупця, згідно з розділом Б. Обов`язки покупця FСА Інкотермс 2010, зокрема, належать сплата ціни товару у відповідності з договором купівлі-продажу; укладення за власний рахунок договору перевезення товару від названого місця, окрім випадків, коли договір перевезення укладено продавцем відповідно до статті А.3 а ; прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності зі статтею А.4; дати продавцю достатнє повідомлення про назву особи, зазначеної в статті А.4, і в разі необхідності, визначити вид транспорту, а також дату чи період поставки, і в разі потреби, пункт в межах місця, де товар повинен бути доставлений перевізнику або іншій особі, зазначеній покупцем (стаття Б.7).

Враховуючи наведене, поставка товару за Договором без узгодження сторонами умов поставки (найменування товару, кількості, умов поставки/перевезення) не можлива.

Доказів направлення відповідачу заявок на поставку товару у межах дії Договору (31.12.2017) та Специфікації № 1 (граничний термін поставки - до 04.03.2016) позивачем не надано.

За твердженням відповідача, у 2015 році на електронну адресу продавця позивачем надавались заявки на постачання товару до станції Радянське (код станції 418807) залізничним транспортом, із зазначенням кількості вагонів, за якими поставки здійснено в повному обсязі. До матеріалів справи відповідачем надано копії заявок позивача від 20.07.2017, від 08.04.2016, від 31.10.2016 (відсів 15 вагонів), від 16.03.2017, від 26.04.2017, від 28.11.2017, від 02.03.2018 (з визначенням найменування товару, станції призначення та одержувача). Відповідач зазначив, що поставка товару за заявками у 2016-2018 роках здійснювалась за межами дії Специфікації виходячи з виробничої можливості.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У свою чергу, відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Аналогічні приписи містять ст.ст.220, 221 ГК України.

Таким чином, зважаючи на те, що саме позивачем не надано доказів звернення до відповідача з заявками на поставку товару в межах дії Договору та граничного терміну поставок згідно Специфікації № 1 - до 04.03.2016, відповідач не може вважатись таким, що порушив зобов`язання по поставці товару, відповідно, безпідставними є вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити поставку у визначеній ним кількості та відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені.

Зважаючи на наведені обставини, безпідставним також є посилання позивача на невиконання відповідачем письмової заявки від 11.09.2019, оскільки вона надана за межами дії Договору та Специфікації № 1.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

За наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги позивача не є обґрунтованими.

Розглянувши заяву відповідача від 21.02.2020 про застосування строку позовної давності по пені, суд зазначає наступне.

Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За визначенням ч.ч. 1, 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог позивача, а тим самим встановивши відсутність порушеного права, на захист якого позивачем спрямовано даний позов, заява відповідача про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 42, 46, 74, 76-80, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 01.06.2020.

Суддя В.В. Левкут