Постанова

від 22.10.2020 по справі 908/3069/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2020 року м.Дніпро Справа № 908/3069/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Антоніка С.Г.

при секретарі Ковзикові В.Ю.

Учасники процесу не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені у судовому засіданні, яке відбулось 19.10.2020 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» , Херсонська область, Олешківський район, с. Великі Копані

на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2020 року (суддя Левкут В.В.) у справі № 908/3069/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» (75131, Херсонська область, Олешківський район, с. Великі Копані, вул. Соборна, 95)

до приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар`єроуправління» (69015, м.Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, буд. 1)

про витребування оплаченого товару та стягнення 935 082,32 грн. штрафних санкцій.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» звернувся до приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар`єроуправління» із позовом про витребування оплаченого товару та стягнення 935 082,32 грн. штрафних санкцій.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.05.2020 року у справі №908/3069/19 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї скарги позивач посилається на неповне з`ясування обставин справи, неналежну оцінку доказів та неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, апелянт вважає безпідставними висновки суду першої інстанції про те, що надані докази не підтверджують здійснення всіх поставок в межах спірного договору, оскільки частина видаткових накладних не містить посилання на договір, а відсилає на рахунок фактуру, що є достатнім для припущення, що частина поставок здійснена поза договором.

На думку апелянта, висновки суду щодо невиконання відповідачем письмової заявки від 11.09.2019 року внаслідок її подання за межами дії договору та специфікації, суперечать положенням цивільного законодавства, яке передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, позивач не погоджується з висновками суду щодо ненадання ним доказів звернення до відповідача із заявками на поставку товарів, що на думку суду, свідчить про прострочення кредитора і відсутність зобов`язань відповідача щодо сплати пені.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення господарського суду Запорізької області та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.07.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» на рішення Господарського суду Запорізької області від 21.05.2020 року у справі №908/3069/19, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 17.08.2020року о10:00год, колегією суддів у складі : головуючого судді -Березкіної О.В., судді: Іванов О.Г., Подобєд І.М.

17.08.2020 розпорядженням керівника апарату суду, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/3069/19 з метою дотримання процесуального строку розгляду справи, у зв`язку з відпусткою суддів - членів колегії суддів: Іванова О.Г., Подобєда І.М.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2020, справу №908/3069/19 передано колегії суддів у складі: Березкіна О.В. (головуючий, доповідач), судді: Антонік С.Г., Подобєд І.М.

17.08.2020 року в судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги, у зв`язку з терміновим відрядженням керівника підприємства.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.08.2020 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 19.10.2020 рік.

В судовому засіданні 19.10.2020 року представники позивача та відповідача надали свої пояснення щодо апеляційної скарги.

19.10.2020 року в судовому засіданні було оголошено перерву до 22.10.2020 року

22.10.2020 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, які були присутні в судовому засіданні 19.10.2020року, дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 26.02.2015 між Приватним акціонерним товариством «Запорізьке кар`єроуправління» (продавцем, відповідачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» (покупцем, позивачем у справі) укладено договір №26/02, за умовами якого продавець приймає на себе обов`язки з постачання щебню гранітного відповідно до вимог ГОСТу, ДСТУ, ТУ в асортименті, кількості, терміни та по ціні згідно специфікацій, котрі є невід`ємною частиною даного договору. Покупець зобов`язується відповідно з умовами даного договору прийняти товар та сплатити його.

Пунктом 2.1 Договору визначено, що загальна ціна договору складає суму всіх специфікацій, що додаються.

Відповідно п. 2.2 Договору ціна товару узгоджується обома сторонами в специфікаціях, що додаються, та які являються невід`ємною частиною Договору.

Оплата товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в терміни, узгоджені в Специфікаціях (п. 2.3 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору постачання товару здійснюється в терміни узгоджені сторонами в специфікаціях та заявках, залізничним транспортом на умовах FСА - станція відправника (ст. Дніпробуд-2 (код 465206) Придніпровської ЗД), згідно «Інкотермс» в редакції 2010 згідно заявок.

Пунктом 3.2 Договору узгоджено, що продавець повинен оформити залізничну накладну згідно із залізничними реквізитами покупця.

Можливе постачання партіями. Розмір партії визначається письмовою заявкою Покупця , в якій вказується необхідна кількість товару (п. 3.3 Договору).

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного відвантаження: товару в узгоджені терміни, продавець сплачує пеню у розмірі 0,5% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до п. 1 Специфікації № 1 від 26.02.2015 сторонами узгоджено поставку товару:

- щебінь гранітний, фракція 5-20, 10-20 мм 23000,00 т за ціною 115,00 грн. на суму 2645000,00 грн.;

- відсів 0-5 мм, 7000,00 т за ціною 35,00 грн. на суму 245000,00 грн.;

Всього вартість товару за Специфікацією № 1 складає 2890000,00 грн.

Згідно п. 2 Специфікації № 1 оплата товару здійснюється шляхом 100% передплати на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 6 цієї Специфікації передбачено, що термін поставки становить один рік з моменту 100% передплати.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що розділ 10 Договору та пункт 10.2 в наданих сторонами екземплярах договору відрізняються за своїм змістом.

Так, пункт 10.2 Договору, наданого відповідачем, оригінал якого було оглянуто в судовому засіданні, має наступний зміст: даний договір набуває чинності з моменту його підписання і діє з 2015 року до 31 грудня 2017 року, а в частині розрахунків і зобов`язань, що виникли в період дії цього договору - до повного їх виконання .

В той же час, згідно екземпляру договору, наданого позивачем, оригінал якого також оглянуто в судовому засіданні, містить наступний зміст: З моменту підписання даного Договору, всі попередні переговори, листування, попередні договори, протоколи про наміри та будь-які інші усні або письмові домовленості сторін з питань, які стосуються умов даного договору, втрачають юридичну силу .

Надана позивачем специфікація № 1 датована 20.02.2015 та містить посилання на договір 20/02 від 20.02.2015, разом з тим, за поясненнями представників сторін у судовому засіданні, такого договору не існує, тому судом зазначена специфікація приймається в рамках договору № 26/02 від 26.02.2015 та виходячи із змісту примірника відповідача.

Відповідно до статті 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки наданий відповідачем оригінал Договору № 26/02 від 26.02.2015 та Специфікація № 1 від 26.02.2015 на кожній своїй сторінці містить підписи та печатки сторін, а в наданому позивачем примірнику сторінки договору не засвідчені сторонами, то найбільш вірогідним належним доказом є примірник договору та Специфікації № 1, що надані відповідачем.

Звертаючись до приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар`єроуправління» із позовом про витребування оплаченого товару та стягнення 935 082,32 грн. штрафних санкцій, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» посилався на невиконання відповідачем умов укладеного договору щодо поставки оплаченого позивачем товару на суму 797 962,35 грн., що у відповідності до умов договору також є підставою для стягнення пені.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів звернення до відповідача з заявками на поставку товару в межах дії Договору та граничного терміну поставок згідно Специфікації № 1 - до 04.03.2016, а тому відповідач не може вважатись таким, що порушив зобов`язання по поставці товару, відповідно, безпідставними є вимоги позивача про зобов`язання відповідача здійснити поставку у визначеній ним кількості та відсутні підстави для покладення на відповідача відповідальності у вигляді пені. Зважаючи на наведені обставини, безпідставним також є посилання позивача на невиконання відповідачем письмової заявки від 11.09.2019, оскільки вона надана за межами дії Договору та Специфікації № 1.

З огляду на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не розглядав заяву відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до вимог про стягнення штрафних санкцій.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків, є договори.

Спір між сторонами виник у зв`язку з невиконанням зобов`язань за договором поставки товару, регулювання правовідносин за яким здійснюється на підставі норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною першою, другою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Тлумачення наведених норм свідчить, що договір поставки товару за своєю правовою природою відноситься до двосторонніх, консенсуальних, оплатних договорів, укладення якого зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. У таких правовідносинах обов`язку продавця (постачальника) з передачі у власність (поставки) покупцю товару відповідає обов`язок покупця з прийняття та оплати цього товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідачем виставлено позивачу на оплату рахунок-фактуру № СФ-0000144 від 03.03.2015 на суму 2 890 000,00 грн. (з ПДВ) за поставку щебню 5-20 мм в кількості 23000,00 т. за ціною 95,83 грн. на суму 2 204 166,67 грн. (без ПДВ) та відсіву в кількості 7000,00 т за ціною 29,17 грн. на суму 204166,67 грн. (без ПДВ).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору Позивачем згідно платіжного доручення № 69 від 04.03.2015 перераховано відповідачу 2 890 000,00 грн., призначення платежу: «оплата згідно рахунку-фактури №СФ-0000144 від 03.03.2015 за щебінь 5-20» .

Отже, виходячи з умов договору, граничний термін поставки - до 04.03.2016 .

З наданих позивачем до матеріалів справи доказів, а саме: видаткових накладних, підписаних представниками обох сторін та скріплених печатками підприємств, вбачається, що відповідачем протягом 2015-2018 років здійснено поставку щебню та відсіву на загальну суму 2 091 990,50 грн., що свідчить про недопоставку продукції у кількості щебеню гранитного фракції 5-20 мм - 6397,9 т. та відсіву фракції 0-5 мм в кількості 1778,6 т. на суму 797 962,35 грн.

Відповідно до статті 670 ЦК України, яка регламентує правові наслідки порушення умов договору щодо кількості товару, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Оскільки відповідач не поставив товар у кількості, передбаченої умовами договору, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про витребування оплаченого товару у кількості щебеню гранитного фракції 5-20 мм - 6397,9 т. та відсіву фракції 0-5 мм в кількості 1778,6 т., підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність обов`язку з поставки зазначеної кількості товару з огляду на те, що поставка товару за Договором без узгодження сторонами умов поставки (найменування товару, кількості, умов поставки/перевезення) не можлива, позивачем не визначено перевізника, не надано доказів звернення до відповідача з заявками на поставку товару в межах дії Договору та граничного терміну поставок згідно Специфікації № 1 - до 04.03.2016, а заявка від 11.09.2019 року подана поза межами дії договору та специфікації № 1, з огляду на наступне.

Як вбачається з договору та специфікації, сторонами узгоджено найменування товару, його кількість та умови поставки - на підставі специфікації та заявок, залізничним транспортом на умовах FCA- станція відправника ( ст. Дніпробуд-2), згідно Інкотермс в редакції 2010 року згідно заявок.

Згідно Офіційних правил тлумачення торгівельних термінів міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 , відповідно до положень статей А та Б розділу Інкотермс яким врегульована поставка товарів на умовах FCA, продавець немає зобов`язань стосовно укладення договору перевезення. Однак, або на прохання покупця, або на підставі комерційної практики, у випадку, якщо покупець завчасно не дав інших вказівок, продавець вправі укласти договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця. Продавець може також відмовитися від висновку такого договору. У такому випадку він повинен негайно сповістити про це покупця. Якщо назване місце поставки перебуває за межами площ продавця поставка вважається здійсненою, коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 а , нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом строку дії договору та його виконання, між сторонами склалася комерційна практика організації транспортування товару від продавця до покупця саме продавцем, про що свідчить надані ним копії накладних на залізничне перевезення.

Заявками на відвантаження товару, які також надані покупцем та виконано продавцем, жодного разу не було визначено перевізника товару та дату його прибуття в місце поставки, що спростовує доводи відповідача та висновки суду першої інстанції.

Крім того, 11.09.2019 року позивачем надана відповідачу заявка на відвантаження на жовтень 2019 року залишкової кількості товару, непоставленого за договором, яка залишилась без відповіді.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, у відповідності до статті 631 ЦК України, закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Оскільки відповідач не поставив товар у обумовлений договором строк та у відповідній кількості, то закінчення терміну дії договору не є підставою, яка звільняє його від обов`язку виконати умови договору.

Висновки суду першої інстанції про те, що є достатні підстави для припущення, що частина поставок здійснена поза договором, оскільки частина видаткових накладних не містить посилання на цей договір, є необґрунтованими з огляду на наступне.

Дійсно, з видаткових накладних вбачається, що частина них містить посилання на договір № 26/02 від 26.02.2015, а частина містить посилання на рахунок -фактуру № СФ -0000144 від 03.03.2015 року.

Проте, пунктом 3.4 Договору сторони передбачили, що разом з товаром, але не пізніше від дати постачання товару в адресу Покупця, Продавець зобов`язується надати наступні документи: рахунок…

З рахунку-фактури № СФ-0000144 від 03.03.2015 року вбачається, що він виставлений постачальником на суму 2 890 000 грн. на поставку щебня 5-20 у кількості 23000.000т. та відсіву у кількості 7000.000 т. ( а.с 17), що узгоджується з сумою договору та кількістю товару, зазначеному у Специфікації № 1, яка є частиною договору № 26/02 від 26.02.2015.

Саме з посиланням на даний рахунок і була здійснена позивачем 100% оплата укладеного Договору.

Таким чином, означене, на думку колегії суддів, свідчить про те, що поставка товару на підставі всіх накладних, відбулась у межах Договору № 26/02 від 26.02.2015.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції безпідставно визнав відсутнім обов`язок відповідача виконати умови договору в частині поставки оплаченого позивачем товару у відповідній кількості, а тому позовні вимоги про витребування оплаченого товару підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені у сумі 935 082,32 грн. , то в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 6.2. Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного відвантаження товару в узгоджені терміни, продавець сплачує пеню у розмірі 0,5% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочки, але не більше подвійної ставки НБУ, діючої в період, за який нараховується пеня.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 ГК штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Оскільки зобов`язання з поставки повинно бути виконано до 04.03.2016, позивач звернувся з позовом 31.10.2019 року, а відповідачем у суді першої інстанції заявлено про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, то відсутні підстави для стягнення пені у сумі 935 082,32 грн.

Таким чином, розглядаючи справу, господарський суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, дав неналежну правову оцінку доказам, неправильно застосував норми матеріального права, що у відповідності до статті 277 ГПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та витребування оплаченого товару.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають розподілу пропорційно задоволеним вимогам.

П. п. 2.1., 2.2. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на дату подання позовної заяви) визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01.01.2019р. розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 1921,00 грн.

Відповідно до п. 2.4. ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ( в редакції на дату подання апеляційної скарги ) за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» просив стягнути з ПрАТ «Запорізьке кар`єроуправління» 935082,32 грн. пені за несвоєчасне відвантаження вантажу в узгоджені терміни; зобов`язати ПрАТ «Запорізьке кар`єроуправління» здійснити поставку на користь ТОВ «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» товару, а саме: щебеню гранітного фракції 5-20 мм в кількості 6397,9 тон та відсіву фракції 0-5 мм в кількості 1778,6 тон.

Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що позов містить дві вимоги, позивач сплачує судовий збір в установлених законом розмірі та порядку виходячи із кількості вимог, тобто сплатити судовий збір за кожну вимогу окремо, а саме: за вимогу майнового характеру, виходячи із заявленої суми, що складає 14026,23 грн. (935082,32 грн. х 1,5%), та за вимогу немайнового характеру в розмірі 1921,00 грн.

Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» оскаржує рішення суду повністю, розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку становить 23920,90 грн. ( 14026,23х 150% ) та за вимогу немайнового характеру 2881,50грн. (1921*150%).

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, апелянтом було сплачено 23920,90грн. ( квитанція № 11 від 19.06.2020року) за майнову вимогу, а за немайнову апелянтом не було сплачено 2881,50грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі частового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати за подання апеляційної скарги підлягають покладенню на позивача, 2881,50грн. недоплаченої при поданні апеляційної скарги суми підлягають стягненню з відповідача на користь держбюджету.

Відповідно до ч. 11 статті 129 ГПК України, при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може забов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь державного бюджету 2881,50 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст.275-282 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 21.05.2020 року у справі № 908/3069/19 - скасувати.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» - задовольнити частково.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Запорізьке кар`єроуправління» (69015, м.Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, буд. 1) здійснити поставку товариству з обмеженою відповідальністю «Багатопрофільна виробнича фірма «Нежданна» щебеню гранитного фракції 5-20 мм в кількості 6397,9 т. та відсіву фракції 0-5 мм в кількості 1778,6 т.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Запорізьке кар`єроуправління» (69015, м.Запоріжжя, вул. Дніпровські зорі, буд. 1) на користь Державного бюджета України суму судового збору за подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду у розмірі 2881,50 грн.

Видачу наказу за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Запорізької області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених статтею 287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.10.2020року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя С.Г.Антонік

Суддя М.О.Дармін