Рішення

від 03.06.2020 по справі 591/1375/19

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа № 591/1375/19

Провадження № 2/591/228/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого - судді Сидоренко А.П.

з участю секретаря судового засідання - Майбороди А.О.

представника позивача - Коломійця Д.М.

представників відповідача - Ватули В.І., Кравченка П.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Коломійця Дмитра Миколайовича до Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Біо-Енерго-Сервіс про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Коломійця Д.М. звернувся до суду з вказаним позовом та свої вимоги мотивує тим, що 12 липня 2018 року позивач був прийнятий на посаду генерального директора ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс ; між позивачем та відповідачем було укладено трудовий договір на невизначений строк.

13 лютого 2019 року позивачем було отримано поштове відправлення від імені відповідача, яке містило лист №2 від 12 лютого 2019 року з повідомленням про припинення 31 січня 2019 року дії трудового договору, укладеного з ОСОБА_1 та трудову книжку позивача із записом про звільнення. Відповідно до запису в трудовій книжці №10, датованого 31 січня 2019 року, позивач був звільнений за угодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України на підставі наказу №8к від 31 січня 2019 року.

Вважає, що даний наказ про звільнення позивача є незаконним, прийнятим за відсутності належних правових підстав з огляду на наступні обставини.

Вказує, що 31 січня 2019 року позивачем була подана заява про звільнення з займаної посади за згодою сторін. Проте, домовленості про конкретну дату звільнення станом на 31 січня 2019 року досягнуто не було, у зв`язку з необхідністю додаткового часу на завершення трудової діяльності на посаді керівника товариства та на передачу поточних справ. Відповідний наказ про звільнення ОСОБА_1 31 січня 2019 року відповідачем не виносився, оскільки позивач своєї згоди за власне звільнення саме 31 січня 2019 року не надавав.

Однак, фактично процедура звільнення в порядку, передбаченому трудовим законодавством, не була дотримана, що свідчить про те, що в дійсності наказ №8к від 31 січня 2019 року про звільнення позивача не приймався, й не міг бути прийнятий, за відсутності досягнутої згоди між сторонами щодо конкретної дати звільнення.

Позивач зазначає, що з 31 січня 2019 року по 06 лютого 2019 року включно вінперебував на стаціонарному лікуванні в Комунальній установі Сумська міська клінічна лікарня №5 , що підтверджується листком непрацездатності серії АДО в„–132229 . За змістом листка непрацездатності вбачається, що в графі Місце роботи - зазначено Товариство з обмеженою відповідальністю Техно-Біо-Енерго-Сервіс , м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 26. Викладене свідчить про те, що позивач не мав намір припиняти трудові відносини саме 31 січня 2019 року.

Вказує на те, що відповідно до ст. 40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності, що додатково свідчить про незаконність наказу про звільнення №8к від 31 січня 2019 року.

07 лютого 2019 року позивач намагався приступити до виконання трудових обов`язків, одночасно звернувшись до відповідача із заявою про відкликання поданої ним заяви про звільнення від 31січня 2019 року, яка була зареєстрована за вх. №6 від 07 лютого 2019 року. Однак, позивача фактично не було допущено до виконання обов`язків керівника товариства, та повідомлено про його звільнення без зазначення дати такої події. При цьому з наказом про звільнення він не був ознайомлений, остаточні розрахунки при звільненні не проведені, трудова книжка не видавалася.

Таким чином, між позивачем й відповідачем не було досягнуто згоди, взаємного волевиявлення щодо конкретної дати звільнення, що свідчить про відсутність у відповідача правових підстав для звільнення за п. 1 ст. 36 КЗпП України, у період тимчасової непрацездатності.

Вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу станом на дату ухвалення судом рішення по справі, з урахуванням середньоденної заробітної плати позивача в розмірі 576,32 грн. без утримання з вказаної суми відповідних податків та інших обов`язкових платежів.

Посилаючись на вказане, просить визнати наказ ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс №8к від 31 січня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 незаконним, скасувати його та поновити його на посаді генерального директора в ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс , стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу на день ухвалення рішення по справі та допустити негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 05 березня 2019 року відкрите провадження у справі за вказаним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання 14 травня 2019 року о 09 год. 30 хв.

07 травня 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву представника ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс , в якому зазначається, що відповідач не погоджується з доводами, вказаними в позовній заяві, та просить відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що рішення про звільнення генерального директора ТОВ ТБЕС ОСОБА_1 31 січня 2019 року було прийнято за результатами проведення загальних зборів учасників ТОВ ТБЕС , які відбулись 22 січня 2019 року. На даних зборах були присутні всі учасники ТОВ ТБЕС , генеральний директор ОСОБА_1 та ОСОБА_3. На цих зборах у процесі проведення переговорів між учасниками Товариства та діючим на той час генеральним директором ОСОБА_1 сторони досягли домовленості щодо звільнення позивача із займаної посади 31 січня 2019 року. До цього часу за спільною домовленістю обох сторін ОСОБА_1 мав ознайомити зі справами підприємства ОСОБА_3 призначеного із 01 лютого2019 р. на посаду генерального директора ТОВ ТБЕС .

У день звільнення ОСОБА_1 , що вже був передбачений протоколом загальних зборів учасників № 1/2019 до ТОВ ТБЕС , тобто 31 січня 2019 року, до ТОВ ТБЕС з письмовою заявою про звільнення за угодою сторін звернувся ОСОБА_1 . Поданням даної заяви саме 31 січня 2019 року позивач ще раз підтвердив власне волевиявлення щодо звільнення за угодою сторін у цей день. Після цього ОСОБА_1 покинув робоче місце та до завершення робочого часу на робочому місці не з`являвся, що унеможливило ознайомлення позивача з наказом № 8к від 31 січня 2019 р. про звільнення та видачу йому у день звільнення трудової книжки.

Також 31 січня 2019 року відбулись Загальні збори учасників ТОВ ТБЕС , на яких керуючись положеннями п. 8.1.6 Статуту Товариства були прийняті наступні рішення:

- звільнити ОСОБА_1 з посади генерального директора Товариства 31 січня 2019 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України);

- надати повноваження голові зборів ОСОБА_4 підписати наказ про звільнення з 31 січня 2019 року з посади генерального директора товариства ОСОБА_1 за угодою сторін (п. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України).

Зазначає, що у період тимчасової непрацездатності було включено день звільнення - 31 січня 2019 року, який відповідно є робочим днем. Дана обставина є підставою для зазначення ТОВ ТБЕС , як місця роботи у листку непрацездатності. Іншої інформації, яка говорила б про наміри ОСОБА_1 щодо трудових відносин із ТОВ ТБЕС , листок непрацездатності не містить.

Відносно намагань ОСОБА_1 приступити до виконання трудових обов`язків, складання та поданням ним 07 лютого 2019 року заяви щодо відкликання поданої ним 31 січня 2019 року заяви про звільнення за угодою сторін, відповідач зазначає, що з огляду на відсутність взаємної згоди ТОВ ТБЕС та ОСОБА_1 щодо анулювання досягнутої домовленості про звільнення, анулювати її з огляду лише на факт звернення позивача щодо цього, було неможливо.

14 травня 2019 року протокольною ухвалою суду в підготовчому засіданні оголошено перерву до 04 липня 2019 року для можливості позивачу скористатись своїм правом для подачі відповіді на відзив та наданням представником відповідача доказів по справі.

04 липня 2019 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Коломієць Д.М. надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що у відзиві зазначено, що на зборах, які відбулись 22 січня 2019 року, були присутні всі учасники ТОВ ТБЕС , генеральний директор ОСОБА_1 та ОСОБА_3. Дана обставина не відповідає дійсності з наступних причин. Протокол загальних зборів учасників ТОВ ТБЕС №1/2019 від 22 січня 2019 року не містить даних про присутність на вказаних зборах позивача, а так само і ОСОБА_3 . Сторона позивача враховує, що відповідачем разом із відзивом надано копію додатку від 22 січня 2019 року до протоколу загальних зборів учасників ТОВ ТБЕС №1/2019 від 22 січня 2019 року, в якому вказано, що начебто на збори запрошені та приймали участь вищевказані особи.

Однак, даний додаток станом на 22 січня 2019 року не існував взагалі, оскільки він не був приєднаний до зазначеного протоколу при посвідченні підписів на ньому нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та, відповідно, не був поданим представником відповідача 01 лютого 2019 року до Центру надання адміністративних послуг у м. Суми з метою реєстрації змін у складі виконавчого органу ТОВ ТБЕС .

22 січня 2019 року позивач не приймав участі у будь-яких колективних заходах, в тому числі у загальних зборах учасників ТОВ ТБЕС .

Сторона позивача стверджує, що загальних зборів учасників ТОВ ТБЕС 31 січня 2019 року не відбувалося, у законний спосіб вони відбутися б не могли, а відтак не мали б юридично значущої сили; протокол зазначених зборів нотаріально не посвідчувався та не реалізовувався шляхом його подачі до Центру надання адміністративних послуг у м. Суми, а визначені у ньому рішення суперечать положенням статуту відповідача, нормам Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , кодифікованим законам, що доводиться наступним.

По-перше: у відповідності із п. 8.1.12. статуту Відповідача Загальні збори учасників скликаються по необхідності, але не рідше 1 (одного) разу на рік. Про проведення Загальних зборів учасників Голова Товариства або Генеральний директор письмово повідомляють учасників Товариства із зазначенням часу і місця проведення Загальних зборів учасників та порядку денного. Повідомлення повинно бути надіслано не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів учасників .

Тобто, враховуючи аналогічність змісту рішень, що приймалися на загальних зборах учасників ТОВ ТБЕС 22 січня 2019 року та 31 січня 2019 року, є сумнівним, що станом на 31 грудня 2018 року у ініціаторів скликання зборів 22 січня 2019 року були підстави скликати додаткові збори на 31 січня 2019 року за умови того, що збори для прийняття аналогічних рішень вже були ними скликані не пізніше 21 грудня 2018 року та призначені на 22 січня 2019 року. При цьому, в разі виявлення недоліків у прийнятих 22 січня 2019 року рішеннях, відповідач мав би скликати позачергові збори у відповідності до вимог власного статуту та Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю , тобто за 30 днів, чого вочевидь здійснено не було.

По-друге: зборами учасників ТОВ ТБЕС , що начебто відбулись 31 січня 2019 року, вирішено надати повноваження голові зборів ОСОБА_4 підписати наказ про звільнення з 31 січня 2019 року з посади генерального директора товариства ОСОБА_1 за угодою сторін.

У відповідності із розділом 8 Органи управління товариством статуту ТОВ ТБЕС такими у відповідача є: Загальні збори учасників Товариства; Генеральний директор Товариства; Ревізор Товариства.

Компетенції кожного органу в окремості ретельно визначені. Повноваження Загальних зборів учасників зазначені в п. 8.1.6. статут ТОВ ТБЕС та не містять повноважень даного органу управління або його окремих членів щодо видання розпорядчих документів, в тому числі наказу про звільнення працівника. Натомість дана компетенція віднесена до повноважень Генерального директора, що безпосередньо зазначено в пп. 8, 13 п. 8.2.6. статуту Відповідача. За таких обставин загальні збори учасників вийшли за межі власних повноважень та прийняли рішення, яке не відповідає умовам статуту ТОВ ТБЕС та прямо суперечить нормам актів законодавства України. (т.І а.с.100-102).

04 липня 2019 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 11 липня 2019 року у зв`язку з клопотанням представника відповідача про відкладення слухання справи.

10 липня 2019 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначає таке. Щодо проведення переговорів та досягнення домовленості щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади 31 січня 2019 року зазначає, що дана обставина може бути підтверджена показаннями свідків. Серед даних осіб є учасники Товариства, які відповідно були присутні на Загальних зборах та проводили переговори із позивачем щодо угоди про звільнення. Дані особи мають реальне джерело своєї обізнаності про обставини досягнення домовленості щодо звільнення позивача. Заперечення представника позивача щодо їх допиту із посиланням на значний контроль над підприємством є безпідставними.

Щодо сумнівів представника позивача у наявності та змісті додатку до протоколу Загальних зборів учасників ТОВ ТБЕС № 1/2019 від 22 січня 2019 року, які стороною позивача обґрунтовуються відсутністю нотаріального посвідчення такого додатку та неподанням його до Центру надання адміністративних послуг для внесення змін у дані єдиного реєстру в частині керівника Товариства.

Відносно нотаріального посвідчення даного додатку зауважує, що закон не вимагає обов`язковості нотаріального посвідчення рішень (протоколів) загальних зборів учасників ТОВ та додатків до нього. Таким чином, прийняті зальними зборами учасників ТОВ ТБЕС рішення (протоколи) і додатки до них є дійсними і без нотаріального посвідчення. Така позиція узгоджується із нормами ч. 4 ст. 33 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю (далі - Закон № 2275).

У той же час нормами абз. 2 п. 6 ч. 1 сг. 15 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Закон № 755) встановлені наступні вимоги для документів, які подаються саме для державної реєстрації, серед таких: Рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується, крім випадків, передбачених законом.

Отже на виконання вимог абз. 2 п. 6 ч. 1 ст. 15 Закону № 755 підписи голови та секретаря зборів на рішенні (протоколі) було нотаріально засвідчено та згідно п. 2 ч. 4 ст. 17 Закону № 755 дане рішення (протокол) було надано до ЦНАП серед переліку документів для вчиненні реєстраційних дій. Що стосується нотаріального засвідчення додатку до протоколу та подання даного додатку до ЦНАП, то даних вимог закон не містить, відповідно потреби вчиняти такі дії у позивача не було.

Відносно зауважень представника позивача до протоколу № 2/2019 від 31 січня 2019 року зазначає, що у частині відсутності нотаріального посвідчення даного протоколу та ненадання його до ЦНАП. Як вже зазначено вище, вчинення таких дій законом не вимагається. До переліку документів для реєстраційних дій, визначений ч. 4 ст. 17 Закону №755, даний протокол не включено. Відповідно вимога щодо нотаріального посвідчення підпису секретаря та голови зборів, встановлена абз. 2 п. 6 ч. 1 ст. 15 Закону № 755, на даний протокол не розповсюджується.

Щодо посилання представника позивача відносно недотримання законодавства та Статуту товариства при організації проведення загальних зборів у частині повідомлення учасників товариства за 30 днів щодо їх проведення зазначає, що відповідно до п. 8.1.4 Статуту Товариства, Учасник Товариства, що володіють не менше як 20 відсотками голосів, можуть вимагати скликання Загальних зборів учасників в будь-який час і з будь-якого приводу . Також звертає увагу, що у відповідності норм до ч. 10 ст. 31 Закону №2275 загальні збори учасників можуть прийняти рішення з будь-якого питання без дотримання вимог, встановлених цим Законом та статутом товариства щодо порядку скликання загальних зборів учасників та щодо повідомлень, якщо в таких загальних зборах учасників взяли участь всі учасники товариства та всі вони надали згоду на розгляд таких питань.

Відносно посилання представника позивача на відсутність у загальних борів учасників Товариства повноважень щодо видання розпорядчих документів, зокрема наказу про звільнення генерального директора, зазначає, що згідно ч. 1 ст. 98 ЦК України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

У відповідності абз. 1 до п. 8.1.6 Загальні збори учасників вправі приймати рішення з будь-яких питань Товариства. Також зазначене положення Статуту товариства повністю відповідає ч. 1 ст. 31 Закону № 2275.

Рішення загальних зборів від 22 січня 2019 року та від 31 січня 2019 року у протиріч із твердженнями представника позивача, не є аналогічними за змістом. Перше рішення стосується відкликання та призначення із посади генерального директора, а друге стосується трудових правовідносин, а саме: припинення трудового договору за п. 1 ст. 36 КЗпП України та підписання розпорядчого документу (наказу) щодо цього. Дані рішення пов`язані та доповнюють, а не дублюють, одне одного.

Щодо потреби у прийнятті рішень на загальних зборах 31 січня 2019 року, то це пов`язано із специфікою звільнення саме генерального директора. Адже підписання наказу генеральним директором щодо себе особисто виглядало, як щонайменше, алогічно. А по-друге, враховуючи повноваження Загальних зборів Товариства щодо обрання та відкликання генерального директора (п. п. 4 п. 8.1.6 Статуту) та права вирішувати будь-які питання Товариства (абз. 1 п. 8.1.6 Статуту) питання припинення трудового договору із директором було вирішено на загальних зборах.

Посилаючись на вказані обставини, просить суд врахувати заперечення при розгляді справи по суті та прийнятті рішень за клопотаннями, заявами сторін (т.І, а.с.118-121).

11 липня 2019 року протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 06 серпня 2019 року за клопотанням представника позивача.

06 серпня 2019 року у зв`язку з відсутністю відомостей про отримання позивачем заперечень представника відповідача від 10 липня 2019 року, клопотанням представника про відкладення, протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 27 вересня 2019 року.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 27 вересня 2019 року закрито підготовче провадження у вказаній справи, призначено справу для розгляду по суті на 26 листопада 2019 року.

26 листопада 2019 року протокольною ухвалою суду в судовому засіданні оголошено перерву до 09 грудня 2019 року для виклику свідків по справі.

09 грудня 2019 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 13 січня 2020 року за клопотанням представника позивача про відкладення.

11 січня 2020 року від представника відповідача надійшли пояснення, в яких просить врахувати висновки у постановах Верховного Суду та звертає увагу, що на момент подання позивачем заяви від 07 лютого 2019 року про відкликання заяви про звільнення за угодою сторін від 31 січня 2019 року угода про звільнення вже була виконана, факт звільнення був таким, що відбувся. Товариство на момент звернення позивача із вищезазначеною заявою згоди на анулювання домовленості про звільнення не надавало, а отже, не мало правових підстав ретроактивно вплинути на подію звільнення, яка вже минула (т.І а.с.186-187).

13 січня 2020 року протокольною ухвалою суду в зв`язку з викликом свідків по справі оголошено перерву до 29 січня 2020 року.

29 січня 2020 року зв`язку із зайнятістю головуючого судді Сидоренко А.П. в розгляді кримінальної справи слухання справи відкладено до 21 лютого 2020 року.

21 лютого 2020 року протокольною ухвалою суду по справі оголошено перерву до 25 березня 2020 року для виклику свідка ОСОБА_5

25 березня 2020 року протокольною ухвалою суду в зв`язку з клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено до 30 квітня 2020 року.

30 квітня 2020 року протокольною ухвалою суду розгляд справи відкладено до 25 травня 2020 року, враховуючи відсутність відомостей про належне сповіщення позивача та його представника про дату та час судового засідання, а також покладеним обов`язком на позивача забезпечити явку в судове засідання свідка по справі.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Коломієць Д.М. заявлені вимоги підтримав. Представники відповідача ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс адвокати Ватула В.І. та Кравченко П.А. проти позову заперечили з підстав визначених у відзиві на позовну заяву.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, свідків, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що заявлені вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Під час судового розгляду встановлено, що з 12 липня 2018 року ОСОБА_1 займав посаду генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Біо-Енерго-Сервіс , що підтверджується копією трудової книжки (т. І а.с.10-11).

З протоколу № 1/2019 Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Біо-Енерго-Сервіс від 22 січня 2019 року вбачається про прийняття зборами рішення про відкликання з 31 січня 2019 року з посади Генерального директора Товариства ОСОБА_1 (т. І а.с. 44-46).

31 січня 2019 року позивач написав заяву про звільнення з вказаної посади за угодою сторін (т.І а.с.12).

З протоколу № 2/2019 Загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Біо-Енерго-Сервіс від 31 січня 2019 року вбачається, що збори прийняли рішення, враховуючи наявність спільної домовленості сторін щодо припинення трудового договору мід Товариством та генеральним директором Товариства 31 січня 2019 року звільнити ОСОБА_1 з посади генерального директора Товариства 31 січня 2019 року за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) та надати повноваження Голові Зборів ОСОБА_4 підписати наказ про звільнення з 31 січня 2019 року з посади Генерального директора Товариства ОСОБА_1 за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) (т. І а.с. 47-49).

Наказом № 8к від 31 січня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з посади генерального директора ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс за угодою сторін (ст. 36 п. 1 КЗпП України) на підставі щаяви ОСОБА_1 від 31 січня 2019 року та Протоколу загальних зборів учасників Товариства від 32 січня 2019 року № 2/2019 (т. І а.с. 50).

31 січня 2019 року працівниками ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 було складено акт про встановлення факту неможливості ознайомлення працівника із наказом та видачі у день звільнення трудової книжки. В акті зазначено, що у зв`язку з відсутністю генерального директора товариства ОСОБА_1 на робочому місці протягом робочого часу 31 січня 2019 року після складання та подання ним заяви про звільнення за угодою сторін від 31 січня 2019 року було неможливо ознайомити ОСОБА_1 з наказом №8к від 31 січня 2019 року та видати йому у день звільнення трудову книжку (т. І а.с.52).

Згідно листка непрацездатності, що виданий КУ Сумською міською клінічною лікарнею №5, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в період з 31 січня 2019 року по 06 лютого 2019 року (т. І а.с. 13).

07 лютого 2019 року позивач надав на ім`я загальних зборів засновників ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс заяву, у якій відкликав заяву на звільнення від 31 січня 2019 року (т.І а.с.14).

12 лютого 2019 року ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс направило на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) трудову книжку (т.І а.с. 15).

Під час судового розгляду ОСОБА_1 , допитаний в якості свідка, надав суду пояснення про те, що 22 січня 2019 року відбулися загальні збори учасників товариства, де вирішено питання про зміну керівника. На цих зборах він присутній не був, оскільки в цей день був в м. Глухів, з якого повернувся близько 19 години. 31 січня 2019 року він подав заяву про звільнення, оскільки таке прохання було від засновників компанії. Припинити відносини запропонував ОСОБА_4 , на що він не мав заперечень. Станом на 31 січня 2019 року позивач був згоден на звільнення. Він передбачав звільнення саме 31 січня 2019 року та вважав цю дату датою свого звільнення з товариства. В цей день він не дочекався з боку відповідача трудової книжки, в цей же день його було госпіталізовано та він перебував на лікарняному до 06 лютого 2019 року. 07 лютого 2019 року він прийшов до товариства щоб приступити до трудових обов`язків, або забрати трудову книжку. Йому було відмовлено в видачі трудової книжки, її він отримав по пошті 13 лютого 2019 року. Оскільки йому було відмовлено в видачі трудової книжки, 07 лютого 2019 року він подав заяву про відкликання заяви про звільнення.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що вона є приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу, 22 січня 2019 року до неї звернулися ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з питання засвідчення правильності підписів на протоколі зборів щодо відкликання з посади ОСОБА_1 . Пояснила, що вона засвідчила справжність підпису, а не факту. Вони підтвердили, що саме ними підписаний протокол, у неї сумнівів немає по цьому протоколу. Також пояснила, що вони не зобов`язані підписувати у її присутності, вона лише підтвердила справжність підпису.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що з 22 січня 2018 працює інженером-конструктором в ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс , позивач є колишнім директором підприємства. Позивач вранці звільнився, написавши заяву про звільнення, і пішов. Хвилин 20 це зайняло. Пояснив суду, що він підписував документ про те, що ОСОБА_1 не було видано трудову книжку, бо того не було на робочому місці. Це було давно, точної дати не пам`ятає. Тоді був він, ОСОБА_8 і ОСОБА_5 . В той день ніхто не приїжджав, крім позивача. 31 січня зборів засновників не бачив. Пояснив, що йому відомо, що позивач звільнився, його не було на робочому місці, а тому склали акт.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснив, що з 05 березня 2018 року працює інженером-конструктором в ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс , позивач є колишнім директором підприємства. Це було взимку 2019 року. Вранці він з ОСОБА_7 вийшли покурити, прийшов ОСОБА_1 , який сказав, що він написав заяву на звільнення і все. Потім сказав, що звільнився, написав заяву і пішов. Потім він бачив ОСОБА_1 один чи два рази, коли та з якого приводу - не пам`ятає.

Свідку пред`явлено акт встановлення неможливості вручення трудової книжки ОСОБА_1 (т. І , а.с.52) та він підтвердив свій підпис у ньому.

Свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що є директором з виробництва ТОВ Керамейя та співвласником ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс з 2005 року, позивач був генеральним директором підприємства з літа 2018 року. 22 січня 2019 року вони зібрали загальні збори, запросили ОСОБА_1 , фінансово-економічний стан товариства був незадовільний, і вони запропонували йому скласти повноваження. Це було зафіксовано в протоколі. Ними було складно додатки до протоколу та нотаріально завірили. ОСОБА_1 погодився, заперечень не було. Був також майбутній директор товариства ОСОБА_3 , і йому ОСОБА_1 почав передавати справи.

31 січня 2019 року їм стало відомо, що ОСОБА_1 написав заяву на звільнення і вони загальними зборами доручили Телющенку підписати наказ про звільнення.

Під час проведення 22 січня 2019 року зборів пропонувалось звільнення за угодою сторін, ОСОБА_1 погодився на звільнення з 31 січня 2019 року, до цього він передавав справи.

31 січня 2019 року вони хотіли запросити ОСОБА_1 на загальні збори, але він не брав слухавку.

22 січня 2019 року ОСОБА_1 не склав заяву через те, що треба було передати справи, хотів доробити до кінця місяця. Вони запропонували йому роботу менеджера по продажу, але ОСОБА_1 відмовився.

Свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що з позивачем перебуває в дружніх відносинах. 22 січня 2019 року вони з ОСОБА_1 приблизно о 7 ранку виїхали до м. Глухова для зустрічі з місцевим підприємцем. ОСОБА_1 був зайнятий в іншому місці, їздив дивитися устаткування по роботі. Через 2,5 - 3 години вони сіли у його автомобіль, і повернулися в м. Суми десь о 18 годині. ОСОБА_1 відлучався в м. Глухів, пересувався на його автомобілі. 22 січня 2019 року він ввечері висадив ОСОБА_1 в м. Суми на проспекті Шевченка. Наміру прибути на робоче місце ОСОБА_1 не висловлював.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що є генеральним директором ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс з 01 лютого 2019 року, з позивачем знайомі, в конфлікті не перебувають. 22 січня 2019 року він був присутнім на спостережній раді, яка проводилась на ТОВ Керамейя , він був запрошений разом з ОСОБА_1 . Були озвучені питання до ОСОБА_1 , і запропоновано звільнитися, на що він погодився. Свідку запропонували очолити товариство з 01 лютого 2020 року. Після зустрічі ОСОБА_1 передав йому службовий автомобіль, і домовилися, що він поступово буде вводити його в курс справ. Він запропонував ОСОБА_1 не звільнятися, а бути заступником по комерційній частині. 01 лютого 2019 року ОСОБА_1 в офісі не було. Коли він з`явився 06-07 лютого 2019 року, то сказав, що хворів. Питання про звільнення ОСОБА_1 було узгоджено 22 січня 2019 року, а заяву про звільнення він передав 31 січня 2020 року.

31 січня 2020 року свідок ще був на роботі в ТОВ Керамейя , а ОСОБА_1 , напевно, був в офісі. Він з ОСОБА_1 в цей день не спілкувався. Після 31 січня 2019 року його в офісі не було. Один раз, 07 лютого 2019 року він сказав, що передав секретарю заяву про відкликання заяви про звільнення на загальні збори.

Коли був наказ про звільнення, ОСОБА_1 не було на роботі, і трудова книжка по пошті направлялася. ОСОБА_5 займалася кадровими питаннями в товаристві. Вона не працює з серпня 2019 року.

На ТОВ Керамейя він працював начальником відділу логістики. Йому треба було до 01 числа відпрацювати, щоб передати справи іншій особі.

Протокол зборів 22 січня 2019 року вів секретар Савченко, головував ОСОБА_10, а потім напевно надрукували. Він не був присутній при підписанні. Йому відомо, що трудову книжку ОСОБА_1 було відправлено поштою, хто прийняв таке рішення йому не відомо. ОСОБА_5 сказала, що не було можливості передати трудову книжку, і тому відправили позивачу по пошті. Заробітну плату виплатили через 3 тижні, бо на рахунку не було коштів, це їхнє порушення.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що є генеральним директором ТОВ Керамейя та акціонером ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс , має виробничу базу в м. Ромни. У них була вакансія в м. Ромни, і вони запропонували вакансію позивачу, десь у серпні 2018 року він приступив до обов`язків. За підсумками 2018 року, 22 січня 2019 року вони зустрілися досить пізно, після 18 години в офісі на ТОВ Керамейя , і була розмова, що треба змінювати керівника. Вони змінили керівника і ситуація покращилась. Тоді ж домовились, щоб ОСОБА_1 передав справи ОСОБА_3 , і до 31 січня 2019 року він погодився, щоб добути місяць. 31 січня 2019 року після 14-15 години він підписав протокол, підтвердив обставини, викладені в заяві, яка нотаріально посвідчена (т.І, а.с.190).

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

У разі домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП (угода сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Анулювання такої домовленості може відбутися лише тоді, коли власник або уповноважений ним орган і працівник дійшли взаємної згоди.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою.

Якщо роботодавець і працівник домовились про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору.

Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП можуть бути укладені як в письмовій так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП і раніше домовлена дата звільнення.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 233/1563/18, висновки якої щодо застосування норм права відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №686/22102/18 від 15 липня 2019 року.

Під час судового розгляду встановлено, що 31 січня 2019 року позивачем подано заяву про звільнення його з посади генерального директора товариства за згодою сторін. Про добровільність такого волевиявлення позивач підтвердив в судовому засіданні, надаючи пояснення в якості свідка. Ним же повідомлено, що заяву про відкликання поданої раніше заяви про звільнення він подав в зв`язку з невидачею йому трудової книжки. Такі обставини не вказують на намір позивача продовжити трудові відносини з відповідачем, та з огляду на наявність оскаржуваного наказу про звільнення позивача з посади 31 січня 2019 року заява про відкликання звільнення, подана 07 лютого 2019 року, не могла бути розглянута, оскільки домовленість про звільнення за угодою сторін вже була досягнута та реалізована шляхом видачі відповідного наказу.

Позивачем не надано також належних та допустимих доказів, які б вказували про досягнення взаємної згоди позивача з відповідачем на анулювання домовленості про звільнення позивача з роботи за угодою сторін.

Доводи представника позивача щодо того, що позивач не приймав участі та не був сповіщений про проведення загальних зборів учасників ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс 22 січня 2019 року, судом не приймаються до уваги, оскільки рішення, які приймалися на вказаних зборах, також як і на зборах 31 січня 2019 року, не є предметом цього позову та в межах обставин заявленого позову не потребують оцінки суду, оскільки про свою згоду про звільнення за угодою сторін позивач підтвердив в судовому засіданні, а також ним подана відповідна письмова заява про це.

Не заслуговують на увагу і доводи заявленого позову з приводу незаконності звільнення позивача з огляду на перебуванні його на лікуванні, оскільки звільнення працівника у період тимчасової непрацездатності або відпустки чинним законодавством не заборонено.

Посилання позивача на ст. 40 КЗпП України є необгрунтованим, та вказана норма не може бути застосована до виниклих правовідносин, оскільки заборона звільнення працівника в період його тимчасової непрацездатності законом пов`язана до випадків розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Посилання позивача про те, що його не було ознайомлено із наказом про звільнення є необґрунтованим, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 47 КЗпП України лише у разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи, а в інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог в частинні визнання незаконним та скасування наказу ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс №8к від 31 січня 2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади посаді генерального директора ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс відповідно до п.1 статті 36 КЗпП України; поновленні ОСОБА_1 на посаді генерального директора ТОВ Техно-Біо-Енерго-Сервіс .

Оскільки вимоги про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу на день ухвалення рішення по справі є похідними від позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, яка судом визнана необґрунтованою та підстави для поновлення на роботі відсутні, в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Вимога позивача стягнути з відповідача судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги, у відповідності до ч. 2 ст. 141 ЦПК України задоволенню не підлягають у зв`язку з відмовою в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 264-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Техно-Біо-Енерго-Сервіс про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 розділу XII Прикінцеві положення ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Техно-Біо-Енерго-Сервіс , місцезнаходження: м. Суми, вул. Героїв Крут, буд. 26, код ЄДРПОУ39346121.

Повне судове рішення виготовлене 03 червня 2020 року.

Суддя А.П.Сидоренко