Постанова

від 06.05.2020 по справі 711/1814/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

06 травня 2020 року

м. Київ

справа № 711/1814/17

провадження № 61 - 10122св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач -Державне підприємство Черкаський експертно-технічний центр Держпраці ,

особа, яка подавала апеляційну скаргу - Державна служба з питань праці,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Державної служби з питань праціна рішення Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2018 рокуу складі судді Карпенко О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства Черкаський експертно-технічний центр Держпраці (далі - ДП Черкаський експертно-технічний центр Держпраці ) про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, щорішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 16 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 до Державної служби України з питань праці, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ДП Черкаський експертно-технічний центр Держпраці , про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення з посади, поновлення на посаді, зобов 'язання вчинити певні дії, задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ Державної служби України з питань праці від 11 листопада 2016 року № м413-к про звільнення ОСОБА_3 з посади директора ДП Черкаський експертно-технічний центр Держпраці , поновлено його на посаді директора ДП Черкаський експертно-технічний центр Держпраці з 12 серпня 2016 року.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. З 13 серпня 2016 року і до сьогодні він перебуває у вимушеному прогулі.

Позивач з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив суд зобов`язати ДП Черкаський екпертно - технічний центр Держпращ виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 серпня 2016 року у сумі 110 402,60 грн, допустити до негайного виконання рішення суду про виплату середнього заробітку за один місяць.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2017 року позов задоволено. Зобов`язано ДП Черкаський експертно-технічний центр Держпраці виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 серпня 2016 року до 16 лютого 2017 року у розмірі 110 402,60 грн. Стягнуто з ДП Черкаський експертно-технічний центр Держпраці в дохід держави судовий збір у розмірі 1 656,04 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкас від 16 лютого 2017 року позивача поновлено на посаді директора ДП Черкаський експертно-технічний центр Держпраці з 12 серпня 2016 року, то він має право на виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16 вересня 2016 року до 16лютого 2017 року.

Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2018 року відмовлено Державній службі України з питань праці у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2017 року та відкритті апеляційного провадження.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вказані Державною службою України з питань праці підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, зокрема те, що вона є органом, до сфери управління якого належить відповідач у справі ДП Черкаський експертно-технічний центр Держпраці , представник якого брав участь у розгляді цієї справи та відповідно до розписки отримав 20 червня 2017 року копію рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2017 року, не можуть бути визнані судом поважними. У матеріалах справи відсутні об`єктивні докази того, що до листопада 2017 року представник Державної служби України з питань праці як заінтересована сторона, звертався до суду першої інстанції для отримання будь-якої інформації щодо руху та розгляду справи, а також щодо ухваленого судового рішення у справі. Інших поважних причин Державна служба України з питань праці не навела.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2018 року Державна служба з питань праці звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2018 року, просила скасувати оскаржуване рішення, передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

03 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі .

У квітні 2018року справу передано до Верховного Суду.

10 квітня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Державна служба з питань праці дізналася про рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2017 року, коли отримала повістку про виклик до суду в іншій справі № 711/9850/17 разом з додатками до позову.

Суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що строк на апеляційне оскарження рішення суду необхідно обчислювати з дати отримання Державною службою з питань праці судового рішення, тобто з 23 листопада 2017 року.

Державна служба з питань праці звернулася до суду апеляційної інстанції 29 листопада 2017 року.

На виконання вимог ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2017 року про залишення апеляційної скарги без руху Державною службою з питань працінадано докази своєчасного направлення апеляційної скарги.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване рішення є законне, ухвалене з додержанням норм процесуального права.

Державна служба з питань праці вводить суд в оману, стверджуючи, що їй не було відомо про рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 15 червня 2017 року, оскільки вона була залучена як відповідач у справі № 711/10770/16,у якій ухвалено рішення від 16 лютого 2017 року.

У рішенні Придніпровського районного суду м. Черкас від 16 лютого 2017 року зазначено, що позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не можуть бути задоволені, оскільки у справі Державну службу з питань праці зазначено як неналежного відповідача.

Державна служба з питань праціоскаржувала це рішення до суду апеляційної інстанції, тому знала про наміри ОСОБА_2 стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу після поновлення на роботі.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у лютому 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції

Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2017 року позов задоволено. Зобов`язано ДП Черкаський експертно-технічний центр Держпраці виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 серпня 2016 року до 16 лютого 2017 року у розмірі 110 402,60 грн. Стягнуто з ДП Черкаський експертно-технічний центр Держпраці в дохід держави судовий збір у розмірі 1 656,04 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державна служба України з питань праці як особа, яка не брала участі у розгляді справи, але вважає, що ухвалене рішення впливає на її права та інтереси, оскаржила його в апеляційному порядку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Згідно з частиною першою статті 127, частиною третьою статті 357 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2017 року апеляційну скаргу Державної служби України з питань праці залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: для подання вмотивованої заяви про поновлення строку з доводами поважності причин пропуску на апеляційне оскарження рішення Придніпровського районного суду м. Черкас від 15 червня 2017 року.Роз`яснено, що у випадку неусунення недоліків у встановлений судом строк, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

18 січня 2018 року на виконання ухвали Апеляційного суду Черкаської області від 22 грудня 2017 року Державна служба України з питань праці подала заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якій зазначила, що Державна служба України з питань праці є органом до сфери управління якого належить відповідач у справі ДП Черкаський експертно-технічний центр Держпраці , представник якого брав участь у розгляді цієї справи та відповідно до розписки отримав 20 червня 2017 року копію рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2017 року.

Посилаючись на норми цивільного процесуального закону та практику Європейського суду з прав людини, суд апеляційної інстанції відмовивши у поновленні строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження, виходив з того, що уматеріалах справи відсутні об`єктивні докази того, що до листопада 2017 року представник Державної служби України з питань праці, як заінтересована сторона, звертався до суду першої інстанції для отримання будь-якої інформації щодо руху та розгляду справи, а також наявності чи відсутності ухваленого у справі рішення.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявник не виконав вимоги ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху щодо надання вмотивованої заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та не зазначив аргументованих підстав для поновлення цього строку.

З висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитися з огляду на таке.

Цивільний процесуальний закон не містить вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються судом у кожному конкретному випадку з огляду на доводи заяви та надані докази.

Суд апеляційної інстанції, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка не брала участі у справі, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з врахуванням балансу суспільного та приватного інтересу.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Суд апеляційної інстанції обгрунтовано взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, щопоновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (справа Пономарьов проти України рішення від 03 квітня 2008 року).

Верховний Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини звертав увагу, що однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis) (справа Олександр Шевченко проти України (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine) рішення від 26 квітня 2007 року та Трух проти України (Trukh v. Ukraine) ухвала від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (справа "Пономарьов проти України" рішення від 03 квітня 2008 року).

Дійшовши висновку про відсутність відомостей про те, що представникДержавної служби України з питань праці, як заінтересована сторона, не вживав заходи, щоб дізнатись про рух справи та ухвалене рішення, суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку причинам пропуску Державною службою з питань працістроку на апеляційне оскарження, не взяв до уваги, що заявник не брав участі у справі, отже, необхідно з`ясувати , коли Державна служба з питань праці дізналася про ухвалене судове рішення та отримала його копію.

Верховний Суд зазначає, що згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі, і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії , рішення від 07 липня 1989 року).

Суд апеляційної інстанції не надав належну оцінку доводам Державної служби з питань праці про те, що вона дізналася про рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 червня 2017 року, коли отримала повістку про виклик до суду в іншій справі № 711/9850/17 разом з додатками до позову, не виклав обгрунтовані висновки, чому не бере до уваги надані докази отримання копії оскаржуваного судового рішення і направлення апеляційної скарги.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав, установлених статтею 358 ЦПК України, для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги, передачу справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки в цьому випадку ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду , то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби з питань праці задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 23 січня 2018 рокускасувати, передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко