Постанова

від 01.06.2020 по справі 914/1976/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2020 р. Справа №914/1976/18

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого - судді О.В. Зварич

суддів В.М. Гриців

М.І. Хабіб,

секретар судового засідання Кіра М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парашар Індастріз" (надалі ТзОВ "Парашар Індастріз") за №7 від 17.01.2020 року (вх. №01-05/301/20 від 20.01.2020 року)

на ухвалу господарського суду Львівської області від 23.12.2019 року (суддя М.Р. Король; повний текст ухвали складено 27.12.2019 року)

за скаргою ТзОВ "Парашар Індастріз" на дії/бездіяльність державного виконавця Панчишин В.Р., орган оскарження (орган ДВС): Залізничний відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області

у справі №914/1976/18

за позовом: ТзОВ "Парашар Індастріз"

до відповідача-1: Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування

до відповідача-2: Міністерства соціальної політики України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівської обласної державної адміністрації

про стягнення 2865520,37 грн.,

за участю:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1 : не з`явився;

від відповідача-2 : не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

від ДВС: Панчишин В.Р. (посвідчення ЛВ № 0235 від 26.03.2019 року),

ВСТАНОВИВ:

09 грудня 2019 року ТзОВ "Парашар Індастріз" звернулось до господарського суду Львівської області зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Панчишина В.Р.

Короткий зміст вимог скарги

У своїй скарзі ТзОВ "Парашар Індастріз" просить суд визнати неправомірною постанову про зняття арешту з коштів від 29.11.2019р., винесену державним виконавцем Панчишиним В . Р. у виконавчому провадженні №59708130; зобов`язати державного виконавця Панчишина В.Р. або іншу посадову особу Залізничного ВДВС ГТУЮ у м. Львів усунути порушення та поновити порушене право ТзОВ Парашар Індастріз на виконання рішення господарського суду Львівської області від 20.05.2019 року у справі №914/1976/18 шляхом примусового стягнення з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування коштів з рахунку 2600131313501, відкритого в АТ Банк Кредит Дніпро МФО 305749 на користь ТзОВ Парашар Індастріз .

ТзОВ Парашар Індастріз вказує, що боржник не включений до переліку державних підприємств, що не підлягають приватизації, а тому на нього не розповсюджується дія Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації . Названим Законом передбачено виключення, на які не розповсюджується заборона вчинення виконавчих дій, а саме: стягнення коштів. При цьому, на виконанні в органу ДВС знаходиться наказ про примусове виконання рішення господарського суду у Львівській області у цій справі, яким суд вирішив стягнути з боржника на користь скаржника саме грошові кошти. На переконання скаржника, Положеннями Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації встановлено заборону виконавцю здійснювати будь-яку дію у виконавчому провадженні.

Короткий зміст судового рішення, яке оскаржується

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Львівської області від 23.12.2019 року у справі №914/1976/18 (суддя М.Р. Король) відмовлено в задоволенні скарги ТзОВ "Парашар Індастріз" на дії/бездіяльність державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Панчишин В.Р.

Ухвала суду мотивована тим, що дані про боржника включено до Переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, що є додатком до Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації . Законом України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , протягом трьох років з моменту набрання ним чинності передбачено заборону звернення стягнення на кошти боржника, що відповідно до положень ст.59 Закону України Про виконавче провадження , є підставою для зняття арешту з коштів такого боржника. Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення державного виконавця щодо зняття, відповідно до оскаржуваної постанови, арешту з коштів боржника є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ТзОВ "Парашар Індастріз" подало апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою суду першої інстанції. Покликається на те, що суд не надав належної оцінки змісту п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації та не врахував, що кошти держаного підприємства не можуть бути предметом застави. Просить скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 23.12.2019 року у справі №914/1976/18, винести нову ухвалу, задоволити скаргу на дії/бездіяльність державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львів Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панчишина В.Р.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Боржник - Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду законною та обгрунтованою, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги - безпідставними. Звертає увагу на те, що спірна постанова винесена державним виконавцем згідно ст. 59 Закону України Про виконавче провадження на підставі положень Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , пунктом 3 Розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення якого передбачено заборону звернення стягнення на кошти боржника. Стверджує, що державний виконавець діяв в межах вимог чинного законодавства. Просить залишити без змін ухвалу господарського суду Львівської області від 23.12.2019 року у справі №914/1976/18, апеляційну скаргу ТзОВ "Парашар Індастріз" - без задоволення.

Міністерство соціальної політики України у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами скаржника. Звертає увагу на те, що боржник входить до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації згідно додатку до Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації . Тому Законом України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , протягом трьох років з моменту набрання ним чинності передбачено заборону звернення стягнення на кошти Львівського КЕПЗПіП. У зв`язку з чим вважає, що судом першої інстанції винесено законну і обґрунтовану ухвалу про відмову у задоволенні скарги ТзОВ "Парашар Індастріз" на дії/бездіяльність державного виконавця Панчишина В.Р. Просить залишити без змін оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа Львівська ОДА та державний виконавець Панчишин В. Р. не надавали письмових відзивів на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні державний виконавець Панчишин В.Р. заперечив проти доводів скаржника, просив залишити без змін ухвалу господарського суду Львівської області від 23.12.2019 року у справі №914/1976/18, апеляційну скаргу ТзОВ "Парашар Індастріз" - без задоволення.

Позивач, відповідачі та третя особа не делегували своїх представників в судове засідання. Згідно з повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень №№7901010955672, 7901010955680, 7901010955699, 7901010955702, 7901010955680 ознайомлені з датою, часом і місцем розгляду справи.

Позивач в клопотанні (вх. № 01-04/3210/20 від 29.05.2020 року) просить розглядати справу без участі представника ТзОВ "Парашар Індастріз".

29.05.2020 року до суду надійшло від відповідача-1 клопотання за № 1066/13 від 28.05.2020 року (вх. № 01-04/3195/20 від 29.05.2020 року) про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням на території України карантину.

Присутній в судовому засіданні державний виконавець Панчишин В. Р . залишив на розсуд суду заявлене відповідачем-1 клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого відповідачем-1 клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи те, що в судовому засіданні 02.03.2020 року суд розпочав розгляд апеляційної скарги по суті та заслухав пояснення учасників судового процесу, зокрема, й пояснення представника відповідача-1.

Крім того, в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 року суд не визнавав обов`язковою явку в судове засідання учасників судового процесу. Отже, в силу положень ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності уповноважених представників позивача, відповідачів та третьої особи.

Обставини справи

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.05.2019 року у справі №914/1976/18 (з врахуванням додаткового рішення від 29.05.2019 року) (суддя В.М. Пазичев), які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень №№82117243, 82117256 та набрали законної сили, задоволено зменшені (уточнені) позовні вимоги ТзОВ Парашар Індастріз . Стягнуто з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування на користь ТзОВ Парашар Індастріз суму основного боргу за договором у розмірі 2686317,00 грн., 3% річних в сумі 78764,63 грн. та 189607,41 грн. Стягнуто з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування на користь ТзОВ Парашар Індастріз судові витрати в сумі 44320,33 грн. та втрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи в розмірі 16569,83 грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь ТзОВ Парашар Індастріз суму надмірно сплаченого судового збору в розмірі 1162,77 грн.

16.07.2019 року господарський суд Львівської області видав наказ на примусове виконання рішення від 20.05.2019 року у справі №914/1976/18 (а.с.96).

Стягувач ТзОВ Парашар Індастріз звернувся до Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області із заявою про примусове виконання наказу господарського суду Львівської області від 16.07.2019 року у справі №914/1976/18 щодо боржника - Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування (а.с.94-95).

02.08.2019 року державний виконавець Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Панчишин В.Р. виніс постанову ВП № 59708130 про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Львівської області від 16.07.2019 року у справі №914/1976/18 про стягнення з боржника - Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування суми основного боргу за договором у розмірі 2686317,00 грн., 3% річних в сумі 78764,63 грн. та 189607,41 грн. (а.с.19-20).

Згідно з постановою державного виконавця Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Панчишина В.Р. від 02.08.2019 року приєднано виконавче провадження №59708130 з примусового виконання наказу господарського суду Львівської області від 16.07.2019 року у справі №914/1976/18 до зведеного виконавчого провадження № 59519830 (а.с.89-90).

05.08.2019р. старший державний виконавець Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Мацьків А.О. виніс постанову ВП №59708130 про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках банківських установ (а.с. 21-23).

28.11.2019 року боржник - Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування звернулось до Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області із заявою за № 3659/13 від 28.11.2019 року про зняття арешту з коштів на його рахунках, накладеного постановою від 05.08.2019р. ВП №59708130 у зв`язку із набранням чинності Закону України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , відповідно до п.3 Розділу ІІІ Прикінцеві та перехідні положення забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо об`єктів права державної власності, які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом, крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами. Відповідно до додатку 1 до Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування включено до відповідного переліку. Таким чином, Законом заборонено вчиняти виконавчі дії щодо Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування, в тому числі звертати стягнення на кошти на його рахунках (а.с.37-40).

29.11.2019р. державний виконавець Залізничного ВДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області Панчишин В.Р. при примусовому виконанні наказу господарського суду від 16.07.2019 року у справі №914/1976/19 про стягнення з боржника Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування на користь стягувача ТзОВ Парашар Індастріз суми основного боргу за договором у розмірі 2686317,00грн., 3% річних в сумі 78764,63грн. та 189607,41грн., виніс постанову у ВП №59708130 про зняття арешту з коштів, що містяться на рахунку НОМЕР_1 в АТ Банк Кредит Дніпро МФО 305749, що належить боржнику (а.с.24-25).

Стягувач - ТзОВ "Парашар Індастріз" звернувся до суду першої інстанції зі скаргою, в якій просив визнати неправомірною постанову про зняття арешту з коштів від 29.11.2019р., винесену державним виконавцем Панчишиним В. Р. у виконавчому провадженні №59708130; зобов`язати державного виконавця Панчишина В.Р. або іншу посадову особу Залізничного ВДВС ГТУЮ у м. Львів усунути порушення та поновити порушене право ТзОВ Парашар Індастріз на виконання рішення господарського суду Львівської області від 20.05.2019 року у справі №914/1976/18 шляхом примусового стягнення з Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування коштів з рахунку 2600131313501, відкритого в АТ Банк Кредит Дніпро МФО 305749 на користь ТзОВ Парашар Індастріз .

Оскаржуваною ухвалою господарського суду Львівської області від 23.12.2019р. відмовлено в задоволенні скарги ТзОВ Парашар Індастріз на дії/бездіяльність державного виконавця Залізничний відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Панчишина В.Р. з підстав, наведених вище.

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 129 1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно зі статтею 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, і згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що правосуддя було б ілюзорним, як би внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов`язкового рішення суду стосовно однієї з сторін.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами статті 2 вищеназваного Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

В пункті 1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження зазначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження ).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення передбачено нормами як Закону України "Про виконавче провадження" (частина 1 статті 74), так і нормами Господарського процесуального кодексу України (стаття 339).

Як встановлено судом, 09.12.2019 року ТзОВ "Парашар Індастріз" звернулось до господарського суду Львівської області зі скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця Залізничний відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Панчишина В.Р., в якій зокрема просить скасувати постанову від 29.11.2019 року про зняття арешту у виконавчому провадженні №59708130.

20.10.2019 набрав чинності Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України "Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" забороняється вчиняти виконавчі дії відповідно до Закону України Про виконавче провадження щодо об`єктів права державної власності , які на день набрання чинності цим Законом були включені до переліків, затверджених Законом України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом , крім стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

До переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, включено, зокрема, Львівське казенне експериментальне підприємство засобів пересування і протезування, 290052, м. Львів, вул. Рудненська, 10.

Зі змісту наведеної норми прямо вбачається, що заборона на вчинення виконавчих дій не стосується саме стягнення грошових коштів і товарів, що були передані в заставу за кредитними договорами.

Аналогічне тлумачення наведеної норми міститься в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 року у справі № 904/5697/18.

При цьому, як вбачається з рішення господарського суду Львівської області від 20.05.2019 року у справі № 914/1976/18, предметом стягнення у цій справі була заборгованість за договором поставки.

Таким чином, вірним є висновок місцевого господарського суду про те, що протягом трьох років після набрання чинності Законом України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації , а саме, з 20.10.2019 року, заборонено вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на кошти боржника - Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування і протезування.

Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність рішення державного виконавця щодо зняття, відповідно до оскаржуваної постанови, арешту з коштів боржника, враховуючи таке.

В силу положень пункту 1 частини 4 статті 59 Закону України Про виконавче провадження підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

На час винесення оскаржуваної постанови державного виконавця Законом України Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації протягом трьох років з моменту набрання ним чинності передбачено заборону звернення стягнення на кошти боржника, що, відповідно до положень ст.59 Закону України Про виконавче провадження , є підставою для зняття арешту з коштів такого боржника.

Усі вищеописані обставини справи в їх сукупності засвідчують, що скарга ТзОВ "Парашар Індастріз" на дії/бездіяльність державного виконавця Залізничний відділ державної виконавчої служби міста Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Панчишина В.Р. при винесенні постанови про зняття арешту з коштів від 29.11.2019 року ВП№59708130 подана без достатніх правових підстав, а ухвала суду першої інстанції щодо відмови в її задоволенні відповідає дійсним обставинам справи.

За приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта не спростовують фактів, покладених в основу ухвали господарського суду господарського суду Львівської області від 23.12.2019 року у справі №914/1976/18. Тому її необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст. ст. 86, 255, 269, 270, 271, 275, 276, 282, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Парашар Індастріз" за №7 від 17.01.2020 року (вх. №01-05/301/20 від 20.01.2020 року) залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Львівської області від 23.12.2019 року у справі №914/1976/18 - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

Справу повернути в господарський суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддя О.В. Зварич

Суддя В.М. Гриців

Суддя М.І. Хабіб