Рішення

від 28.05.2020 по справі 923/876/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2020 року Справа № 923/876/16

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Горголь О. М. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1 , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія", м. Херсон

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_2 , м.Нова Каховка Херсонської області

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ФРЕШ-ФРУТ", м.Херсон

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , м. Нова Каховка Херсонської області

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 , м. Київ

за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_5

про визнання недійсними рішень і змін до статуту та визнання права власності

за участю представників:

від позивача: уповноважені представники - Муляр Артур Миколайович , Черниш Олександр Вікторович ;

від відповідача: уповноважений представник Юріна Аліна Романівна ;

від третіх осіб - 1,2,3,4, 5: уповноважений представник

Юріна Аліна Романівна Позивач звернувся до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 13.10.16 (аркуш справи 97-102, том справи 1), просить:

"Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" (ідентифікаційний код юридичної особи 31652463) від 15.08.2013 року, яке оформлене протоколом № 15/08-2013 від 15.08.2013.

Визнати недійсним зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" (ідентифікаційний код юридичної особи 31652463), які затверджені рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія", оформлене протоколом №15/08-2013 від 15.08.2013 року, та зареєстровані 16.08.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Андрєєвою Оленою Вікторівною .

Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" (ідентифікаційний код юридичної особи 31652463) від 16.08.2014 року, яке оформлене протоколом № 1 від 16.08.2014 року.

Визнати недійсним зміни до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" (ідентифікаційний код юридичної особи 31652463), які затверджені рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія", оформлене протоколом №1 від 16.08.2014 року, та зареєстровані 11.09.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області Січевською Тетяною Вікторівною.

Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" (ідентифікаційний код юридичної особи 31652463), яке оформлене відповідним протоколом та на підставі якого реєстратором Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Смірновою Оленою Валеріївною були внесені/зареєстровані зміни до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" (ідентифікаційний код юридичної особи 31652463), що не пов`язані зі змінами в установчих документах (запис від 21.05.2015 №14991070021017583).

Визнати за ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві 24.06.1999, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" (ідентифікаційний код юридичної особи 31652463), в розмірі 51% (п`ятдесят один відсоток) статутного капіталу, яка становить 423 300,00 грн."

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення встановленого законом та статутом товариства-відповідача порядку скликання та проведення загальних зборів учасників товариства - відповідача, які відбулись 15.08.2013 та 16.08.2014, відсутність повноважень у ОСОБА_5 на голосування по окремих питаннях, винесених на порядок денний загальних зборів учасників товариства - відповідача, які відбулись 15.08.2013, як наслідок незаконності рішень, прийнятих зазначеними загальними зборами засновників, позивач вважає незаконними зміни до статуту товариства - відповідача. Позивач стверджує, що зазначеними рішеннями та змінами до статуту його було незаконно позбавлено частки у статутному капіталі товариства - відповідача та просить відновити порушене право, визнавши за ним право власності на відповідну частку.

Позивач в судовому засіданні з розгляду справи по суті 28.05.2020 р. наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 13.10.16.

Представник Відповідача та третіх осіб під час судового розгляду справи по суті 28.05.2020 р. заперечував проти позовних вимог у повному обсязі.

У відзиві відповідач наголошує, що позивача було належним чином повідомлено про загальні збори, які мали відбутися 15.08.2013 р. На зборах 15.08.2013 р. інтереси позивача представляв ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, в повноваженнях якого було представництво інтересів позивача на зборах засновників товариства з усіма правами учасника; посилається на те, що позивачу відомо про те, що його частка в товаристві після проведення зборів засновників 15.08.2013 р. становить 12%, що підтверджує розписка від 15.10.2013 р., якою ОСОБА_1 зобов`язувався передати належну йому частку в товаристві в цьому розмірі ОСОБА_5 , в разі неповернення позивачем коштів в розмірі 50000,00 грн., які він зобов`язаний був повернути протягом 3-х місяців. В червні 2014 року позивач направив на адресу підприємства заяву про виключення його зі складу учасників товариства через скрутний фінансовий стан.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 19.04.2018 року позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Славія" від 16.08.2014 року, оформлене протоколом № 1, у частині виключення позивача зі складу учасників товариства. Визнано недійсними зміни до статуту ТОВ "Агрофірма "Славія", затверджені цим рішенням та зареєстровані 11.09.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області Січевською Т.В., у частині виключення позивача зі складу учасників товариства. Визнано за позивачем право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Агрофірма "Славія" в розмірі 12 % статутного капіталу, яка становить 423 300 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 року рішення Господарського суду Херсонської області від 19.04.2018 року скасовано частково, резолютивну частину рішення викладено в іншій редакції, відповідно до якої позов задоволено частково. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Славія" від 15.08.2013 року, оформлене протоколом № 15/08-2013, а також недійсними зміни до статуту ТОВ "Агрофірма "Славія", затверджені цим рішенням та зареєстровані 16.08.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Андрєєвою О.В. Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Славія" від 16.08.2014 року, оформлене протоколом № 1, а також недійсними зміни до статуту ТОВ "Агрофірма "Славія", затверджені цим рішенням та зареєстровані 11.09.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області Січевською Т.В. Визнано за позивачем право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Агрофірма "Славія" в розмірі 51 % статутного капіталу, яка становить 423 300 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22.10.2019 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 та рішення Господарського суду Херсонської області від 19.04.2018 у справі № 923/876/16 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Справа надійшла до Господарського суду Херсонської області 29.11.2019.

На підставі розпорядження керівника апарату суду № 518 від 29.11.2019, відповідно до п. 2.3.51 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2019, справа була розподілена судді Литвиновій В.В.

Ухвалою від 02.12.2019 р. справу прийнято до провадження суддею Литвиновою В.В.

Ухвалою суду від 03.01.2020 р. залучено до складу третіх осіб - ОСОБА_3 (третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) та ОСОБА_4 (третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача).

Ухвалою суду від 29.01.2020 р. залучено до складу третіх осіб - ОСОБА_5 (третя особа-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача).

21.02.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 25.03.2020 р.

Судове засідання з розгляду справи по суті відкладалось на час дії карантинних заходів до 28.05.2020 р.

У судовому засіданні 28.05.2020 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Заслухавши пояснення учасників справи, що прибули в судове засідання, дослідивши наявні матеріали справи, господарський суд

в с т а н о в и в :

Щодо позовних вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія", оформленого протоколом загальних зборів учасників № 15/08-2013 від 15.08.2013 та відповідних змін до Статуту Товариства.

Матеріалами справи підтверджується, що 04.06.2013 р. на адресу позивача було направлено лист про те, що 15.08.2013 р. відбудуться загальні збори учасників ТОВ Агрофірма Славія з наступним порядком денним (т.1 а.с.62):

1. Про включення до складу засновників товариства ОСОБА_12

2. Про відступлення часток статутного фонду товариства засновників ОСОБА_4 , ОСОБА_2

3. Про збільшення статутного фонду товариства.

4. Про перерозподіл часток статутного фонду товариства.

5. Про зміну юридичної адреси товариства.

6. Про внесення змін до Статуту товариства.

7. Про затвердження доповнень до редакції Статуту товариства.

Позивачем вищевказаний лист отримано 21.06.2013 р., що підтверджується

повідомленням про вручення поштового відправлення (т.1 а.с.64), квитанцією №7348300073990 (т.1 а.с.63) та описом вкладення до цінного листа (т.5 а.с.77).

Суд звертає увагу сторін, що питання Порядку денного, викладені в листі (т.1 а.с.62), та в Протоколі №15/08-2013 від 15.08.2013 р. (т.1 а.с.27-29), є ідентичними.

Враховуючи викладене, заперечення позивача щодо неотримання вищевказаного листа-повідомлення до уваги судом не приймаються.

Рішенням Загальних зборів учасників Товариства - Відповідача, оформленим протоколом № 15/08-2013 від 15.08.2013 р. (аркуші справи 136 - 140, том справи 2), зокрема:

прийнято до складу учасників (засновників) Товариства громадянку України ОСОБА_12 ;

учасники ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відступили на користь ОСОБА_12 свої частки у статутному капіталі у розмірі по 15% кожний, а ОСОБА_12 набула частку у розмірі 30% від статутного капіталу Товариства;

частка ОСОБА_2 залишилась у розмірі 4%;

збільшено статутний фонд підприємства шляхом внесення засновниками матеріальних цінностей ( ОСОБА_2 на суму 1 111 300, 00 грн., ОСОБА_3 , на суму 16 500, 00 грн.) та грошових коштів у сумі 1 443 000, 00 грн. ОСОБА_12 , загальний розмір статутного капіталу товариства збільшено до 3 384 300,00 грн. та розподілено між засновниками/учасниками наступним чином:

ОСОБА_2 36%, 1 269 000,00грн.;

ОСОБА_3 4%, 141 000,00грн.;

ОСОБА_1 12%, 423 300,00грн.;

ОСОБА_12 48%, 1 692 000,00грн.

Крім того, змінено юридичну адресу Товариства та внесено відповідні зміни до Статуту останнього (аркуші справи 146 - 149, том справи 2).

Відповідно до п. а, ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, що діяла з 18.05.13) учасники товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, що діяла з 18.05.13): "Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах."

Відповідно до пункту 7.1. Статуту ТОВ "Агрофірма "Славія", у редакції від 17.08.2010, яка діяла на час проведення Загальних зборів учасників від 15.08.2013, вищим органом Товариства є Загальні збори Учасників.

Відповідно до пункту 7.2.1. Статуту ТОВ "Агрофірма "Славія" (у редакції від 17.08.2010) (надалі за текстом рішення - Статут): "Учасники повідомляються про проведення Зборів Учасників персонально із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за тридцять днів до скликання Зборів Учасників."

Пунктом 7.3. Статуту визначена компетенція Зборів Учасників Товариства, зокрема, внесення змін до Статуту Товариства, зміна розміру його статутного капіталу (п. 7.3.2. Статуту). З питань, зокрема, збільшення статутного фонду рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 85 відсотками загальної кількості голосів учасників Товариства (пункт 7.4.2. Статутту).

Кожен з Учасників Товариства на Зборах Учасників має кількість голосів, пропорційну розміру його частки у Статутному капіталі Голосування на зборах учасників проводиться за принципом - на один відсоток Статутного капіталу припадає один голос (п. 7.4.4. Статуту).

Учасник може передати свої повноваження представнику (п. 7.4.5. Статуту).

08.08.2013 р. Позивачем видана Довіреність наступного змісту: "Я, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків - НОМЕР_2 , що нижче підписався та проживаю: АДРЕСА_1 , повністю розуміючи значення своїх дій і не маючи жодних підстав, перешкоджаючих вчиненню цього правочину, цією довіреністю уповноважую ОСОБА_5 , паспорт серія НОМЕР_3 , виданий Дніпровським РВ ХМУ УМВС України в Херсонській області від " 29" травня 1997 року, який проживає: АДРЕСА_2 , бути моїм представником, як засновника (учасника) Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "СЛАВІЯ" , код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України - 31652463, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Тираспільська, 12, на загальних зборах засновників (учасників) Товариства з усіх без винятку питань, які будуть внесені до порядку денного , визначати порядок денний загальних зборів, підписувати від мого імені необхідні протоколи , в тому числі з питань подальшої діяльності вищевказаного Товариства, з правом вирішального голосу, правом підписання протоколів цих зборів, вимагати розгляду поставлених питань на зборах учасників , приймати участь в управлінні справами Товариства, одержувати інформацію про діяльність Товариства та генерального директора Товариства та вирішувати усі інші необхідні питання, які надані мені, як засновнику (учаснику) цього Товариства згідно Статуту, без права продажу чи відступки належної мені частки в Статутному капіталі Товариства.

Для чого надаю йому право подавати від мого підписувати від мого імені необхідні заяви, протоколи та всі необхідні документи, пов`язані з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА "СЛАВІЯ", розписуватись за мене та виконувати всі необхідні дії, пов`язані з цією довіреністю.

Ця довіреність посвідчена на підставі усного договору між довірителем та повіреним

Довіреність видана без права передовіри, строком на один рік та дійсна до восьмого серпня дві тисячі чотирнадцятого року." (аркуш справи 84, том справи 3).

Факт видачі зазначеної довіреності не заперечується Позивачем, крім того, як зазначено у позовній заяві, Позивач 04.11.2013 р. скасував зазначену Довіреність, надіславши відповідне повідомлення повіреному.

Згідно приписів ст..238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Суд констатує, що оскільки вищевказаним рішенням зборів не передбачався продаж чи відступлення частки позивача, а передбачалося збільшення розміру статутного капіталу за рахунок внесення додаткових вкладів іншими учасниками - таке збільшення капіталу призвело до зменшення розміру частки позивача у відсотковому вимірі без зменшення її номінальної вартості; таке зменшення розміру частки учасника у відсотковому вимірі без зменшення номінальної вартості не є тотожним відчуженню належної позивачу частки або її частини у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія .

Враховуючи, що оспорюваними рішеннями Загальних зборів учасників Товариства - Відповідача від 15.08.13 та внесеними до Статуту Товариства відповідними змінами не здійснювалось відчуження частки Позивача у Статутному фонді Товариства (вартість частки залишилась незмінною 423 000, 00 грн.), уповноважений представник Позивача приймав участь у зазначених Зборах та не перевищив наданих йому Довіреністю Позивача повноважень, питання Порядку денного загальних зборів 15.08.2013 р. були відомі позивачу, - суд приходить до висновку про відсутність порушень прав Позивача.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія", оформленого протоколом загальних зборів учасників № 1 від 16.08.2014 та відповідних змін до Статуту Товариства.

Рішенням Загальних зборів учасників Товариства - Відповідача, оформленим протоколом загальних зборів учасників № 1 від 16.08.2014:

виключено зі складу учасників Товариства ОСОБА_3 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 , на підставі поданих ними заяв про виключення зі складу учасників Товариства;

введено до складу учасників Товариства - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ФРЕШ-ФРУТ";

зменшено статутний капітал Товариства до 830 000, 00 грн.;

розподілено частки у статутному капіталі ( ОСОБА_2 50%, 415 000, 00 грн. та ТОВ "Еко-Фреш-Фрут" 50%, 415 000, 00 грн.);

визначено нове місцезнаходження Товариства;

затверджено зміни до статуту;

призначено директором Товариства ОСОБА_4 .

На виконання вимог 7.2.1. статуту ТОВ "Агрофірма "Славія" та ст. 61 Закону України "Про господарські товариства", ТОВ "Агрофірма "Славія" зобов`язане було не менш як за 30 днів до скликання зазначених Загальних зборів учасників повідомити Позивача персонально із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" рішення загальних зборів господарського товариства можуть бути визнаними недійсними в судовому порядку у випадку недотримання процедури їх скликання, встановленої ст. ст. 43, 61 Закону України "Про господарські товариства". Права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Відповідно до пунктів 17, 18 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.08 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників господарського товариства можуть бути:

- порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства;

- позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах;

- порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Судом не приймаються до уваги посилання Відповідача на належне повідомлення Позивача про час, місце та порядок денний Загальних зборів учасників Товариства, які відбулись 16.08.2014, оскільки Відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів у вигляді опису вкладення до поштового відправлення, яким би підтверджувалось відправлення Позивачу належного повідомлення, інші письмові докази (листи-повідомлення, поштові конверти, повідомлення про вручення) не є належними та допустимими доказами на підтвердження вищезазначеної обставини.

Крім того, відповідно до пункту 4 резолютивної частини висновку експертів № 17527/17528/16-32 від 21.12.17 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи (аркуші справи 40 - 44, том справи 3): "Питання щодо того, чи виконано підписи від імені ОСОБА_1 , що містяться нижче друкованого тексту, навпроти друкованого запису прізвища: " ОСОБА_1 " в електрофотокопії Розписки від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_5 від 15.10.2013; нижче друкованого тексту, проти запису прізвища: " ОСОБА_1 " в електрофотокопії Заяви від імені ОСОБА_1 до виконавчого директора ТОВ "Агрофірма "Славія", без вказання імені та прізвища, від 17.06.2014, ОСОБА_1 або іншою особою, не вирішувались з причин, наведених у п. 4 дослідницької частини Висновку" (не подання сторонами оригіналів досліджуваних документів).

Відповідно до ч. 4 ст. 102 ГПК України у разі ухилення учасника справи від подання суду на його вимогу необхідних для проведення експертизи матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, що перешкоджає її проведенню, суд залежно від того, яка особа ухиляється, а також, яке ця експертиза має значення, може визнати встановленою обставину, для з`ясування якої експертиза була призначена, або відмовити у її визнанні.

Враховуючи, що Відповідачем на вимогу суду, викладену у п. 5 резолютивної частини ухвали по справі від 25.10.16 (аркуш справи 25 - 26, том справи 3) не представлено для проведення судово-почеркознавчої експертизи оригінал заяви ОСОБА_1 про виключення з числа учасників Товариства - Відповідача від 17.06.14 (аркуш справи 202, том справи 2), судом визнається встановленим неподання ОСОБА_1 вказаної заяви.

Зазначені обставини свідчать про порушення Відповідачем порядку скликання Загальних зборів учасників Товариства, які відбулись 16.08.2014.

Щодо виникнення корпоративних прав у ОСОБА_1 та визнання права власності на частку у Статутному фонді Товариства - відповідача.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Майнові права є неспоживаною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Отже, частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю є неспоживаною річчю, визначеною індивідуальними ознаками, та може бути об`єктом права власності.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 53 Закону України "Про господарські товариства" (у редакції, що діяла з 27.07.10) : "Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства.

Відчуження учасником товариства з обмеженою відповідальністю своєї частки (її частини) третім особам допускається, якщо інше не встановлено статутом товариства."

Матеріалами справи підтверджується, що 13.08.2010 року засновник ТОВ Агрофірма Славія ОСОБА_2 (100% статутного капіталу) нотаріально посвідченою заявою повідомила про передачу із належної їй 100% частини статутного фонду товариства - частину у розмірі 15% статутного фонду товариства на користь ОСОБА_4 ; частину у розмірі 15% статутного фонду товариства - на користь ОСОБА_3 ; частину у розмірі 51% статутного фонду товариства - на користь ОСОБА_1 , залишаючи за собою 19% статутного фонду товариства.(т.2 а.с.60).

Відповідно до Протоколу №13/08-7 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія від 13.08.2010 р. - ОСОБА_1 включено до складу учасників ТОВ Агрофірма Славія (т.2 а.с.56-59).

Досліджуючи підстави набуття ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія у 2010 році, суд вважає за доцільне зазначити, що відступлення учасником товариства з обмеженою відповідальністю частки у статутному капіталі товариства, передбачене статтею 147 ЦК України та статтею 53 Закону України Про господарські товариства , є відчуженням частки. Таке відчуження потребує волевиявлення особи, яка відчужує частку, й особи, яка приймає частку у власність. Відступлення (відчуження) частки не є самостійним непоіменованим видом договору, оскільки воно відбувається шляхом укладання договору купівлі-продажу, міни, дарування тощо. Такий договір може укладатися в усній або письмовій формі залежно від вимог чинного законодавства України та статуту товариства. Недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до вимог статей 717, 719 ЦК України договір дарування частки (корпоративних прав) у статутному капіталі товариства має вчинятися у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним. Письмова форма договору дарування частки може вважатися дотриманою, зокрема, якщо волевиявлення сторін викладено в заяві учасника на ім`я товариства та протоколі загальних зборів учасників товариства за умови, що в цих документах зазначено про безоплатність передачі частки і протокол містить підписи обох сторін правочину (дарувальника і обдаровуваного).

Відповідно до Постанови Великої Палати Верховного суду від 1 жовтня 2019 року у справі №909/1294/15 - Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 22.12.2009 р. у справі №33/45-09-1388, згідно з яким спосіб відступлення учасником товариства своєї частки іншим учасникам обирається її власником, і прийняття загальними зборами рішення про перерозподіл часток у статутному капіталі ставиться в залежність від волевиявлення власника перерозподіленої частки, а не способу відступлення частки учасником товариства, оскільки закон допускає відступлення як шляхом укладення угод, так і іншим чином.

Велика Палата Верховного Суду визначила, що будь-який правочин з відчуження (відступлення) частки є двостороннім, тобто на його укладення необхідна згода учасника, який відчужує (відступає) частку, і згода набувача частки.

Відступлення частки у статутному капіталі є правовим механізмом, за яким відбувається її відчуження на підставі договору з купівлі-продажу, міни або дарування тощо; відступлення частки не є окремим різновидом договору.

Якщо сторони або особа певним чином називають правочин, який нею/ними вчиняється, але по суті він відповідає ознакам іншого правочину, мають застосовуватися норми, що регулюють цей останній правочин. Тобто, якщо особа укладає правочин щодо відступлення (передачі) частки іншій особі і отримує за це кошти або інше майно чи майнові права, то це звичайний договір купівлі-продажу або міни. Якщо взамін частки особа нічого не отримує - це договір дарування.

Заява учасника про його виведення зі складу товариства і передання частки іншій особі та протокол загальних зборів учасників товариства, хоча й підписаний таким учасником та іншою особою, не можуть вважатися договором дарування, укладеним у письмовій формі, оскільки у цих документах хоча й вживається термін передача частки , але неможливо встановити умови такого правочину, погоджені сторонами, адже не вказано про те, чи відбувається відчуження частки на оплатній чи безоплатній основі. Таким чином, ці документи не можуть вважатися такими, в яких письмово виражено волевиявлення обох сторін на укладення договору дарування чи будь-якого іншого договору.

Разом з тим, підставою для переходу права власності на частку в статутному капіталі до третьої особи та, відповідно, припинення права власності учасника на таку частку з набуттям його третьою особою, є спрямований на відчуження частки правочин , вчинений учасником товариства та іншою особою.

За таких умов набуття іншою особою статусу учасника товариства шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами учасників товариства не відповідає положенням чинного законодавства.

Заява учасника про його виведення зі складу учасників товариства не може слугувати самостійною правовою підставою для переходу права власності на частку, оскільки вона адресована товариству і містить інформацію про припинення в особи права на частку. Заява є вторинним актом, наслідком первинних дій (правочину з відчуження частки). Заява не є правочином, учасник, що написав заяву, таким шляхом повідомляє товариство про відчуження ним частки.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Ця норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні нрава виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 Цивільного кодексу України). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З огляду на положення етапі 4 Господарського процесуального кодексу України, і статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Відтак, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) цього права відповідачем з урахуванням належно обраного способу судового захисту.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За приписами процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як роз`яснив Конституційний Суд України своїм рішенням від 01.12.2004 № 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес), поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і

колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що по заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття охоронюваний законом інтерес у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права має один і той же зміст.

Водночас, у рішенні Конституційного Суду України дано офіційне тлумачення поняття охоронюваний законом інтерес , як прагнення до користування конкретним матеріальним та або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам та відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого дано в резолютивній частині вказаного рішення Конституційного Суду України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/ захисту в обраний спосіб.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, по-перше, Позивачем не доведено відповідними доказами право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Славія (в матеріалах справи відсутні докази укладення двостороннього правочину між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , спрямованого на відчуження частки; в Протоколі загальних зборів №13/08-7 від 13.08.2010 р. не зазначено про безоплатність передачі частки), по-друге, - право Позивача не порушено, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Щодо вимог про визнання недійсним іншого рішення загальних зборів учасників Товариства - Відповідача, на підставі якого реєстратором Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Смірновою Оленою Валеріївною були внесені/зареєстровані зміни до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія", що не пов`язані зі змінами в установчих документах (запис від 21.05.2015 №14991070021017583), - враховуючи відсутність вищевказаного рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія", позовні вимоги у зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Суд вважає за необхідне звернути увагу позивача, що обраний ним спосіб захисту не є належним та ефективним з огляду на наступне.

Позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт д пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст.129, 232 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Південно-західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Херсонської області (підпункт 17.5 пункту 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Дата складання повного тексту рішення 04.06.2020

Суддя В.В.Литвинова