Постанова

від 26.11.2020 по справі 923/876/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року м. ОдесаСправа № 923/876/16 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Бєляновського В.В., Таран С.В.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від ОСОБА_1 - адвокат Черниш О.В., адвокат Черниш О.В.

від ТОВ "Агрофірма "Славія", ОСОБА_2 , ТОВ "ЕКО-ФРЕШ-ФРУТ", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - адвокат Юріна А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.05.2020

по справі №923/876/16

за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія"

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1) ОСОБА_2

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ФРЕШ-ФРУТ"

3) ОСОБА_3

4) ОСОБА_4

5) ОСОБА_5

про визнання недійсними рішень і змін до статуту та визнання права власності

ВСТАНОВИВ

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" (далі - ТОВ "Агрофірма "Славія") в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 13.10.2016, просив:

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Славія" від 15.08.2013 року, яке оформлене протоколом № 15/08-2013 від 15.08.2013 року;

- визнати недійсними зміни до статуту ТОВ "Агрофірма "Славія", які затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Славія", оформленим протоколом №15/08-2013 від 15.08.2013 року, та зареєстрованих 16.08.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Андрєєвою Оленою Вікторівною;

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Славія" від 16.08.2014 року, яке оформлене протоколом № 1 від 16.08.2014 року;

- визнати недійсними зміни до статуту ТОВ "Агрофірма "Славія", які затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Славія", оформленим протоколом №1 від 16.08.2014 року, та зареєстровані 11.09.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області Січевською Тетяною Вікторівною;

- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Славія", яке оформлене відповідним протоколом та на підставі якого реєстратором Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Смірновою Оленою Валеріївною були внесені/зареєстровані зміни до відомостей про ТОВ "Агрофірма "Славія", що не пов`язані зі змінами в установчих документах (запис від 21.05.2015 №14991070021017583);

- визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Агрофірма "Славія" в розмірі 51% статутного капіталу, яка становить 423 300,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на приписи ст.ст. 116, 145 ЦК України, ст. ст. 10, 88, 167 ГК України, ст. ст. 10, 43, 52 Закону України «Про господарські товариства» та зазначає про порушення встановленого законом та статутом ТОВ "Агрофірма "Славія" порядку скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, які відбулись 15.08.2013 року та 16.08.2014 року. Також позивач послався на відсутність у ОСОБА_5 повноважень на голосування за окремими питаннями, включеними у порядок денний загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Славія", які відбулись 15.08.2013 року, внаслідок чого позивача було незаконно позбавлено частки у статутному капіталі ТОВ "Агрофірма "Славія".

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 19.04.2018 року у справі №923/876/16 позов задоволено частково,

- визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Славія" від 16.08.2014 року, яке оформлене протоколом № 1 від 16.08.2014 року, в частині виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Агрофірма "Славія",

- визнано недійсними зміни до Статуту ТОВ "Агрофірма "Славія", які затверджені рішенням загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Славія", оформленим протоколом № 1 від 16.08.2014 року, та зареєстровані 11.09.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області Січевською Тетяною Вікторівною, в частині виключення ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ "Агрофірма "Славія",

- визнано за ОСОБА_1 право власності на частку у статутному капіталі ТОВ "Агрофірма "Славія" в розмірі 12% статутного капіталу, яка становить 423300,00 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 рішення Господарського суду Херсонської області від 19.04.2018 року у справі №923/876/16 скасовано частково. Викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції: « 1. Позов задовольнити частково. 2. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія» від 15.08.2013 року, яке оформлено протоколом №15/08-2013 від 15.08.2013 року. 3. Визнати недійсними зміни до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія» , які затверджені рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія» , оформлене протоколом №15/08-2013 від 15.08.2013 року та зареєстровані 16.08.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні Андрєєвою Оленою Вікторівною. 4. Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія» від 16.08.2014 року, яке оформлене протоколом №1 від 16.08.2014 року. 5. Визнати недійсними зміни до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія» , які затверджені рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія» , оформлене протоколом №1 від 16.08.2014 року та зареєстровані 11.09.2014 року державним реєстратором Реєстраційної служби Новокаховського міського управління юстиції Херсонської області Січевською Тетяною Вікторівною. 6. Визнати за ОСОБА_1 право власності на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія» в розмірі 51% статутного капіталу, яка становить 423300,00 грн. 7. В іншій частині в позові відмовити.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 рішення Господарського суду Херсонської області від 19 квітня 2018 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 10 грудня 2018 року у справі № 923/876/16 скасовано, справу № 923/876/16 направлено на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Херсонської області від 28.05.2020 відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В мотивах оскаржуваного рішення, щодо позовних вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ "Агрофірма "Славія", оформленого протоколом загальних зборів учасників № 15/08-2013 від 15.08.2013 та відповідних змін до статуту товариства, суд першої інстанції зазначив, що оспорюваними рішеннями Загальних зборів учасників товариства від 15.08.13 та внесеними до статуту товариства відповідними змінами не здійснювалось відчуження частки позивача у Статутному фонді товариства (вартість частки залишилась незмінною), уповноважений представник позивача приймав участь у зазначених зборах та не перевищив наданих йому довіреністю позивача повноважень, питання порядку денного загальних зборів 15.08.2013 були відомі позивачу, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність порушень прав позивача.

Щодо позовних вимог про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія» , оформленого протоколом загальних зборів учасників № 1 від 16.08.2014 та відповідних змін до Статуту Товариства суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не представлено суду належних та допустимих доказів у вигляді опису вкладення до поштового відправлення, яким би підтверджувалось відправлення позивачу належного повідомлення, інші письмові докази (листи-повідомлення, поштові конверти, повідомлення про вручення) не є належними та допустимими доказами на підтвердження належного повідомлення позивача про час, місце та порядок денний Загальних зборів учасників товариства, які відбулись 16.08.2014. Також, як відзначено місцевим господарським судом, відповідачем на вимогу суду, не представлено для проведення судово-почеркознавчої експертизи оригінал заяви ОСОБА_1 про виключення з числа учасників товариства , а тому судом визнано встановленим неподання ОСОБА_1 вказаної заяви. Зазначені обставини, за висновками суду першої інстанції, свідчать про порушення відповідачем порядку скликання Загальних зборів учасників Товариства, які відбулись 16.08.2014.

Господарський суд Херсонської області дійшов висновку, що, по-перше, позивачем не доведено відповідними доказами право власності на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія» (в матеріалах справи відсутні докази укладення двостороннього правочину між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , спрямованого на відчуження частки; в Протоколі загальних зборів №13/08-7 від 13.08.2010 р. не зазначено про безоплатність передачі частки), по-друге, право позивача не порушено, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Місцевий господарський суд також звернув увагу позивача на те, що обраний ним спосіб захисту не є належним та ефективним, оскільки позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» , норми якого є спеціальними для зазначених товариств. Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Не погодившись із даним рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Херсонської області у справі №923/876/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, оскільки прийнято з порушенням норм процесуального та матеріального права, обставини, встановлені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать матеріалам справи.

За твердженням апелянта, висновку суду першої інстанції щодо отримання позивачем листа про проведення 15.08.2013 року Загальних Зборів учасників ТОВ Агрофірма Славія є помилковими та невірними, оскільки матеріали містять завірену представником ТОВ Агрофірма Славія адвокатом Юріною А.Р. повідомлення про вручення позивачу Заяви про проведення Загальних зборів 15.08.2013, проте, з вищевказаного повідомлення про вручення вбачається, що підпис позивача на ньому відсутній. Судом не було призначено почеркознавчу експертизу та судову технічну експертизу документів, і помилково здійснено порівняння підпису в повідомленні про вручення та підпис позивача, який присутній на всіх процесуальних документах сторони позивача, в тому числі й на апеляційній скарзі. В повідомленні про вручення, в графі «особисто, за довіреністю» написано прізвище ОСОБА_6 . Однак, сам підпис ОСОБА_6 - відсутній. На переконання апелянта, висновки суду першої інстанції з приводу того, що в повідомленні про вручення є підпис саме позивача, є безпідставними, оскільки підпис у повідомленні відсутній.

Апелянт також стверджує, що на описі вкладення в цінний лист, який надано відповідачем на підтвердження направлення позивачу запрошення на Загальні Збори ТОВ Агрофірма Славія , які відбулися 15.08.2013 і який завірено представником ТОВ Агрофірма Славія Юріною А.Р. 19.09.2018 року відсутній реєстраційний номер відправлення. В той же час на описі вкладення до цінного листа, який надано відповідачем на підтвердження направлення позивачу запрошення на Загальні Збори ТОВ Агрофірма Славія , які відбулися 15.08.2013 року і який завірено представником ТОВ Агрофірма Славія Юріною 17.12.2019 року, (разом з яким надано чек про відправлення) - реєстраційний номер вищевказані описи ідентичні (однакові/тотожні) як за формою, так і за змістом.

Відтак, на думку апелянта, очевидним є факт, що до суду подано один документ під назвою опис вкладення в цінний лист, в якому, через рік після долучення його копії до матеріалів справи, дописали реєстраційний номер з невідомої квитанції про направлення рекомендованого, а не цінного листа. Скаржник вважає, що відповідач самостійно вніс зміни до поданого доказу - опису вкладення про направлення повідомлення щодо проведення загальних зборів від 15.08.2013 року, який надано до суду, що робить такий доказ неналежним.

Також, як стверджує апелянт, на обох описах вкладення до цінного листа, наданих відповідачем, і які враховані судом першої інстанції, відсутній підпис працівника поштового зв`язку, який перевірив вміст пінного листа з описом вкладення на предмет відповідності вмісту опису. До того ж, в описі вкладення відсутній підпис представника юридичної особи, керівника чи власника - відсутній. Таким чином, на думку апелянта, об`єктивно неможливо встановити того факту, хто саме складав опис вкладення і брав відповідальність за його зміст.

Щодо твердження суду першої інстанції, про те що питання Порядку денного, викладені в листі та в Протоколі №15/08-2013 від 15.08.2013 є ідентичними, апелянт зазначає, що дане твердження грубо суперечить матеріалам справи, оскільки матеріали справи містять два повідомленні про проведення Загальних зборів: повідомленні № 6 від 04.06.2013 року, яке містить 4 питання порядку денного та дату Загальних зборів на 04.07.2013 року та повідомлення №55 від 04.06.2013 року, яке містить 7 питань порядку денного та дату Загальних зборів на 15.08.2013 року. Враховуючи той факт, що працівник поштового відділення не перевіряв вміст поштового відправлення, а також неможливо встановити хто саме відправляв цінний лист з описом вкладення, апелянт вважає, що неможливо встановити який з порядків денних було вкладено (та чи було вкладено взагалі) в цінний лист з описом вкладення, який, нібито, направлявся позивачу.

Вищевикладені обставини, на переконання скаржника, підтверджують твердження позивача про те, що повідомлення про проведення Загальних зборів від 15.08.2013 року він не отримував і не був проінформований про проведення вищевказаних Загальних зборів від 15.08.2013 року та про порядок проведення цих зборів.

Скаржник також стверджує, що судом першої інстанції не було взято до уваги висновки викладені у постанові Великої палати Верховного Суду по цій справі, зокрема, суд першої інстанції не надав жодної оцінки доводам позивача про те, що представник позивача на загальних зборах 15 серпня 2013 року ОСОБА_5 є одночасно й учасником ТОВ Еко-фреш-фрут , яке внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень загальних зборів стало учасником ТОВ Агрофірма Славія , а також про те, що позивач не отримував повідомлення про проведення цих зборів. Суд обмежився лише зауваженням, що уповноважений представник позивача брав участь у зазначених зборах та не перевищив наданих йому довіреністю повноважень. Судом не було досліджено, що учасники, які розмили частки Статутного капіталу шляхом його збільшення, не внесли до статутного капіталу кошти, тобто збільшення статутного капіталу не відбулося. Судом не було досліджено питання добросовісності представника позивача.

Посилаючись на приписи ч. 3 ст. 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (чинний за момент виникнення права власності у позивача на частку у статутному капіталі ТОВ «Агрофірма «Славія» ) апелянт зазначає, що без відповідного договору, державний реєстратор не міг внести зміни до Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо зміни складу учасників ТОВ «Агрофірма «Славія» . Даний факт підтверджує, що угода про відступлення частки у статутному капіталі, між позивачем та ОСОБА_2 була укладена, і надавалася реєстратору, а отже висновки суду першої інстанції щодо недоведеності права власності позивача на частку у ТОВ «Агрофірма «Славія» , є безпідставним та таким, що суперечить законодавству, яке діяло на момент виникнення правовідносин.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції проігнорував правову природу відступлення права власності на частку корпоративних прав від ОСОБА_2 до позивача, і судову практику, яка мала місце в той час, і змінилася зі спливом 10 років.

Як відзначає апелянт, станом на 2010 рік, спосіб набуття позивачем частки у статутному капіталі товариства був абсолютно законним та відповідав закону, який діяв на той час, а наявність окремої угоди про відступлення частки корпоративних прав не вимагалася судовою практикою, яка є віддзеркаленням не лише вимог законодавства, а й принципів ділового обороту, які існували на той час.

За твердженням скаржника, договір про відчуження корпоративних прав в природі існував, і був залишений у відповідача для внесення змін до статуту товариства.

На переконання апелянта, відповідачем не заперечується факт передачі позивачу права власності на корпоративні права ТОВ Агрофірма Славія . Відповідачем факт законності набуття позивачем корпоративних прав не оспорюється. Як вважає апелянт, у відповідача було достатньо часу для оскарження факту набуття позивачем свої частки у статутному капіталі, але такий правочин було вчинено за волевиявленням його сторін і в законний спосіб, а тому він не оскаржувався, і був переданий реєстратору для вчинення належних дій, для внесення у 2010 році змін до статуту ТОВ Агрофірма Славія , який діючи відповідно до закону та на підставі протоколу загальних зборів №13/08-7 від 13.08.2010 року вчинив реєстраційні дії в порядку Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 02.06.2009 року (в редакції чинній на здійснення державної реєстрації). Однак, не зважаючи на таку обставину, між Позивачем та ОСОБА_2 був укладений Договір про відступлення частки у статутному капіталі ТОВ «Агрофірма «Славія» , що і було підставою разом із відповідним правочином для реєстрації змін до складу учасників ТОВ «Агрофірма «Славія» державним реєстратором без відповідного рішення суду.

Скаржник також стверджує, що у рішенні Херсонського міського суду від 06.03.2017 по справі № 766/9871/16-ц, про яке позивачу стало відомо лише 13.06.2020, встановлено преюдиційні факти, зокрема, що в 2010 році ОСОБА_2 , здійснила розпорядження часткою в розмірі 100 відсотків в статутному капіталі ТОВ АФ Славія , зокрема відступивши 51 відсоток цієї частки - в грошовому виразі в розмірі 423 300,00грн. ОСОБА_1 . В наступному, на підставі договору про відступлення ОСОБА_1 частки в товаристві в розмірі 51 відсотків, було прийнято до складу учасників товариства ОСОБА_1 та внесено зміни до статуту ТОВ АФ Славія , що затверджено рішенням загальних зборів товариства, оформленим протоколом загальних зборів учасників № 13/08-7 від 13.08.2010.

Виникають у апелянта й питання з приводу представництва ОСОБА_7 інтересів відповідача та третіх осіб, а саме чи зверталася представник ОСОБА_7 позивач до господарського суду Херсонської області з позовною заявою у 2016 році та чи не будуть порушені інтереси клієнтів (конфлікт інтересів) у разі задоволення, або частковому задоволені позовних вимог, з урахуванням фактів, які вже встановлені цим судовим рішенням, і не оскаржені.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.07.2020 відкрито апеляційне провадження у справі № 923/876/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.05.2020 та призначено справу до розгляду на 14.09.2020.

19.08.2020 судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від ТОВ "Агрофірма "Славія" в якому відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що вважає доводи апелянта, про неотримання ним листа, безпідставними та необґрунтованими. За твердженням відповідача, в рішенні суду відсутні висновки щодо наявності чи відсутності підпису позивача на повідомлені про вручення. Клопотання про проведення будь-якої експертизи, щодо відповідності підпису позивача на повідомлені про вручення поштового відправлення позивачем або його представниками не заявлялось.

Також, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у поставі від 22 жовтня 2019 року по даній справі, відповідач зазначає, що статтею 17 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , норми якого є спеціальними для зазначених товариств, визначено вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю порушених прав та законних інтересів. Тому, в даному випадку належним способом захисту є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.

За твердженням відповідача, 27.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою у якій просить визнати розмір статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства. Дану позовну заяву, прийнято до розгляду господарським судом Херсонської області та відкрито провадження у справі №923/404/20.

Означене, на переконання відповідача, свідчить про те що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту (про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників та змін до статуту, визнання права власності) не відповідає встановленим законом способам захисту прав, а тому оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та таким, що винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та відповідно таким, що не підлягає скасуванню.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.09.2020 розгляд справи відкладено на 21.10.2020.

Судове засідання призначене на 21.10.2020 не відбулося у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Аленіна О.Ю.

Головуючи суддя Аленін О.Ю. з 05.10.2020 по 28.10.2020 був тимчасово непрацездатним. Суддя Лавриненко Л.В. з 26.10.2020 по 30.10.2020 перебувала у відпустці.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 02.11.2020 розгляд справи призначено на 26.11.2020.

Відповідно до підпункту 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XІ «Перехідні положення» ГПК України, підпунктів 2.3.25, 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду у редакції від 15.09.2016 року, підпункту 3.2.1 пункту 3.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Південно-західному апеляційному господарському суді призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №923/875/19 у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді Лавриненко Л.В. з 10.11.2020.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2020 для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.05.2020 по справі №923/876/16, визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Бєляновського В.В., Таран С.В.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від 28.05.2020 по справі №923/876/16 прийнято до провадження колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Бєляновського В.В., Таран С.В.

Під час судового засідання під 26.11.2020 представники апелянта підтримали вимоги за апеляційною скаргою та наполягали на її задоволенні.

Представник відповідача та третіх осіб надала пояснення у відповідності до яких її довірителі не погоджуються із доводами апеляційної скарги, просять залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Херсонської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, ТОВ Агрофірма Славія створено у 2001 році. Згідно з Статутом ТОВ «Агрофірма «Славія» , затвердженим протоколом загальних зборів учасників товариства №26/11 від 26.11.2007 року, ТОВ «Агрофірма «Славія» було засновано на приватній власності, статутний фонд становив 830000,00 грн., засновник - ОСОБА_2 , частка якої у статутному фонді складала 100%, що становило 830000,00 грн.

Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 13.08.2010 із 100% частки сформованого на той час Статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славія» вона передала: - частку у розмірі 15%, що у грошовому виразі становить 124500,00 грн., на користь ОСОБА_4 ; - частку у розмірі 15%, що у грошовому виразі становить 124500,00 грн., на користь ОСОБА_3 ; - частку у розмірі 51%, що у грошовому виразі становить 423300,00 грн., на користь ОСОБА_1 , залишивши за собою частку у розмірі 19% (у грошовому виразі - 157700,00 грн.)

Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма «Славія» , оформленим протоколом від 13.08.2010, затверджено відповідні зміни до Статуту Товариства та 17.08.2010 здійснено державну реєстрацію цих змін до Статуту Товариства.

15.08.2013 відбулись загальні збори ТОВ «Агрофірма «Славія» , на яких були присутні: - ОСОБА_2 , яка володіє часткою статутного капіталу у розмірі 19%, що становить 157 700,00 грн., ОСОБА_4 , який володіє часткою статутного капіталу розмірі 15%, що становить в сумі 124500,00 грн., представник засновника Білоус Андрія Володимировича на підставі довіреності - ОСОБА_2 (частка статутного капіталу у розмірі 15%, що становить 124500,00 грн.); - представник засновника ОСОБА_1 на підставі довіреності - ОСОБА_5 (частка статутного капіталу у розмірі 51%, що становить 423300,00 грн.).

Порядком денним були визначенні наступні питання: - про включення до складу учасників товариства громадянку України ОСОБА_8 ; - про відступлення часток статутного фонду товариства засновників Біленка В.В., ОСОБА_2 ; - про збільшення розміру статутного фонду товариства; - про перерозподіл часток статутного фонду товариства; - про зміну юридичної адреси товариства; - про внесення змін до Статуту товариства; - про затвердження доповнень до редакції товариства.

Рішенням Загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом № 15/08-2013 від 15.08.2013, зокрема: прийнято до складу учасників (засновників) Товариства громадянку України ОСОБА_8 ; учасники ОСОБА_4 та ОСОБА_2 відступили на користь ОСОБА_8 свої частки у статутному капіталі у розмірі по 15% кожний, а ОСОБА_8 набула частку у розмірі 30% від статутного капіталу Товариства; частка ОСОБА_2 залишилась у розмірі 4%; збільшено статутний фонд підприємства шляхом внесення засновниками матеріальних цінностей ( ОСОБА_2 на суму 1111300, 00 грн., ОСОБА_3 , на суму 16500,00 грн.) та грошових коштів у сумі 1443000,00 грн. ОСОБА_8 , загальний розмір статутного капіталу товариства збільшено до 3384300,00 грн. та розподілено між засновниками/учасниками наступним чином: ОСОБА_2 36% - 1 269 000,00грн.; ОСОБА_3 4% - 141 000,00грн.; ОСОБА_1 12% - 423 300,00грн.; ОСОБА_8 48% - 1 692 000,00грн. Крім того, змінено юридичну адресу Товариства та внесено відповідні зміни до Статуту останнього.

Рішенням Загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом загальних зборів учасників № 1 від 16.08.2014: виключено зі складу учасників Товариства ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , на підставі поданих ними заяв про виключення зі складу учасників Товариства; введено до складу учасників Товариства - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКО-ФРЕШ-ФРУТ"; зменшено статутний капітал Товариства до 830000, 00 грн.; розподілено частки у статутному капіталі ( ОСОБА_2 50%, 415000,00 грн. та ТОВ «Еко-Фреш-Фрут» 50%, 415 000, 00 грн.); визначено нове місцезнаходження Товариства; затверджено зміни до Статуту; призначено директором Товариства ОСОБА_4 .

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції позивач, в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив про порушення установленого законодавством та статутом ТОВ «Агрофірма «Славія» порядку скликання та проведення загальних зборів учасників цього товариства, які відбулися 15 серпня 2013 року та 16 серпня 2014 року. До того ж позивач посилався на відсутність у представника за довіреністю повноважень на голосування за окремими питаннями, включеними до порядку денного загальних зборів учасників ТОВ «Агрофірма «Славія» 15 серпня 2013 року, а також наголошував на незаконному позбавленні його частки у статутному капіталі товариства.

Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позивачем не доведено відповідними доказами право власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Агрофірма «Славія» (в матеріалах справи відсутні докази укладення двостороннього правочину між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , спрямованого на відчуження частки; в Протоколі загальних зборів №13/08-7 від 13.08.2010 р. не зазначено про безоплатність передачі частки), а також, що право позивача не порушено, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Наголосив суд першої інстанції й на неналежності та неефективності обраного позивачем способу захисту.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено право кожного на захист своїх прав і свобод у судовому порядку.

Реалізуючи конституційне право, передбачене ст. 55 Конституції України, на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно із ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до приписів ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. При цьому, обраний спосіб захисту не лише повинен бути встановлений договором або законом, але і бути ефективним засобом захисту, таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками (подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Отже, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. Суд, відповідно до викладеної в позові вимоги, може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, який не суперечить закону, але лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів (пункт 71 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17).

Суд наголошує, що рішення суду має бути ефективним інструментом поновлення порушених прав (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 922/1899/16).

У пункті 145 Рішення ЄСПЛ від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об`єднаного королівства суд зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2015).

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02).

Іншими словами, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тоді-як позовні вимоги у даній справі на забезпечення поновлення прав не спрямовані.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №922/1500/18.

Так, зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що він прагне відновлення становища, яке існувало до прийняття оскаржуваних ним рішень загальних зборів, тобто відновлення складу учасників ТОВ «Агрофірма «Славія» , за яким ОСОБА_1 належала частка 51 % (423 300 грн), ОСОБА_2 частка 19 %, (157 700 грн); ОСОБА_4 частка 15 % (124 500 грн); ОСОБА_9 частка15 % (124 500 грн).

Як зазначеного касаційним судом у постанові від 22.10.2019 у даній справі, позивач може мати законний інтерес у такому відновленні, оскільки участь у товаристві з обмеженою відповідальністю передбачає співпрацю у вищому органі з невеликою, як правило, кількістю учасників, а тому учаснику товариства з обмеженою відповідальністю може бути не байдуже, хто саме входить до складу вищого органу.

При цьому позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Так, вичерпний перелік способів захисту учасників товариства з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", норми якого є спеціальними для зазначених товариств.

Підпунктом д) пункту 3 частини 5 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи, зокрема судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві.

Отже, позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Належним способом захисту у цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт "д" пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань"). Відповідачами за таким позовом є не тільки господарське товариство, але й особи - учасники товариства, які внаслідок задоволення позову можуть бути позбавлені своїх часток у статутному капіталі або їх частин у грошовому або відсотковому виразі.

Саме такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16.

З урахуванням вищевикладеного, обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, задоволення такого позову не призведе до відновлення порушеного права позивача, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанцій про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з цих підстав.

Натомість, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постанові від 22.10.2019 у справі №923/876/16 та приписи ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", колегія суддів зауважує, що належним та ефективним способом захисту прав (інтересів) за захистом яких звернувся позивач, є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що позивач в межах іншого позовного провадження звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом до ОСОБА_2 , ТОВ "ЕКО-ФРЕШ-ФРУТ" та ТОВ "Агрофірма "Славія" в якому просить визначити розмір статутного капіталу ТОВ "Агрофірма "Славія" у розмірі 830 000 грн. та визначити розмір статутного капіталу товариства та розміри часток учасників товариства у наступних частках: A) За ОСОБА_1 право власності на частку в статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія в розмірі 51%, статутного капіталу, що становить 423 300,00 гривень; Б) За ОСОБА_2 право власності на частку в статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія у розмірі 19%, статутного капіталу, що становить 157 700,00 гривень; B) За ОСОБА_4 право власності на частку в статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія у розмірі 15%, статутного капіталу, що становить 124 500,00 гривень; Г) За ОСОБА_3 право власності на частку в статутному капіталі ТОВ Агрофірма Славія у розмірі 15%, статутного капіталу, що становить 124 500,00 гривень.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 28.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №923/404/20.

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених позовних вимог послався на порушенням відповідачем порядку скликання та проведення загальних зборів учасників товариства, які відбулись 15.08.2013 та 16.08.2014., на відсутність повноважень у його представника ОСОБА_5 , який приймав участь у загальних зборах учасників товариства від 15.08.2013, Аналогічні за змістом доводи містяться й в апеляційній скарзі ОСОБА_1 .

Втім, колегія суддів, дійшовши висновку щодо відмови у позові з підстав обранням позивачем неефективного способу захисту, такі доводи позивача (апелянта) залишає поза увагою, а обставини, на які посилаються учасники справи в обґрунтування своїх вимог та заперечень не встановлюються та оцінка їм не надається.

При цьому колегія судів знову звертаючись до висновків касаційного суду у цій справі, наголошує, що забезпечити поновлення порушеного права (інтересу) ОСОБА_1 є можливим за позовом останнього про визначення розміру статутного капіталу та часток учасників. Такий позов має розглядатись в межах іншої справи з іншим складом учасників (відповідачами у таких справах, на відміну в від цієї справи, мають бути не лише товариство, а й учасники, яких може бути позбавлено їх часток у випадку задоволення такого позову). А тому, ну думку судової колегії, саме в межах такого провадження (зокрема у справі №923/404/20) мають досліджуватись та оцінюватись такі обставини.

Викладене свідчить про передчасність висновків зроблених судом першої інстанції щодо обставин скликання, проведення загальних зборів учасників товариства, які відбулись 15.08.2013 та 16.08.2014, відповідності прийнятих на цих зборах рішень, недоведеності ОСОБА_1 свого права власності, відсутності порушень прав позивача, у зв`язку з чим мають бути виключені із мотивувальної частини оскаржуваного рішення.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені місцевим господарським судом мотиви оскаржуваного рішення, які виключені судом апеляційної інстанції, не призвели до прийняття невірного рішення в цілому, а наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення Господарського суду Херсонської області від 28.05.2020 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення Господарського суду Херсонської області від 28.05.2020 у справі №923/876/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 01.12.2020.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Бєляновський В.В.

Суддя Таран С.В.