Постанова

від 27.05.2020 по справі 160/4495/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 травня 2020 року м. Дніпросправа № 160/4495/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дурасової Ю.В.,

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

секретар судового засідання: Новошицька О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 (головуючий суддя Юхно І.В.)

в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кривбасімпекс до Харківської митниці ДФС, правонаступником якої є Слобожанська митниця Держмитслужби, про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кривбасімпекс", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача Харківської митниці ДФС, в подальшому заміненою в порядку процесуального правонаступництва на Слобожанську митницю Держмитслужби, просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Харківської митниці ДФС від 29.03.2019 року №UA807000/2019/001829/1 про коригування митної вартості товарів

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807090/2019/00022.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25 вересня 2018 року між ТОВ "Кривбасімпекс" (покупець) та ТОВ "Гардиан Стекло Рязань" (продавець) укладено договір поставки №261/GSR-UA/2018, за умовами якого продавець передає покупцю, а покупець приймає у продавця товар відповідно до умов цього договору. Товариством "Кривбасімпекс" подано до Харківської митниці ДФС України митну декларацію № UA807090/2019/000481 від 25.03.2019 року, у якій декларантом розраховано митну вартість товару у сумі 358 318,70 російських рублів, що еквівалентно 151 490,01 гривнам. Митна вартість товару визначена позивачем за основним методом, тобто за ціною, що передбачена договором. Однак Харківська митниця 29.03.2019 року відмовила у митному оформленні (випуску) товарів, про що прийняла картку відмови №UA807090/2019/00022 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA807000/2019/001829/1, відповідно до якого визначила митну вартість імпортованого товару за резервним методом у розмірі 831 863,40 російських рублів. Позивач вважає таке рішення митного органу протиправним.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Харківської митниці ДФС від 29.03.2019 року №UA807000/2019/001829/1 про коригування митної вартості товарів.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807090/2019/00022.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, також не можуть бути і підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта, при цьому зазначено, що та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за "основним методом" та її визначенні за "резервним методом", адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, якість, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, тривалість зберігання, сезонність товару, та навіть актуальність моделей і кольорів, тощо).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що Харківську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби. Посилається на те, що товар позивача випущено в вільний обіг за новою митною декларацією № UA807190/2019/000510 від 29.03.2019 року. Вважає, що ця декларація є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, вимога позивача про скасування картки відмови не є належним та правильним способом захисту прав позивача. Мотивувальна частина рішення не містить аргументації задоволення вимоги про скасування картки відмови в прийнятті митної декларації. Митниця зобов`язана здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази митного оподаткування, зокрема митної вартості товарів, що переміщуються через митний контроль. Підчас здійснення митного контролю ЕМД № UA807090/2019/000481 від 25.03.2019 року спрацювали ризики, знервовані АСАУР, що стало підставою для поглибленої перевірки документів, поданих позивачем до митного оформлення. За результатами перевірки митним органом встановлено, що задекларований рівень митної вартості товару нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДФС раніше, а саме за ЕМД № UA807090/2019/000481 від 25.03.2019 року визначена декларантом митна вартість становить 0,476903 USD/кг, в той час, коли найнижчій рівень митної вартості на ідентичні, подібні/аналогічні товари, оформлені у митному відношенні раніше визначені на рівні 1,071562 USD/кг. Зазначає, що не подання позивачем до митного оформлення банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, виключає можливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

Позивачем до суду апеляційної інстанції подано відзив на апеляційну доводи якого зводяться до законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Просить відмовити в задоволенні вимог апеляційної скарги, залишивши рішення суду першої інстанції без змін. Посилається на те, що картка вимови є похідним документом від рішення про коригування митної вартості товарів, тому такий спосіб захисту є правильним. Збільшуючи митну вартість імпортованих товарів та скоригувавши її до резервного методу, митний орган послався на ЕМД № UA110080/2019/001808 від 01.03.2019 року, зазначаючи, що рівень митної вартості в цій ЕМД більша, ніж заявлена позивачем митна вартість. Однак, по митній ЕМД № UA110080/2019/001808 від 01.03.2019 року ще не було здійснено і ця митна декларація не була закритою. Отже посилання на ЕМД № UA110080/2019/001808 від 01.03.2019 року як на джерело необхідної декларації є помилковим. На даний час судовим рішенням скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС від 01.03.2019 року №UA110080/2019/100008/1 про коригування митної вартості. Оскільки рішення на яке посилається митний орган щодо ЕМД № UA110080/2019/001808 від 01.03.2019 року визнано протиправним та скасовано, то і рішення митного органу від 29.03.2019 року №UA807000/2019/001829/1 про коригування митної вартості товарів також підлягає скасуванню.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що, відповідно до ч. 2 ст.313 КАС України, не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. Клопотань про відкладення судового розгляду до суду апеляційної інстанції не надходило.

В ході розгляду справи здійснено заміну відповідача Харківська митниця ДФС правонаступником Слобожанська митниця Держмитслужби (Харківську митницю ДФС реорганізовано шляхом приєднання до Слобожанської митниці Держмитслужби).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 вересня 2018 року між позивачем ТОВ "Кривбасімпекс" (покупець) та ТОВ "Гардиан Стекло Рязань" (продавець) укладено договір поставки №261/GSR-UA/2018, за умовами якого продавець передає покупцю, а покупець приймає у продавця товар відповідно до умов цього договору. Кожна угода купівлі-продажу товару підлягає попередньому оформленню у вигляді замовлення на покупку, яке направляється покупцем продавцю. Кожне замовлення повинно містити дані про асортимент замовленого товару, необхідну кількість вказаного товару, а також інші необхідні специфікації.

З метою здійснення митного оформлення партії отриманого товару, що постачався згідно з вище вказаним договором поставки, ТОВ "Кривбасімпекс" подано до Харківської митниці ДФС України митну декларацію № UA807090/2019/000481 від 25.03.2019 року, у якій декларантом визначено загальну вартість товару 358 318,70 російських рублів, що еквівалентна 151 490,01 грн. Митна вартість товару визначена позивачем за основним методом, тобто за ціною, що передбачена договором.

Відповідачем здійснено коригування митної вартості, визначивши митну вартість товару № 3 (дзеркало) за другорядним методом у сумі 70.6046 російських рублів/кг (джерелом взято МД від 01.03.2019 року № UA110080/2019/001808).

В результаті коригування митна вартість зазначеного товару збільшилась та склала 831 863.40 російських рублів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин суд першої інстанції правильно застосував норми Конституції України, норми Митного кодексу України, Цивільного Кодексу України, норми Господарського кодексу України.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст. 1 МК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів (ст. 246 МК України).

При цьому, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч. 3 ст. 318 МК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

За загальним правилом, передбаченим нормами ст. 692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

В силу ч. 1 ст. 693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, вищезазначені норми встановлюють можливість попередньої оплати та післяплати.

Частиною 1 ст. 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, відповідно до ч.1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частини 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України встановлюють, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору поставки №261/GSR-UA/2018 від 25.09.2018 року, позивачем 11 березня 2019 року направлено продавцю замовлення на навантеження №6 скла у кількості 34 ящиків, а саме:

- скло ClimaGuard N товщиною 4 мм. розміром 2250x3210 мм - у кількості 15 ящиків,

- дзеркало S3 товщиною 4 мм. розміром 2250x3210 мм - у кількості 6 ящиків,

- скло ClimaGuard Solar товщиною 4 мм, розміром 2250x3210 мм - у кількості 3 ящиків,

- скло прозоре МІ товщиною 4 мм, розміром 2250x3210 мм - у кількості 10 ящиків.

Вказане замовлення підтверджено продавцем шляхом надання 11 березня 2019 року рахунку № S0286702 , відповідно до якого продавець взяв на себе зобов`язання поставити 01 квітня 2019 року товар згідно із замовленням загальною кількістю 6 882,96 кв.м на загальну суму 1 424 895,63 російських рублів. В цьому рахунку також вказувалася ціна за квадратний метр кожного виду товару:

- скло ClimaGuard N товщиною 4 мм, розміром 2250x3210 мм, 15 ящиків (405 листів, 2 928,15 кв.м) - 200,00 російських рублів за квадратний метр;

- дзеркало S3 товщиною 4 мм, розміром 2250x3210 мм, 6 ящиків (168 листів, 1 214,64 кв.м) - 295,00 російських рублів за квадратний метр;

- флоат скло з покриттям ClimaGuard Solar товщиною 4 мм, розміром 2250x3210 мм, 3 ящика (81 лист, 585,63 кв.м) - 251російських рублів за квадратний метр;

- флоат скло прозоре М1 товщиною 4 мм, розміром 2250x3210 мм, 18 листів, 130,14 кв.м - 155,00 російських рубля за квадратний метр;

- флоат скло прозоре М1 товщиною 4 мм, розміром 2250x3210 мм, 10 ящиків (280 листів, 2 024,40 кв.м) - 155,00 російських рубля за квадратний метр.

Матеріалами справим також підтверджується, що 14 березня 2019 року сторонами договору поставки №261/GSR-UA/2018, погоджено додаткову угоду №4 до договору поставки №261/GSR-UA/2018, згідно з якою узгоджено, що для відвантаження за рахунком № S0286702 надати ТОВ "Кривбасімпекс" відстрочку платежу строком до 30 днів від дати митної декларації.

В березні 2019 року, на виконання узгодженої поставки, продавцем здійснено поставку загальною кількістю 6 882,96 кв.м на загальну суму 1 424 895,63 російських рублів, що, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, відповідає узгодженій договірній вартості.

ТОВ "Кривбасімпекс" з метою здійснення митного оформлення подало до Харківської митниці ДФС України митну декларацію № UA807090/2019/000481 від 25.03.2019 року, у якій декларантом визначено загальну вартість товару 358 318,70 російських рублів, що еквівалентна 151 490,01 грн. Митна вартість товару визначена позивачем за основним методом, тобто за ціною, що передбачена договором.

При цьому, для підтвердження заявленої митної вартості товару під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з МД надано наступні документи:

- Договір поставки №261/GSR-UA/2018 від 25.09.2018 року;

- Додаткова угода № 4 до договору поставки;

- Рахунок-фактура №S0286702;

- Додаток №23 "Специфікація" до договору поставки;

- Накладна №26920918 від 19.03.2019 року;

- Декларація про походження товару №S0286702 від 11.03.2109 року;

- Копія митної декларації країни відправлення №10116070/1903190009045 від 19.03.2019 року;

- Технічний опис скла №0179 від 14.06.2013 року.

За результатами перевірки документів та відомостей (формато-логічний контроль), наданих до митного оформлення за МД № UA 807190/2019/000481, проведеної у спосіб та з урахуванням положень статті 337 МКУ виявлено наступні розбіжності та відсутність відомостей:

- задекларований рівень митної вартості товарів нижче, ніж рівень митної вартості на подібні товари, оформлені в митному відношенні іншими митницями ДФС раніше (витяги з ЄАІС додаються до відзиву);

- подані до митного оформлення документи (зовнішньоекономічна угода, додаткова угода, специфікація та рахунок) не підтверджують в повній мірі задекларований найменший рівень митної вартості, а саме:

- пунктом 4 Контракту передбачені умови оплати. Зокрема, пунктом 4.1.1. визначено, що товар оплачується на протязі терміну, зазначеного в інвойсі, проте, в будь-якому випадку до відвантаження товару зі складу продавця. За наявності письмових угод продавця можливе відстрочення платежу на строк до 10 днів від дати рахунку-фактури у виді виставленого продавцем рахунку з зазначеним таких умов оплати згідно п.4.2 даного Контракту.

- Пунктом 4.2 Контакту передбачені умови оплати товару на умовах кредитування. Так, продавець вправі за власний розсуд періодично встановлювати для Покупця умови кредитування, змінювати вказані умови, створювати чи змінювати обсяги кредитування або припиняти надання товару в кредит. Якщо продавець дасть згоду на оплату з відстрочкою платежу, оплата здійснюється по рахунку, виставленому продавцем на вказаний номер банківського рахунку та згідно дати оплати, зазначеної в рахунку, чи до неї. Рахунок №80286702 від 11.03.2019 передбачає наступні умови оплати: предоплата за два дні до відвантаження.

- Крім того, рахунок містить наступне застереження: товар відпускається по факту зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Натомість, додаткова угода №4 від 14.03.2019 до договору поставки №261/GSR-UA/2018 від 25.09.2018 передбачає відстрочення платежу по рахунку № S028602 від 11.03.2019 строком на 30 днів від дати митної декларації. При цьому, відомостей щодо якої митної декларації (експортної чи імпортної) не зазначено.

Таким чином, митний орган дійшов висновку, що положення вищевказаної додаткової угоди не узгоджуються та суперечать положенням Контракту та рахунку № S0286702 від 11.03.2019, згідно якого мала бути здійснена оплата товарів.

В зв`язку з вищевикладеним, відповідно до вимог ч.3 ст.53 МКУ проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

25.03.2019 митницею було повідомлено декларанта про необхідність надання додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості товарів:

"Відповідно до вимог статей 52, 58 МКУ декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подати митному органу достовірні відомості, що документально підтверджують відсутність:

1) обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів за винятком тих, що

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) умов або застережень щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) умов, за якими частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем надходить прямо чи опосередковано продавцеві;

4) відносин пов`язаності між продавцем та покупцем, які вплинули на ціну оцінюваних товарів.

На виконання вимог ст. 54 МКУ, в зв`язку з тим, що документи, зазначені у частині 2 статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару або сировини;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини".

Також митним органом було повідомлено, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

29.03.2019 позивачем на адресу митниці був надісланий лист №29 з проханням про прийняття рішення про визначення митної вартості товару. Також зазначено, що інших документів, які б підтверджували вартість, окрім наданих, на теперішній час підприємство не має.

Цією ж датою, 29.03.2019 року, службовою особою Харківської митниці ДФС видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА807090/2019/00022.

Зазначеною карткою митним органом відмовлено в прийнятті поданої для митного оформлення ЕМД №UA807090/2019/000481 від 25.03.2019, та прийнято рішення від 29.03.2019 року №UA807000/2019/001829/1 про коригування митної вартості товарів, де зазначено, що митну вартість товару не може бути визначено за ціною договору (контракту) у зв`язку з тим, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості (ч. 3 ст. 53 МКУ).

Так, митним органом здійснено коригування митної вартості, визначивши митну вартість товару № 3 (дзеркало) за другорядним методом у сумі 70.6046 російських рублів/кг (джерелом взято МД від 01.03.2019 року № UA110080/2019/001808).

В результаті коригування митна вартість зазначеного товару збільшилась та склала 831 863.40 російських рублів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що частиною 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Зокрема, частина 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Водночас, за правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни , що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари , декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Зазначена позиція кореспондується позиції Верховного Суду, викладеній в постанові Верховного Суду від 23.04.2019 р. у справі №810/1479/16 (адміністративне провадження №К/9901/14257/18), в якій зазначається, що Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Натомість митним органом не надано розгорнутої характеристики, чому в даному випадку не застосований, кожен з попередніх методів визначення митної вартості в разі неможливості застосування основного методу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої Відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести , що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично .

Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Отже, митне законодавство України, передбачає пріоритет визначення декларантом митної вартості товару за першим (основним) методом, і лише в разі неможливості такого визначення, митна вартість визначається послідовно за другорядними методами.

Так, стосовно визначення митної вартості товарів за другорядним методом, стаття 268 МК України встановлює, що митна вартість товару за другим методом - вартості товару за ідентичними товарами, визначається у разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями ст. 267 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 268 МК України, ціна щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних умовах, що й оцінювані товари.

Отже, для визначення митної вартості за ціною на ідентичні товари повинні бути враховані такі комерційні умови поставок, як:

- виробник,

- країна походження,

- умови поставки,

- частота та періодичність поставок,

- наявність тривалих договірних відносин,

- обсяг поставок,

- терміни поставок,

- умови оплати,

- наявність сезонних знижок,

- якісні показники поставляемого товару (сорт, категорія)

- та інші показники, що впливають на визначення ціни товару.

Харківська митниця в рішенні як на джерело інформації посилається на наявну в митному органі цінову інформацію, наявну в АСМО Інспектор та ЄАІС про митні оформлення товарів, митне оформлення яких вже здійснено у максимально наближений термін, а саме: № UА110080/2019/001808 від 01.03.2019, наявні рішення про коригування митної вартості №UA110080/2019/100008/1 від 01.03.2019, №UA110080/2019/100002/1 від 01.03.2019.

Однак, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.

Слід зазначити, що при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 05.02.2019 року по справі №816/1199/15-а.

За положеннями частини шостої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для не додержання зазначених норм.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 року по справі №160/3336/19 за адміністративним позов ТОВ "Кривбасімпекс" до Дніпропетровськоої митниці ДФС України про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення визнано протиправним та скасовано рішення Дніпропетровської митниці ДФС України від 01.03.2019 р. №UA110080/2019/100008/1 про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, зазначена вище інформація, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару не може бути достатнім доказом ціни при коригуванні митної вартості.

Одночасно слід зазначити, що сама по собі різниця між вартістю товару, задекларованого позивачем та вартістю подібних (аналогічних) товарів, що розмитнювались цією ж чи іншими особами у попередніх періодах, ще не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є беззаперечною підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Та обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за "основним методом" та її визначенні за "резервним методом", адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, якість, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок, тривалість зберігання, сезонність товару, та навіть актуальність моделей і кольорів, тощо).

При цьому, слід зазначити, що аналогічну правову позицію з цього спірного питання вже неодноразово висловлював і Верховний Суд, зокрема, у своїх постановах від 31.01.2018р. по справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018р. по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17) та від 19.06.2018р. по справі №826/6346/16 (К/9901/36092/18).

Щодо тверджень відповідача про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В силу п. 1.2 договору поставки №261/GSR-UA/2018 від 25.09.2018 року сторони погодили, що продавець зобов`язується поставити товар згідно із замовленням та за ціною, яка підтверджується продавцем, лише у випадку підтвердження продавцем замовлення за допомогою надання рахунку на оплату та/або підтвердження замовлення та/або рахунку (підтвердження) покупцю, або якщо продавець здійснить доставку товарів.

11 березня 2019 року було направлено продавцю замовлення на погрузку № 6 скла у кількості 34 ящиків, а саме: скло ClimaGuard N товщиною 4 мм, розміром 2250x3210 мм - у кількості 15 ящиків, дзеркало S3 товщиною 4 мм, розміром 2250x3210 мм - у кількості 6 ящиків, скло ClimaGuard Solar товщиною 4 мм, розміром 2250x3210 мм - у кількості 3 ящиків, скло прозоре МІ товщиною 4 мм, розміром 2250x3210 мм - у кількості 10 ящиків;

Крім того, 11.03.2019 року між позивачем та продавцем укладено додаток № 23 "Специфікація" до договору поставки №261/GSR-UA/2018 про здійснення поставки товару за рахунком № S0286702 .

Матеріалами справи підтверджується, що 14 березня 2019 року сторонами погоджено додаткову угоду № 4 до договору поставки №261/GSR-UA/2018, згідно з якою узгоджено сторонами для відвантаження за рахунком № S0286702 надати ТОВ "Кривбасімпекс" відстрочку платежу строком до 30 днів від дати митної декларації.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції зазначені органом доходів і зборів у спірних рішеннях підстави не можуть слугувати належними та достатніми доводами для висновку про недостовірність заявленої митної вартості товарів, адже зміна термінів відстрочки платежу, в свою чергу, не є ціноутворюючим фактором, і зміна термінів оплати жодним чином не може свідчити про заниження митної вартості товару.

З огляду на наведений висновок, твердження відповідача про недостовірність заявленої митної вартості товарів через неможливість ідентифікувати відомості щодо митної декларації (експортної чи імпортної), за якою перебачено відстрочення платежу по рахунку № S028602 від 11.03.2019 року відповідно до додаткової угоди № 4 від 14.03.2019 року - справедливо піддано судом першої інстанції критиці.

Водночас, доводи відповідача про те, що разом з ЕМД №ЦА807090/2019/000481 від 25.03.2019 позивачем не було надано до митниці жодного банківського платіжного документу, який стосується товару позивача, що підтверджується відсутністю у графі 44 цієї ЕМД реквізитів документу за кодом " 3001", який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що стосується товару, спростовуються, оскільки з огляду на додаткову угоду № 4, платіжні документи на момент митного оформлення товару позивачем неможливо було надати у зв`язку з тим, що була узгоджена відстрочка платежу строком до 30 днів від дати митної декларації.

При цьому, слід підкреслити, що орган доходів та зборів, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. Так, у процедурах контролю за митною вартістю товару "предметом доказування" - є "ціна товару" та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови оплати та строки поставки безпосередньо ціни товару та складових митної вартості не стосуються, а тому, відповідно, не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак, і будь-які суперечності між цими відомостями не можуть бути належною і беззаперечною підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Крім того, суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, також не можуть бути і підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду по справі № 804/441/18 від 31.01.2019 року.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішення Харківської митниці ДФС від 29.03.2019 року №UA807000/2019/001829/1 про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA807090/2019/00022.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, виходячи з обставин справи та норм законодавства України, що регулює дані правовідносини, права, свободи та інтереси позивача захищені, а права та інтереси відповідача не порушені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

З огляду на результати розгляду справи судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2019 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 27.05.2020 та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно статей 328, 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Строки касаційного оскарження, з урахуванням п. 3 Розділу IV Прикінцеві Положення КАС України в редакції Закону № 540-IX від 30.03.2020, продовжуються на строк дії карантину.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 27.05.2020.

В повному обсязі постанова виготовлена 02.06.2020.

Головуючий суддя Ю. В. Дурасова

суддя Л.А. Божко

суддя О.М. Лукманова