Рішення

від 03.06.2020 по справі 927/311/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

03 червня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/311/20

Господарським судом Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за участю секретаря судового засідання Дзюб Г.В., за правилами загального позовного провадження в відкритому судовому засіданні розглянуто справу

за позовом: Фізичної особи - підприємця Сидоренко Вікторії Леонідівни,

АДРЕСА_1 ;

до відповідача: Приватного підприємства Агрофірма Ставиське ,

вул. Українська, 52, с. Ставиське, Козелецький район, Чернігівська область, 17053;

предмет спору: про стягнення 482437,15грн

за участю представників сторін:

від позивача: Усенко М.М. - адвокат, ордер серія КВ №457914, видано 05.05.2020;

від відповідача: Зорін Р.О. - адвокат, ордер серія КС №521874, видано 27.04.2020.

У судовому засіданні 03.06.2020 на підставі частини 1 статті 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

09.04.2020, до Господарського суду Чернігівської області, фізичною особою-підприємцем Сидоренко Вікторією Леонідівною (надалі - ФОП Сидоренко В.Л.) подано позов до Приватного підприємства Агрофірма Ставиське (надалі - ПП Агрофірма Ставиське ) про стягнення 482437,15грн, з яких: 368350,00грн основного боргу за послуги з оренди комбайну зернозбирального John Deere 9880 STS з жаткою на підставі договору №12/09/2019 від 12.09.2019 оренди транспортного засобу (надалі - Договір); 51102,18грн пені за період з 20.09.2019 по 20.03.2020 нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України відповідно до п.6.3. Договору; 2694,35грн інфляційних втрат за період з листопада 2019 року по січень 2020 року; 60290,62грн відсотки за користування чужими грошовими коштами (за ставкою 30%) за період з 20.09.2019 по 07.04.2020 нарахованих відповідно до п.6.4. Договору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов вказаного Договору в частині несвоєчасного розрахунку за отримані послуги з оренди сільськогосподарської техніки, комбайну зернозбирального John Deere 9880 STS з жаткою.

Ухвалою суду від 13.04.2020 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі №927/311/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 06.05.2020, учасникам справи встановлено строки для подачі до суду заяв по суті заявлених вимог.

Відповідач, у межах процесуальних строків установлених ухвалою від 13.04.2020, в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) подав до суду відзив на позов (разом з доказами його направлення на адресу позивача), в якому проти заявлених вимог заперечив у частині стягнення пені, інфляційних втрат та відсотків річних, оскільки, на його думку, строк виконання зобов`язань по розрахунку за отримані послуги не настав, що виключає його відповідальність за порушення грошових зобов`язань. Звертав увагу суду, що поданий до позовної заяви розрахунок таких нарахувань не може бути взятий судом до уваги, оскільки розрахунок має бути здійснено по кожному акту виконаних робіт окремо, з урахуванням часткових оплат проведених відповідачем. Зауважив, що суми наведені в розрахунку позивача не відповідають актам виконаних робіт (отриманих послуг), наявних в матеріалах справи.

Відзив на позов на стадії підготовчого провадження письмово доповнений відповідачем. Доповнення до відзиву прийнято судом до розгляду. Доповнюючи зміст відзиву, відповідач просив суд обмежити розмір його відповідальності перед позивачем сумами пені та інфляційних втрат, що заявлені до стягнення, відмовивши в стягненні відсотків річних. З огляду на очевидну неспіврозмірність заявлених до стягнення санкцій, коли наслідки невиконання боржником зобов`язань вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Просив суд врахувати позицію Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Також відповідач просив відповідно до частини 1 статті 239 ГПК України (у разі задоволення позову) розстрочити виконання судового рішення до 01.01.2021 року, враховуючи скрутний матеріальний стан відповідача, господарська діяльність якого паралізована дією карантинних заходів, вжитих урядом.

Позивач правом на подачу відповіді на відзив у порядку статей 166, 184 ГПК України в установлений судом строк не скористався.

Судове засідання 06.05.2020 не відбулось, у зв`язку з перебуванням суді Романенко А.В. у відпустці, про що сторони повідомлені листом від 05.05.2020 за №689/20.

Ухвалою суду від 07.05.2020, підготовче засідання в справі №927/311/20 призначено на 13.05.2020.

13.05.2020, судом, у межах строків визначених частиною 3 статті 177 ГПК України, відповідно до п. 1 частини 2 статті 183 та п.1 частини 1 статті 202 ГПК України відкладено підготовче засідання в справі на 25.05.2020.

За результатами підготовчого засідання 25.05.2020, в яке прибули повноважні представники обох сторін, судом відповідно до п.3 частини 2 статті 185 ГПК України постановлено закрити підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.06.2020.

Ухвалою суду від 25.05.2020 судом відмовлено в задоволенні заяви б/н позивача про забезпечення позову в межах справи №927/311/20.

03.06.2020, у судове засідання прибули повноважні представники обох сторін.

Представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив у частині пені, відсотків річних та інфляційних втрат. Підтвердив, що до цього часу за отримані послуги не розрахувався. Наголосив, що розмір санкцій у формі пені та відсотків річних (сумарна сума яких складає 111392,80грн) є неспіврозмірним до основного боргу (368350,00грн).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

12.09.2019, між Сидоренко Вікторією Леонідівною (позивач у справі, орендодавець за договором), ІПН НОМЕР_1 , що діє на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованої 30.07.2015, з однієї сторони, та Приватним підприємством Агрофірма Ставиське (відповідач у справі, орендар за договором), в особі директора Мініч В.В., що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, укладено договір №12/09/2019 оренди транспортного засобу (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1. розділу 1) орендодавець передає орендарю в платне строкове користування комбайн зернозбиральний John Deere 9880 STS з жаткою (надалі - транспортний засіб), а орендар приймає та оплачує його використання.

Предмет оренди перебуває в справному технічному стані та придатний до його використання за цільовим призначенням. Транспортний засіб надається орендарю для використання його в господарській діяльності для збирання врожаю сільськогосподарських культур на його землях (п.1.2., п.1.3. розділу 1 Договору).

Згідно з п.1.1., п.1.3. розділу 2 Договору позивач зобов`язався в триденний строк після підписання цього Договору передати в користування відповідачу зазначений в п.1 Договору транспортний засіб в належному технічному стані, який забезпечує його нормальну експлуатацію відповідно до призначення. Передача здійснюється за актом прийому - передачі, який підписується орендарем та орендодавцем та є невід`ємною частиною даного Договору. Транспортний засіб з усіма агрегатами надається відповідачу з обслуговуючим персоналом, при цьому, усі витрати по оплаті праці покладаються на позивача.

Факт прийому - передачі об`єкту оренди підтверджується двостороннім актом (додаток №1 до Договору), за яким позивачем передано, а відповідачем прийнято в строкове користування до 31.05.2020 в технічно справному стані та повністю укомплектований зернозбиральний комбайн John Deere 9880 STS. Даний акт складено за підписом обох сторін та засвідчений печаткою відповідача.

Проаналізувавши умови укладеного між сторонами правочину суд встановив, що між позивачем та відповідачем, які є самостійними суб`єктами господарювання, виникли зобов`язальні договірні відносини, на які поширюється дія положень § 1 та § 5 Глави 58 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), § 5 глави 30 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Виходячи зі змісту п.7.1. Договору , цей Договір є чинним та діє в частині проведення розрахунків - до повного виконання.

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості послуг з оренди транспортного засобу, відсотків річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій (неустойки в формі пені) за порушення відповідачем грошових зобов`язань по своєчасній оплаті вартості отриманих послуг, обумовлених Договором.

Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі належить факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати обумовлених Договором послуг; наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій за фактом порушення договірних зобов`язань, а також правових наслідків, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

За частинами 1 та 2 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає в процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). За частиною 6 даної статті, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 758 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

Згідно з частиною 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що за користування вказаним у Договорі транспортним засобом відповідач сплачує позивачу орендну плату, яка визначається в протоколі погодження договірної ціни, рахунках та актах виконаних робіт.

За протоколом погодження договірної ціни, вартість послуг по збиранню 1га соняшника та кукурудзи становить 850,00грн.

Сторони в даному пункті Договору також погодили, що орендна плата може виплачуватись позивачу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок або готівкою через касу підприємства. Факт користування транспортним засобом засвідчується підписанням сторонами акту про підтвердження користування транспортним засобом, який є невід`ємною частиною Договору і основним документом для проведення розрахунків.

Орендна плата сплачується Орендодавцем на протязі 5-ти календарних днів з моменту підписання акту користування транспортним засобом.

З урахуванням наведених норм та змісту п.1.1, п.3.2., п.5.1. Договору суд дійшов висновку, що укладений сторонами правочин є оплатним. Виходячи із зазначених положень Договору на відповідача покладено обов`язок з оплати вартості отриманих послуг з оренди транспортного засобу за ціною, визначеною в протоколі договірної ціни (додаток №2 Договору), рахунках та актах виконаних робіт/актах про підтвердження користування транспортним засобом, складених сторонами на виконання його умов.

При цьому, описка допущена сторонами в останньому реченні п.5.1. Договору, а саме зазначення про те, що орендна плата сплачується орендодавцем , замість орендна плата сплачується орендодавцю не змінює зміст даного пункту в цілому та не звільняє відповідача від обов`язку розрахуватися за послуги з оренди транспортного засобу, факт отримання яких ним не заперечується.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору за актами здачі - приймання робіт (надання послуг): №11 від 14.09.2019, №12 від 16.09.2019, №13 від 23.09.2019, №14 від 25.09.2019, №17 від 08.10.2019, №18 від 16.10.2019, №20 від 27.10.2019, №21 від 01.11.2019, №23 від 05.11.2019, №22 від 07.11.2019, №24 від 08.11.2019, №25 від 11.11.2019, №26 від 14.11.2019 та №27 від 18.11.2019 позивачем було надано, а відповідачем отримано послуги з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання соняшника та кукурудзи) загальною вартістю 600950,00грн.

На оплату наданих послуг позивачем виставлено наступні рахунки: №11 від 14.09.2019 на суму 28900,00грн, №12 від 16.09.2019 на суму 22950,00грн, №13 від 23.09.2019 на суму 76500,00грн, №14 від 25.09.2019 на суму 34850,00грн, №17 від 08.10.2019 на суму 39950,00грн, №18 від 16.10.2019 на суму 99450,00грн, №20 від 27.10.2019 на суму 51000,00грн, №21 від 01.11.2019 на суму 59500,00грн, №23 від 05.11.2019 на суму 34000,00грн, №22 від 07.11.2019 на суму 68000,00грн, №24 від 08.11.2019 на суму 28050,00грн, №25 від 11.11.2019 на суму 15300,00грн, №26 від 14.11.2019 на суму 21250,00грн та №27 від 18.11.2019 на суму 21250,00грн.

У рахунок отриманих послуг згідно виставлених рахунків з порушенням погоджених сторонами строків оплати відповідачем перераховано позивачу 232600,00грн, про що свідчать копії платіжних доручень: №1205 від 13.11.2019, №1230 від 20.11.2019, №1250 від 29.11.2019, №1259 від 11.12.2019, №1303 від 14.01.2020, №1341 від 13.02.2020 та №1387 від 04.03.2020.

В іншій частині відповідач за отримані послуги не розрахувався, що ним не заперечується.

За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Виходячи з умов п.5.1. Договору за користування орендованим транспортним засобом сплачується орендна плата, що в тому числі визначається в актах виконаних робіт. Факт користування транспортним засобом засвідчується підписанням сторонами акту про підтвердження користування транспортним засобом, який є невід`ємною частиною Договору і основним документом для проведення розрахунків. Орендна плата сплачується на протязі 5-ти календарних днів з моменту підписання акту користування транспортним засобом.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підставою для проведення розрахунків за отримані послуги, обумовлені спірним Договором, є акти, складені в двосторонньому порядку, що фіксують обсяг та вартість отриманих послуг, до яких зокрема належать акти здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких наявні в матеріалах справи.

Доводи відповідача про те, що строк по оплаті отриманих ним послуг не настав, оскільки між сторонами не підписувались саме акти користування транспортним засобом, судом залишено поза увагою, оскільки назва актів, що підписувались сторонами, не впливає на їх юридичний зміст.

При цьому, судом взято до уваги, що в п.5.1. Договору акти, якими фіксується обсяг та вартість отриманих послуг, що є підставою для розрахунків, мають різні назви, зокрема акти виконаних робіт / акти про підтвердження користування транспортним засобом / акти користування транспортним засобом , що водночас не свідчить проте, що прийом - передача послуг за Договором має оформлюватись сторонами шляхом складання декількох актів з різними назвами та з однаковим правовим змістом.

Як встановлено судом: строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання соняшника 34га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №11 від 14.09.2019 на суму 28900,00грн настав 19.09.2019, оплату прострочено починаючи з 20.09.2019; вартість отриманих послуг за вказаним актом повністю оплачена відповідачем станом на 13.11.2019 за платіжним дорученням №1205 (період прострочення оплати за даним актом з 20.09.2019 по 12.11.2019) (54 календарних дні);

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання соняшнику 27га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №12 від 16.09.2019 на суму 22950,00грн настав 23.09.2019 (з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України) оплату прострочено починаючи з 24.09.2019; вартість отриманих послуг за вказаним актом повністю оплачена відповідачем станом на 20.11.2019 за платіжним дорученням №1230 (період прострочення оплати за даним актом з 24.09.2019 по 19.11.2019) (57 календарних днів);

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання соняшника 90га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №13 від 23.09.2019 на суму 76500,00грн настав 30.09.2019 (з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України) оплату за яким прострочено з 01.10.2019; вартість отриманих послуг за вказаним актом оплачена відповідачем двома платежами від 11.12.2019 на суму 26500,00грн та від 14.01.2020 на суму 50000,00грн за платіжними дорученнями №1259 та №1303 відповідно (періоди прострочення оплати за даним актом тривали з 01.10.2019 по 10.12.2019 та з 11.12.2019 по 13.01.2020) (105 календарних днів);

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання соняшнику 41га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №14 від 25.09.2019 на суму 34850,00грн настав 30.09.2019, оплату прострочено починаючи з 01.10.2019; вартість отриманих послуг за вказаним актом повністю оплачена відповідачем станом на 29.11.2019 за платіжним дорученням №1250 (період прострочення оплати за даним актом тривав з 01.10.2019 по 28.11.2019) (59 календарних днів);

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання соняшнику 47га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №17 від 08.10.2019 на суму 39950,00грн настав 15.10.2019 (з урахуванням приписів частини 5 статті 254 ЦК України) оплату прострочено починаючи з 16.10.2019; вартість отриманих послуг за вказаним актом повністю оплачена відповідачем станом на 13.02.2020 за платіжним дорученням №1341 (період прострочення оплати за даним актом тривав з 16.10.2019 по 12.02.2020) (120 календарних днів);

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання соняшнику 117га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №18 від 16.10.2019 на суму 99450,00грн настав 21.10.2019, оплату прострочено починаючи з 22.10.2019; вартість отриманих послуг за вказаним актом частково на суму 29450,00грн оплачено відповідачем станом на 04.03.2020 за платіжним дорученням №1387 (період прострочення оплати за даним актом тривав з 22.10.2019 по 03.03.2020 та з 04.03.2020 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість у сумі 70000,00грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується;

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання кукурудзи 60га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №20 від 27.10.2019 на суму 51000,00грн настав 01.11.2019, оплату прострочено починаючи з 02.11.2019 (період прострочення оплати за даним актом триває з 02.11.2019 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість у сумі 51000,00грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується;

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання кукурудзи 60га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №21 від 01.11.2019 на суму 59500,00грн настав 06.11.2019, оплату прострочено починаючи з 07.11.2019 (період прострочення оплати за даним актом триває з 07.11.2019 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість у сумі 59500,00грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується;

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання кукурудзи 40га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №23 від 05.11.2019 на суму 34000,00грн настав 11.11.2019 (з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України) оплату прострочено починаючи з 12.11.2019 (період прострочення оплати за даним актом триває з 12.11.2019 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість у сумі 34000,00грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується;

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання кукурудзи 80га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №22 від 07.11.2019 на суму 68000,00грн настав 12.11.2019, оплату прострочено починаючи з 13.11.2019 (період прострочення оплати за даним актом триває з 13.11.2019 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість в сумі 68000,00грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується;

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання кукурудзи 33га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №24 від 08.11.2019 на суму 28050,00грн настав 13.11.2019, оплату прострочено починаючи з 14.11.2019 (період прострочення оплати за даним актом триває з 14.11.2019 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість у сумі 28050,00грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується;

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання кукурудзи 18га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №25 від 11.11.2019 на суму 15300,00грн настав 18.11.2019 (з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України) оплату прострочено починаючи з 19.11.2019 (період прострочення оплати за даним актом триває з 19.11.2019 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість у сумі 15300,00грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується;

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання кукурудзи 25га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №26 від 14.11.2019 на суму 21250,00грн настав 19.11.2019, оплату прострочено починаючи з 20.11.2019 (період прострочення оплати за даним актом триває з 20.11.2019 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість у сумі 21250,00грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується;

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання кукурудзи 25га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №27 від 18.11.2019 на суму 21250,00грн настав 25.11.2019 (з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України) оплату прострочено починаючи з 26.11.2019 (період прострочення оплати за даним актом триває з 26.11.2019 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість у сумі 21250,00грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується.

За частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів визначено статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

За висновком суду, позивачем на підставі наявних у матеріалах справи доказів доведено наявність у відповідача непогашеної заборгованості за отримані послуги з оренди транспортного засобу, обумовленого спірним Договором, у сумі 368350,00грн.

На момент винесення рішення в справі відповідачем не надано суду доказів погашення наявного боргу в сумі 368350,00грн за перерахованими актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

З урахування наведеного, позов у частині стягнення 368350,00грн суми основного боргу за договором оренди транспортного засобу №12/09/2019 від 12.09.2019 підлягає задоволенню.

Також у межах даного позову за порушення грошових зобов`язань відповідачем за Договором заявлено до стягнення 51102,18грн пені за період з 20.09.2019 по 20.03.2020 нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України відповідно до п.6.3. Договору; 2694,35грн інфляційних втрат за період з листопада 2019 року по січень 2020 року; 60290,62грн відсотків річних за користування чужими грошовими коштами (за ставкою 30%) за період з 20.09.2019 по 07.04.2020 нарахованих відповідно до п.6.4. Договору та приписів частини 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до статей 610 та 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Згідно з статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання.

За приписами статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 та частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються в розмірі передбаченому сторонами в договорі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 даного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань встановлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що в разі порушення відповідачем строків розрахунків з позивачем, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (яка діяла на час прострочення) від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення; суму боргу з урахуванням індексу інфляції за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.6.4. Договору сторони дійшли згоди, що крім штрафних санкцій, передбачених п.6.3. даного Договору, в разі порушення умов Договору відповідач виплачує позивачу відсотки за користування чужими грошовими коштами в розмірі 30% річних.

Тобто, сторони, виходячи із принципу свободи договору, що закріплений статтями 6, 12, 627 ЦК України, в п.6.4. Договору збільшили передбачений законом розмір відсотків річних, що нараховуються та підлягають стягненню за частиною 2 статті 625 ЦК України в разі прострочення виконання грошових зобов`язань.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, суд, керуючись наведеними нормами, враховуючи погоджені сторонами умови в п.6.3. та п.6.4. Договору, провівши перерахунок заявлених до стягнення нарахувань: неустойки (пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ), відсотків річних (за збільшеною ставкою в розмірі 30%) та інфляційних втрат, з огляду на встановлений судом період прострочення та в межах визначеного позивачем періоду стягнення, дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення неустойки (пені) та відсотків річних у межах заявлених вимог у сумі 51102,18грн та 60290,62грн відповідно, та про часткове задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 414,25грн.

Як встановлено судом, розрахунок вимог в цій частині невірний, зокрема не обґрунтовано проведено подвійне нарахування інфляційних втрат за листопад 2019 року та за січень 2020 року, безпідставно виключено з розрахунку грудень 2019 року, в якому мала місце дефляція (індекс інфляції становив 99,8%), що входить у період заявлений до стягнення.

Таким чином, судом відмовлено в стягненні інфляційних втрат у сумі 2280,10грн, беручи до уваги помилковість їх нарахування.

Заперечення відповідача про те, що наявний в матеріалах справи розрахунок вимог у частині неустойки (пені) та відсотків річних є невірним, оскільки має бути виконаний щодо кожного акту окремо, судом залишено поза увагою як необґрунтовані.

Зокрема відповідач не скористався правом на подання до суду контрозрахунку таких нарахувань, його доводи про те, що суми наведені в розрахунку позивача не відповідають вартості послуг з оренди, які погоджувались сторонами в актах (наявні в матеріалах справи) та про те, що в розрахунку не враховано суми часткових оплат відповідача, проведених у спірному періоді, не відповідають дійсності.

Відповідно до частини 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. За приписами частини 2 статті 218 вказаного Кодексу учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 233 ГК України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з наведених норм, вирішуючи питання про зменшення міри відповідальності сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити чи є цей випадок винятковим та, виходити з інтересів обох сторін , які заслуговують на увагу: ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або не виконання зобов`язання; строку прострочення; наслідків порушення зобов`язання; невідповідністю розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (вжиття нею заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення нею порушення та негативних наслідків) тощо.

За висновком Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідач просив суд обмежити міру відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання перед позивачем сумою пені та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, відмовивши в задоволенні вимог у частині відсотків річних, з огляду на неспіврозмірність перелічених санкцій до основного зобов`язання.

Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши обох сторін, судом відхилено доводи відповідача про неспіврозмірність розміру відповідальності за порушення договірних зобов`язань (у формі неустойки, обмеженої подвійною обліковою ставкою НБУ, та відсотків річних за збільшеною ставкою) до розміру основного зобов`язання, як такі, що не знайшли свого підтвердження.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач за спірним договором отримав послуги з оренди транспортного засобу на загальну суму 600950,00грн, з яких лише частина в сумі 232600,00грн (з порушенням погоджених строків) оплачена відповідачем. Решта послуг, що складає 61,3% від розміру всього грошового зобов`язання, до цього часу не оплачена, в той час як період прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання триває та наданий час вже перевищує півроку.

Суд також вважає за доцільне зазначити, що дія карантинних обмежень, про які зазначає відповідач, ніяким чином не могла вплинути на своєчасність виконання ним договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки строки по розрахунку порушені ним задовго до введення урядом загальнонаціонального карантину. Доводи відповідача про його скрутний фінансовий стан документально не підтверджені, відтак залишені судом поза увагою.

Міра відповідальності відповідача за порушення грошових зобов`язань перед позивачем, що обумовлена п.6.3. та п.6.4. Договору в формі неустойки (пені) та відсотків річних за збільшеною ставкою (30% на рік) має відшкодувати позивачу майнові втрати, пов`язані із затримкою розрахунку за отримані відповідачем послуги, прострочення якого до цього часу триває. Загальний розмір неустойки (пені) та відсотків річних, присуджений до стягнення з відповідача за порушення виконання грошових зобов`язань складає 111392,80грн, що співвідноситься до розміру основного зобов`язання (600950,00грн) строки по розрахунку якого порушено, а більша частина з якого до цього часу взагалі не виконана (368350,00грн), на рівні 18,54%, що за висновком суду не є надмірним та не пропорційним, або таким, що створює непосильний майновий тягар для відповідача, всупереч твердженням останнього.

Правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 №902/417/18, на які посилається відповідач, не можуть бути враховані в межах наявного спору, оскільки фактичні обставини даної справи є відмінними від тієї, що розглядалась касаційною інстанцією.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає правових підстав для зменшення розміру неустойки або відсотків річних як міри відповідальності відповідача за час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідач у доповненні до відзиву також просив суд розстрочити виконання судового рішення рівними частинами до 01.01.2021, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства, діяльність якого паралізована дією карантинних обмежень, вжитих урядом.

Відповідно до частини 1 статті 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За приписами частини 3 статті 331 ГПК України підставою для розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому, з огляду на частину 4 вказаної статті, вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача в виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події. Згідно частини 5 зазначеної статті розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін , їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача в виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства юридичної особи, відсутність коштів на її банківських рахунках та майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо.

В основу судового рішення про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладено обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника в разі виконання рішення в установлений строк чи попередньо встановленим способом, а також такі ж наслідки і для стягувача в випадку затримки виконання рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України (заява № 6962/02) зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка в виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

У рішенні Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі № 5-рп/2013 зазначено, що розстрочка виконання рішення суду має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку розстрочення виконання судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши аргументи сторін, суд дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення клопотання відповідача та розстрочення виконання судового рішення, оскільки ним не доведено на підставі належних, допустимих, достовірних, вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Зазначення відповідачем про його складний фінансовий стан, що ускладнюється дією карантинних обмежень, документально не підтверджено, відтак не може бути враховано судом при вирішенні даного клопотання.

Керуючись принципом пропорційності, виходячи з балансу майнових інтересів обох сторін, за наявності вини відповідача в порушенні договірних зобов`язань, прострочення виконання якого до цього часу триває, за недоведеністю наявності фактичних обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, суд відмовив у розстроченні його виконання.

При ухвалені рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає частковому задоволенню, за рахунок відповідача позивачу мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 7202,55грн.

Керуючись статтями 42, 46, 73, 74, 76-79, 80, 91, 123, 129, 165, 178, 233, 236, 238, 239, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Сидоренко Вікторії Леонідівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного підприємства Агрофірма Ставиське (вул. Українська, буд. 52, с. Ставиське, Козельцький район, Чернігівська область, 17053, код ЄДРПОУ 03799085) про стягнення 482437,15грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства Агрофірма Ставиське (вул. Українська, буд. 52, с. Ставиське, Козельцький район, Чернігівська область, 17053, код ЄДРПОУ 03799085) на користь Фізичної особи-підприємця Сидоренко Вікторії Леонідівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 368350,00грн основного боргу, 51102,18грн пені, 60290,62грн відсотків річних, 414,25грн інфляційних втрат та 7202,55грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Відмовити в задоволенні клопотання Приватного підприємства Агрофірма Ставиське (код ЄДРПОУ 03799085) про розстрочення виконання судового рішення до 01.01.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається у порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено 05.06.2020.

Повідомити учасників справи про можливістьодержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко