Постанова

від 04.08.2020 по справі 927/311/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2020 р. Справа№ 927/311/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Пашкіної С.А.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Добрицька В.С.

учасники справи:

позивача ОСОБА_1

відповідача не з`явися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 03.06.2020 (дата повного тексту 05.06.2020)

у справі № 927/311/20 (суддя Романенко А.В.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Сидоренко Вікторії Леонідівни,

до Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське"

про 482437,15грн

УСТАНОВИВ:

До Господарського суду Чернігівської області, фізичною особою-підприємцем Сидоренко Вікторією Леонідівною (надалі - ФОП Сидоренко В.Л.) подано позов до Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" (надалі - ПП "Агрофірма Ставиське") про стягнення 482437,15грн, з яких: 368350,00 грн основного боргу за послуги з оренди комбайну зернозбирального John Deere 9880 STS з жаткою на підставі договору №12/09/2019 від 12.09.2019 оренди транспортного засобу (надалі - Договір); 51102,18 грн пені за період з 20.09.2019 по 20.03.2020 нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України відповідно до п.6.3. Договору; 2694,35 грн інфляційних втрат за період з листопада 2019 року по січень 2020 року; 60290,62 грн відсотки за користування чужими грошовими коштами (за ставкою 30%) за період з 20.09.2019 по 07.04.2020 нарахованих відповідно до п.6.4. Договору.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 03.06.2020 у справі №927/311/20 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Сидоренко Вікторії Леонідівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" (вул. Українська, буд. 52, с. Ставиське, Козельцький район, Чернігівська область, 17053, код ЄДРПОУ 03799085) про стягнення 482437,15 грн задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" (вул. Українська, буд. 52, с. Ставиське, Козельцький район, Чернігівська область, 17053, код ЄДРПОУ 03799085) на користь Фізичної особи-підприємця Сидоренко Вікторії Леонідівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 368350,00грн основного боргу, 51102,18 грн пені, 60290,62 грн відсотків річних, 414,25 грн інфляційних втрат та 7202,55 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" (код ЄДРПОУ 03799085) про розстрочення виконання судового рішення до 01.01.2021.

Рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що на момент винесення рішення у справі відповідачем не надано суду доказів погашення наявного боргу в сумі 368 350,00 грн за перерахованими актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а ураховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, суд провівши перерахунок заявлених до стягнення нарахувань: неустойки (пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ), відсотків річних (за збільшеною ставкою в розмірі 30%) та інфляційних втрат, з огляду на установлений судом період прострочення та в межах визначеного позивачем періоду стягнення, дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення неустойки (пені) та відсотків річних у межах заявлених вимог у сумі 51 102,18 грн та 60 290,62 грн відповідно, та про часткове задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 414,25 грн. Крім того, суд першої інстанції керуючись принципом пропорційності, виходячи з балансу майнових інтересів обох сторін, за наявності вини відповідача в порушенні договірних зобов`язань, прострочення виконання якого до цього часу триває, за недоведеністю наявності фактичних обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, відмовив у розстроченні його виконання.

Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач - Приватне підприємство "Агрофірма Ставиське" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд прийняти скаргу до розгляду, скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.06.2020 у справі №927/311/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своєї скарги відповідач зазначає, що оскільки акт користування транспортним засобом сторонами не укладався та не підписувався, відповідно строк виконання грошового зобов`язання (орендної плати) не настав, а отже, висновки суду першої інстанції стосовного того, що відповідачем перераховано позивачу кошти з порушенням погоджених сторонами строків оплати не відповідають дійсним обставинам справи, а підстави для стягнення штрафних санкцій відсутні.

Згідно з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.07.2020 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., судді Пашкіна С.А., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №927/311/20, розгляд справи призначено на 04.08.2020.

30.07.2020 на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки воно прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому позивач зазначав, що при розгляді даної справи останнім було доведено суду наявність у відповідача непогашеної заборгованості на суму 368 350 грн, доказів які б спростовували наявність указаної суми боргу за актами здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідачем суду надано не було.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Отже, беручи до уваги вищенаведене, після проведення колегією суддів наради головуючим суддею було оголошено вступну та резолютивну частину постанови, якою апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.06.2020 без змін.

Як убачається з матеріалів справи, 12.09.2019, між ОСОБА_2 (позивач у справі, орендодавець за договором), ІПН НОМЕР_1 , що діє на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованої 30.07.2015, з однієї сторони, та Приватним підприємством "Агрофірма Ставиське" (відповідач у справі, орендар за договором), в особі директора Мініч В.В., що діє на підставі Статуту, з іншої сторони, укладено договір №12/09/2019 оренди транспортного засобу (надалі - Договір), за умовами якого (п.1.1. розділу 1) орендодавець передає орендарю в платне строкове користування комбайн зернозбиральний John Deere 9880 STS з жаткою (надалі - транспортний засіб), а орендар приймає та оплачує його використання.

Предмет оренди перебуває в справному технічному стані та придатний до його використання за цільовим призначенням. Транспортний засіб надається орендарю для використання його в господарській діяльності для збирання врожаю сільськогосподарських культур на його землях (п.1.2., п.1.3. розділу 1 Договору).

Згідно з п.1.1., п.1.3. розділу 2 Договору позивач зобов`язався в триденний строк після підписання цього Договору передати в користування відповідачу зазначений в п.1 Договору транспортний засіб в належному технічному стані, який забезпечує його нормальну експлуатацію відповідно до призначення. Передача здійснюється за актом прийому - передачі, який підписується орендарем та орендодавцем та є невід`ємною частиною даного Договору. Транспортний засіб з усіма агрегатами надається відповідачу з обслуговуючим персоналом, при цьому, усі витрати по оплаті праці покладаються на позивача.

Факт прийому - передачі об`єкту оренди підтверджується двостороннім актом (додаток №1 до Договору), за яким позивачем передано, а відповідачем прийнято в строкове користування до 31.05.2020 в технічно справному стані та повністю укомплектований зернозбиральний комбайн John Deere 9880 STS. Даний акт складено за підписом обох сторін та засвідчений печаткою відповідача.

Отже, суд проаналізувавши умови укладеного між сторонами правочину суд встановив, що між позивачем та відповідачем, які є самостійними суб`єктами господарювання, виникли зобов`язальні договірні відносини, на які поширюється дія положень § 1 та § 5 Глави 58 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), § 5 глави 30 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Виходячи зі змісту п.7.1. Договору, цей Договір є чинним та діє в частині проведення розрахунків - до повного виконання.

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості послуг з оренди транспортного засобу, відсотків річних, інфляційних втрат та штрафних санкцій (неустойки в формі пені) за порушення відповідачем грошових зобов`язань по своєчасній оплаті вартості отриманих послуг, обумовлених Договором.

Тобто до обставин, що входять до предмету доказування в даній справі належить факт порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати обумовлених Договором послуг; наявність достатніх правових підстав для застосування до відповідача штрафних санкцій за фактом порушення договірних зобов`язань, а також правових наслідків, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

За частинами 1 та 2 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає в процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). За частиною 6 даної статті, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 758 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує.

Згідно з частиною 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що за користування вказаним у Договорі транспортним засобом відповідач сплачує позивачу орендну плату, яка визначається в протоколі погодження договірної ціни, рахунках та актах виконаних робіт.

За протоколом погодження договірної ціни, вартість послуг по збиранню 1га соняшника та кукурудзи становить 850,00грн.

Сторони в даному пункті Договору також погодили, що орендна плата може виплачуватись позивачу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок або готівкою через касу підприємства. Факт користування транспортним засобом засвідчується підписанням сторонами акту про підтвердження користування транспортним засобом, який є невід`ємною частиною Договору і основним документом для проведення розрахунків.

Орендна плата сплачується Орендодавцем протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту користування транспортним засобом.

З урахуванням наведених норм та змісту п.1.1, п.3.2., п.5.1. Договору суд дійшов висновку, що укладений сторонами правочин є оплатним. Виходячи із зазначених положень Договору на відповідача покладено обов`язок з оплати вартості отриманих послуг з оренди транспортного засобу за ціною, визначеною в протоколі договірної ціни (додаток №2 Договору), рахунках та актах виконаних робіт/актах про підтвердження користування транспортним засобом, складених сторонами на виконання його умов.

При цьому, описка допущена сторонами в останньому реченні п.5.1. Договору, а саме зазначення про те, що "орендна плата сплачується орендодавцем", замість "орендна плата сплачується орендодавцю" не змінює зміст даного пункту в цілому та не звільняє відповідача від обов`язку розрахуватися за послуги з оренди транспортного засобу, факт отримання яких ним не заперечується.

Судом установлено, що на виконання умов Договору за актами здачі - приймання робіт (надання послуг): №11 від 14.09.2019, №12 від 16.09.2019, №13 від 23.09.2019, №14 від 25.09.2019, №17 від 08.10.2019, №18 від 16.10.2019, №20 від 27.10.2019, №21 від 01.11.2019, №23 від 05.11.2019, №22 від 07.11.2019, №24 від 08.11.2019, №25 від 11.11.2019, №26 від 14.11.2019 та №27 від 18.11.2019 позивачем було надано, а відповідачем отримано послуги з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання соняшника та кукурудзи) загальною вартістю 600 950,00 грн.

На оплату наданих послуг позивачем виставлено наступні рахунки: №11 від 14.09.2019 на суму 28 900,00 грн, №12 від 16.09.2019 на суму 22 950,00 грн, №13 від 23.09.2019 на суму 76 500,00 грн, №14 від 25.09.2019 на суму 34 850,00 грн, №17 від 08.10.2019 на суму 39 950,00 грн, №18 від 16.10.2019 на суму 99 450,00 грн, №20 від 27.10.2019 на суму 510 00,00 грн, №21 від 01.11.2019 на суму 59 500,00 грн, №23 від 05.11.2019 на суму 34 000,00 грн, №22 від 07.11.2019 на суму 68 000,00 грн, №24 від 08.11.2019 на суму 28 050,00 грн, №25 від 11.11.2019 на суму 15 300,00 грн, №26 від 14.11.2019 на суму 21 250,00 грн та №27 від 18.11.2019 на суму 2 1250,00 грн.

У рахунок отриманих послуг згідно виставлених рахунків з порушенням погоджених сторонами строків оплати відповідачем перераховано позивачу 232 600,00 грн, про що свідчать копії платіжних доручень: №1205 від 13.11.2019, №1230 від 20.11.2019, №1250 від 29.11.2019, №1259 від 11.12.2019, №1303 від 14.01.2020, №1341 від 13.02.2020 та №1387 від 04.03.2020.

Судом першої інстанції було установлено, що в іншій частині відповідач за отримані послуги не розрахувався, що ним не заперечувалось, та відповідно підтверджується матеріалами справи.

За статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно вимог статті 530 ЦК України, якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Виходячи з умов п.5.1. Договору за користування орендованим транспортним засобом сплачується орендна плата, що в тому числі визначається в актах виконаних робіт. Факт користування транспортним засобом засвідчується підписанням сторонами акту про підтвердження користування транспортним засобом, який є невід`ємною частиною Договору і основним документом для проведення розрахунків. Орендна плата сплачується протягом 5-ти календарних днів з моменту підписання акту користування транспортним засобом.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що підставою для проведення розрахунків за отримані послуги, обумовлені спірним Договором, є акти, складені у двосторонньому порядку, що фіксують обсяг та вартість отриманих послуг, до яких зокрема належать акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Доводи відповідача про те, що строк по оплаті отриманих ним послуг не настав, оскільки між сторонами не підписувались саме акти користування транспортним засобом, судом залишено поза увагою, оскільки назва актів, що підписувались сторонами, не впливає на їх юридичний зміст.

При цьому, судом було взято до уваги, що в п.5.1. Договору акти, якими фіксується обсяг та вартість отриманих послуг, що є підставою для розрахунків, мають різні назви, зокрема "акти виконаних робіт" / "акти про підтвердження користування транспортним засобом" / "акти користування транспортним засобом", що водночас не свідчить проте, що прийом - передача послуг за Договором має оформлюватись сторонами шляхом складання декількох актів з різними назвами та з однаковим правовим змістом.

Як установлено судом: строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання соняшника 34га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №11 від 14.09.2019 на суму 28 900,00 грн настав 19.09.2019, оплату прострочено починаючи з 20.09.2019; вартість отриманих послуг за вказаним актом повністю оплачена відповідачем станом на 13.11.2019 за платіжним дорученням №1205 (період прострочення оплати за даним актом з 20.09.2019 по 12.11.2019) (54 календарних дні);

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання соняшнику 27га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №12 від 16.09.2019 на суму 22 950,00 грн настав 23.09.2019 (з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України) оплату прострочено починаючи з 24.09.2019; вартість отриманих послуг за вказаним актом повністю оплачена відповідачем станом на 20.11.2019 за платіжним дорученням №1230 (період прострочення оплати за даним актом з 24.09.2019 по 19.11.2019) (57 календарних днів);

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання соняшника 90га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №13 від 23.09.2019 на суму 76 500,00 грн настав 30.09.2019 (з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України) оплату за яким прострочено з 01.10.2019; вартість отриманих послуг за вказаним актом оплачена відповідачем двома платежами від 11.12.2019 на суму 26 500,00 грн та від 14.01.2020 на суму 50 000,00 грн за платіжними дорученнями №1259 та №1303 відповідно (періоди прострочення оплати за даним актом тривали з 01.10.2019 по 10.12.2019 та з 11.12.2019 по 13.01.2020) (105 календарних днів);

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання соняшнику 41га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №14 від 25.09.2019 на суму 34 850,00 грн настав 30.09.2019, оплату прострочено починаючи з 01.10.2019; вартість отриманих послуг за вказаним актом повністю оплачена відповідачем станом на 29.11.2019 за платіжним дорученням №1250 (період прострочення оплати за даним актом тривав з 01.10.2019 по 28.11.2019) (59 календарних днів);

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання соняшнику 47га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №17 від 08.10.2019 на суму 39 950,00 грн настав 15.10.2019 (з урахуванням приписів частини 5 статті 254 ЦК України) оплату прострочено починаючи з 16.10.2019; вартість отриманих послуг за вказаним актом повністю оплачена відповідачем станом на 13.02.2020 за платіжним дорученням №1341 (період прострочення оплати за даним актом тривав з 16.10.2019 по 12.02.2020) (120 календарних днів);

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання соняшнику 117га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №18 від 16.10.2019 на суму 99 450,00 грн настав 21.10.2019, оплату прострочено починаючи з 22.10.2019; вартість отриманих послуг за вказаним актом частково на суму 29 450,00 грн оплачено відповідачем станом на 04.03.2020 за платіжним дорученням №1387 (період прострочення оплати за даним актом тривав з 22.10.2019 по 03.03.2020 та з 04.03.2020 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість у сумі 70 000,00 грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується;

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання кукурудзи 60га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №20 від 27.10.2019 на суму 51 000,00 грн настав 01.11.2019, оплату прострочено починаючи з 02.11.2019 (період прострочення оплати за даним актом триває з 02.11.2019 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість у сумі 51 000,00 грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується;

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання кукурудзи 60га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №21 від 01.11.2019 на суму 59 500,00 грн настав 06.11.2019, оплату прострочено починаючи з 07.11.2019 (період прострочення оплати за даним актом триває з 07.11.2019 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість у сумі 59 500,00 грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується;

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання кукурудзи 40га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №23 від 05.11.2019 на суму 34 000,00 грн настав 11.11.2019 (з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України) оплату прострочено починаючи з 12.11.2019 (період прострочення оплати за даним актом триває з 12.11.2019 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість у сумі 34 000,00 грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується;

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання кукурудзи 80га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №22 від 07.11.2019 на суму 68 000,00 грн настав 12.11.2019, оплату прострочено починаючи з 13.11.2019 (період прострочення оплати за даним актом триває з 13.11.2019 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість в сумі 68 000,00 грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується;

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання кукурудзи 33га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №24 від 08.11.2019 на суму 28 050,00 грн настав 13.11.2019, оплату прострочено починаючи з 14.11.2019 (період прострочення оплати за даним актом триває з 14.11.2019 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість у сумі 28 050,00 грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується;

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання кукурудзи 18га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №25 від 11.11.2019 на суму 15 300,00 грн настав 18.11.2019 (з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України) оплату прострочено починаючи з 19.11.2019 (період прострочення оплати за даним актом триває з 19.11.2019 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість у сумі 15 300,00 грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується;

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання кукурудзи 25га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №26 від 14.11.2019 на суму 21 250,00 грн настав 19.11.2019, оплату прострочено починаючи з 20.11.2019 (період прострочення оплати за даним актом триває з 20.11.2019 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість у сумі 21 250,00 грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується;

- строк по оплаті вартості послуг з оренди зернозбирального комбайну John Deere 9880 STS (збирання кукурудзи 25га) за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №27 від 18.11.2019 на суму 21 250,00 грн настав 25.11.2019 (з урахуванням вимог частини 5 статті 254 ЦК України) оплату прострочено починаючи з 26.11.2019 (період прострочення оплати за даним актом триває з 26.11.2019 по теперішній час) (перевищує півроку); заборгованість у сумі 21 250,00 грн за даним актом відповідачем до цього часу не погашена, що ним не спростовується.

З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку, що позивачем на підставі наявних у матеріалах справи доказів доведено наявність у відповідача непогашеної заборгованості за отримані послуги з оренди транспортного засобу, обумовленого спірним Договором, у сумі 368 350,00 грн.

Як було зазначено судом першої інстанції, що на момент винесення рішення у справі відповідачем не надано суду доказів погашення наявного боргу в сумі 368 350,00 грн за перерахованими актами здачі-приймання робіт (надання послуг).

З урахування наведеного, позов у частині стягнення 368 350,00 грн суми основного боргу за договором оренди транспортного засобу №12/09/2019 від 12.09.2019 підлягає задоволенню, з чим і погоджується апеляційна інстанція.

Крім того з матеріалів справи убачається, що у межах даного позову за порушення грошових зобов`язань відповідачем за Договором заявлено до стягнення 51 102,18 грн пені за період з 20.09.2019 по 20.03.2020 нарахованої у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України відповідно до п.6.3. Договору; 2 694,35 грн інфляційних втрат за період з листопада 2019 року по січень 2020 року; 60 290,62 грн відсотків річних за користування чужими грошовими коштами (за ставкою 30%) за період з 20.09.2019 по 07.04.2020 нарахованих відповідно до п.6.4. Договору та приписів частини 2 статті 625 ЦК України.

Відповідно до статей 610 та 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

Згідно з статтею 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання.

За приписами статей 549 та 550 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності в кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Частинами 4 та 6 статті 231 та частиною 6 статті 232 ГК України установлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються в розмірі передбаченому сторонами в договорі.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що установлюється за згодою сторін. Статтею 3 даного Закону установлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього

Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань установлюється сторонами в договорі у відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачено в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.

Пунктом 6.3. Договору сторони погодили, що в разі порушення відповідачем строків розрахунків з позивачем, відповідач зобов`язаний сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (яка діяла на час прострочення) від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення; суму боргу з урахуванням індексу інфляції за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.6.4. Договору сторони дійшли згоди, що крім штрафних санкцій, передбачених п.6.3. даного Договору, у разі порушення умов Договору відповідач виплачує позивачу відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 30% річних.

Тобто, сторони, виходячи із принципу свободи договору, що закріплений статтями 6, 12, 627 ЦК України, в п.6.4. Договору збільшили передбачений законом розмір відсотків річних, що нараховуються та підлягають стягненню за частиною 2 статті 625 ЦК України в разі прострочення виконання грошових зобов`язань.

Ураховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, судом, керуючись наведеними нормами, ураховуючи погоджені сторонами умови в п.6.3. та п.6.4. Договору, було проведено перерахунок заявлених до стягнення нарахувань: неустойки (пені, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ), відсотків річних (за збільшеною ставкою в розмірі 30%) та інфляційних втрат, з огляду на установлений судом період прострочення та в межах визначеного позивачем періоду стягнення, дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення неустойки (пені) та відсотків річних у межах заявлених вимог у сумі 51102,18 грн та 60290,62 грн відповідно, та про часткове задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 414,25грн. При цьому суд керувався наступним.

Судом установлено, що розрахунок вимог у цій частині невірний, зокрема не обґрунтовано проведено подвійне нарахування інфляційних втрат за листопад 2019 року та за січень 2020 року, безпідставно виключено з розрахунку грудень 2019 року, в якому мала місце дефляція (індекс інфляції становив 99,8%), що входить у період заявлений до стягнення.

У своїй апеляційній скарзі відповідач зазначав, що наявний в матеріалах справи розрахунок вимог у частині неустойки (пені) та відсотків річних є невірним, оскільки має бути виконаний щодо кожного акту окремо, однак колегія суддів вважає дане твердження необґрунтованим з наступних підстав.

З матеріалів справи сліду, та зазначені у рішенні судом першої інстанції, що відповідач не скористався правом на подання до суду контрозрахунку таких нарахувань, його доводи про те, що суми наведені в розрахунку позивача не відповідають вартості послуг з оренди, які погоджувались сторонами в актах (наявні в матеріалах справи) та про те, що в розрахунку не ураховано суми часткових оплат відповідача, проведених у спірному періоді, не відповідають дійсності.

Відповідно до частини 2 статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. За приписами частини 2 статті 218 вказаного Кодексу учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 233 ГК України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи з наведених норм, вирішуючи питання про зменшення міри відповідальності сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити чи є цей випадок винятковим та, виходити з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу: ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або не виконання зобов`язання; строку прострочення; наслідків порушення зобов`язання; невідповідністю розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної сторони (вжиття нею заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення нею порушення та негативних наслідків) тощо.

Крім того, за висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

З матеріалів справи убачаться та зазначено у апеляційній скарзі, відповідач просив суд обмежити міру відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання перед позивачем сумою пені та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, відмовивши в задоволенні вимог у частині відсотків річних, з огляду на неспіврозмірність перелічених санкцій до основного зобов`язання.

З матеріалів справи убачається, що відповідач за спірним договором отримав послуги з оренди транспортного засобу на загальну суму 600 950,00 грн, з яких лише частина в сумі 232 600,00 грн (з порушенням погоджених строків) оплачена відповідачем. Решта послуг, що складає 61,3% від розміру всього грошового зобов`язання, на час слухання справи у суді першої інстанції не оплачена, в той час як період прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання триває та наданий час вже перевищує півроку.

Стосовно посилань відповідача у апеляційній скарзі, що останній не сплачував кошти позивачу у зв`язку із дією карантинних обмежень на території України, і крім того карантинні обмеження негативно вплинули на теперішній фінансовий стан відповідача і неправомірне застосування до відповідача штрафних санкцій порушить принцип розумності, справедливості, пропорційності та спів розмірності, і призведе до банкрутства відповідача, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем усупереч указаним нормам Закону не було надано суду доказів, які б підтверджували його скрутний фінансовий стан документально.

Міра відповідальності відповідача за порушення грошових зобов`язань перед позивачем, що обумовлена п.6.3. та п.6.4. Договору в формі неустойки (пені) та відсотків річних за збільшеною ставкою (30% на рік) має відшкодувати позивачу майнові втрати, пов`язані із затримкою розрахунку за отримані відповідачем послуги, прострочення якого до цього часу триває. Загальний розмір неустойки (пені) та відсотків річних, присуджений до стягнення з відповідача за порушення виконання грошових зобов`язань складає 111 392,80 грн, що співвідноситься до розміру основного зобов`язання (600 950,00 грн) строки по розрахунку якого порушено, а більша частина з якого до цього часу взагалі не виконана (368 350,00 грн), на рівні 18,54%, що за висновком суду не є надмірним та не пропорційним, або таким, що створює непосильний майновий тягар для відповідача, всупереч твердженням останнього.

Правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 №902/417/18, на які посилається відповідач у своїй скарзі, не можуть бути ураховані в межах наявного спору, оскільки фактичні обставини даної справи є відмінними від тієї, що розглядалась касаційною інстанцією.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що не має правових підстав для зменшення розміру неустойки або відсотків річних як міри відповідальності відповідача за час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1 та 5 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як убачається із матеріалів справи, відповідач просив суд розстрочити виконання судового рішення рівними частинами до 01.01.2021, посилаючись на скрутне фінансове становище підприємства, діяльність якого паралізована дією карантинних обмежень, вжитих урядом.

Судом першої інстанції було відмовлено у розстроченні виконання судового рішення з підстав, що відповідачем не доведено на підставі належних, допустимих, достовірних, вірогідних доказів, у розумінні статей 76-79 ГПК України, існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Зазначення відповідачем про його складний фінансовий стан, що ускладнюється дією карантинних обмежень, документально не підтверджено, відтак не може бути ураховано судом при вирішенні даного клопотання, з чим і погоджується апеляційна інстанція.

Ураховуючи наведене, рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.06.2020 у справі №927/311/20 відповідає матеріалам справи, є законним та обґрунтованим, підстави, передбачені ст.ст. 277-278 ГПК України для його скасування, відсутні.

Судові витрати, згідно до ст. 129 ГПК України покласти відповідача.

Керуючись ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агрофірма Ставиське" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 03.06.2020 у справі №927/311/20 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 06.08.2020.

Головуючий суддя В.В.Андрієнко

Судді С.А. Пашкіна

С.І. Буравльов