Постанова

від 02.06.2020 по справі 241/1148/18

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22-ц/804/1626/20

241/1148/18

Головуючий у І інстанції Демочко Д.О. Єдиний унікальний номер 241/1148/18

Номер провадження 22-ц/804/1626/20

Доповідач Барков В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2020 року м. Маріуполь

Донецький апеляційний суд в складі:

головуючого судді Баркова В.М.,

суддів Мальцевої Є.Є.,

Принцевської В.П.

секретар Галстян Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 12 лютого 2020 року, ухвалене в смт. Мангуш Донецької області та повний текст якого складено 13 лютого 2020 року, у справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних позовних вимог - Відділ у Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом частково недійсними, визнання права власності в порядку спадкування на 1/2 частини земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року позивачка ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання свідоцтв про право на спадщину за законом частково недійсними та визнання права власності в порядку спадкування на ? частину земельної ділянки.

В обґрунтування позовної заяви зазначала, що вона є законним представником та матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_3 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 03 грудня 2004 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати її чоловіка - ОСОБА_4 , яка на момент смерті постійно проживала та була зареєстрована разом із сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_1 Померла ОСОБА_5 володіла та користувалась до дня смерті двома земельними ділянками. Син померлої ОСОБА_3 на підставі ст.ст. 527, 529, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року, який діяв на момент відкриття спадщини, мав право на спадкування за законом за першою чергою спадкоємців на частину майна, яке належало матері. Проте, у вересні 2017 року відповідачка, знаючи, що її брат має неповнолітню дитину, оформила право спадкування після смерті матері ОСОБА_5 на весь спадок - обидві земельні ділянки, які належали спадкодавцю. При цьому, надала до нотаріальної контори неправдиві відомості щодо кола осіб, зареєстрованих та таких, що мешкали разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на день її смерті. Після уточнення позовних вимог, просила визнати частково (в частині ?) недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМЕ 366181 та серії НМЕ 366182 , видані нотаріусом Першотравневої нотаріальної контори Донецької області 26 вересня 2017 року на земельну ділянку, розташовану на території Стародубівської сільської ради Першотравневого району Донецької області, площею 11,7173 га, кадастровий номер: 1423986600:03:000:0565, на ім`я відповідача ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , визнати право власності в порядку спадкування за законом першої черги за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на ? частку вказаної земельної ділянки, а також зобов`язати Головне Управління Держгеокадастру у Донецькій області, Відділ у Мангушському районі внести до Держгеокадастру зміни про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 1423986600:03:000:0565, площею 11,7173 га, згідно з судовим рішенням по справі.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 12 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , задоволено.

Визнано частково (в частині ?) недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМЕ 366181 та серії НМЕ 366182 , видані нотаріусом Першотравневої нотаріальної контори Донецької області 26.09.2017 року на земельну ділянку, розташовану на території Стародубівської сільської ради Першотравневого району Донецької області, площею 11,7173 га, кадастровий номер: 1423986600:03:000:0565, на ім`я відповідача ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Визнано право по праву спадкування за законом першої черги за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , на ? частку земельної ділянки, площею 11,7173 га, кадастровий номер: 1423986600:03:000:0565, яка розташована на території Стародубівської сільської ради, село Захарівка, Першотравневого району, Донецької області, після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Зобов`язано Головне Управління Держгеокадастру у Донецькій області, Відділ у Мангушському районі внести до Держгеокадастру зміни про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 1423986600:03:000:0565, площею 11,7173 га, згідно з судовим рішенням по справі.

В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що спадкове майно складається з двох земельних ділянок, одна з яких належала її батькові ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , та у зв`язку з тим, що на час його смерті вона була неповнолітня, вважалася такою, що прийняла спадщину, яка складалася з ? частини земельної ділянки. Іншу ? частину земельної ділянку після смерті батька успадкувала мати. Зазначала, що її братом не було виконано жодних дій щодо прийняття спадщини, а доводи позивача про прийняття спадщини внаслідок постійного проживання разом із спадкодавцем не відповідають чинному на той час законодавству. Також вказувала на те, що судом першої інстанції не було належним чином перевірено факт прийняття неповнолітнім позивачем спадщини після смерті батька, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту постійного проживання неповнолітнього разом з батьком. Крім того зазначала, що лише у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за захистом своїх спадкових справ, а за відсутності доказів того, що спадкоємець в установленому порядку звернувся до нотаріусу та нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, є підставою для відмови в задоволені позову.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 вважає її безпідставною, оскільки відповідачка визнала, що її мати успадкувала земельну ділянку батька повністю. Також зазначала, що відповідачка не довела факту прийняття спадщини після смерті батька. Судове рішення ухвалено з посиланням на досліджені докази та судом правильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Шутенко О.В., які просили скаргу задовольнити, пояснення представника позивачів адвоката Коршок В.М., яка просила залишити рішення суду без змін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини справи, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин та інші.

У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_5 (а.с. 60), після смерті якої залишилось спадкове майно, яке складалось з: права на земельну частку (пай), розміром 8,90 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває в КСП Жовтень Мангушського району Донецької області та належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН в„– 0065473 , виданого Першотравневою районною державною адміністрацією 06.02.1997 року; права на земельну частку (пай), розміром 8,90 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває в КСП Жовтень Мангушського району Донецької області та належало ОСОБА_6 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН в„– 0065503 , виданого Першотравневою районною державною адміністрацією 20.01.1997 року, спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_5 , яка спадщину прийняла, але не оформила (а.с. 70, 71).

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є її діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які є такими, що прийняли спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 (а.с. 7), який за життя прийняв спадкове майно після смерті ОСОБА_5 , проте не встиг належним чином оформити спадкові права.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 є його неповнолітній син ОСОБА_3 (а.с. 4), ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його дружина ОСОБА_2 (а.с. 5).

26 вересня 2017 року державним нотаріусом Мангушської державної нотаріальної контори Середенко О.А. видані свідоцтва про право на спадщину за законом, якими посвідчено, що спадкоємцем майна ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 є її дочка ОСОБА_1 Спадщина, на яку видані свідоцтва складається з: права на земельну частку (пай), розміром 8,90 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває в КСП Жовтень Мангушського району Донецької області, яке належало спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН в„–0065473 , виданого Першотравневою районною адміністрацією 06 лютого 1997 року на підставі розпорядження Першотравневої районної державної адміністрації №407 від 14 листопада 1996 року (а.с. 70) та права на земельну частку (пай), розміром 8,90 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває в КСП Жовтень Мангушського району Донецької області, яке належало ОСОБА_6 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН в„–0065503 , виданого Першотравневою районною адміністрацією 20 січня 1997 року на підставі розпорядження Першотравневої районної державної адміністрації №407 від 14 листопада 1996 року. який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_5 , яка спадщину прийняла, але не оформила своїх спадкових прав (а.с. 71).

Також, судом першої інстанції встановлено, що на даний час дві вищевказані земельні ділянки (паї) об`єднані в одну цілу земельну ділянку загальною площею 11,7173 га, яка має кадастровий номер: 1423986600:03:000:0565, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1156983 від 28.02.2018 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що діями відповідачки щодо оформлення права на все спадкове майно порушені законні права неповнолітнього ОСОБА_3 на спадщину після смерті батька, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, за життя ОСОБА_6 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН в„– 0065503, виданого Першотравневою районною державною адміністрацією 20.01.1997 року, належало право на земельну частку (пай), розміром 8,90 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває в КСП Жовтень Мангушського району Донецької області (а.с. 67).

ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН в„– 0065473 , виданого Першотравневою районною державною адміністрацією 06.02.1997 року, належало право на земельну частку (пай), розміром 8,90 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває в КСП Жовтень Мангушського району Донецької області (а.с. 68).

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_6 , який був батьком відповідачки ОСОБА_1 .

Із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 30 січня 2001 року до нотаріусу звернулася його дружина ОСОБА_5 (а.с. 62), проте своїх спадкових прав не оформила.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше ІНФОРМАЦІЯ_10 . У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за якими цей ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, необхідно розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після ІНФОРМАЦІЯ_11 і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

До правовідносин щодо спадкування спірного майна після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 підлягають застосуванню норми ЦК УРСР 1963 року, оскільки вони виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року.

Частинами першою та другою статті 524 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно із статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.

Відповідно до статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно до статті 549 ЦК УРСР діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном та (або) подання нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

В своїх запереченнях на позовну заяву та апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на те, що вона фактично прийняла спадщину, яка відкрилась після смерті батька, оскільки проживала разом зі спадкодавцем на час його смерті та була неповнолітньою.

Між тим, із заяви її матері ОСОБА_5 про прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_6 вбачається, що вона прийняла все спадкове майно зазначивши про відсутність інших спадкоємців (а.с. 62).

Відповідачка ОСОБА_1 , звертаючись до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини після смерті матері, не оспорювала право останньої на все спадкове майно, що залишилось після смерті батька ОСОБА_6 (а.с. 59) і отримала свідоцтво про право на спадщину за законом не тільки на майно, що належало її матері за життя, а й на все майно, яке ОСОБА_5 успадкувала після смерті свого чоловіка без врахування частки відповідачки.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері його не оспорювала, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними.

Крім того, належних та допустимих доказів тому, що відповідачка в силу ст. 549 ЦК УРСР фактично прийняла спадщину після смерті батька останньою суду не надано.

Також не можна погодитися і з доводами скарги про те, що померлий ОСОБА_3 не прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_5 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.

Установивши, що на день смерті ОСОБА_5 у будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали її діти син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_3 є таким, що прийняв спадщину, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, і що прийнята спадщина на підставі частини другої статті 548 ЦК УРСР належить йому з моменту відкриття спадщини.

Безпідставними є і доводи скарги щодо недоведеності факту прийняття неповнолітнім ОСОБА_3 спадщини після смерті свого батька ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 7), спадкоємцем першої черги за законом після його смерті є його неповнолітній син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 4), який, відповідно до ч. 4 ст. 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки його мати ОСОБА_2 від прийняття спадщини не відмовилась.

В абз. 2, 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки відповідачка ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на все майно, у малолітнього ОСОБА_3 відсутні умови для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину на свою частку спадкового майна, а відтак його права на спадщину підлягають судовому захисту без попереднього звернення до нотаріуса. Тому з доводами апеляційної скарги в цій частині також погодитися не можна.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з якими законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни рішення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 12 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 05 червня 2020 року.

Судді В.М. Барков

Є.Є. Мальцева

В.П. Принцевська