Ухвала

від 21.10.2020 по справі 241/1148/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 241/1148/18

провадження № 61-10957 ск 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 12 лютого 2020 року та на постанову Донецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , до ОСОБА_1 , третя особа відділ у Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання свідоцтва про право власності по праву спадкування частково недійсним, визнання права власності по праву спадкування за законом на Ѕ частину земельних ділянок (паїв),

ВСТАНОВИВ :

У липні 2018 року ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , звернулася в суд із позовом до відповідача про визнання свідоцтва про право власності по праву спадкування частково недійсним, визнання права власності по праву спадкування за законом на Ѕ частину земельних ділянок (паїв).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є законним представником та матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_3 , з яким вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з 03 грудня 2004 року до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла мати її чоловіка - ОСОБА_4 , яка на момент смерті постійно проживала та була зареєстрована разом із сином ОСОБА_3 та донькою ОСОБА_1 ОСОБА_5 володіла та користувалась до дня смерті двома земельними ділянками. Син померлої ОСОБА_3 мав право на спадкування за законом за першою чергою спадкоємців на частину майна, яке належало матері.

Указує, що у вересні 2017 року ОСОБА_1 подала до нотаріальної контори неправдиві відомості щодо кола осіб, зареєстрованих та таких, що мешкали разом із спадкодавцем ОСОБА_5 на день її смерті, та оформила право спадкування після смерті матері ОСОБА_5 на весь спадок - обидві земельні ділянки, які належали спадкодавцю, чим порушила права неповнолітнього ОСОБА_3 .

Ураховуючи викладене, просила визнати частково (в частині Ѕ) недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМЕ 366181 та серії НМЕ 366182, видані нотаріусом Першотравневої нотаріальної контори Донецької області 26 вересня 2017 року на земельну ділянку, розташовану на території Стародубівської сільської ради Першотравневого району Донецької області, площею 11,7173 га, кадастровий номер: 1423986600:03:000:0565, на ім`я відповідача ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнати право власності в порядку спадкування за законом першої черги за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Ѕ частку вказаної земельної ділянки, а також зобов`язати відділ у Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області внести до Держгеокадастру зміни про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 1423986600:03:000:0565, площею 11,7173 га.

Рішенням Першотравневого районного суду Донецької області від 12 лютого 2020 року в складі судді Демочко Д. О., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року в складі колегії суддів Баркова В. М., Мальцевої Є. Є., Принцевської В. П., позов задоволено. Визнано частково (в частині Ѕ) недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМЕ 366181 та серії НМЕ 366182, видані нотаріусом Першотравневої нотаріальної контори Донецької області 26 вересня 2017 року на земельну ділянку, розташовану на території Стародубівської сільської ради Першотравневого району Донецької області, площею 11,7173 га, кадастровий номер: 1423986600:03:000:0565, на ім`я відповідача ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визнано право спадкування за законом першої черги за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на Ѕ частку земельної ділянки, площею 11,7173 га, кадастровий номер: 1423986600:03:000:0565, яка розташована на території Стародубівської сільської ради, село Захарівка, Першотравневого району, Донецької області, після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язано відділ у Мангушському районі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області внести до Держгеокадастру зміни про право власності на земельну ділянку, кадастровий номер: 1423986600:03:000:0565, площею 11,7173 га, згідно з судовим рішенням у справі.

Суди виходили із того, що ОСОБА_1 своїми діями щодо оформлення права на все спадкове майно порушила право неповнолітнього ОСОБА_3 на спадщину після смерті свого батька, оскільки разом із ОСОБА_5 на день її смерті у будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали її діти - син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 , тобто ОСОБА_3 є таким, що прийняв спадщину після смерті своєї матері, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, і прийнята спадщина на підставі частини другої статті 548 ЦК УРСР належить йому з моменту відкриття спадщини. ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем першої черги за законом після його смерті є його неповнолітній син ОСОБА_3 , який, відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України, вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки його мати ОСОБА_2 від прийняття спадщини не відмовилась.

24 липня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на передбачену пунктом першим частини другої статті 389 ЦПК України підставу касаційного оскарження, відповідно до якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 червня 2020 року в справі № 710/1246/17, від 29 січня 2020 року в справі № 137/2027/15-ц.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач протягом семи років не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та оформлення спадкового права після смерті ОСОБА_3 для підтвердження факту порушених прав, а звернулася до суду лише після отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право власності на земельні ділянки. Зазначає, що її братом не було прийнято спадщину, а доводи про те, що останній прийняв спадщину, оскільки постійно проживав із спадкодавцем, не відповідають вимогам чинного на той час законодавства. Суди не встановили чи були порушені права неповнолітнього ОСОБА_3 та чи було прийнято останнім спадщину після смерті свого батька, оскільки лише після отримання відмови у видачі свідоцтва про право власності на спадщину та виникнення спору необхідно звертатися до суду.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу, суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з наступних підстав.

Суди встановили, що батькові відповідачки ОСОБА_6 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0065503, виданого Першотравневою районною державною адміністрацією 20 січня 1997 року, належало право на земельну частку (пай), розміром 8,90 га без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває в КСП Жовтень Мангушського району Донецької області.

ОСОБА_5 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0065473, виданого Першотравневою районною державною адміністрацією 06 лютого 1997 року, належало право на земельну частку (пай), розміром 8,90 га без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває в КСП Жовтень Мангушського району Донецької області.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_6

30 січня 2001 року до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 звернулася його дружина ОСОБА_5 , проте своїх спадкових прав на спадкове майно не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 . Після її смерті залишилось спадкове майно, яке складалось із:

- земельної частки (пай), розміром 8,90 га без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває в КСП Жовтень Мангушського району Донецької області та належала спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0065473, виданого Першотравневою районною державною адміністрацією 06 лютого 1997 року;

- земельної частки (пай), розміром 8,90 га без визначення меж цієї частки в натурі, яка перебуває в КСП Жовтень Мангушського району Донецької області та належала ОСОБА_6 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0065503, виданого Першотравневою районною державною адміністрацією 20 січня 1997 року, спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_5 та яка прийняла спадщину, але не оформила.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є її діти - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , які є такими, що прийняли спадщину.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , який за життя прийняв спадкове майно після смерті своєї матері ОСОБА_5 , проте не оформив спадкові права.

Син ОСОБА_5 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем першої черги за законом після його смерті є його неповнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його дружина ОСОБА_7

26 вересня 2017 року державним нотаріусом Мангушської державної нотаріальної контори Середенко О. А. видані свідоцтва про право на спадщину за законом, якими посвідчено, що спадкоємцем майна (вказаних земельних ділянок) ОСОБА_5 є її дочка ОСОБА_1 .

Дві успадковані земельні ділянки (паї) об`єднані в одну цілу земельну ділянку загальною площею 11,7173 га, яка має кадастровий номер: 1423986600:03:000:0565, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 1156983 від 28 лютого 2018 року.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до 01 січня 2004 року застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. Якщо спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Норми пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, за якими цей ЦК України застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, необхідно розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.

До правовідносин щодо спадкування спірного майна після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , підлягають застосуванню норми ЦК УРСР 1963 року, оскільки вони виникли до набрання чинності ЦК України 2003 року.

Частинами першою та другою статті 524 ЦК УРСР 1963 року встановлено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі статтею 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Відповідно до статті 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Згідно зі статтею 548 ЦК УРСР для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 549 ЦК УРСР діями, що свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном та (або) подання нотаріальному органу за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 549 ЦК УРСР спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець фактично вступив в управління чи володіння спадковим майном.

Установивши, що після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 . ОСОБА_5 прийняла спадщину - земельну ділянку розміром 8,90 га та на день смерті останньої у будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали її діти син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 , суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3 є таким, що прийняв спадщину, оскільки фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, і що прийнята спадщина на підставі частини другої статті 548 ЦК УРСР належить йому з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтею 1301 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Суд апеляційної інстанції погодився із обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що свідоцтва про право на спадщину за законом на ім`я відповідача ОСОБА_1 , видані з порушенням вимог Закону України Про нотаріат , Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, на підставі даних, що спадкодавець ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_1 проживали фактично (до смерті ОСОБА_5 ) вдвох, що у частині зазначення осіб, які були зареєстровані та фактично проживали у будинку АДРЕСА_1 , не відповідає дійсності. На підставі того, що нотаріусом не було виконано дії щодо встановлення кола спадкоємців та з`ясування даних про осіб, які були зареєстровані зі спадкодавцем на момент його смерті, що призвело до порушення прав неповнолітнього ОСОБА_3 на спадкування після смерті батька, оскільки його батько ОСОБА_3 був зареєстрований за місцем проживання своєї матері ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 , прийняв спадщину після її смерті та мав законне право на спадкове майно, що є підставою для визнання спірних свідоцтв про право на спадщину за законом недійсними.

Аналогічний висновок щодо застосування статті 1301 ЦК України у подібних правовідносинах викладено в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 2-1316/2227/11, від 23 вересня 2020 року в справі № 742/740/17.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання ОСОБА_1 на висновки, зроблені в постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року в справі № 710/1246/17, від 29 січня 2020 року в справі № 137/2027/15-ц є необґрунтованими, оскільки вони зроблені за інших фактичних обставин.

Інші доводи та обставини, на які посилається ОСОБА_1 у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки їм було надану відповідну правову оцінку, з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку, а тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду Донецької області від 12 лютого 2020 року та на постанову Донецького апеляційного суду від 02 червня 2020 року відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Н. О. Антоненко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук