Рішення

від 26.05.2020 по справі 640/10067/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/10067/19

н/п 2/953/408/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кострової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-ті особи приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Журба Олена Леонідівна , ОСОБА_3 визнання правочину недійним,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся у суд з позовом до відповідача, ОСОБА_2 , 3-я особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Журба О.Л. визнання недійним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 27.04.2018р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ..

В обґрунтування позову зазначає, що оспорюваний договір укладений під впливом обману та насильства зі сторони сина відповідача - ОСОБА_3 , який чинив над позивачем психічний та фізичний тиск. Оспорюваний договір не був направлений на реальне настання правових наслідків, не відповідав вільному волевиявленню позивача оскільки позивач не мав наміру продавати квартиру. Жодних коштів від продажу квартири позивач не отримував. При визнанні зазначеного договору недійсним позивач також посилається, що даний правочин було вчинено ОСОБА_1 на вкрай невигідних для нього умовах, оскільки в наслідок його укладання позивач лишився єдиного свого житла, а в замін не отримав нічого, крім того позивач знаходився в край тяжкому матеріальному становищі.

Відповідач - ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явилась, її представник подав до суду її письмові пояснення, зазначив, що вона є особою похилого віку, внаслідок чого у судове засідання, з`являтися не буде. За письмовими поясненнями відповідача, вона визнала ті обставини, що кошти за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 вона позивачу не передавала. Заперечувала фізичне на психологічне насильство на позивача з боку свого сина- ОСОБА_3

3-я особа - ОСОБА_3 , у судове засідання не з`явився, письмових пояснень по справі не надав.

3-я особа - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Журба О.Л., в поданих поясненнях зазначила, що посвідчення нею оспорюваного договору купівлі-продажу, відбулося із дотриманням вимог чинного законодавства України та відповідача дійсним намірам ОСОБА_1 .

Позивач, допитаний у якості свідка, зазначив, що у 2017 рокі в його квартирі АДРЕСА_1 відключили комунікації та він проживав у друга ОСОБА_5 . На весні зустрів раніше знайомого ОСОБА_3 , якому він розповів про свої обставини. ОСОБА_3 запропонував пожити у нього в квартирі, а квартиру АДРЕСА_2 продати, купити менше житло, залишені кошти поділити. Він погодився та переїхав до ОСОБА_3 , останній відновив йому документи, здійснив підключення в квартирі комунікацій. В квартирі ОСОБА_3 його замикали, однак він не заперечував, насолоджувався комфортом. Коли проживав у квартирі ОСОБА_3 , останній на нього тиснув, казав, що квартиру АДРЕСА_2 треба продати та що вб`є його сина. В подальшому він з`їхав з квартири ОСОБА_3 , той збирався її продавати тому повернувся до себе в квартиру АДРЕСА_2 . На момент укладання договору купівлі-продажу проживав в своїй квартирі АДРЕСА_2 , де проживає і по теперішній час. Кошти за продаж квартири він не отримував. Коли розповів у своїй сестрі, вони звернулись до поліції із заявою про вчинення злочину.

Заслухавши пояснення представників сторін, позивача як свідка, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачу на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.11.1993р.

27.04.2018року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою АДРЕСА_3 , який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Журбою О.Л. Правова власності на квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 .

Згідно умов укладеного договору ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 квартиру, продаж здійснено за 390000 грн.

За змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За ч.1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Для визнання правочину недійсним позивач має довести наступні обставини:

1) факт застосування до нього (до потерпілої сторони правочину) фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи;

2)вчинення правочину проти своєї справжньої волі;

3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.

При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Разом з тим, позивачем не доведено що в момент укладання оспорюваного договору до нього було застосовано психічне та фізичне насильство.

Так за показами наданими позивачем він в момент укладання договору проживав у своїй квартирі. В момент вчинення правочину на нього ОСОБА_3 не тиснув. До поліції про незаконне заволодіння його квартири, звернувся майже через рік після укладеного договору- купівлі- продажу.

Тобто позивачем не доведено факт застосування до нього з боку третьої особи фізичного чи психологічного тиску, а також причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням договору, який оспорюється.

Також позивач посилався на укладання оспорюваного договору, під впливом тяжкої для нього обставин і вкрай невигідних умовах, оскільки після продажу квартири залишився без житла . При цьому знаходився у вкрай нужденному становищі.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ЦК Украхени якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Стаття 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману.

Позивачем не доведено, що під час укладання оспорюваного договору він діяв під впливом обману, тобто були обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого ним договору; а також що їх наявність не відповідає його волі перебувати у відносинах, породжених правочином , і що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

За ч.1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до правової позиції, яка міститься у постанові ВСУ від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16, тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини. Основною ознакою правочину, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, є те, що він повинен бути вчинений саме для усунення або зменшення цих тяжких обставин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки.

Для того щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених ст. 233 ЦК, позивачу в сукупності необхідно послатися на такі підстави, які будуть використанні в суді як докази, зокрема: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення в судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об`єктивній та суб`єктивній стороні.

Для доведення вкрай невигідних умов вчинення правочину особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Доказів того, що під час укладання договору у позивача були наявні тяжкі обставини, суду не надано. Показань позивача у якості свідків, відповідно до яких він не працював, зловживав алкогольними напоями, внаслідок чого у нього відключили в квартирі комунікації, а також перебування з 2005р. року на обліку в наркодиспансеру із синдромом залежності від алкоголю ( про що свідчить довідка), є недостанім для підтвердження тяжких обставин та укладання договору в край невідних умовах. Більш того, позивач обґрунтовує свої вимоги взаємовиключними обставинами, зазначаючи спочатку, що договір укладений не з його внутрішньої волі, під впливом обману, одночасно стверджуючи, що він хоч і укладений добровільно, однак внаслідок тяжкої обставин та вкрай невигідних умовах.

Враховуючи , що позивачем не доведено наявність у нього тяжких обставин, укладання договору саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин, а також укладання за вкрай невигідними умовами, підстави для застосування в даному випадку ст. 233 ЦК України - відсутні.

Обставиною, яка зазначається позивачем та визнається відповідачем є не передання коштів позивачу , як продавцю, відповідачем, як покупцем, за продану квартиру в сумі обумовленій договором, а саме 390000 грн., однак вказана обставина не є підставою для визнання договору недійсним.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, при істотному порушені умов договору такий договір може бути розірваний та не підлягає визнанню недійним.

Керуючись ст.ст.5, 10, 12, 13,77-81, 89, 106, 110, 159, 263, 265 ЦПК України, суд,-

вирішив :

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_5 ), 3-я особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Журба Олена Леонідівна ( АДРЕСА_6 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_7 ) визнання правочину недійним - відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 22.05.2019р., а саме заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду, через суд першої інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення виготовлений 05.06.2020року.

Суддя Н.М. Бородіна