Ухвала

від 05.06.2020 по справі 474/192/17

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 474/192/17

Провадження № 8/474/1/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.06.20р. Врадіївський районний суд

Миколаївської області у складі:

головуючого судді Фасій В.В.

при секретарі судового засідання Багрін Н. А.

з участю :

заявника ОСОБА_1 (третя особа у справі №474/192/17)

прокурора Врадіївського відділу Первомайської місцевої прокуратури Кейс С.В.

представника стягувача Врадіївської селищної ради Миколаївської області Стариченкова М. А.

без участі :

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Врадіївка цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2017 року по цивільній справі за позовом Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення плати за фактичне використання земельної ділянки в розмірі 29293,01 грн.,-

ВСТАНОВИВ :

21.04.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, якою порушив питання перегляду рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2017 року по цивільній справі за позовом Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення плати за фактичне використання земельної ділянки в розмірі 29293,01 грн. за ново виявленими обставинами.

07.05.2020 р. ним же до суду було подано уточнену заяву про перегляд судового рішення за ново виявленими обставинами , в якій він просив прийняти заяву до розгляду та задовольнити її, рішення суду від 08.09.2017р. у справі №474/192/17 - скасувати, та в задоволенні позовних вимог прокурора Первомайської місцевої прокуратури до ОСОБА_2 - відмовити.

В обгрунтування заяв послався, що до нововиявлених обставин відноситься :

- правовий висновок викладений у постанові ВП ВС від 23.05.2018р. у справі №629/4628/1 6 , щодо можливості застосування положень ст. 1212 ЦК до правовідносин, пов`язаних зі стягненням збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів /тобто щодо правових підстав застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 ЦК/.

- правовий висновок викладений у постанові ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2020р. у справі №915/1806/19, щодо безпідставного визначення розміру орендної плати шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що не сформована, як об`єкт цивільних прав.

При цьому заявник зазначив, що в ході судового розгляду, як в суді І інстанції, так і в апеляційному суді, йому та відповідачу ОСОБА_2 не була відома застосована ВС при постановленні рішення від 04.03.2020 року правова позиції №629/4628/1 6 , і про них вони дізналися із цієї постанови ВС, яку заявник отримав 21.03.2020 року.

Застосування ВС висновків викладених в ВП ВС по справі №629/4628/16ц для відмови в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін рішення та ухвали суду І та апеляційної інстанції, на думку заявника, є порушенням зазначених правових позицій , оскільки Врадіївським районним судом з відповідача суму коштів стягнуто як майнову шкоду, відшкодування якої регулюється ст. 1166 ЦК , а не як отримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати на підставі положень ст. 1212 ЦК. Та судами не встановлено, а матеріали справи не містять доказів та розрахунку розміру коштів, які відповідач зберіг у себе та мав заплатити за користування земельними ділянками.

До того ж, відсутність в матеріалах справи №474/192/17 інформації щодо сформованості спірних земельних ділянок під будівлями , що належать відповідачу , як об`єкта цивільних прав , відсутність інформації щодо наявності технічної документації спірних земельних ділянок, та відсутність посилання на їх нормативну грошову оцінку, виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю та свідчать про не встановлення судами істотних для справи обставин.

Зауважив що за змістом ЦК і ЗК відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власності земельної ділянки, а обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності , оскільки відповідач зобов`язується лише повернути майно, яке безпідставно ним набуте або його вартість.

На його ж думку, рішення суду І інстанції про стягнення плати за фактичне використання земельної ділянки на підставі вимог ст. 1166 ЦК, як відшкодування майнової шкоди, розрахованої в обсязі 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки , як розмір відповідальності відповідача, не відповідає висновкам ВП ВС від 23.05.2018 р у справі №629/4628/16-ц та рішенню ВС від 04.03.2020р., в якому суд дійшов висновку, що за таких обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 1212 ЦК.

Посилаючись на приписи п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України, які визначають що підставами для перегляду судового рішення за ново виявленими обставинами - є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом і не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, під час розгляду справи, просив заяву задовольнити.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свої вимоги.

Прокурор ОСОБА_3 заперечила проти задоволення заяви, про що надала письмові заперечення, в яких послалася, що не є підставою для перегляду рішення суду за ново виявленими обставинами - переоцінка доказів, оцінених судом в процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При цьому, при перегляді рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову. А посилання заявника на правовий висновок ВП ВС від 23.05.2018р. у справі №629/4628/16-ц не є таким в розумінні норм ст. 423 ЦПК України, та всі його доводи фактично зводяться до переоцінки доказів, що не є підставами для перегляду судового рішення.

Представник Врадіївської селищної ради Стариченкова М. А. заперечила проти задоволення заяви.

Відповідач ОСОБА_2 будучи повідомлена про час та місце розгляду справи, шляхом направлення на електронну адресу останньої судового виклику, в судове засідання не з`явилася, з заявами на адресу суду не зверталася, про причини неявки не повідомляла.

З огляду на приписи ч.1 ст. 223 ЦПК України та ст. 429 ЦПК України, яка передбачає порядок розгляду справи за заявою про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами у суді першої інстанції з повідомленням учасників справи, враховуючи, що ОСОБА_2 повідомлялася про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, з заяви на адресу суду не зверталася, про причини неявки не повідомляла, суд прийняв рішення про можливість розгляду справи у її відсутність.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, також достатності та взаємозв`язку за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні доказів, з огляду на правову аксіому Atrium habet se intromittere indicia prae se (суд має справу з тими доказами, які перед ним), керуючись законом, зробив такі висновки.

Зокрема, у ході розгляду заяви судом було установлено, наступне:

- рішенням Врадіївського районного суду від 08.09.2017р. позов Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення плати за фактичне використання земельної ділянки в розмірі 29293,01 грн. задоволено та стягнуто з відповідача, на підставі ст. 1166 ЦК, збитки завдані безоплатним користуванням земельною ділянкою у вказаній сумі на користь місцевого бюджету. Рішенням суду встановлено, що визначення та нарахування заподіяних збитків за використання земельної ділянки, здійснено комісією на підставі п.2 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі землекористувачам, розпорядження №169-р від 08.08.2016р., рішення виконкому Врадіївської селищної ради №15 від 24.02.2012 року ХУІ, витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (рішення суду №474/192/17 від 08.09.2017р.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23.10.2017р. рішення суду І інстанції у справі №474/192/17 - залишено без змін (ухвала від 23.10.2017р. Апеляційного суду Миколаївськї області);

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.03.2020р. касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду І інстанції від 08.09.2017р. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23.10.2017р. залишено без змін. Приймаючи постанову ВС зазначив, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними . Фактичний користувач земельної ділянки , який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 статті 1212 ЦК України, та послався на аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц. Враховуючи наведене, прийшов до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що відповідач як фактичний користувач земельною ділянкою, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею , а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику спірної земельної ділянки - Врадіївській селищній раді Миколаївської області. Разом із тим, ВС вказав, що посилання в рішенні судів першої та апеляційної інстанцій на положення статті 1166 ЦК України є помилковим, проте це не є підставою для скасування правильних по суті рішень, ухвалених з урахуванням наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду ( рішення суду №474/192/17 від 08.09.2017р., постанова ВС від 04.03.2020 р.);

Передбачений главою 3 розділу V ЦПК України перегляд судових рішень, що набрали законної сили, у зв`язку з нововиявленими обставинами є самостійною стадією цивільного процесу, в якому судом перевіряється наявність чи відсутність правових підстав для цього - юридичних фактів, які існували на час розгляду справи , але не були і не могли бути відомі заявнику, хоча їх подання до суду могло потягти ухвалення іншого за змістом судового рішення.

Так, ч.1 ст. 423 ЦПК України установлено, що рішення суду, яким закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими обставинами.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами , а саме п.3,- нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин , є те що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення . Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядаються.

Відповідно до п.п.4, 5 цієї Постанови, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами.Обставини, які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи, тобто при виконанні вимог частини четвертої статті 10 ЦПК, не є нововиявленими обставинами.

У пп.п6,7 вказаної постанови визначено, що судове рішення не може переглядатись у зв`язку з нововиявленими обставинами у разі якщо якщо такі обставини, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатися нововиявленою обставиною лише за умови, якщо в такому акті зазначено про надання йому зворотної сили.

Європейський суд з прав людини у рішенні PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду . Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію , а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Як вбачається з заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами від 21.04.2020р. та 07.05.2020р., заявник вважає такими:

- правову позицію висловлену у постанові ВП ВС від 23.05.2018р. у справі №629/4628/1 6 , якій на його думку не відповідає рішення суду І інстанції про стягнення плати за фактичне використання земельної ділянки на підставі вимог ст. 1166 ЦК, як відшкодування майнової шкоди;

- правову позицію викладену у постанові ВС у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2020р. у справі №915/1806/19 , та інші;

- обставини не встановлення судами, та відсутності в матеріали справи доказів та розрахунку розміру коштів, які відповідач зберіг у себе та мав заплатити за користування земельними ділянками. А також відсутність в матеріалах справи інформації щодо сформованості спірних земельних ділянок під будівлями , що належать відповідачу , як об`єкта цивільних прав , відсутність інформації щодо наявності технічної документації спірних земельних ділянок, та відсутність посилання на їх нормативну грошову оцінку, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю та свідчать про не встановлення судами істотних для справи обставин.

На думку суду, визначені заявником обставини, як нововиявлені, не є такими в розумінні норм ст. 423 ЦПК України, адже, фактично, стосується переоцінки доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи. До того ж, вони не впливають на мотиви суду, щодо наявності підстав для задоволення позову.

Так, з матеріалів справи видно, що обставини на які посилається ОСОБА_1 , як на нововиявлені, були предметом доказування у даній справі, через що були досліджені ВСу складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду при винесенні постанови від 04.03.2020р. та їм була надана відповідна оцінка. В цій же постанові від 04.03.2020р. ВС прийшов до висновку , що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що відповідач як фактичний користувач земельною ділянкою, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику спірної земельної ділянки - Врадіївській селищній раді Миколаївської області. Разом із тим, ВС вказав, що посилання в рішенні судів першої та апеляційної інстанцій на положення статті 1166 ЦК України є помилковим, проте це не є підставою для скасування правильних по суті рішень, ухвалених з урахуванням наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду.

Крім того про підстави та умови визначення і нарахування плати за фактичне використання земельної ділянки, про стягнення яких було заявлено позов, а також обставин щодо сформованості спірних земельних ділянок, заявнику було достовірно відомо на час розгляду справи судом першої інстанції та її перегляду апеляційним та Верховним судами, про що в матеріалах справи наявні акт результатів роботи тимчасової комісії по визначенню та нарахуванню збитків, з зазначенням підстав та умов його вчинення, та дані про відсутність проекту землеустрою з відведення земельної ділянки. А для перегляду рішення за нововиявленою обтавиною необхідно, щоб обставина не була і не могла бути йому відома.

За такого, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 не є нововиявленими, а тому у задоволенні заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами слід відмовити, рішення суду -залишити в силі .

Враховуючи, що заявник ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору , як особа з інвалідністю ІІ групи, судові витрати по справі, відповідно до ст. 142 ЦПК України, слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 258 - 261, 263, 268, 423, 429 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2017 року по цивільній справі за позовом Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення плати за фактичне використання земельної ділянки в розмірі 29293,01 грн.

Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2017 року по цивільній справі за позовом Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення плати за фактичне використання земельної ділянки в розмірі 29293,01 грн. - залишити в силі.

Судові витрати пов`язані з розглядом справи - компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали буде виготовлено 07.06.2020 року.

Суддя: В.В.Фасій