Постанова

від 21.09.2020 по справі 474/192/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.09.20

22-ц/812/1173/20

Справа №474/192/17 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - Лисенко П.П.

Провадження №22-ц/812/1173/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 вересня 2020 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого - Лисенка П.П.,

суддів: Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання - Цуркан І.І.,

з участю:

представника прокуратури - Цвікілевич Н.В. ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу Врадіївського районного суду Миколаївської області, яку постановленоо 14 годині 24 хвилини 05 червня 2020 року в приміщенні Врадіївського районного суду Миколаївської області під головуванням судді Фасія В.В., за заявою ОСОБА_1 про скасування судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами, у цивільній справі за позовом прокурора Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, поданої в інтересах Врадіївської селищної ради до ОСОБА_2 про стягнення плати за фактичне використання земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2017 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2017 року, з ОСОБА_2 на користь місцевого бюджету Врадіївської селищної ради стягнуто 29 279 гривень 64 копійки на відшкодування збитків, завданих безоплатним користуванням земельною ділянкою площею 301,2 м2 та 1 600 гривень судових витрат на користь прокуратури Миколаївської області.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області без змін.

21 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, якою порушив питання перегляду рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 08 вересня 2017 року, по цивільній справі за позовом Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради Миколаївської області до ОСОБА_2 про стягнення плати за фактичне використання земельної ділянки в розмірі 29 293 гривні, за нововиявленими обставинами.

В заяві ОСОБА_1 послався на нововиявлені обставини як на те, що судом першої інстанції не застосовано правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16, щодо можливості застосування положень ст. 1212 ЦК України до правовідносин, пов`язаних зі стягненням збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів (тобто щодо правових підстав застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 ЦК України). Також правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 квітня 2020 року у справі №915/1806/19, щодо безпідставного визначення розміру орендної плати, шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що не сформована, як об`єкт цивільних прав.

Крім цього заявник зазначив, що в ході судового розгляду, як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді, йому та відповідачу ОСОБА_2 не була відома застосована Верховним Судом при постановленні рішення від 04 березня 2020 року правова позиції №629/4628/16, про яку вони дізналися із цієї постанови Верховий Суд, яку заявник отримав 21 березня 2020 року.

Застосування Верховним Судом висновків викладених в ВП ВС по справі №629/4628/16ц для відмови в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін рішення та ухвали суду першої та апеляційної інстанції, на думку заявника, є порушенням зазначених правових позицій, оскільки Врадіївським районним судом з відповідача суму коштів стягнуто як майнову шкоду, відшкодування якої регулюється ст. 1166 ЦК України, а не як отримання власником земельної ділянки доходів у вигляді орендної плати на підставі положень ст. 1212 ЦК України. Судами також не встановлено, а матеріали справи не містять доказів та розрахунку розміру коштів, які відповідач зберіг у себе та мав заплатити за користування земельними ділянками.

Також, відсутність в матеріалах справи інформації щодо сформованості спірних земельних ділянок під будівлями, що належать відповідачу, як об`єкта цивільних прав, відсутність інформації щодо наявності технічної документації спірних земельних ділянок, та відсутність посилання на їх нормативну грошову оцінку, виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за землю та свідчать про не встановлення судами істотних для справи обставин.

Зауважив що за змістом цивільного та земельного кодексів відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власності земельної ділянки, а обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки відповідач зобов`язується лише повернути майно, яке безпідставно ним набуте або його вартість.

На його ж думку, рішення суду першої інстанції про стягнення плати за фактичне використання земельної ділянки на підставі вимог ст. 1166 ЦК України, як відшкодування майнової шкоди, розрахованої в обсязі 12% нормативної грошової оцінки земельної ділянки , як розмір відповідальності відповідача, не відповідає висновкам ВП ВС від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц та рішенню ВС від 04 березня 2020 року, в якому суд дійшов висновку, що за таких обставин до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 1212 ЦК України.

Посилаючись на приписи п.1 ч.2 ст. 423 ЦПК України, які визначають що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом і не були та не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, під час розгляду справи.

Посилаючись на вищевикладене, ОСОБА_1 просив про перегляд рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 18 вересня 2017 року за нововиявленими обставинами

Ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.

ОСОБА_1 подав на цю ухвалу апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та направити справу для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

Скаргу обґрунтовував невідповідністю висновків суду обставинам справи та положенням чинного цивільно-процесуального законодавств, а саме - ігноруванням вимог чинного законодавства щодо обов`язковості судового рішення.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що підстави на які посилається заявник не є нововиявленими.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду погоджується з таким, вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та законними.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (ст. 264 ЦПК України).

Ухвала суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із частини 1сттатті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Так, згідно статті 423 ЦПК України рішення суду, якими закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду. Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При цьому при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Відповідно до частини 3 статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

У пунктах 3, 4, 5 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами роз`яснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктами1, 2 частини другої ст. 361 ЦПК (на даний час стаття 423 ЦПК України), є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, що існують на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).

Судам необхідно розрізняти також нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, незадоволення певних клопотань про витребування доказів, призначення експертизи тощо) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Не є нововиявленими обставинами також ті обставини, на які посилалася особа, яка брала участь у справі, у своїх поясненнях, в апеляційній або касаційній скарзі, або які могли бути встановлені при всебічному і повному з`ясуванні судом обставин справи.

Неподання стороною або особою, яка бере учать у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду у прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що у березні 2017 року прокурор Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області, в інтересах Врадіївської селищної ради, звернувся до Врадіївського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення плати за фактичне використання земельної ділянки в розмірі 29 293 гривні. Рішенням Врадіївського районного суду від 08 вересня 2017 року позов Первомайської місцевої прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Врадіївської селищної ради Миколаївської області задоволено. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.2 а.с. - 5-8, 9 - 11).

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2020 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 08 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 23 жовтня 2017 року залишено без змін (т. 2 а.с. - 49-53) .

Приймаючи постанову Верховний Суд зазначив, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 статті 1212 ЦК України, та послався на аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц. Враховуючи наведене, прийшов до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на те, що відповідач як фактичний користувач земельною ділянкою, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику спірної земельної ділянки - Врадіївській селищній раді Миколаївської області.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд рішення по справі за нововиявленими обставинами, ОСОБА_1 як нововиявлені обставини вказував на те, що судом першої інстанції не застосовано правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16, щодо можливості застосування положень ст. 1212 ЦК України до правовідносин, пов`язаних зі стягненням збитків, завданих внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів (тобто щодо правових підстав застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 ЦК України). Також правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 квітня 2020 року у справі №915/1806/19, щодо безпідставного визначення розміру орендної плати шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що не сформована, як об`єкт цивільних прав.

Такі обставини ОСОБА_1 вважає істотними для справи, які не були і не могли бути йому відомі на час розгляду справи.

Перевіривши наведені відповідачем обставини, надані ним докази, суд першої інстанції зробив висновок про відсутність підстав для скасування рішення за нововиявленими обставинами. І такий висновок відповідає матеріалам справи та законодавству, яке регулює дане питання.

Проаналізувавши зазначені обставини у справі у їх сукупності, та, приймаючи до уваги вищенаведені роз`яснення пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, колегія суддів вважає, що вказані заявником в заяві про перегляд рішення обставини не є нововиявленими у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України та з урахуванням положень частини 2 цієї ж статті, а тому суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Колегія суддів враховує також те, що Європейський суд з прав людини зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).

Колегія суддів вважає, що обставини, які вказані у заяві ОСОБА_1 , не є нововиявленими у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки наявність нового доказу та посилання на обставини, які були предметом розгляду судом при ухваленні рішення по справі, не вважається нововиявленими обставинами, а тому висновок суду про відмову у задоволенні заяви ґрунтується на вимогах закону і не порушує прав та інтересів заявника.

З урахуванням викладеного, колегія суддів, в силу положень статті 375 ЦПК України , не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, судова колегія,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Врадіївського районного суду Миколаївської області від 05 червня 2020 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий П.П. Лисенко

Судді: Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складено 22 вересня 2020 року.