Постанова

від 25.05.2020 по справі 369/4829/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/4829/18 Головуючий у суді першої інстанції: Ковальчук Л.М.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/731/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Слюсар Т.А., Мостової Г.І.

Секретаря судового засідання Орленко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування запису про право власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, та з урахуванням уточнених вимог від 20 березня 2019 року просив суд визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2018 року, індексний номер 43103473, на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480401:01:084:5098 площею 0,7505 га, та скасувати запис про право власності № 28009372 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_2 ; визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2018 року, індексний номер 43104744, на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480401:01:084:5099 площею 0,01 га, та скасувати запис про право власності № 28009726 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_2 ; витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,7505 га, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:084:5098; витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,01 га, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:084:5099.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 08 листопада 2011 року він відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного з продавцем ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 2704, придбав у власність земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада. Кадастровий номер земельної ділянки 3222480400:06:002:0152, площа становить 0,7605 гектарів, цільове призначення - для ведення особистого сільського господарства. 01 грудня 2011 року вищезазначений договір зареєстровано у Білогородській сільській раді за № 433, отримано витяг з Державного реєстру правочинів, в якому відображено інформація про перехід права власності до позивача та державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 001013 від 20 грудня 2007 року, з відміткою нотаріуса про перехід права власності до нього. З 2011 року і по теперішній час, він володіє і користується належним йому на праві приватної власності майном - земельною ділянкою та ніколи будь-яким способом не відчужував належного йому майна. Із отриманої Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 вересня 2016 року позивачу стало відомо, що 31 липня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 4689279 від 01 серпня 2013 року, до Державного реєстру проведено внесення запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, за попереднім власником - ОСОБА_4 . Як підстава виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 2-2759, виданий 06 грудня 2007 року, на підставі якого ОСОБА_4 відчужив земельну ділянку на користь позивача у 2011 році.

З метою усунення порушеного права, як власника майна, він у лютому 2017 року звернувся до суду з позовними вимогами про визнання незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності за ОСОБА_4 . Останній пред`явив зустрічний позов про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7605 гектара, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада (кадастровий номер земельної ділянки 3222480400:06:002:0152), укладеного 08 листопада 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 недійсним. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2018 року (справа № 755/2654/17) задоволено первісний позов ОСОБА_3 , в зустрічному - відмовлено.

Однак, з інформації про право власності з Державного земельного кадастру позивачу стало відомо, що під час вирішення спору у справі № 755/2654/17 ОСОБА_4 відчужено земельну ділянку, площею 0,7605 гектара, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152 своєму батьку ОСОБА_2 , а останній здійснив заходи щодо поділу вказаної земельної ділянки, внаслідок чого утворилось дві земельні ділянки, площею 0,7505 та 0,01 га, з присвоєнням кадастрових номерів: 3222480401:01:084:5098 і 3222480401:01:084:5099, та 14 вересня 2018 року зареєстрував право власності на дві земельних ділянки.

Посилаючись на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, із внесенням відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно - земельні ділянки, не відповідають законові та порушують права власника, просив суд визнати незаконним та скасувати оспорювані рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, із скасуванням записів про право власності за відповідачем ОСОБА_2 . Із застосуванням положень статті 387 ЦК України просив суд витребувати на свою користь від відповідача ОСОБА_2 , який незаконно, без відповідної правової підстави заволодів нерухомим майном, земельну ділянку площею 0,7505 га, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:084:5098 та земельну ділянку площею 0,01 га, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:084:5099.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року позов ОСОБА_3 до Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування запису про право власності та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2018 року, індексний номер 43103473, на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480401:01:084:5098 площею 0,7505 га, та скасувати запис про право власності № 28009372 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_2 .

Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2018 року, індексний номер 43104744, на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480401:01:084:5099 площею 0,01 га, та скасувати запис про право власності № 28009726 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо ОСОБА_2 .

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,7505 га, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:084:5098.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 земельну ділянку площею 0,01 га, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:084:5099.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 409,60 грн.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові ОСОБА_3 , мотивуючи тим, що рішення суду ухвалено при неправильному застосуванні норм матеріального права.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що спірна земельна ділянка набута ОСОБА_2 ( відповідач у справі) на законних підставах та під час проведення внесення запису про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку від попереднього власника ОСОБА_4 до нового власника ОСОБА_2 (відповідач у справі), державним реєстратором було встановлено відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, встановлено відсутність підстав для відмови у проведенні державної реєстрації прав.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (відповідач у справі) недійсним в судовому порядку не визнавався. За таких обставин позивачем не спростовано добросовісність набуття ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, та у ході розгляду справи позивачем не надано та судом першої інстанції не встановлено доказів незаконного набуття у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_2 .

Вважає, що задоволення позову і витребування спірної земельної ділянки у відповідача як добросовісного набувача, призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод.

У поданому відзиву на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року - без змін, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню. Зазначив, що він з 2011 року і по теперішній час, володіє і користується належним йому на праві приватної власності майном - земельною ділянкою та ніколи будь-яким способом не відчужував та не намагався відчужити належного йому майна. На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №4689279 від 01.08.2013, до Державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за попереднім власником - ОСОБА_4 . Підставою реєстрації права власності за ОСОБА_4 був той самий договір, на підставі якого останній відчужив земельну ділянку на користь позивача. У судовому порядку в іншій справі № 755/2654/17 визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію та запис про право власності на об`єкт нерухомого майна - спірну земельну ділянку за ОСОБА_4 . Однак під час вирішення спору в справі № 755/2654/17 проведена інша державна реєстрація права власності на оспорювану земельну ділянку за батьком ОСОБА_4 - ОСОБА_2 . Дізнавшись про порушення своїх прав та законних інтересів, він змушений був звернутися до суду для їх захисту, з пред`явленням позову у даній справі з вимогами до ОСОБА_2 . Заперечив добросовісність набуття ОСОБА_2 земельної ділянки, посилаючись на те, що угода між сином і батьком щодо земельної ділянки, що укладена під час судового спору, спрямована на унеможливлення виконання судового рішення у справі № 755/2654/17. В подальшому ОСОБА_2 для унеможливлення виконання судового рішенні і у даній справі, де він виступає відповідачем, знаючи про відкрите провадження, за наявності ухвали про забезпечення позову, здійснив заходи щодо поділу земельної ділянки, з присвоєнням інших кадастрових номерів та проведення державної реєстрації.

Наполягав на тому, що відповідач ОСОБА_2 не є добросовісним набувачем, оскільки знав про відсутність у продавця (його сина) прав на відчуження майна.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги в частині дійсності договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (відповідач у справі), позивач просив врахувати позицію Верховного Суду України у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс1 (№ в ЄДРСРУ 42576425), в якій роз`яснено, що за положеннями статті 387 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_3 , відповідач Києво-Святошинська районна державної адміністрації Київської області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, в судове засідання не з`явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку. Відповідач Києво-Святошинська районна державної адміністрації Київської області направила до суду апеляційної інстанції письмове клопотання про можливість розгляду справи у відсутності представника відповідача.

У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 08 листопада 2011 року між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_3 (покупець) укладено та нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого продавець передає, а покупець приймає у власність земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, цільове призначення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, площею 0,7605 га., зареєстровано по Білогородській сільській раді за № 433 від 01 грудня 2011 року (а.с. 20 том 1).

Зазначена земельна ділянка належала продавцю ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06 грудня 2007 року за реєстровим номером 2-2759. Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 001013, виданий Управлінням земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі від 26 грудня 2007 року.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 08 листопада 2011 року зареєстровано в Державному реєстрі правочинів № 10616931 від 08 листопада 2011 року (а.с. 21 том 1). На державному акті про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 001013 від 26 грудня 2007 року, що виданий ОСОБА_4 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. вчинено напис про те, що на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 листопада 2011 року право власності на цю земельну ділянку переходить до ОСОБА_3 (а.с. 21 том 1).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що 31 липня 2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 4689279 від 01 серпня 2013 року, до Державного реєстру внесено запис про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,7605 га., кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, за попереднім власником - ОСОБА_4 . Підставою виникнення права власності зазначено договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер 2-2759, виданий 06 грудня 2007 року, тобто договір на підставі якого земельна ділянка належала продавцю ОСОБА_4 до її відчуження ОСОБА_3 згідно договору від 08 листопада 2011 року (а.с. 23 том 1).

19 жовтня 2017 року ОСОБА_4 відчужено на підставі договору купівлі-продажу земельну ділянку площею 0,7605 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152 ОСОБА_2 (а.с. 31 том 1).

Набувачем майна ОСОБА_2 здійснено поділ земельної ділянки, площею 0,7605 га, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152 на 2 (дві) інші земельні ділянки, про що внесені відповідні записи до державного реєстру речових прав на нерухоме майно: із закриттям розділу щодо об`єкту нерухомого майна земельної ділянки, площею 0,7605 га, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, у зв`язку з поділом, та внесення запису про право власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: 3222480401:01:084:5098 площею 0,7505 га та 3222480401:01:084:5099 площею 0,01 га на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2018 року (а.с. 115-116, 178-179, 180-181 том 1).

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2018 року, задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 (попередній власник земельної ділянки), Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2013 року, індексний номер 4689279, на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 1986425 за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2-2759, виданого 06 грудня 2007 року: визнання незаконним та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності № 1986425, дата та час державної реєстрації: 31 липня 2013 року (18:53:22), на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01.08.2013 року, індексний номер 4689279, на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2-2759 , виданого 06 грудня 2007 року (а.с.12-19 том 1).

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову ОСОБА_3 , у справі, яка переглядається, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем надані належні і допустимі докази в обгрунтування заявлених вимог про визнання незаконними і скасування рішень про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про право власності на майно, з витребуванням земельних ділянок із чужого незаконного володіння ОСОБА_2 .

Перевіряючи законність й обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, так і в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Гарантії права власності на земельну ділянку визначені статтею 153 Земельного кодексу України.

Так, за часиною 1 статті 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи на підставі поданих учасниками процесу доказів вказують на те, що земельна ділянки, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, площею 0,7605 га. належить позивачу ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 листопада 2011 року, зареєстровано в Державному реєстрі правочинів № 10616931 від 08 листопада 2011 року (а.с. 21 том 1). Про перехід права власності на цю земельну ділянку від попереднього власника ОСОБА_4 до ОСОБА_3 зазначено у державному акті про право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 001013 від 26 грудня 2007 року (а.с. 21 том 1).

З моменту набуття права власності на земельну ділянку і по теперішній час позивач ОСОБА_3 володіє і користується належною йому земельною ділянкою.

Долучене до матеріалів справи судове рішення у цивільній справі № 755/2654/17 свідчить про те, що у лютому 2017 року ОСОБА_3 звертався до суду з позовом до ОСОБА_4 (попередній власник земельної ділянки), Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, ОСОБА_5 про визнання незаконним і скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування запису про право власності.

В рамках цієї справи ОСОБА_4 подано зустрічний позов до ОСОБА_3 , треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Апатенко Марина Анатоліївна, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки від 08 листопада 2011 року недійсним.

За висновками рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2018 року по суті розглянутих вимог у справі № 755/2654/17 позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2013 року, індексний номер 4689279, на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 1986425 за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2-2759 , виданого 06 грудня 2007 року. Визнано незаконним та скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності № 1986425, дата та час державної реєстрації: 31 липня 2013 року (18:53:22), на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 серпня 2013 року, індексний номер 4689279, на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, за ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 2-2759, виданого 06 грудня 2007 року.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено (а.с.12-19 том 1).

Постановою Апеляційного суду Київської області від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2018 року - без змін.

Обставини, що встановлені рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2018 року (справа № 755/2654/17), що набрало законної сили, вказують на те, що правові підстави для визнання недійсним правочину купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7605 га., кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, укладеного 08 листопада 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відсутні.

В частині вимог щодо визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також запис про право власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, за ОСОБА_4 , факти, встановлені рішенням, свідчать про те, що держаний реєстратор при прийнятті оскаржуваного рішення від 01 серпня 2013 року не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів ОСОБА_4 вимогам законодавства, та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на дану земельну ділянку, що призвело до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_3 , як законного власника об`єкта нерухомості - земельної ділянки площею 0,7605 га., кадастровий номер 3222480400:06:002:0152.

З досліджених доказів у справі, яка переглядається, судом першої інстанції встановлено, що під час вирішення спору у справі № 755/2654/17 ОСОБА_4 відчужено на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2017 року земельну ділянку площею 0,7605 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152 своєму батьку ОСОБА_2 . Факт відчуження земельної ділянки підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 28, 31 том 1).

Не заперечувались відповідачем ОСОБА_2 і встановлені судом першої інстанції обставини на підставі витягів з державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 159601342 від 14 березня 2019 року, № 159956639 від 18 березня 2019 року та № 159955761 від 18 березня 2019 року щодо здійснення ним під час розгляд даної справи заходів щодо поділу земельної ділянки площею 0,7605 га, з кадастровим номером 3222480400:06:002:0152 на 2 (дві) інші земельні ділянки, площею 0,7505 та площею 0,01 га, з присвоєнням кадастрових номерів: 3222480401:01:084:5098 та 3222480401:01:084:5099, з проведенням державної реєстрації права власності на вказані земельні ділянки (а.с. 115-116, 178-179, 180-181 том 1).

Номер запису 28009372 про право власності на об`єкт нерухомого майна - земельну ділянку, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480401:01:084:5098 площею 0,7505 га за ОСОБА_2 внесено до державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2018 року, індексний номер 43103473. Щодо земельної ділянки, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480401:01:084:5099 площею 0,01 га, номер запису 28009726 про право власності за ОСОБА_2 внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20 вересня 2018 року, індексний номер 43104744 (а.с. 117, 118 том 1).

Частиною першою статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом - частина 2 статті 328 ЦК України.

Однією із загальних засад державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключно на підставах та в порядку, визначених Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі-Закон) - пункт 4 частини першої статті 3 цього Закону.

Заява на проведення реєстраційних дій та оригінали документів, необхідних для проведення таких дій, подаються заявником у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених законодавством - частина 1 статті 20 Закону.

Перевірка документів на наявність підстав, зокрема, для прийняття відповідних рішень є одним з етапів державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (пункт 4 частини першої статті 18 вказаного Закону).

За результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить запис до Державного реєстру прав - частина 1 статті 26 Закону у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 .

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду - стаття 37 Закону.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, тому реєстрація прав на нерухоме майно здійснюється на підставі документів заявника, що посвідчують правомірність його набуття.

Встановленні судом першої інстанції фактичні обставини у справі на підставі поданих позивачем доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість свідчать про те, що майновий перехід земельної ділянки площею 0,7605 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152 від ОСОБА_4 до ОСОБА_2 не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, оскільки ОСОБА_4 на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_2 від 19 жовтня 2017 року не був законним власником спірної земельної ділянки. Ним реалізовано право власника майна (земельної ділянки) ще у листопаді 2011 року на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_3 Договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,7605 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, укладений 08 листопада 2011 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є дійсним, що підтверджується обставинами, встановленими судовим рішенням у справі № 755/2654/17. В силу статті 82 ЦПК України факти, встановлені рішенням суду, є преюдиційними обставинами та не потребують доказуванню при розгляді інших справ, а тому правомірно покладені в основу висновків судом першої інстанції при ухваленні рішення у справі, яка переглядається.

Діючими нормами законодавства державна реєстрація прав на майно без посвідчення правомірності його набуття не дозволена, а тому реєстрація права власності на земельну ділянку площею 0,7605 га, з кадастровим номером 3222480400 :06:002:0152 за ОСОБА_2 , не вважається оформленим відповідно до вимог закону та не є підставою для набуття права власності на вказану земельну ділянку відповідачем ОСОБА_2 , з подальшим проведенням останнім її поділу та державної реєстрації права власності на 2 (дві) інші земельні ділянки за кадастровими номерами: 3222480401:01:084:5098 площею 0,7505 га та 3222480401:01:084:5099 площею 0,01 га.

На підставі встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення про державну реєстрацію прав, яке не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним, із скасуванням такого рішення та записів про проведену державну реєстрацію прав - частина 2 статті 26 Закону у редакції, чинній на час державної реєстрації права власності на земельну ділянку, а також на час ухвалення судом першої інстанцій оскарженого рішення.

Надаючи оцінку вимогам позивача в частині витребування майна із чужого незаконного володіння, суд першої інстанції правильно виходив із того, що право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

У відповідності до вимог статті 387, 388 ЦК України власнику майна належить право на витребування майна із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Ухвалюючи судове рішення в частині витребування від ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,7505 га, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:084:5098 та земельну ділянку площею 0,01 га, що знаходиться за адресою Київська область, Києво-Святошинський район, Білогородська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3222480401:01:084:5099, суд першої інстанції правильно визначився із нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, та враховуючи, що дане майно набуто відповідачем ОСОБА_2 з незаконних підстав, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для його витребування на користь позивача ОСОБА_3 .

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 про те, що спірна земельна ділянка набута ним на законних підставах, оскільки договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ним та ОСОБА_4 недійсним в судовому порядку не визнавався, є безпідставними, оскільки за положеннями статей 330, 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. А відтак порушене право власника майна не підлягають захисту шляхом пред`явлення позову до набувача з використання правового механізму, установленого ст. ст. 215, 216 ЦК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-67цс15.

Перевіряючи доводи відповідача ОСОБА_2 стосовно того, що задоволення позову і витребування у нього спірної земельної ділянки призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, колегія суддів виходить з такого.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Встановлені фактичні обставини справи вказують на те, що юридичне оформлення права власності відповідача ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,7605 га, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район Білогородська сільська рада, кадастровий номер 3222480400:06:002:0152, стало можливим у результаті подання попереднім власником земельної ділянки ОСОБА_4 документів для державної реєстрації речових прав на земельну ділянку, за наявності вже відчужених ним прав на вказане майно, прийняття органом, який здійснює повноваження у сфері державної реєстрації прав, низки рішень, починаючи з незаконного від 01 серпня 2013 року, індексний номер 4689279 на підставі якого внесено запис № 1986425 від 31 липня 2013 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності на земельну ділянку за ОСОБА_4 , та наступного укладення договору купівлі-продажу між ОСОБА_4 та його батьком ОСОБА_2 (відповідач у справі) від 19 жовтня 2017 року.

Вказаний договір укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до вирішення судом справи № 755/2654/17, в якій, у тому числі, оспорювались рішення (запис) про державну реєстрацію прав на земельну ділянку за ОСОБА_4 .

Той факт, що в рамках цієї справи судом не встановлені обмеження щодо заборони ОСОБА_4 вчиняти певні дії на відчуження земельної ділянки не може слугувати підставою для висновку про відсутність таких обмежень і про те, що ОСОБА_4 мав право вільно розпоряджатися нерухомим майном, оскільки ОСОБА_4 на момент укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки з ОСОБА_2 від 19 жовтня 2017 року не був законним власником спірної земельної ділянки, брав участь у розгляді справи № 755/2654/17 та був обізнаний в тому, що існує невирішений судом спір щодо відповідності вимогам закону проведеної державної реєстрації прав власності на земельну ділянку на його ім`я, а тому згідно з частини 2 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав зобов`язаний був утримуватись від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Обставини щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду у справі № 755/2654/17 знайшли відображення у рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 березня 2018 року. Факти, встановлені рішенням суду № 755/2654/17, що набрало законної сили, вказують на те, що держаний реєстратор при прийнятті оскаржуваного рішення від 01 серпня 2013 року не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів ОСОБА_4 вимогам законодавства, та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на дану земельну ділянку, що призвело до порушення прав та законних інтересів ОСОБА_3 , як законного власника об`єкта нерухомості - земельної ділянки площею 0,7605 га., кадастровий номер 3222480400:06:002:0152.

Отже, укладаючи зі своїм батьком ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки від 19 жовтня 2017 року, ОСОБА_4 знав про те, що його правомочність володіння на земельну ділянку, у зв`язку з виникненням судового спору, не підтверджена, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність набуття земельної ділянки у власність ОСОБА_2 .

Таким чином, витребування на користь дійсного власника майна - ОСОБА_3 земельної ділянки з володіння ОСОБА_2 , який, в свою чергу, під час судового розгляду у даній справі, здійснив її поділ на дві інші земельні ділянки, з присвоєнням нових кадастрових номерів, відповідає критерію законності: витребування з його власності земельної ділянки здійснюється на підставі норм статті 153 ЗК України, статті 387 ЦК України в зв`язку набуття відповідачем ОСОБА_2 прав на земельну ділянку з незаконних підстав, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними. Сумніви відповідача ОСОБА_2 в правильності тлумачення та застосування цих норм судами не можуть свідчити про незаконність втручання в право власності.

Інші доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2 , матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування судового рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги не відшкодовуються та покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді: