Рішення

від 28.05.2020 по справі 927/230/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

28 травня 2020 року м. Чернігів справа № 927/230/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка , за участю секретаря судового засідання Степаненко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Орланд Сідс 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, 20 До Приватного підприємства Агрофірма Ставиське 17053, с. Ставиське Козелецького району Чернігівської області, вул. Українська, 52 про стягнення 270 633 грн. 58 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Зорін Р.О. - адвокат (ордер серії КС № 521874 на надання правової допомоги від 27.04.2020р.)

В судовому засіданні 28.05.2020р., на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

23 березня 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Орланд Сідс до Приватного підприємства Агрофірма Ставиське про стягнення 170 000,00 грн. заборгованості по оплаті товару, поставленого згідно договору поставки товару № 319/3 від 15.03.2019р., 44 909,92 грн. тридцяти процентів річних з простроченої суми та 52 237,76 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.03.2020р.:

прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі;

постановлено здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначено розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 28 квітня 2020 року;

встановлений процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

10 квітня 2020 року, у встановлений судом процесуальний строк, до Господарського суду Чернігівської області відповідачем поданий відзив від 09.04.2020р. на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач не погоджується із заявленим позивачем до стягнення розміром пені та відсотків річних.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається не невірне, на його думку, визначення позивачем періодів відповідних нарахувань (з урахуванням умов договору та доповнень до нього). Так, відповідач вважає, що грошове зобов`язання по видатковій накладній № 11 від 16.03.2019р. в сумі 170 000,00 грн. є простроченим з 02.11.2019р., а не з 17.09.2019р.; грошове зобов`язання по видатковій накладній № 36 від 20.06.2019р. в сумі 9 180,00 грн. є простроченим з 24.06.2019р., а не з 05.06.2019р. На думку відповідача, відповідні періоди і слід брати за основу розрахунку процентів річних та пені. Додатково підприємство зауважує, що позивачем в доданому до позову розрахунку відповідних сум не вказана математична формула, яка була покладена в його основу, отже відповідач позбавлений можливості перевірити правильність такого нарахування.

Одночасно, відповідач просить, у випадку задоволення даного позову, розстрочити виконання судового рішення. Підставою для звернення до суду з таким клопотанням відповідач визначає важкий фінансовий стан в якому на даний час перебуває підприємство, що не дозволяє йому одразу сплатити всю суму боргу.

28 квітня 2020 року позивачем подана заява від 27.04.2020р. № 1 про збільшення позовних вимог до 270 633,58 грн., що складається з 170 000,00 грн. основного боргу, 1 125,64 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 50 550,98 грн. тридцяти процентів річних з простроченої суми та 48 956,96 грн. пені за несвоєчасну оплату поставленого товару.

В обґрунтування даної заяви позивач посилається на збільшення періоду прострочки сплати заборгованості.

Одночасно позивач заперечив проти клопотання відповідача про розстрочення виконання судового рішення, що буде прийняте за результатами вирішення даного спору.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що на його думку, наведені відповідачем обставини не є достатньою підставою для розстрочення виконання судового рішення; в умовах карантину перебуває як відповідач, так і позивач і відповідні заходи стосуються в рівній мірі обох сторін, оскільки вони перебувають в однакових економічних умовах, однаково мають обов`язок сплати до бюджету податків та зборів, виплати заробітної плати та інших соціальних платежів, виконувати взяті на себе договірні зобов`язання.

Крім того, позивач зазначає, що заборгованість, що є предметом даного позову, виникла ще в 2019 році. Проте, з того часу відповідач жодного разу не звернувся з метою врегулювання питання її погашення або розстрочення виконання відповідних зобов`язань.

Таким чином, позивач вважає, що порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань є наслідком не введених карантинних заходів, а наслідком недобросовісності відповідача, його свідомим ухиленням від виконання обов`язків та інших чинників.

28 квітня 2020 року господарський суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14 травня 2020 року з одночасним встановленням процесуального строку для подання відповідачем заперечення - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Як вбачається з засвідченого судом витягу з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень відповідь на відзив отримана відповідачем 02.05.2020р., а тому останнім днем подання заперечення є 07.05.2020р.

12 травня 2020 року (здані для відправки до відділення поштового зв`язку 08.05.2020р.) до Господарського суду Чернігівської області надійшли заперечення від 08.05.2020р. відповідача на заяву про збільшення розміру позовних вимог за даним позовом, якими фактично останній підтримав свою думку, викладену у відзиві на позовну заяву.

За змістом ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки заперечення подані відповідачем після закінчення встановленого господарським судом процесуального строку, вони були залишені судом без розгляду. Крім того, судом враховано, що клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку на подання заперечення відповідачем подано не було.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2020р.:

закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 28 травня 2020 року;

викликано для участі в судовому засіданні представника Товариства з обмеженою відповідальністю Орланд Сідс в якості позивача з одночасним повідомленням останнього, що у разі його неявки в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійде заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Позивач належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400048249045, однак не скористався своїм процесуальним правом на участь у ньому.

20 травня 2020 року до Господарського суду Чернігівської області надійшло клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його повноважного представника.

26 травня 2020 року на електронну пошту Господарського суду Чернігівської області надійшла заява від 26.05.2020р. позивача про забезпечення позову (надалі - Заява) (документ не підписаний ЕЦП), згідно якої заявник просить:

накласти арешт на грошові кошти відповідача, наявні на рахунках, відкритих ним в банківських установах;

накласти арешт на все належне відповідачу рухоме та нерухоме майно.

Розглянувши Заяву, суд постановив протокольну ухвалу про залишення її без розгляду, оскільки згідно п.п. 17.1 та 17.3 п. 17 ч. 1 р. XI ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі. Розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.

За змістом ст. 7 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг , оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронні довірчі послуги .

Проте, на момент прийняття даного рішення, Заява в паперовій формі до Господарського суду Чернігівської області не надходила, а електронний примірник документа не підписаний електронним підписом його автора.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважного представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Орланд Сідс зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 30.10.2017р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 070 102 0000 071404.

Приватне підприємство Агрофірма Ставиське зареєстроване в якості суб`єкта господарювання 07.03.2000р., про що у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відомості за № 1 046 120 0000 000066.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 - 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново - господарськими визнаються цивільно - правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

15 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Орланд Сідс (Постачальник) в особі директора Пусь Дмитра Юрійовича та Приватним підприємством Агрофірма Ставиське (Покупець) в особі директора Михеда Михайла Олексійовича був укладений договір поставки товару № 319/3 (надалі - Договір).

Згідно умов Договору (п. 1.1, 2.1 - 2.3, 3.1, 3.3, 3.4, 3.8, 3.9, 4.1, 4.2, 6.1, 6.2, 10.4, 11.1 та 11.2), в терміни, визначені Договором, Постачальник зобов`язався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Покупець зобов`язався прийняти Товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену Договором.

За Договором постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Доповненнями та/або накладними, що є невід`ємною частиною Договору.

Ціна продукції, що поставляється за Договором, вказується в Доповненнях в національній валюті та визначається в залежності від виду Товару (засоби захисту рослин (ЗЗР), насіння, мікродобрива). Для Товару (ЗЗР, насіння, мікродобрива) сторони встановлюють ціну та його вартість у гривнях, а також, при необхідності, визначають їх еквівалент у доларах США або Євро.

Загальна сума Договору визначається сукупністю Доповнення та/або накладних, що зазначені в п. 2.1, та які є невід`ємною частиною Договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості і ціни Товару у порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід`ємною частиною Договору.

Порядок розрахунків за поставлений Товар визначається в Доповненнях до Договору.

Товар, що був переданий Покупцю в межах Договору тільки згідно видаткових накладних (без укладення інших письмових угод - додатків), має бути ним оплачений не пізніше 3 банківських днів з моменту його отримання за відповідною видатковою накладною.

Оплата Товару вважається здійсненою в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Постачальник має право виставити Рахунок-фактури факсом або сканкопію електронною поштою та в будь-якому разі з обов`язковим переданням Покупцю оригіналу відповідного документу.

Розрахунки за Товар за Договором здійснюються Покупцем на умовах та в строк, що визначені сторонами у відповідному Доповненні (Доповнення), на підставі виставленого Рахунку-фактури, отриманого в рамках Договору.

Строк поставки Товару визначається у відповідних Доповненнях до Договору.

Датою поставки є дата в момент передачі Товару та підписання видаткової накладної. Перехід права власності на Товар до Покупця відбувається в момент передачі Товару та підписання видаткової накладної.

Поставка продукції здійснюється на умовах, визначених у Доповненнях до Договору.

Перехід права власності здійснюється в момент передачі Товару з одночасним прийманням по кількості і якості.

Договір набуває чинності з дати підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Термін дії Договору може бути продовжений Доповненням.

Договір складено в двох примірниках по одному для кожної із сторін, прочитаний повністю, відповідає їх волі і містить всі істотні умови, відносно яких сторони бажали домовитись. Умови Договору сторони визначають розумними і справедливими. У випадку якщо будь-яке положення Договору в силу будь-яких причин виявиться недійсним, то це не буде означати припинення дії Договору в цілому.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

15 березня 2019 року сторонами було складено, підписано та скріплено печатками Доповнення № 1 до Договору, за умовами якого (п. 1.1 - 1.2, 2.1 - 2.2, 2.5, 4.1, 5.1 та 5.4) Продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених в Доповненні, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених в Доповненні, оплатити та прийняти Товар, що вказаний в п. 1.2 Доповнення.

За Доповненням постачається наступний Товар:

насіння соняшнику НСХ 6343 в кількості 80 міш по ціні 2 700,00 грн. за один загальною вартістю 216 000,00 грн.;

насіння соняшнику Сумо в кількості 44 міш по ціні 2 700,00 грн. за один загальною вартістю 118 800,00 грн., всього 334 800,00 грн. (у т.ч. 55 800,00 грн. ПДВ).

Покупець зобов`язався перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Продавця до 30 березня 2019р. в сумі 100 440,00 грн., що становить 30 % вартості Товару; решту 234 360,00 грн., що становить 70 % вартості Товару Покупець зобов`язався перерахувати не пізніше 01.11.2019р.

Товар постачається Покупцю не пізніше 30 березня 2019р.

За домовленістю сторін посівна одиниця (міш) коштує 2 700,00 грн. або ж 100,00 $ (курс 27,00 грн./дол. США). Так як термін оплати перевищує календарний місяць, еквівалент суми 234 360,00 грн. є 8 680,00 дол. США; остаточна сума заборгованості складатиме 234 360,00 грн., але не менше ніж 8 680,00 дол. США. Перед погашенням заборгованості точна сума узгоджується додатково в оновленому рахунку.

У випадку порушення своїх зобов`язань за Доповненням та Договором сторони несуть відповідальність, визначену ст. 7 Договору та чинним законодавством України.

Доповнення набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Доповненням та Договором.

Доповнення до Договору є його невід`ємною частиною.

08 квітня 2019 року сторонами було складено, підписано та скріплено печатками Доповнення № 2 до Договору, за умовами якого (п. 1.1 - 1.2, 2.1 - 2.2, 2.5, 4.1, 5.1 та 5.4) Продавець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених в Доповненні, передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язався в порядку та на умовах, визначених в Доповненні, оплатити та прийняти Товар, що вказаний в п. 1.2 Доповнення.

За Доповненням постачається наступний Товар:

насіння соняшнику НСХ 6206 в кількості 40 міш по ціні 2 700,00 грн. за один загальною вартістю 108 000,00 грн., всього 108 000,00 грн. (у т.ч. 18 000,00 грн. ПДВ).

Покупець зобов`язався перерахувати кошти на розрахунковий рахунок Продавця до 30 квітня 2019р. в сумі 32 400,00 грн., що становить 30 % вартості Товару; решту 75 600,00 грн., що становить 70 % вартості Товару Покупець зобов`язався перерахувати не пізніше 01.11.2019р.

Товар постачається Покупцю не пізніше 30 квітня 2019р.

За домовленістю сторін посівна одиниця (міш) коштує 2 700,00 грн. або ж 100,00 $ (курс 27,00 грн./дол. США). Так як термін оплати перевищує календарний місяць, еквівалент суми 108 000,00 грн. є 4 000,00 дол. США; остаточна сума заборгованості складатиме 108 000,00 грн., але не менше ніж 4 000,00 дол. США. Перед погашенням заборгованості точна сума узгоджується додатково в оновленому рахунку.

У випадку порушення своїх зобов`язань за Доповненням та Договором сторони несуть відповідальність, визначену ст. 7 Договору та чинним законодавством України.

Доповнення набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Доповненням та Договором.

Доповнення до Договору є його невід`ємною частиною.

На виконання умов Договору, позивач в березні - квітні та червні 2019 року поставив відповідачеві Товар на загальну суму 685 743,00 грн.

Поставка Товару та його отримання здійснена на підставі видаткових накладних від 16.03.2019р. № 11 на суму 334 800,00 грн., від 08.04.2019р. № 12 на суму 108 000,00 грн., від 01.06.2019р. № 31 на суму 233 763,00 грн. та від 20.06.2019р. № 36 на суму 9 180,00 грн. (з урахуванням Доповнень до Договору).

На оплату поставленого Товару позивачем були сформовані та пред`явлені відповідачеві рахунки-фактури:

від 15.03.2019р. № 16 на суму 334 800,00 грн.;

від 08.04.2019р. № 14 на суму 108 000,00 грн.;

від 26.04.2019р. № 25 на суму 233 763,00 грн.;

від 29.05.2019р. № 30 на суму 9 180,00 грн., загалом - 685 743,00 грн.

Відповідач частково розрахувався з позивачем, сплативши за поставлений Товар 515 743,00 грн. (платіжні доручення від 04.04.2019р. № 873 на суму 100 440,00 грн.; від 18.04.2019р. № 938 на суму 32 400,00 грн.; від 03.05.2019р. № 949 на суму 72 247,05 грн.; від 30.10.2019р. № 1189 на суму 9 180,00 грн.; від 08.11.2019р. № 1201 на суму 75 600,00 грн.; від 13.11.2019р. № 1208 на суму 161 515,95 грн.; від 29.11.2019р. № 1244 на суму 34 360,00 грн. та від 13.02.2020р. № 1343 на суму 30 000,00 грн.).

Таким чином, сума заборгованості по оплаті поставленого Товару становить 170 000,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, позивач належним чином виконав свої зобов`язання шляхом поставки Товару.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого Товару не виконав, у зв`язку з чим на день звернення позивача з позовом до суду має заборгованість в сумі 170 000,00 грн.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.5 Договору, в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов`язань, передбачених р. 3 Договору, Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості 30 % річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

Виходячи з того, що відповідач припустився прострочення виконання зобов`язання по оплаті поставленого Товару, позивач здійснив нарахування на суму боргу індексу інфляції в розмірі 1 125,00 грн., а також 50 550,98 грн. тридцяти процентів річних від простроченої суми, у т.ч.:

по видатковій накладній від 16.03.2019р. № 11 :

за період з 02.11.2019р. по 28.11.2019р. (сума боргу - 234 360,00 грн.) - 5 200,87 грн.;

за період з 29.11.2019р. по 31.12.2019р. - 5 424,66 грн. та за період з 01.01.2020р. по 12.02.2020р. - 7 049,18 грн., загалом - 12 473,84 грн. (сума боргу - 200 000,00 грн.);

за період з 13.02.2020р. по 25.04.2020р. (сума боргу - 170 000,00 грн.) - 10 172,13 грн.;

по видатковій накладній від 08.04.2019р. № 12 (сума боргу - 75 600,00 грн.) :

за період з 02.11.2019р. по 07.11.2019р. - 372,82 грн.;

по видатковій накладній від 01.06.2019р. № 31 (сума боргу - 161 515,00 грн.) :

за період з 06.06.2019р. по 13.11.2019р. - 21 373,08 грн.;

по видатковій накладній від 20.06.2019р. № 36 (сума боргу - 9 180,00 грн.) :

за період з 26.06.2019р. по 30.10.2019р. - 958,24 грн.

Втім, за підрахунком суду загальний розмір тридцяти процентів річних від простроченої суми становить 50 410,69 грн. у т.ч.:

по видатковій накладній від 01.06.2019р. № 31 - 21 240,33 грн.;

по видатковій накладній від 20.06.2019р. № 36 - 950,70 грн.

При цьому, суд звертає увагу позивача на помилкове включення ним до періодів відповідних нарахувань днів фактичної сплати суми заборгованості, а тому періодами нарахування тридцяти процентів річних від простроченої суми є:

по видатковій накладній від 01.06.2019р. № 31 - з 06.06.2019р. по 12.11.2019р.;

по видатковій накладній від 20.06.2019р. № 36 - з 26.06.2019р. по 29.10.2019р.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.1 Договору, Покупець за несвоєчасну оплату продукції сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

На підставі умов Договору (п. 7.1), позивач, за неналежне виконання відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого Товару, нарахував пеню в розмірі 48 956,96 грн.,

у т.ч.:

по видатковій накладній від 16.03.2019р. № 11 :

за період з 02.11.2019р. по 28.11.2019р. (сума боргу - 234 360,00 грн.) - 5 374,23 грн.;

за період з 29.11.2019р. по 12.12.2019р. - 2 378,08 грн., за період з 13.12.2019р. по 31.12.2019р. - 2 810,96 грн., за період з 01.01.2020р. по 30.01.2020р. - 4 426,23 грн. та за період з 31.01.2020р. по 12.02.2020р. - 1 562,84 грн., загалом - 11 178,11 грн. (сума боргу - 200 000,00 грн.);

за період з 13.02.2020р. по 12.03.2020р. - 2 963,39 грн., за період з 13.03.2020р. по 23.04.2020р. - 3 901,64 грн. та за період з 24.04.2020р. по 25.04.2020р. - 148,63 грн., загалом - 7 013,66 грн. (сума боргу - 170 000,00 грн.);

по видатковій накладній від 08.04.2019р. № 12 (сума боргу - 75 600,00 грн.) :

за період з 02.11.2019р. по 07.11.2019р. - 385,25 грн.;

по видатковій накладній від 01.06.2019р. № 31 (сума боргу - 161 515,00 грн.) :

за період з 06.06.2019р. по 18.07.2019р. - 6 659,73 грн.;

за період з 19.07.2019р. по 05.09.2019р. - 7 372,16 грн.;

за період з 06.09.2019р. по 24.10.2019р. - 7 155,34 грн.;

за період з 25.10.2019р. по 13.11.2019р. - 2 743,54 грн., загалом - 23 930,77 грн.;

по видатковій накладній від 20.06.2019р. № 36 (сума боргу - 9 180,00 грн.) :

за період з 26.06.2019р. по 18.07.2019р. - 202,46 грн.;

за період з 19.07.2019р. по 05.09.2019р. - 419,01 грн.;

за період з 06.09.2019р. по 24.10.2019р. - 406,69 грн.;

за період з 25.10.2019р. по 30.10.2019р. - 46,78 грн., загалом - 1 074,94 грн.

Втім, за підрахунком суду загальний розмір пені становить 48 811,99 грн. у т.ч.:

по видатковій накладній від 01.06.2019р. № 31 - 23 793,60 грн.;

по видатковій накладній від 20.06.2019р. № 36 - 1 067,14 грн.

При цьому, суд повторно зауважує позивачеві на помилковому включенні ним до періодів відповідних нарахувань днів фактичної сплати суми заборгованості, а тому періодами нарахування пені є:

по видатковій накладній від 01.06.2019р. № 31, у т.ч. - період з 25.10.2019р. по 12.11.2019р.;

по видатковій накладній від 20.06.2019р. № 36, у т.ч. - період з 25.10.2019р. по 29.10.2019р.

Оскільки відповідач своєчасно та в повному обсязі з позивачем не розрахувався, останній правомірно звернувся з відповідною позовною заявою до суду.

В судовому засіданні 28 травня 2020 року повноважним представником відповідача заявлено клопотання про обмеження розміру санкцій сумою пені та інфляційних нарахувань та відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 50 550,98 грн. тридцяти процентів річних з простроченої суми.

Розглянувши дане клопотання відповідача, суд відмовив в його задоволенні, виходячи з наступного:

частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України , які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України ).

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України , позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України , оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Відповідний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено у статті 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання .

Відповідно до частини третьої статті 13, частини першої статті 76, статті 78, статті 79 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 травня 2020 року у справі № 909/636/16.

Звертаючись з відповідним клопотанням відповідач посилається на неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій (пені та процентів річних) до суми основного боргу, а тому, на думку підприємства, вони не є справедливими та є більш вигідними для позивача; крім того, як на підставу звернення з даним клопотанням відповідач посилається на скрутний фінансовий стан, в якому на даний час він перебуває.

Проте, належними та допустимими доказами (у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України) відповідач не довів наявності обставин, які могли би бути підставою для зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій в порядку ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, зокрема тяжкого фінансового становища, виняткової ситуації, що призвела до неналежного виконання зобов`язань по оплаті поставленого товару тощо; натомість позивачем доведений факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної оплати за поставлений газ.

Щодо клопотання відповідача відмовити в стягненні тридцяти процентів річних, то у суду відсутні для цього підстави, оскільки така відповідальність Покупця (відповідача) за прострочення виконання обов`язку по оплаті поставленого товару та її розмір визначені умовами договору поставки товару № 319/3 від 15.03.2019р., а як вже було вказано вище, в силу положень ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На переконання суду, при вирішенні питання наявності підстав для зменшення процентів річних за час затримки розрахунку, суд повинен брати до уваги аналогічні обставини як і при вирішенні питання наявності підстав для зменшення неустойки.

Оскільки відповідачем не було доведено наявності обставин, які могли би бути підставою для зменшення заявлених до стягнення процентів річних, суд задовольняє позовні вимоги в цій частині з урахуванням вказаних вище правил їх нарахування.

Крім того, заявлені до стягнення позивачем проценти річних не являються явно неспівмірними до суми основного боргу.

За змістом ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується, зокрема про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, підставою для звернення сторони до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання судового рішення є наявність обставин, що ускладнюють його виконання або роблять його неможливим у визначений строк.

За змістом ст. 73, 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вже було вказано вище, відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання судового рішення, згідно якого відповідач просить у випадку задоволення даного позову розстрочити виконання відповідного судового рішення до 01 грудня 2020 року зі сплатою суми боргу, інфляційних нарахувань, відсотків річних та пені рівними щомісячними платежами.

В обґрунтування даного клопотання відповідач посилається на скрутний фінансовий стан, який є наслідком запроваджених карантинних заходів, а тому примусове виконання рішення призведе до збільшення збитків підприємства, арешту коштів на банківських рахунках та може завдати негативних наслідків у вигляді неможливості сплати податків, виконання державних та міжнародних контрактів з поставки зерна на вітчизняні та закордонні ринки; в подальшому такі дії можуть призвести до зупинення діяльності підприємства та його банкрутства.

Натомість, розстрочення виконання судового рішення, на думку відповідача, сприятиме як можливості продовження господарської діяльності підприємства, так і погашення заборгованості, що є предметом даного позову.

Розглянувши дане клопотання, суд відмовляє в його задоволенні, оскільки звертаючись з ним, відповідач не надав будь - яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували викладені в його клопотанні факти; належними та допустими засобами доказування відповідач не довів винятковості обставин чи особливого характеру таких обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, тобто не обґрунтував необхідність надання розстрочки виконання судового рішення.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 173 - 175, 193 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 205, 526, 530, 546, 549, 625, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 76, 77, 123, 129, 165, 233, 238, 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Орланд Сідс до Приватного підприємства Агрофірма Ставиське про стягнення 270 633 грн. 58 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства Агрофірма Ставиське (17053, с. Ставиське Козелецького району Чернігівської області, вул. Українська, 52; код 03799085) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Орланд Сідс (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла II, 20; код 41692649) 170 000 грн. 00 коп. заборгованості, 1 125 грн. 64 коп. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 50 410 грн. 69 коп. тридцяти процентів річних з простроченої суми, 48 811 грн. 99 коп. пені та 4 055 грн. 23 коп. судового збору.

Відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відмовити Приватному підприємству Агрофірма Ставиське в наданні розстрочки виконання рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.05.2020р. по справі № 927/230/20.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України (з урахуванням п. 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України), шляхом подання апеляційної скарги через місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено та підписано 09.06.2020р.

Суддя А.С.Сидоренко