Постанова

від 09.06.2020 по справі 910/13411/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2020 р. Справа№ 910/13411/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Чорногуза М.Г.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.01.2020 (повний текст складено 05.02.2020)

у справі №910/13411/19 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-Ко"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниця"

про зобов`язання внести зміни до особового рахунку,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-Ко" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортної логістики" ПАТ "Укрзалізниця" (далі - відповідач) та просив суд зобов`язати відповідача внести зміни до особового рахунку позивача №8210922, відкритого на підставі договору про надання послуг №09690/ЦТЛ- 2018 від 14.02.2018 року, шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі 26130,60 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні розрахунків за надані послуги по накладним №№32959108, 33157603, 33180308, 33101429, 33128802 відповідачем неправомірно нарахована і списана з особового рахунку позивача плата за користування вагонами у сумі, яка на 26131,60 грн більше, ніж вартість фактично наданих послуг.

У процесі розгляду справи позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій він вказав, що після звернення із позовом відповідачем було повернуто на особовий рахунок позивача 9402,48 грн, у зв`язку із чим просив зобов`язати відповідача внести зміни до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі 16728,12 грн. Заява була прийнята судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що при розгляді документів з`ясувалось помилкове нарахування плати за користування по одній з накладних в сумі 9402,48 грн, тому вказані кошти було повернуто на рахунок позивача, щодо позовних вимог в іншій частині, то відповідачем плата за користування вагонами була нарахована правомірно, з врахуванням фактичного часу користування, який підтверджується актами загальної форми, накладними, пам`ятками про подання/забирання вагонів, відомостями та книгою повідомлень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22 січня 2020 року позов задоволено частково.

Зобов`язано Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця" внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-КО" №8210922, відкритого на підставі договору про надання послуг №09690/ЦТЛ- 2018 від 14.02.2018 року, шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі 16728,12 грн.

Провадження у справі в частині 9402,48 грн закрито.

Стягнуто з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 1229,77 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки суд зазначив, що спір виник з приводу ознаки власності вагону, хоча фактично спір стосується неправомірного, на думку позивача, списання з його особового рахунку плати за використання вагонів протягом двох годин від моменту повідомлення про подання вагонів; відповідачем правомірно була нарахована плата з фактичне користування вагонами, час використання яких підтверджується актами загальної форми, пам`ятками про подання/забирання вагонів, відомостями про користування вагонами тощо; у матеріалах справи відсутні докази, які можуть слугувати підставою для звільнення від плати за користування вагонами; крім того, відсутні докази на підтвердження вини залізниці у затримці спірних вагонів; відповідач повідомляв позивача про час прибуття вантажу, з якого розпочато облік часу, що підлягає сплаті за користування вагонами.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13 квітня 2020 року поновлено строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 15 травня 2020 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

Позивач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу, хоча був отримав копію ухвали суду 21.04.2020, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення. Неподання відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає її розгляду по суті.

Частиною 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14 лютого 2018 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", як Перевізником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-КО", як Замовником, було укладено Договір про надання послуг №09690/ЦТЛ-2018 (далі - договір перевезення), предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажних вагонів для перевезення та надавання інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародних сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги (том 1 а.с.31-41).

Відповідно до п. 1.2 договору перевезення, перевезення - послуга, в процесі надання якої Перевізник зобов`язаний доставити довірений Замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а Замовник зобов`язується оплатити послуги у передбаченому цим Договором порядку. Перевезення оформлюється залізничною накладною відповідно до цього Договору, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 із змінами та доповненнями (далі - Статут), Збірника Тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ним послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за №340/16356 (далі - Збірник Тарифів).

Надання послуг за цим Договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п. 1.3 договору перевезення).

Відповідно до п. 2.3.2 договору перевезення, Перевізник зобов`язаний приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) Замовника або Перевізника, надавати вагони (контейнери) Перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками Замовника згідно з інформацією АС "Месплан", доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначено в додатках до цього Договору.

Пунктом 2.3.3 договору перевезення визначено, що Перевізник зобов`язаний відкрити для Замовника особовий рахунок з наданням коду платника №8210922 та присвоїти код вантажовідправника/вантажоодержувача №0590 для проведення розрахунків і обліку сплачених сум.

У пункті 2.1.6 договору перевезення Замовник прийняв на себе зобов`язання оплачувати Перевізнику послуги, пов`язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передплати за кодом платника.

Сторони домовились, що розрахунки за цим Договором здійснюються через Філію "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" ПАТ "Укрзалізниця" (далі - філія "ЄРЦ"). При цьому, оплата здійснюється у національній валюті на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Перевізника, з якого грошові кошти зараховуються на особовий рахунок Замовника. По мірі виконання перевезень та надання послуг Перевізником відображається в особовому рахунку використання Замовником коштів за добу для оплати: вартості послуг за перевезення, зазначених в накладній; додаткових зборів (плату за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг); додаткових послуг за вільними тарифами; штрафів та пені на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), про що зазначено в пунктах 4.1-4.3, 4.5 договору перевезення.

Пунктом 12.1 визначено, що договір перевезення вступає в силу з моменту одностороннього підписання Замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення Замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018, при цьому Договір продовжує дію, якщо жодна із Сторін письмово за один місць до закінчення дії Договору не звернеться до іншої сторони з пропозицією про його припинення.

Окрім цього, 08 грудня 2017 року між ПАТ "Українська залізниця", як Залізницею, та ТОВ "Укрзернотранс-КО", як Відправником, було укладено Договір з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту №ПЗ/М-175395/НЮ (далі - договір по накопиченню), предметом якого є надання Залізницею за рахунок Відправника послуг, пов`язаних з накопиченням рухомого складу "зерновози" (надалі - вагони) під навантаження, формування відправницьких маршрутів з вантажем Відправника, у т.ч. по станції Попільня Південно-Західної залізниці, код 343102 (далі - станція "Попільня"), про що зазначено в п.1.1 цього Договору в редакції, викладеній в додатковій у угоді до нього №5 від 26.10.2018 (далі - Додаткова угода №5) (том 1 а.с.42-50).

Відповідно до п.2.1.3 договору по накопиченню в редакції додаткової угоди №5 Залізниця прийняла на себе зобов`язання здійснювати в інтересах Відправника послуги, пов`язані з накопиченням рухомого складу, перелік та оплата яких визначена окремо по кожній станції у додатках №1-№5 до даного Договору.

Сторони домовились, що розмір оплати визначається виходячи із фактичних послуг, наданих Залізницею Відправнику, перелік і вартість яких визначається у Протоколі узгодження договірної вартості послуг, додатки №1-№5 (п.п.3.1, 3.7 договору по накопиченню). Зокрема, по станції Попільня - в додатку №4 в редакції, викладеній в додатковій угоді №6 від 08.02.2019 до Договору по накопиченню. При цьому, час на навантаження маршруту складає 48 годин і його облік починається з фактичної подачі вагонів на під`їзну колію та закінчується часом оформлення перевізних документів, а у разі, якщо з вини Відправника не відбулось навантаження у відведений час, подальші розрахунки проводяться згідно з Тарифним керівництвом №1 (п.п.3.3, 3.4 Договору, рядок 8 таблиці у Додатку №4 до договору по накопиченню).

Оплата за послуги, пов`язані з накопиченням рухомого складу (додаткові станційні збори), здійснюється на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, з якого грошові кошти зараховуються на особовий рахунок Відправника. В подальшому Залізниця відображає відповідні суми оплати за фактично надані послуги в особовому рахунку Відправника на підставі накопичувальних карток (п.п.3.2, 3,5 договору по накопиченню).

Пунктом 8.1 договору по накопиченню визначено, що даний договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017. Однак, у випадку коли за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не заявила про припинення відносин, він вважається щорічно пролонгованим, про що зазначено в п. 8.3 Договору.

У межах виконання зазначених договорів позивач відправив у квітні 2019 року маршрути за накладними №32959108 від 11.04.2019 (54 вагона), №33157603 від 25.04.2019 (54 вагона), №33180308 від 27.04.2019 (54 вагона), №33101429 від 21.04.2019 (50 вагонів), №33196965 від 28.04.2019 (51 вагон) (том 1 а.с.90-279, том 2 а.с.2-120), навантаження яких виконувалось на під`їзній колії, що належить ТОВ "Сігнет-Центр", умови користування якою визначено Договором про експлуатацію під`їзної колії при станції Попільня Південно-Західної залізниці №3102 від 01.10.2014 (том 1 а.с.51-60), укладеним між Державним територіально-галузевим об`єднанням "Південно-Західна залізниця" та ТОВ "Сігнет-Центр".

Під час проведення розрахунків за надані послуги по зазначеним накладним, відповідачем було нарахована позивачу плата за користування вагонами в загальній сумі 128 300,52 грн., у тому числі: 15573,60 грн по накладній №32959108 (відомість №12040006), 39172,20 грн по накладній №33157603 (відомість №25040008), 49792,32 грн по накладній №33180308 (відомість №27040009),12532,20 грн по накладній №33101429 (відомість №21040007) та 11230,20 грн по накладній №33196965 (відомість №28040010). Вказані суми були списані з особового рахунку позивача №8210922.

Нарахування здійснювалось на підставі даних, що містяться у відомостях плати за користування вагонами форми ГУ 46, а факт списання підтверджується довідками по рахунку (том 1 а.с.93-97, 157-159, 218-225, том 2 а.с.5-7, 62-69).

Позивач вважає, що відповідачем було неправомірно нарахована і списана з його особового рахунку №8210922 плата за користування вагонами у сумі, яка на 26 131 грн. 60 коп., більше, ніж вартість фактично наданих послуг. Тобто, позивач стверджує, що відбувся перебор грошових коштів, зокрема: 2 309,04 грн. за накладною №32959108; 5333,28 грн. за накладною №33157603; 15 668,64 грн. за накладною №33180308; 1522,20 грн. за накладною №33101429 та 1 297,44 грн. за накладною №33196965.

Пунктом 7.1 договору перевезення визначено, що усі спірні питання з виконання умов цього Договору вирішуються шляхом переговорів, а у разі недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку.

З метою врегулювання спору в позасудовому порядку, відповідачу було пред`явлено претензії, зокрема №156/07/19 від 19.07.2019 за накладною №32959108 від 11.04.2019 року на суму 2 309,04 грн. (вх. №ЦТЛ-171652 від 22.07.2019 р.); №157/07/19 від 19.07.2019 за накладною №33157603 від 25.04.2019 року на суму 5 333,28 грн. (вх. №ЦТЛ-171650 від 22.07.2019 р.); №158/07/19 від 19.07.2019 за накладною №33180308 від 27.04.2019 року на суму 15 668,64 грн. (вх. №ЦТЛ-171651 від 22.07.2019 р.); №159/07/19 від 19.07.2019 за накладною №33101429 від 21.04.2019 року на суму 1 522,20 грн. (вх. №ЦТЛ-171649 від 22.07.2019 р.); №160/07/19 від 19.07.2019 за накладною №33196965 від 28.04.2019 року на суму 1 297,44 грн. (вх. №ЦТЛ-171653 від 22.07.2019 р.) з вимогою повернути на особовий рахунок позивача необґрунтовано списані грошові кошти. Факт отримання відповідачем претензій підтверджується відбитком штампу про реєстрацію вхідної кореспонденції (том 1 а.с.54-88).

Оскільки відповідач не надав відповіді на претензії та не повернув грошові кошти на особовий рахунок позивача, останній у вересні 2019 року звернувся до суду із даним позовом та просив суд зобов`язати відповідача внести зміни до особового рахунку позивача №8210922, відкритого на підставі договору про надання послуг №09690/ЦТЛ- 2018 від 14.02.2018 року, шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі 26130,60 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що відповідно до норм чинного законодавства відповідач повинен був повідомити позивача про прибуття вантажу (вагонів) за дві години до часу прибуття, а оскільки відповідач своєчасно не повідомив про прибуття вагонів, то початок часу користування ними обчислюється після закінчення двох годин, тому, відповідно, по кожному з вагонів необхідно провести коригування вартості користування.

28 жовтня 2019 року, вже після звернення позивача до суду із даним позовом, відповідач направив відповідь на претензію №160/07/19 (щодо повернення 1297,44 грн), у якій заперечив проти її задоволення, та відповідь на претензію №158/07/19 (щодо повернення 15668,64 грн), у якій вказав про часткове її задоволення в розмірі 9402,48 грн (том 2 а.с.175-178). Грошові кошти в сумі 9402,48 грн були повернуті на особовий рахунок позивача, що підтверджується довідкою від 03.12.2019 (том 2 а.с.313-314).

У зв`язку із поверненням грошових коштів в сумі 9402,48 грн на особовий рахунок позивачем була подана заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій він просив суд зобов`язати відповідача внести зміни до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі 16728,12 грн (том 3 а.с.2-3).

Заперечуючи проти позовних вимог, як у відзиві на позовну заяву, так і у апеляційній скарзі, відповідач посилався на те, що плата за користування вагонами ним була нарахована відповідно до часу фактичного користування кожним з вагонів, з моменту подання вагонів на під`їздну колію до закінчення формування маршруту після завантаження, з урахуванням округлень до повної години. При цьому, при огляді документів з`ясувалось помилкове нарахування плати за відомістю №2704009 на суму 9402,48 грн (накладна №33180308) і вказані кошти били повернуті на особовий рахунок позивача.

Так, відповідач вказував, що вагони подавались для навантаження групами по 15 штук у зв`язку із дотриманням передавальної кількості вагонів відповідно до Договору про експлуатацію колії, за накладною №32959108 час користування вагонами з моменту їх подання до закінчення формування маршруту становить 36 год.50 хв., за накладною №33157603 час користування вагонами з моменту їх подання до закінчення формування маршруту становить 44 год.50 хв., за накладною №33180308 час користування вагонами з моменту їх подання до закінчення формування маршруту становить 47 год.52 хв., за накладною №33101429 від 21.04.2019 час користування вагонами з моменту їх подання до закінчення формування маршруту становить 35 год.49 хв. та за накладною №33196965 час користування вагонами з моменту їх подання до закінчення формування маршруту становить 32 год.40 хв., що підтверджується заявкою позивача про подання вагонів на під`їздну колію ТОВ "Сігнет-Центр", актами загальної форми, пам`ятками про подавання вагонів, пам`ятками про забирання вагонів, відомостями за користування вагонами, витягом із книги повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження по ст. Попільня, довіреністю на представника позивача (том 2 а.с.200-327). Також вказав, що відомість ГУ-546 №1204006, на підставі якої нараховані послуги за користування вагонами за накладною №32959108, підписані позивачем без зауважень, а від підпису інших відомостей ГУ-46 (№№05040008, 09040009, 28040010) представник позивача відмовився, що зафіксовано актами загальної форми.

За результатами розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що провадження у справі в частині 9402 грн. 48 коп. підлягає закриттю за відсутністю предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача внести зміни до особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі 16728,12 грн., то вони є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову, але вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні з огляду на наступне.

Пунктом 2 частини 1 ст. 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Проте, відповідно до ч.2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження;

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

З матеріалів справи вбачається, що заява про зменшення розміру позовних вимог на суму 9402,48 грн була подана позивачем 24.12.2019, до закінчення підготовчого засідання, і протокольною ухвалою, відображеною у протоколі судового засіданні від 24.12.2019 (том 3 а.с.8-9), суд першої інстанції задовольнив заяву позивача і у цьому ж засіданні судом було ухвалено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Отже, оскільки вказана заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до приписів п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України прийнята судом до розгляду, тому відповідно до ст. 163 ГПК України має місце нова ціна позову - 16728,12грн, виходячи з якої й вирішується даний спір.

Таким чином, закриття провадження в частині вимог 9402,48 грн не відповідає наведеним приписам процесуального закону.

Щодо суті позовних вимог, то відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору про надання послуг №09690/ЦТЛ-2018 та Договору з надання послуг по накопиченню вагонів на станційних коліях для формування маршруту №ПЗ/М-175395/НЮ, які за правовою природою є договорами перевезення та надання послуг.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно з пунктом 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут залізниць) цей Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту залізниць).

Пунктом 6 Статуту залізниць визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Частиною 1 пункту 62 Статуту залізниць регламентовано, що порядок розрахунків за надані залізницею послуги здійснюється згідно з чинним законодавством.

Таким законодавством є, зокрема, Правила розрахунків за перевезення вантажів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила №644), Правила користування вагонами і контейнерами, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113 (далі - Правила №113), Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затверджений наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009 №317 (далі - Збірник тарифів), тощо.

Відповідно до п.1.1 Правил №644 платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть уноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.

У відповідності до п.2.6 Правил №644 розрахунковий підрозділ веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг.

Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).

Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Факт списання спірних коштів за перевезеннями, здійсненими за залізничними накладними №32959108 від 11.04.2019 (54 вагона), №33157603 від 25.04.2019 (54 вагона), №33180308 від 27.04.2019 (54 вагона), №33101429 від 21.04.2019 (50 вагонів), №33196965 від 28.04.2019 (51 вагон) відповідачем не заперечується.

Статтею 119 Статуту залізниць встановлено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Якщо подання вантажовідправнику на його замовлення порожніх спеціальних вагонів затримується з вини вантажовідправника, з нього стягується плата за весь час затримки вагонів на станції навантаження.

Відповідно до ст.34 Статуту залізниць про час подачі вагонів під завантаження, вивантаження засобами відправника, одержувача начальник станції зобов`язаний повідомити їх не пізніше ніж за 2 години до подачі.

Згідно зі ст.42 Статуту залізниць залізниця зобов`язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

Пунктом 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що у всіх випадках повідомлення про подавання вагонів повинно передаватися станцією не пізніше ніж за дві години до їх подавання. У разі подавання вагонів без повідомлення, початок часу користування ними обчислюється після закінчення передбачених Правилами користування вагонами і контейнерами двох годин.

З системного аналізу наведених норм Статуту та Правил вбачається, що вантажовідправник (вантажоодержувач) сплачує плату за весь час користування вагонами, а у разі відсутності повідомлення - початок користування обраховується після закінчення двох годин.

Умовами п.5 Договору №3102 від 01.10.2014 про експлуатацію залізничної під`їзної колії ТОВ "Сігнет Центр" при станції "Попільня" Південно-Західної залізниці визначено, що вагони на під`їзну колію подаються після повідомлення, яке передається не пізніше, ніж за дві години до подачі вагонів (том 1 а.с.51-53).

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем по накладній №32959108 від 11.04.2019 (54 вагона) плата за користування нарахована за період з 8 год. 40 хв. 10.04.2019 по 21 год. 30 хв. 11.04.2019 (36 год. 50 хв.), по накладній №33101429 від 21.04.2019 (50 вагонів) - за період з 05 год. 10 хв. 20.04.2019 по 16 год. 59 хв. 21.04.2019 (35 год. 49 хв.) по накладній №33157603 від 25.04.2019 (54 вагона) - за період з 18 год. 20 хв. 23.04.2019 по 15 год. 10 хв. 25.04.2019 (44 год. 50 хв.), по накладній №33180308 від 27.04.2019 (54 вагона) - за період з 01 год. 10 хв. 25.04.2019 по 01 год. 02 хв. 27.04.2019 (47 год. 52 хв.) та по накладній №33196965 від 28.04.2019 (51 вагон) - за період з 07 год. 35 хв. 27.04.2019 по 16 год. 15 хв. 28.04.2019 (32 год. 40 хв.).

В якості підтвердження повідомлення позивача про подавання вагонів відповідачем надано витяг з Книги повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Попільня (том 2 а.с.318-326), дослідивши зміст якої апеляційний господарський суд встановив, що про подання вагонів 10.04.2019 представника позивача Кондратенка Є.В. повідомлено о 09 год. 00 хв., 20.04.2019 - о 06 год. 10 хв. та 23.04.2019 - о 18 год. 25 хв., тобто, вже після фактичного прибуття вагонів згідно відміток у накладних та актах загальної форми. Щодо подавання вагонів 25.04.2019 та 27.04.2019, то наявна у матеріалах справи копія витягу з Книги повідомлень не містить відповідних відомостей.

Таким чином, відповідачем порушено обов`язок щодо повідомлення позивача про прибуття вагонів не пізніше ніж за 2 години до подачі, а тому є обґрунтованими доводи позивача про те, що відлік часу, з якого необхідно нараховувати плату за користування вагонами, у даному випадку розпочинається після спливу двох годин від часу їх прибуття.

Проте, плата за користування вагонами нараховувалась відповідачем починаючи з моменту прибуття вагонів на станцію та до моменту закінчення формування маршрутів, тобто, плата за користування вагонами нараховувалась відповідачем до спливу передбачених двох годин на подачу вагонів після направлення повідомлення, що призвело до перебору грошових коштів з рахунку позивача.

Перевіривши розрахунок зменшених позовних вимог, враховуючи ставки плати за користування вантажними вагонами перевізника (таблиця 1 розділу V Збірника тарифів) та коефіцієнт, встановлений наказом Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019 №205, апеляційний господарський суд встановив, що розраховані позивачем суми переплат узгоджуються як з залізничними накладними, так і відповідають нарахованим та списаним відповідачем відповідно до переліків сумам додаткових зборів, відтак, загальна сума грошових коштів за користування вагонами по спірним накладним становить 16728,12 грн, у тому числі: 2309,04 грн за накладною №32959108; 5333,28 грн за накладною №33157603; 6266,16 грн. за накладною №33180308; 1522,20 грн за накладною №33101429; 1297,44 грн за накладною №33196965.

Згідно зі ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 4.10 договору перевезення встановлено, що у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми перераховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати стягуються недоотримані грошові суми.

Застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом внесення змін до особового рахунку замовника послуг у залізничному перевезенні та відображення (відновлення, збільшення) на ньому спірних грошових коштів відповідатиме способам захисту, як визначеним спеціальним нормами права (п. 62 Статуту та Правилам №644), умовам укладеного між сторонами договору, так і узгоджуватиметься із загальними вимогами щодо належності засобів правового захисту відповідно до ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 914/873/17 та від 30.01.2020 у справі №910/9794/18.

Посилання відповідача на акти загальної форми, з яких вбачається, що затримка вагонів сталася з вини позивача, та на відомості про користування вагонами, судом відхиляються, оскільки наявність зазначених актів та відсутність зауважень до відомостей не спростовує факту порушення відповідачем двогодинного терміну між повідомленням про прибуття вагонів і подачею вагонів під завантаження та нарахування відповідної плати.

За встановлених обставин справи, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі 16728,12 грн., є обґрунтованими, доведеними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів відповідача, викладених у апеляційній скарзі, про те, що суд першої інстанції невірно визначив характер правовідносин сторін, зазначивши на сьомому аркуші рішення про те, що спір стосується ознак власності на спірні вагони, то вказані доводи відповідача знайшли своє підтвердження, у зв`язку із чим мотивувальна частина рішення підлягає зміні.

Крім цього, в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції також невірно здійснив розподіл судових витрат (суми сплаченого позивачем судового збору), помилково зазначивши про часткове задоволення позову та, відповідно, зменшивши суму судового збору до 1229,77 грн. Тому, в цій частині рішення суду першої інстанції також підлягає зміні, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1921,00 грн. судового збору за подання позову.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 275 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 277 ГПК України).

З огляду на викладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, Північний апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2020 року прийняте із невідповідністю висновків суду обставинам справи, а тому відповідно підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції даної постанови, виключення з резолютивної частини висновку про закриття провадження у справі та розподілу судових витрат.

З огляду на те, що судом апеляційної інстанції не змінено судове рішення в частині остаточного його висновку по суті позовних вимог, розподіл судових витрат за розгляд апеляційної скарги, відповідно до частини 14 статті 129 ГПК України, не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22 січня 2020 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції даної постанови та виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

"1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-Ко" задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Акціонерне товариство "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, Код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця" (03150, Україна, м. Київ, вул. Федорова, 32, Код ЄДРПОУ філії: 40123465) внести зміни до особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-КО" (Код ЄДРПОУ 40267677, Код вантажовідправника/вантажоодержувача 0590) № 8210922, відкритого на підставі договору про надання послуг №09690/ЦТЛ- 2018 від 14.02.2018 року, шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошових коштів у сумі 16 728,12 грн.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, Код ЄДРПОУ: 40075815) в особі Філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця" (03150, Україна, м. Київ, вул. Федорова, 32, Код ЄДРПОУ філії: 40123465) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-КО" (вул. Джона Маккейна, буд. 12, м. Київ, 01042, Код ЄДРПОУ 40267677) суму судового збору в розмірі 1921 грн.00 коп."

4. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 09.06.2020.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді М.Г. Чорногуз

Г.П. Коробенко