Рішення

від 04.06.2020 по справі 640/4988/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року м. Київ № 640/4988/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ніссенс-Україна до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Ніссенс-Україна (далі також - позивач, ТОВ Ніссенс-Україна , Товариство) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.10.2018 №0050761406 і №0050771406.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі проведеної документальної невиїзної перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 04.10.2018 №0050761406 і №0050771406 за відсутності правових підстав для вчинення таких дій. На думку позивача висновки акта, зроблені за результатами такої перевірки, є безпідставними в силу відсутності відповідного рішення митного органу про визначення коду товару та обставини випущення імпортованого позивачем товару у вільний обіг. Позивач зазначив, що імпортований товар пройшов митне оформлення без зауважень, що свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації. При цьому, в тексті самого акта перевірки відсутні посилання на те, які саме порушення були допущені ТОВ Ніссенс-Україна при проведенні митного оформлення товарів, не вказано конкретний пункт ст. 351 Митного кодексу України, на підставі якого була проведена ця перевірки, та взагалі наявність підстав для проведення такої перевірки вже після завершення митного контролю. З огляду на наведене позивач вважає, що відповідач не мав правових підстав для прийняття податкових повідомлень-рішень про донарахування податкових зобов`язань у зв`язку з виявленням, на його думку, помилки стосовно класифікації ввезеного на територію України товару.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.04.2019 відкрито провадження у справі №640/4988/19 за вказаним позовом та дану справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача до канцелярії суду подані відзив на позовну заяву та додаткові матеріали (копію оспорюваного рішення з копіями документів, що були враховані митницею при прийнятті такого рішення), разом з доказами направлення копій таких документів на адресу позивача. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що згідно із п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України була проведена документальна невиїзна перевірка з питання дотримання ТОВ Ніссенс-Україна вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині правильності класифікації товарів Частини автомобільних кондиціонерів... - конденсори... Частини автомобільних кондиціонерів...- випаровувачі... у товарній підкатегорії 8415 90 00 00 згідно з УКТ ЗЕД за певними митними деклараціями. В ході здійснення перевірки встановлено, що під час декларування товарів: Частини автомобільних кондиціонерів...- конденсори... Частини автомобільних кондиціонерів... - випаровувач і... Товариством здійснено їх класифікацію за невірним кодом згідно УКТ ЗЕД, внаслідок чого ним занижено податкові зобов?язання по сплаті ввізного мита та податку на додану вартість. Представник відповідача зазначив, що такі дії ГУ ДФС у м. Києві вчинені у відповідності до ч. 4 ст. 69 Митного кодексу України, а тому винесені ним податкові повідомлення-рішення є законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у тексті якої повторно наголосив на протиправності оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Розглянувши подані представниками сторін документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що надані сторонами докази та повідомлені ним обставини є достатніми для розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи та прийняття рішення у справі по суті з огляду на наступне.

У період з 22.08.2018 по 05.09.2018 працівниками ГУ ДФС у м. Києві згідно з п. 1 ч. 2 ст. 351 Митного кодексу України та на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 15.08.2018 №12552 була проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ Ніссенс-Україна вимог законодавства України з питань державної митної справи у частині правильності класифікації товарів Частини автомобільних кондиціонерів... - конденсори... Частини автомобільних кондиціонерів...- випаровувачі... у товарній підкатегорії 8415 90 00 00 згідно з УКТ ЗЕД за митними деклараціями, перелік яких наведено у додатку 1 до акта перевірки, що є його невід?ємною частиною.

За наслідками такої перевірки складено акт від 17.09.2018 №1142/26-15-14-06-06/32824488 (далі - акт перевірки), відповідно до висновку якого, органом ДФС встановлено порушення позивачем:

- Закону України Про Митний тариф України , правил 1 і 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, ч. 1 та пп. г п. 5 ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України, що полягає у неправильній класифікації товару. В результаті цього Товариством було занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 147 588,36 грн.;

- та у взаємозв?язку із виявленням порушення митного законодавства - п. 190.1 ст. 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження Товариством податкового зобов`язання по податку на додану вартість на суму 29 517,67 грн.

В описовій частині такого цього акта зафіксовано, що за результатами аналізу даних митних декларацій (а саме перелік таких митних декларацій, датованих за період з 03.09.2015 по 11.04.2018 наведено у додатку 1 до акта) виявлено випадки митного оформлення ТОВ Ніссенс-Україна імпортованих товарів: Частини автомобільних кондиціонерів... - конденсори... Частини автомобільних кондиціонерів...- випаровувачі... з класифікацією таких за кодом 8415 90 00 00 згідно УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 0% від митної вартості).

Товариством під час проведення перевірки листом від 04.09.2018 № б/н (вх. ГУ ДФС у м. Києві від 04.09.2018 № 67111/10) були надані пояснення та документи для підтвердження заявленого коду товару під час митного оформлення, а саме: заяву; листи Nissens A/S від 12.04.2018 № б/н щодо класифікації товарів; висновок Київської обласної торгово-промислової палати від 27.01.2012 № ПК-025 щодо походження товару; лист Міністерства екології та природних ресурсів України про відсутність озоноруйнівних речовин в автомобільних та випаровувачах виробництва Nissens A/S; лист Державного автотранспортного науково-дослідного проектного інституту щодо сертифікації продукції; рішення Державного автотранспортного науково-дослідного і проектного інституту від 24.01.2012 № 0018 щодо сертифікації товарів.

У контексті з цим в акті перевірки було зазначено, що ГУ ДФС у м. Києві приймає до уваги перелічені документи, разом з цим, відповідно до ч. 8 ст. 69 Митного кодексу України висновки інших органів, установ га організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер, тому не можуть бути підставою для визначення коду товарів згідно з УКТЗЕД.

Виходячи зі змісту правил 1 і 6 Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД, приміток 2 до розд. XVI УКТ ЗЕД та Пояснень до товарних позицій 8415 і 8418 УКТ ЗЕД контролюючий орган дійшов висновку про те, що класифікація радіаторів (конденсаторів, випарників) холодильного обладнання кондиціонерів здійснюється у товарній підкатегорії 8418 99 10 00 згідно з УКТЗЕД, та має наступну структуру побудови коду:

8418 Холодильники, морозильники та інше холодильне або морозильне обладнай, електричне або інших типів; теплові насоси, крім установок для кондиціонування повітря товарної позиції 8415:

8418 99 - - інші:

8418 99 10 00 - - - випаровувачі та конденсатори, крім тих, що використовуються у побутових холодильниках.

Таким чином, ГУ ДФС у м. Києві в ході проведеної документальної невиїзної перевірки, результати якої оформлені актом від 17.09.2018 №1142/26-15-14-06-06/32824488, дійшло висновку про необхідність класифікації ввезених позивачем товарів Частини автомобільних кондиціонерів... - конденсори... і Частини автомобільних кондиціонерів...- випаровувачі... у товарній підпозиції 8418 99 10 00 товарної підкатегорії 8418 99.

Не погоджуючись із такими висновками акта перевірки, ТОВ Ніссенс-Україна подало до ГУ ДФС у м. Києві письмові заперечення, датовані 24.09.2018.

Своїм листом від 01.10.2018 №72936/10/2-15-14-06-06-16 відповідач повідомив позивача про залишення висновків акта перевірки без змін.

04.10.2018 ГУ ДФС у м. Києві на підставі цього акта перевірки та згідно з пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54, п. 57.3 ст. 57, п. 58.1 ст. 58, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України прийняло спірні у даній справі податкові повідомлення-рішення форми Р :

- за №0050761406, яким збільшило ТОВ Ніссенс-Україна суму грошового зобов?язання за платежем податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на 35 578,81 грн. (в т.ч. за основним платежем - 28 463,05 грн., за штрафними санкціями - 7 115,76 грн.);

- за №0050771406, яким збільшило ТОВ Ніссенс-Україна суму грошового зобов?язання за платежем ввізне мито на товари, що ввозяться суб?єктами господарювання на 177 894,09 грн. (в т.ч. за основним платежем - 142 315,27 грн., за штрафними санкціями - 35 578,82 грн.).

В подальшому рішенням Державної фіскальної служби України від 11.12.2018 №39930/699-99-11-05-03-25 подана ТОВ Ніссенс-Україна в порядку ст. 56 Податкового кодексу України скарга на такі податкові повідомлення-рішення від 04.10.2018 була залишена без задоволення.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними і таким, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Розглядаючи спір по суті, суд дійшов висновків про наступне.

За змістом ч. 8 ст. 257 Митного кодексу України (далі - МК України), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості про товари, в т.ч. код товару згідно із УКТ ЗЕД.

Відповідно до норм ст. 67 МК України, українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

Згідно з ч. 1 - 5 ст. 69 МК України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних угрупувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 7 ст. 69 цього Кодексу).

За змістом положень п. 1 і 3 розд. І Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №650 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.07.2012 № 1085/21397, далі - Порядок №650), контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТ ЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з цим Порядком декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 МК України, а посадові особи митного поста здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів.

Розділом ІІІ вказаного Порядку встановлено, що декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТ ЗЕД при їх декларуванні відповідно до Митного кодексу України.

Посадові особи підрозділу митного оформлення чи митного поста, відділу митних платежів здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Рішення приймається за результатами класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД у разі необхідності зміни задекларованого коду товару згідно з УКТ ЗЕД, у тому числі за результатами спрацювання автоматизованої системи аналізу та управління ризиками у складних випадках митних формальностей.

Згідно із п. 4 Розділу ІІІ Порядку №650 контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності: опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу; відомостей про товар та коду товару згідно з УКТ ЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Кодексу; заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних Класифікаційні рішення програми Інспектор 2006 ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії: а) ідентичні товари; б) подібні (аналогічні) товари; в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів а та б абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі: характеристики, які є визначальними для класифікації товару; призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару; перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТ ЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

У випадку, передбаченому підпунктом а абзацу четвертого цього пункту, класифікація товару згідно з УКТ ЗЕД проводиться без додаткових процедур контролю.

У випадку, передбаченому підпунктом б абзацу четвертого цього пункту, перевіряється відповідність характеристик товару критеріям, визначальним для класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД за наведеними характеристиками товару в Рішенні.

У випадку, передбаченому підпунктами б , в абзацу четвертого цього пункту, виявлені Рішення на ідентичні або подібні (аналогічні) товари беруться до уваги.

У разі якщо заявлений товар не передбачений підпунктами а - в абзацу четвертого цього пункту, процедура контролю правильності класифікації товару здійснюється відповідно до цього Порядку.

У разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Кодексу декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

При електронному декларуванні посадова особа ВМП або ПМО чи митного поста за допомогою АСМО створює та передає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів, які підтверджують класифікацію товару (п. 5 розд. ІІІ Порядку №650).

Відповідно до п.п. 6, 7 розд. ІІІ Порядку №650, у разі відмови у наданні декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів чи відомостей посадовою особою митного органу здійснюються митні формальності за наявними документами та відомостями з використанням довідкової інформації. При проведенні цих митних формальностей або підтверджується код товару, або надається відмова в митному оформленні та за наявності достатньої інформації виноситься Рішення.

У разі письмового підтвердження декларантом або уповноваженою ним особою готовності надати додаткові документи чи відомості перевірка правильності класифікації товару згідно з УКТ ЗЕД проводиться після їх надання.

Строк надання додаткових документів чи відомостей не повинен перевищувати 10 календарних днів. Строк проведення митного оформлення визначається з дати надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів чи відомостей і не повинен перевищувати строки, установлені статтею 255 Кодексу.

Строк митного оформлення у разі взяття проб (зразків) товарів визначається з урахуванням вимог статті 255 Кодексу.

Строк прийняття Рішення про класифікацію товару не повинен перевищувати 10 календарних днів. За умови необхідності залучення спеціалізованого митного органу з питань експертного забезпечення або іншої експертної установи (організації) загальний строк прийняття Рішення не повинен перевищувати 30 календарних днів.

До прийняття Рішення декларант або уповноважена ним особа має право звернутися до митного органу із заявою про випуск товарів, які декларуються, за тимчасовою декларацією (п. 8 Розділу ІІІ Порядку № 650).

Зі змісту наведених норм права можна дійти висновку про те, що відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації. Даний висновок суду щодо застосування норм матеріального права відповідає правовій позиції Верховного Суду, що наведена в його постановах від 08.05.2018 у справі №808/1341/14, від 20.03.2018 у справі №808/278/13-а.

Водночас згідно з п. 3 ч. 3, ч. 6 ст. 345 МК України митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, зокрема, щодо правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення.

Результати перевірки оформлюються актом (довідкою) та є підставою для самостійного визначення органом доходів і зборів суми податкового зобов`язання підприємства щодо сплати митних платежів, застосування заходів, передбачених законами України.

Зокрема, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органу доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (ч. 2 ст. 351 МК України).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість здійснення митного контролю після завершення митного оформлення виключно за умови наявності обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України (наприклад, умисного подання платником податків недостовірних документів або недостовірної інформації під час митного оформлення).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 08.08.2019 у справі № 2а/0370/3145/11, від 08.05.2018 року у справі №808/1341/14.

Також у своїх інших постановах від 06.03.2019 у справі №809/911/17, від 03.05.2018 у справі №П/811/849/17 Верховний Суд зауважив, що лише дотримання встановлених законодавством умов та порядку проведення перевірок може бути підставою для висновку про законність перевірки. Невиконання процедурних вимог щодо призначення та (або) проведення контрольних заходів призводить до визнання перевірок (незалежно від їх виду) незаконними та відсутності правових наслідків таких.

Класифікацію товарів за УКТ ЗЕД здійснює особа, яка подає декларацію для митного оформлення, подає контракти при ввезенні товару, платіжні документи та інше. Орган доходів і зборів здійснює контроль за такою класифікацією і може самостійно визначити код задекларованого товару лише у тому разі, коли виявить порушення правил класифікації з боку декларанта. Повноваження податкового органу щодо самостійного визначення коду товару не є дискреційними та обумовлені виключно наявністю порушення правил класифікації з боку декларанта.

Як видно з тексту вступної частини акта перевірки, така перевірка була проведена на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 15.08.2018 №12552 та згідно п. 1 ч. 2 ст. 351 МК України без вказівки у тексті цього акта на фактичну причину, що стала підставою для призначення такої перевірки. Копію вказаного наказу Головного управління представник відповідача до суду не подав, а в тексті відзиву на позов пояснення про дійсні причини для проведення документальної невиїзної перевірки не навів.

Натомість разом з відзивом на позовну заяву представник відповідача подав до суду наступні документи:

- копію супровідного листа Офісу ВПП ДФС від 25.05.2018 вих. №19926/7/28-10-14-09-12 про передачу за належністю листа Київської міської митниці ДФС від 15.05.2018 №1623/7/26-70-19-03 щодо проведення перевірки з питань дотримання ТОВ Ніссенс-Україна при імпорті холодильного обладнання до установок для кондиціонування повітря в автомобілях;

- копію першого аркушу листа Київської міської митниці ДФС від 15.05.2018 №1623/7/26-70-19-03 Щодо проведення перевірки ;

- копію листа ДФС України від 10.04.2018 №10730/7/99-99-19-03-01-17 Про проведення перевірки , адресованого митницям ДФС, із вказівкою останнім здійснити з урахуванням строків давності перевірки випадків попереднього оформленнями митницями за митними деклараціями імпорту частин холодильного обладнання до установок для кондиціонування повітря в автомобілях, що були класифіковані митницями за товарною підкатегорією 8415 90 00 00 згідно з УКТ ЗЕД. Зокрема, в цьому листі від 10.04.2018 ДФС України без посилань на конкретних виробників, відомостей про найменування, марки та моделі обладнання, реквізитів митних декларацій, реквізити технічної документації та висновки акредитованих експертних установ навело своє бачення щодо того, що оскільки схема роботи кондиціонера в автомобілі принципово не відрізняється від роботи побутового холодильника, то частини холодильного обладнання до установок для кондиціонування повітря в автомобілях повинні класифікуватися у відповідних товарних позиціях 8414, 8418, 8419, 8421, 8479 і т.п.).

Аналізуючи зміст вступної та описової частин акта перевірки, суд дійшов висновку про неможливість з?ясування точного переліку документів (в т.ч. конкретних документів з матеріалів митного оформлення, що містили відомості про імпортовані позивачем товари, документів додатково отриманих від суб?єктів зовнішньоекономічної діяльності, виробників товарів, експертних установ), що були предметом дослідження перевіряючих, результати аналізу змісту таких документів, а також про фактичне проведення перевіряючими аналізу опису та визначальних характеристик імпортованих товарів з метою перевірки правильності попередньо проведених митницями їх класифікацій за кодом 8415 згідно УКТ ЗЕД. Також в акті перевірки відсутні посилання на виявленні контролюючим органом факти подання позивачем під час митного оформлення недостовірних документів, подання ним неповного пакету документів або подання таких, документів, що не містять відомості про товари, необхідних для проведення їх правильної класифікації за відповідним кодом згідно УКТ ЗЕД.

У свою чергу відповідачем жодних письмових пояснень та документальних доказів з наведених питань до суду подано не було.

У зв?язку з чим, суд дійшов висновку, що висновок ГУ ДФС у м. Києві про порушення позивачем норм митного та податкового законодавства при класифікації імпортованих товарів під час здійснення їх митного оформлення у періоди з вересня 2015 року по квітень 2018 року ґрунтується виключно на роз?ясненнях ДФС України, що викладені в листі від 10.04.2018 №10730/7/99-99-19-03-01-17 Про проведення перевірки . Протилежного відповідачем суду доведено не було.

Такі висновки акта перевірки суд вважає документально необґрунтованими, а вчинені контролюючим органом (відповідачем) дії щодо самостійного визначення коду товару на підставі цього акта - протиправними.

За таких обставин, суд погоджується доводами позивача про те, що викладені в акті перевірки від 17.09.2018 №1142/26-15-14-06-06/32824488 висновки контролюючого органу про порушення позивачем норм Закону України Про митний тариф України , Митного кодексу України та Податкового кодексів України є необґрунтованими, та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому податкові повідомлення-рішення від 04.10.2018 №0050761406 і №0050771406 підлягають скасуванню як протиправні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, перевіривши та проаналізувавши матеріали справи і надані сторонами докази за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 04.03.2019 №89 підтверджено, що ТОВ Ніссенс-Україна під час звернення до суду із цим позовом сплатило судовий збір у розмірі 3 202,09 грн.

У зв`язку з цим суд вказує про присудження на користь позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві судових витрат у вказаній сумі коштів.

Стосовно заявленого позивачем у п. 3 прохальної частини позову клопотання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правничу допомогу, суд вирішив наступне.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 23.04.2019 у справі №826/9047/16.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України , від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12.10.2006 у справі Двойних проти України , від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача (адвокатом Кізік А.М.) подано до суду заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, роздруківку електронного платіжного доручення від 01.03.2019 №84 з відомостями про переказ ТОВ Ніссенс-Україна на користь Адвокатського об?єднання Ю.Д.К. коштів у сумі 2 000 грн. з призначенням платежу за надання правової допомоги згідно рах. №01/03 від 01.03.2019, без ПДВ .

Інших документальних доказів (як то відповідного договору про надання правової допомоги, рахунку на оплату, акта наданих послуг, підписаного представниками сторін та/або адвокатом) позивач до суду не подав.

Дослідивши перелічені документи, суд дійшов висновку про відсутність належного документального підтвердження факту надання позивачу правничої допомоги позивачу в обсязі, зазначеному в заяві про попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат. З огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2, 5 - 11, 12, 72 - 77, 90, 134, 139, 241-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Ніссенс-Україна (ідентифікаційний код 32824488, адреса: 04080, м. Київ, вул. Хвойки, 18/14) до Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 04.10.2018 №0050761406 і №0050771406.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ніссенс-Україна (ідентифікаційний код 32824488, адреса: 04080, м. Київ, вул. Хвойки, 18/14) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 202,09 грн. (три тисячі двісті дві гривні 09 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Ніссенс-Україна про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень п. 15.5 ч. 1 розд. VII Перехідні положення цього Кодексу.

Суддя Т.О. Скочок