Рішення

від 03.06.2020 по справі 403/57/20

УСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №403/57/20

Провадження №2/403/79/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2020 року Устинівський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді: Годованець І. А.

при секретарі: Дорошенко В.В.

з участю:

представника позивача (адвокат): Чепурнова В.І.

третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду смт. Устинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачем ОСОБА_3 подано до суду позов до відповідача ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі. Позовні вимоги мотивуються тим, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання однією із сторін обов`язків, передбачених умовами договору.

У судове засідання позивач ОСОБА_3 не з`явився, про день та час судового розгляду справи повідомлений, заяви про відкладення, проведення судового засідання у його відсутність або про поважні причини неявки ним не подано. У судовому засіданні представник позивача (адвокат) Чепурнов Віталій Іванович пояснив, що ОСОБА_3 після смерті матері ОСОБА_4 прийняв у власність спадкове майно - 1/2 частки земельної ділянки, площею 4.46 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. В порушення умов договору оренди землі від 18 грудня 2005 року орендарем ОСОБА_2 за 2016, 2017, 2018 р.р. ОСОБА_3 , як спадкоємцю за законом, систематично несплачується орендна плата. Борг по орендній платі становить в сумі 5048.83 грн., з урахуванням пені та інфляції, всього в сумі 7372.57 грн. Вважає, що письмова розписка від 16 липня 2009 року спадкоємця за законом ОСОБА_1 на спадкове майно матері ОСОБА_4 є неналежним доказом у справі, так як суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання їх копій іншим учасникам справи. Письмова розписка ОСОБА_1 від 16 липня 2009 року є нікчемною. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі підлягають задоволенню у повному обсязі. У судовому засіданні третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 пояснила, що є спадкоємцем за законом на спадкове майно матері ОСОБА_4 - на 1/2 частки земельної ділянки, площею 4.46 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. У липні 2009 року ОСОБА_2 за договором оренди землі пообіцяв передати їй грошову суму у рахунок орендної плати, але свого зобов`язання не виконав. Вважає, що письмова розписка від 16 липня 2009 року є неналежним доказом у справі, так як суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання їх копій іншим учасникам справи. Вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі підлягають задоволенню у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 пояснив, що за договором оренди землі від 18 грудня 2005 року орендодавцем ОСОБА_4 , відповідно до умов цього договору, передано йому, як орендарю, в користування земельну ділянку, площею 4.46 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області на сорок дев`ять років. Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1.5 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди. Державна реєстрація договору оренди землі проведена 21 лютого 2005 року. Відповідно до письмової розписки до договору оренди землі від 18 грудня 2005 року, спадкоємець за законом ОСОБА_1 отримала 16 липня 2009 року у нього за 49 років орендну плату, претензій матеріального характеру не мала. Під час отримання орендної плати спадкоємець за законом ОСОБА_1 у липні 2009 року пояснила, що єдиним спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_4 є тільки вона. Спадкоємці за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до нього не зверталися про спір щодо боргу по орендній платі. У нього, як орендаря, за договором оренди землі відсутній будь-який борг по орендній платі перед спадкоємцями за законом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується письмовою розпискою ОСОБА_1 . Позовні вимоги ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі не визнає у повному обсязі, так як за договором оренди землі від 18 грудня 2005 року у нього відсутній борг по орендній платі перед спадкоємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_3 за земельну ділянку, площею 4.46 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради. Заслухавши учасників справи, ознайомившись з матеріалами справи, судом встановлено наступні обставини. У підготовчому засіданні суд: вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше (п.4 ч.2 ст.197 ЦПК України).

Статтею 188 ЦПК України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача. Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом. Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам. Суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог. Про об`єднання справ в одне провадження, роз`єднання позовних вимог, про відмову в об`єднанні справ в одне провадження, роз`єднанні позовних вимог суд постановляє ухвалу. Справи, що перебувають у провадженні суду, в разі об`єднання їх в одне провадження передаються на розгляд судді, який раніше за інших суддів відкрив провадження у справі. Якщо провадження у справах було відкрито в один день, справи, в разі об`єднання їх в одне провадження, передаються на розгляд судді, який першим прийняв рішення про їх об`єднання. Справи, об`єднані в одне провадження, роз`єднанню не підлягають. Абзацом 4 п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" за №2 від 12 червня 2009 року встановлено, що роз`єднання кількох поєднаних в одному провадженні вимог може мати місце лише за умови, що їх сумісний розгляд ускладнює

вирішення справи (зокрема, у зв`язку з необхідністю призначення складної експертизи за окремими вимогами, тривалого відрядження або тяжкого захворювання одного чи кількох з позивачів або відповідачів). У разі роз`єднання позовів підставою для

провадження щодо вимог, виділених у самостійне провадження, є ухвала суду про роз`єднання позовів і копія пред`явленого позову. Предметом спірних правовідносин між сторонами є наступні договори оренди землі. За договором оренди землі від 18 грудня 2005 року, орендодавцем ОСОБА_4 , спадкоємець за законом на 1/2 частку на спадкове майно є ОСОБА_3 , відповідно до умов договору, передано орендарю ОСОБА_2 в користування земельну ділянку, площею 4.4589 га, кадастровий номер: 3525884400:02:000:0311, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області на сорок дев`ять років. Сторонами проведено державну реєстрацію договору оренди землі. За договором оренди землі від 18 грудня 2005 року, орендодавцем ОСОБА_4 , спадкоємець за законом на 1/2 частку на спадкове майно є ОСОБА_1 , відповідно до умов договору, передано орендарю ОСОБА_2 в користування земельну ділянку, площею 4.4589 га, кадастровий номер: 3525884400:02:000:0311, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області на сорок дев`ять років. Сторонами проведено державну реєстрацію договору оренди землі. За договором оренди землі від 16 липня 2009 року, орендодавцем ОСОБА_5 , спадкоємець за заповітом на спадкове майно є ОСОБА_1 , відповідно до умов договору, передано орендарю ОСОБА_2 в користування земельну ділянку, площею 3.9722 га, кадастровий номер: 3525884400:02:000:0660, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області на сорок дев`ять років. Сторонами проведено державну реєстрацію договору оренди землі.

Спірні правовідносини між сторонами за кожним договором оренди землі є індівідуальним суб`єктивним правом особи, так як не є однорідні, або такі, що нерозривно пов`язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення іншої, внаслідок чого підлягають судовому розгляду в окремому провадженню. У підготовчому засіданні ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 25 лютого 2020 року у цивільній справі: номер провадження: 2/403/6/2020; номер справи: 403/263/19; за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди землі недійсними, роз`єднано позовні вимоги та виділено їх у самостійне провадження. Виділено у самостійне провадження позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 в частині про розірвання договору оренди землі від 18 грудня 2005 року, земельна ділянка, площею 4.4589 га, кадастровий номер: 3525884400:02:000:0311, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. Цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі передано до канцелярії суду для присвоєння нового номера.

У судовому засіданні ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 24 березня 2020 року у цивільній справі: номер справи: 403/263/19; номер провадження: 2/403/6/2020; за позовом ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договорів оренди землі недійсними, роз`єднати позовні вимоги та виділено їх у самостійне провадження. Виділено у самостійне провадження позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 в частині про розірвання договору оренди землі від 16 липня 2009 року, земельна ділянка, площею 3.9722 га, кадастровий номер: 3525884400:02:000:0660, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. Цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі передано до канцелярії суду для присвоєння нового номера.

Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно до п.6 ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність. Особа здійснює свої права вільно на власний розсуд (ч.1 ст.12 ЦК України). Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Отже, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту (ч.1 ст.4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ч.1 ст.5 ЦПК України). Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі №6-32цс13, Верховним Судом у постановах від 17 травня 2018 року в справі № 2-64/11, від 04 липня 2018 року у справі № 590/479/16-ц.

У Рішенні Конституційного суду України № 18-рп/2004 від 01 грудня 2004 року (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається у частині першій статті 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям права , яке треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституціїі законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка, площею 4.4589 га, кадастровий номер: 3525884400:02:000:0311, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч.1 ст.2 Закону України Про оренду землі ). Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ч.1 ст.93 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч.4 ст.124 ЗК України).

Відповідно до ст.13 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі та за бажанням сторін може бути посвідчений нотаріально (ст.14 Закону України Про оренду землі ).

Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи (ч.1 ст.4 Закону України Про оренду землі ). Положеннями ч.1 ст.16 Закону України Про оренду землі передбачено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку. У ст.638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За договором найму (оренди) земельної ділянки, наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (ст.792 ЦК України). За договором оренди землі від 18 грудня 2005 року орендодавцем ОСОБА_4 передано орендарю ОСОБА_2 , відповідно до умов цього договору, в користування земельну ділянку, площею 4.4589 га, кадастровий номер: не зазначено, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області на сорок дев`ять років; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 38606.00 грн.; орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1.5 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди; орендна плата виплачується: до 31.01 поточного року. Державна реєстрація договору оренди землі проведена 21 лютого 2005 року у Устинівському райвідділі ДП Центр КРФ ДЗК за №284.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (Витяг про реєстрацію у Спадковому реєстрі).

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст.1216 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (1218 ЦК України).

Частиною 4 ст. 32 Закону Про оренду землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору (абз.1 п.40 Розділу Зміна умов договору і припинення його дії договору оренди землі). Частиною 1 ст. 148-1 ЗК України визначено, що до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст.1268 ЦК України). Частиною 1 ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст.1296 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно ч.2 ст.331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту такої реєстрації. Частиною 5 ст.1268 ЦК України встановлено, що закріплено, що спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Пунктом 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав за №5 від 7 лютого 2014 року роз`яснено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності щодо нерухомого майна у встановленому законом порядку. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, на підставі свідоцтва про право на спадщину; серія: НОІ ; №133877; реєстровий №350, виданого приватним нотаріусом Устинівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Трутень Олександром Яковичем, державним реєстратором 02 квітня 2020 року проведено державну реєстрацію права власності за спадкоємцем ОСОБА_3 на спадкове майно спадкодавця (матері) ОСОБА_4 , яке складається із Ѕ частки земельної ділянки, площею 4.4589 га, кадастровий номер: 3525884400:02:000:0311, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області.

У абз.1 п.40 Розділу Зміна умов договору і припинення його дії договору оренди землі між орендодавцем ОСОБА_4 та орендарем ОСОБА_2 зазначено: Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Частиною 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Статтею 770 ЦК України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Таким чином, ОСОБА_3 набув в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 право власності на передану в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 4.4589 га, та відповідно набув і усі права та обов`язки орендодавця за цим договором оренди. Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 судом розглянута в межах заявлених у позовній заяві позовних вимог: про розірвання договору оренди землі, та на підставі доказів, поданих учасниками справи і витребуваних судом.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (ч.ч.1,2 ст.21 Закону України Про оренду землі) . Орендна плата справляється у грошовій формі (ч.1 ст.22 Закону України Про оренду землі). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.526 ЦК України). Згідно із ч.1 ст.251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. За договором оренди землі між сторонами такою подією є виплата орендної плати орендодавцем орендарю: до 31.01 поточного року. Таким чином, у разі невиконання орендарем обов`язку сплатити орендну плату у строк, визначений умовами договору, і є несплатою орендної плати.

Орендодавець має право вимагати від орендаря: своєчасного внесення орендної плати (п.4 ч.1 ст.24 Закону України Про оренду землі ).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором (ч.ч.2,3,4 ст.31 Закону України Про оренду землі ). На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ч.1 ст.32 Закону України Про оренду землі ).

Загальні підстави для розірвання договору передбачені статтею 651 ЦК України та включають положення про те, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Пунктом д ч.1 ст.141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до зазначених правових норм, підставою для розірвання договору оренди землі є саме систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди.

Таким чином, підставою для припинення права користування земельною ділянкою за договором оренди землі є систематична несплата орендної плати. На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання однією із сторін обов`язків, передбачених умовами договору. Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 12 грудня 2012 року по справі № 146 цс 12, договір оренди землі можливо розірвати лише в разі систематичної несплати орендної плати. Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Такий правовий висновок встановлений в Постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 484/301/18 про те, що товариством під час розгляду справи сплачено суму заборгованості з орендної плати за 2015-2017 роки, не є підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення, оскільки судом встановлено факт її систематичної несплати з 2013 року, що відповідно до частини першої статті 32 Закону України Про оренду землі , пункту д ) частини першої статті 141 ЗК України, статті 651 ЦК України та умов договору є правовою підставою для розірвання цього договору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті д частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Позивачем ОСОБА_3 позовні вимоги до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі обгрунтовуються тим, що в порушення умов договору оренди землі орендарем ОСОБА_2 за 2016, 2017, 2018 р.р. систематично несплачується орендна плата. У позовній заяві не зазначено позовну вимогу про стягнення боргу по орендній платі.

Позивачем ОСОБА_3 у позовній заяві зазначено, що за 2016,2017,2018 р.р. борг по орендній платі становить в сумі 5048.83 грн., з урахуванням пені та інфляції, всього в сумі 7372.57 грн. У цивільній справі: номер провадження: 2/403/6/2020; номер справи: 403/263/19; за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі недійсним судом постановлено рішення. Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2020 року відмовлено у повному обсязі в позовних вимогах ОСОБА_1 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України). Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (ч.5 ст.82 ЦПК України). У описовій та мотивувальній частині рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2020 року зазначено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, на підставі свідоцтва про право на спадщину; серія: ННР ; № 493624 ; реєстровий № 929 , виданого приватним нотаріусом Устинівського районного нотаріального округу Кіровоградської області Трутень Олександром Яковичем, державним реєстратором 18 жовтня 2018 року проведено державну реєстрацію права власності за спадкоємцем ОСОБА_1 на спадкове майно спадкодавця (матір) ОСОБА_4 , яке складається із Ѕ частки земельної ділянки, площею 4.46 га, кадастровий номер: 3525884400:02:000:0311, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснила, що після смерті матері ОСОБА_4 прийняла у власність спадкове майно, в тому числі земельну ділянку, площею 4.46 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Докучаєвської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. У 2009 році, як орендодавець, погодилася на пропозицію орендаря ОСОБА_2 та написала власноручно письмову розписку про отримання у нього орендної плати за майбутні періоди за сорок дев`ять років. Грошову суму у рахунок орендної плати ОСОБА_2 пообіцяв передати їй через деякий час, але свого зобов`язання не виконав. Підпис у письмовій розписці належить їй. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Таким чином, сторони погодили у письмовій формі вказаний порядок сплати орендної плати, і цей порядок було реалізовано сторонами. Отже у орендаря станом на день пред`явлення позову була відсутня заборгованість перед орендодавцем по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою. У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що письмових звернень до правоохоронних органів про протиправні дії щодо неї при складанні письмової розписки та її підписанні подано не було. До суду не подано позову про визнання недійсним правочину (письмової розписки). Письмова розписка є підтвердженням факту отримання орендодавцем від орендаря орендної плати у грошовій сумі. У судовому засіданні ОСОБА_1 не довела, що орендна плата у грошовій сумі нею не отримана за 49 років. Застосування фізичного чи психічного впливу під час складання розписки ОСОБА_1 заперечується. ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона не отримувала орендної плати у грошовій сумі від ОСОБА_2 на підставі письмової розписки. На підставі пояснень ОСОБА_1 , пояснень ОСОБА_2 та письмових доказів у справі встановлено, що на виконання умов договору оренди землі його сторонами досягнуто згоди щодо виплати орендної плати наперед, що підтверджується, в тому числі, письмовою розпискою ОСОБА_1 від 16 липня 2009 року. Таким чином, орендодавець ОСОБА_1 у справі не обґрунтувала належними та допустими доказами істотного порушення орендарем ОСОБА_2 умов договору, позбавлення її права на те, на що вона розраховувала за договором оренди землі (ст.651 ЦК України). Частиною 5 ст.12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Частиною 2 ст.78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. У ч.1 ст.627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно ст.531 ЦК України, боржник має право виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Таким чином, чинне цивільне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у письмовій формі. Аналіз зазначених правових норм цивільного права свідчить про те, що орендар може виконати свій обов`язок достроково, якщо інше не встановлено договором. Згідно п.9 розділу Орендна плата договору оренди землі між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 визначено наступні умови внесення орендної плати: орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1.5 відсотка від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік оренди; орендна плата виплачується: до 31.01 поточного року. Проаналізувавши умови укладеного між сторонами договору оренди та спеціальні норми Закону України Про оренду землі , можна дійти висновку, що у цьому випадку вони не надають право орендарю виконати свій обов`язок достроково без згоди орендодавця за договором, який містить інші умови виконання зобов`язання. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 321/329/17 (провадження № 61-16545св18). У цивільній справі та на підставі рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2020 року встановлено, що згідно письмової розписки від 16 липня 2009 року спадкоємець за законом ОСОБА_1 (спадкодавець ОСОБА_4 ), відповідно до договору оренди землі, погодилася та отримала від орендодавця ОСОБА_2 орендну плату за майбутні періоди на сорок дев`ять років. У письмовій розписці не зазначено розмір орендної плати на майбутні періоди орендної плати за сорок дев`ять років. У судовому засіданні третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів, що грошову суму у рахунок орендної плати ОСОБА_2 пообіцяв передати їй через деякий час, але свого зобов`язання не виконав, або письмову розписку нею складено та підписано під фізичним чи психологічним насильством, чи судовим рішенням письмову розписку визнано незаконною. ОСОБА_1 не заперечує, що підпис у письмовій розписці належить їй. Відповідачем ОСОБА_2 на заперечення позовних вимог подано письмовий документ наступного змісту: Розписка. Я , ОСОБА_1 передала пай в оренду ОСОБА_2 на 49 років і отримала за 49 років грошову суму, претензій не маю. Я, отримала розрахунок за 49 років, претензій не маю в чому і розписуюсь. Підпис. Паспортні відомості: НОМЕР_5 ; виданий 29 січня 1999 року Устинівським РВ УМВС. Розписка написана власноручно в чому підписуюсь. Підпис. 16.07.2009 р. Письмова розписка ОСОБА_1 від 16 липня 2009 року про отримання спадкоємцем ОСОБА_1 у орендаря ОСОБА_2 на виконання узгоджених ними умов договору оренди землі від 18 грудня 2005 року між орендодавцем ОСОБА_4 та орендарем ОСОБА_2 орендної плати за 49 років, претензій не мала, розписку підписала особисто, є належним та допустимим доказом справі, так як обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України). Досліджуючи письмову розписку, суд повинен виявляти її справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Таким чином, на підставі письмової розписки від 16 липня 2009 року встановлено, що ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом ОСОБА_4 , погодилася та фактично виразила волю на отримання орендної плати на майбутні роки за сорок дев`ять років за договором оренди землі від 18 грудня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а орендар ОСОБА_2 вчинив дії відповідно до договору оренди землі, тобто, сплатив спадкоємцю за законом ОСОБА_1 орендну плату на майбутні роки за сорок дев`ять років за користування цією земельною ділянкою. Письмова розписка спадкоємця за законом ОСОБА_1 і дії орендаря ОСОБА_2 за обставин цієї справи свідчать про погодження сторонами договору оренди землі порядку сплати орендної плати за майбутні періоди. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Таким чином, сторони погодили у письмовій формі вказаний порядок сплати орендної плати, і цей порядок було реалізовано сторонами. Отже у орендаря станом на день пред`явлення позову була відсутня заборгованість перед орендодавцем по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Згідно статей 202-204 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Під час судового розгляду справи по суті кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ст.231 ЦК України, правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов`язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину. Для визнання правочину недійсним позивач має довести наступні обставини: факт застосування до нього (до потерпілої сторони правочину) фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; вчинення правочину проти своєї справжньої волі; наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється. При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (ст.231 ЦК), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі. У судовому засіданні третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів про звернення до правоохоронних органів про протиправні дії щодо неї при складанні письмової розписки та її підписанні та до суду із позовом про визнання недійсним правочину (письмової розписки). Цивільним кодексом України не встановлює обмежень щодо використання письмової розписки в цивільних відносинах, передбачаючи лише випадки, коли розписці надається правопідтверджувальне значення в окремих видах цивільних відносин. У разі якщо складається письмова розписка, це вже є доказом факту отримання грошових коштів, тому аргументація, що договір позики не є укладеним через відсутність факту передання грошових коштів за умови недоведеності протилежного, не відповідає нормам законодавства України. Якщо наявний факт існування розписки, у якій орендодавець зазначає про отримання від орендаря орендної плати на майбутні роки за сорок дев`ять років за користування земельною ділянкою, скріплює її своїм підписом, це свідчить про реальний характер виконання умов договору оренди землі. Письмова розписка є підтвердженням факту отримання орендодавцем від орендаря орендної плати у грошовій сумі. Частиною 4 ст. 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Частиною 1 ст.770 ЦК України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Таким чином, на підставі зазначених правових норм, спадкоємець земельної ділянки набуває права орендодавця (у тому числі і право на отримання орендної плати) із моменту відкриття спадщини. Під час судового розгляду справи по суті встановлено узгодження орендарем ОСОБА_2 та спадкоємцем ОСОБА_1 істотних умов договору оренди землі в частині орендної плати на майбутнє на сорок дев`ять років та факт отримання ОСОБА_1 орендної плати у грошовій сумі, що підтверджується змістом її розписки, яка власноручно нею складена та підписана. На підставі письмових доказів у справі встановлено, що на виконання умов договору оренди землі його сторонами досягнуто згоди щодо виплати орендної плати наперед, що підтверджується, в тому числі, письмовою розпискою ОСОБА_1 від 16 липня 2009 року. У справі відсутні належні та допустимі докази, що орендна плата у грошовій сумі ОСОБА_1 не отримана за 49 років. Встановлені обставини у цій справі повністю узгоджуються з обставинами та підтвержуються дослідженими у повному обсязі доказами, які зазначено у описовій та мотивувальній частині рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 07 квітня 2020 року, а отже, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України). Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно. Статтею 367 ЦК України встановлено, що майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Частиною 1 ст.1267 ЦК України встановлено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Статтею 1278 ЦК України визначено, що частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі. У п.26 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування за №7 від 30 травня 2008 року зазначено, що при поділі спадщини між спадкоємцями необхідно враховувати правило частини першої статті 1278 ЦК про те, що коли спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між спадкоємцями, частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними. При розподілі такої спадщини необхідно застосовувати норми, що регулюють відповідні правовідносини спільної часткової власності. Подібна позиція викладена у Листі ВССУ від 1.05.2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , у п.8 якої передбачено, що у спорах між спадкоємцями про поділ спадкового майна застосуванню підлягають спеціальні норми, які регулюють спадкові правовідносини щодо поділу спадкового майна (статті 1278, 1279 ЦК). Загальні норми про право спільної власності, зокрема, ст.365 ЦК, застосовуються судом в частині, що не врегульована нормами книги шостої ЦК (ухвала ВССУ від 25 травня 2011 року по справі N 6-9410-св11). Відповідно до правового висновку Верховного Суду України у справі за № 6-692цс16 (постанова від 25 травня 2016 року), вирішуючи спори про поділ спадщини та визнання права власності на спадкове майно, суди встановлюють належне спадкодавцю на час його смерті майно, яке входить до складу спадщини, а також з`ясовують чи не порушуються права та інтереси всіх спадкоємців, які мають право на спадщину. Згідно п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На підставі досліджених у судовому засіданні письмових доказів встановлено, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав їх недоведеності. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Таким чином, у справі відсутні належні та допустимі докази в обгрунтування істотного порушення орендарем ОСОБА_2 умов договору, позбавлення права на те, на що спадкоємець за законом ОСОБА_3 та спадкоємець за законом ОСОБА_1 розраховували за договором оренди землі (ст.651 ЦК України). Під час судового розгляду справи встановлено, що протягом всього часу дії договору, до дня смерті орендодавця, у сторін не виникало спору щодо розміру орендної плати, способу її отримання, чи інших умов договорів. Як вбачається зі змісту договору оренди землі, всі істотні умови, які є обов`язковими для таких договорів згідно вимог законодавства, є дотриманими. Частки кожного із спадкоємців законом ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у спадщині ОСОБА_4 , в тому числі, у отриманій ОСОБА_1 орендної плати за землю, є рівними. Позивачем ОСОБА_3 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що спадкоємець за законом ОСОБА_1 не отримувала орендної плати за договором оренди землі у грошовій сумі від ОСОБА_2 на підставі письмової розписки. За договором оренди землі укладеного спадкодавцем ОСОБА_4 встановлено, що спадкоємець за законом ОСОБА_3 має право на поділ з спадкоємцем ОСОБА_1 орендної плати за землю у рівних частках. При встановлених обставинах, суд важає, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі задоволенню не підлягають. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.137 ЦПК України). Відповідно до ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст.259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити у позовних вимогах в повному обсязі.

Відмовити у повному обсязі в позовних вимогах ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про розірвання договору оренди землі.

Позивачу ОСОБА_3 не підлягає відшкодуванню судовий збір у справі в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., так як у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

Позивачу ОСОБА_3 не підлягають відшкодуванню витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у справі в сумі 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп., так як у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу на протязі тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Кропивницького Апеляційного суду Кіровоградської області. Рішення суду ухвалене під час дії карантину набуває чинності після його закінчення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено об 09.30 годині 10 червня 2020 року.

Суддя І. А. Годованець