Постанова

від 09.06.2020 по справі 369/7701/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 22-ц/824/4885/2020 Головуючий в 1-й інстанції - Дубас Т.В.

369/7701/18 Доповідач Чобіток А.О.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09 червня 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Чобіток А.О.

суддів - Немировської О.В., Ящук Т.І.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАРАЗ на рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАРАЗ до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг,-

у с т а н о в и в :

У червні 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 . Позивач до 29.02.2016 року був виконавцем житлово-комунальних послуг в селі Чайки Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільради Києво-Святошинського району Київської області № 484/4 від "27" листопада 2009 року. Позивач надавав житлово-комунальні послуги як по квартирі відповідача включно, так зокрема і по всьому будинку за вказаною адресою. Відповідний договір з відповідачем не укладався, однак встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, якими відповідач користувався до 01.03.2016 року.

Посилаючись на те, що товариство виконало свої зобов`язання щодо надання житлово-комунальних послуг у повному обсязі, надавши відповідні послуги своєчасно та у повному обсязі, а боржник неналежним чином виконував свої зобов`язання по їх оплаті, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 117600 грн. за період з 29.09.2011 року по 29.02.2016 року.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у розмірі 27 429,61 грн..

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та постановити нове про задоволення позову в повному об`ємі. Зазначає, що суд неправомірно застосував позовну давність і стягнув з відповідача лише 27 429,61 грн. за період з червня 2015 року по лютий 2016 року,оскільки позивачу стало відомо про дані відповідача та належне йому право власності на вказану квартиру 22.02.2018 року,а тому строки позовної давності не сплинули. Крім того ні представник відповідача,ні відповідач не заявляли клопотання про застосування строку позовної давності.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги,обставини справи, колегія суддів приходить до наступного.

За ст. 67, 68ЖК України відповідач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст.20 Закону України Про житлово-комунальніпослуги споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з вимогамист. 32 Закону України Про житлово-комунальніпослуги плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення, п. п. 4, 17, 29 Правил надання населенню послуг з газопостачання, споживачі зобов`язані своєчасно оплачувати надані їм житлово-комунальні послуги (опалення, постачання холодної та гарячої води, водовідведення та газопостачання) та витрати на утримання будинку і прибудинкової території пропорційно загальної площі квартири, згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року № 869.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків , затверджених Постановою КМУ № 45 від 24 січня 2006 року Про внесення змін до постанови Кабміну від 08 жовтня 1992 року № 572 , власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач був власником квартири АДРЕСА_1 з 24.02.2011 року до 01.06.2016 року, що підтверджується інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Позивач до 29.02.2016 року був виконавцем житлово-комунальних послуг в селі Чайки Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Петропавлівсько-Борщагівської сільради Києво-Святошинскького району Київської області № 484/4 від "27" листопада 2009 року.

Згідно з довідкою про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг заборгованість відповідача з 30.06.2015 року по 29.02.2016 року складає 27 429,61 грн., проте,посилаючись на вказану довідку позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 117 600 грн. за період з з 29.09.2011 року по 29.02.2016 року.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача вказану суму заборгованості за спожиті комунальні послуги, суд виходив з того,що пред`явивши даний позов 27.06.2018 року, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 117 600 грн. за період з 29.09.2011 року по 29.02.2016 року,тобто в дану суму заборгованості входить заборгованість, яка утворилася за межами строку позовної давності,яка не підлягає стягненню.

Колегія суддів вважає такий висновок відповідним обставинам справи та вимогам закону,що регулює правовідносини,які виникли між сторонами.

Згіднозі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про безпідставність висновку суду щодо пропуску позивачем строк позовної давності в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 29.09.2011 року по 31.05.2015 року з тих підстав, що ні представник відповідача,ні відповідач не подавали письмову заяву про застосування позовної давності, оскільки він не відповідає обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2018 року представником відповідача ОСОБА_1 до суду було подано заяву про застосування строків позовної давності до правовідносин,які виникли між сторонами (а.с.54), в зв`язку з чим суд правомірно застосував ч. 4 ст. 267 ЦК при розгляді даного спору.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів вважає,що позивачем не доведено належними та допустимими доказами поважність причин пропуску вказаного строку позовної давності,а відтак не заслуговує на увагу аргумент апеляційної скарги щодо існування об`єктивної неможливості подати позивачем даний позов до 21.02.2018 року.

За вказаних обставин, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність рішення суду першої інстанції та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст..ст.374,375,381-384,389 ЦПК України,суд апеляційної інстанції,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЗАРАЗ залишити без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до ч. 3 ст. 389 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: А.О. Чобіток

Судді: О. В. Немировська

Т. І. Ящук