Постанова

від 03.06.2020 по справі 366/1525/16

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2020 року

м. Київ

справа № 366/1525/16

провадження № 61-41772ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,

відповідачі:Іванківська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення Іванківського районного суду Київської області, у складі судді Слободян Н. П., від 07 листопада 2016 року та постанову Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Лівінського С. В., Волохова Л. А., Олійника В. І., від 03 липня 2018 року.

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2016 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду із позовом до Іванківської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1 . , ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9 . , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 про визнання недійсним та скасування розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області, державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення земельних ділянок.

Свої вимоги прокурор мотивував тим, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014110180000010 проведено земельно-технічну експертизу № 6955/6956/14-41 від 17 жовтня 2014 року, за результатами якої встановлено порушення інтересів держави під час прийняття розпорядження Іванківською районною державною адміністрацією Київської області № 153 від 28 липня 2010 року, а саме: незаконна зміна цільового призначення землі, яку було поділено на окремі ділянки, що призвело до незаконного одержання відповідачами земельних ділянок водного фонду.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати недійсним та скасувати розпорядження Іванківської районної державної адміністрації Київської області № 1513 від 28 липня 2010 року Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність земельних ділянок, площею 2 га, громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_33 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_34 та ОСОБА_19 . Визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані ОСОБА_1 серії ЯЛ № 355576 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,9994 га, ОСОБА_2 серії ЯЛ № 355588 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,9948 га, ОСОБА_3 серії ЯЛ № 355587 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,9946 га, ОСОБА_30 серії ЯЛ № 355581 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,8536 га, ОСОБА_31 серії ЯЛ № 355580 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,8537 га, ОСОБА_32 серії ЯЛ № 355586 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,9947 га, ОСОБА_6 серії ЯЛ 355585 від 17 жовтня 2010 року,площею 1,9948 га, ОСОБА_7 серії ЯЛ ?355574 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,5111 га, ОСОБА_33 серії ЯЛ № 355573 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,5110 га, ОСОБА_9 серії ЯЛ № 355572 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,5110 га, ОСОБА_10 серії ЯЛ № 355591 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,5110 га, ОСОБА_11 серії ЯЛ № 355590 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,5110 га, ОСОБА_12 серії ЯЛ № 355589 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,5111 га, ОСОБА_13 серії ЯЛ № 355584 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,5110 га, ОСОБА_14 серії ЯЛ № 355583 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,5111 га, ОСОБА_15 серії ЯЛ № 355582 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,8538 га, ОСОБА_16 серії ЯЛ № 355579 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,8538 га, ОСОБА_17 серії ЯЛ № 355578 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,8538 га, ОСОБА_18 серії ЯЛ № 355577 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,8538 га, ОСОБА_19 серії ЯЛ № 355575 від 17 жовтня 2010 року, площею 1,8537 га. Витребувати із незаконного володіння на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації земельну ділянку у ОСОБА_1 площею 1,9994 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0006, ОСОБА_2 площею 1,9948 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0005, ОСОБА_3 площею 1,9946 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0004, ОСОБА_4 площею 1,8536 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0011, ОСОБА_5 площею 1,8537 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0010, ОСОБА_32 площею 1,9947 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0003, ОСОБА_6 площею 1,9948 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0002, ОСОБА_7 площею 1,5111 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0020, ОСОБА_33 площею 1,5110 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0019, ОСОБА_28 площею 1,5110 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0018, ОСОБА_10 площею 1,5110 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0017, ОСОБА_11 площею 1,5110 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0016, ОСОБА_12 площею 1,5111 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0015, ОСОБА_13 площею 1,5110 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0014, ОСОБА_14 площею 1,5111 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0013, ОСОБА_15 площею 1,8538 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0012, ОСОБА_16 площею 1,8538 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0009, ОСОБА_17 площею 1,8538 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0008, ОСОБА_18 площею 1,8538 га з кадастровим номером 3222086800:02:001:0007, ОСОБА_19 площею 1,8537 га з кадастровим номером 3222086800:02:002:0143.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року у задоволенні позову керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними. Вимога прокурора про визнання недійсним розпорядження Іванківської районної державної адміністрації № 1513 від 28 липня 2010 року Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок є такою, що ґрунтується на припущеннях та не підтверджена належними та допустимими доказами. У зв`язку з цим особа, в інтересах якої заявлено позов - Київська обласна державна адміністрація, відмовилася від позову. Відповідно відсутні й підстави для задоволення вимоги позивача про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки відповідачів. Також судом було встановлено, що двоє відповідачів померли до пред`явлення позову.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Київської області від 03 липня 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області Київської області задоволено частково.

Рішення Іванківського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволені позову керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації відмовлено.

Апеляційний суд виходив із того, що спірні земельні ділянки відносяться до земельних ділянок водного фонду і вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що у свою чергу свідчить про порушення прав держави і необхідність їх захисту, а тому позовні вимоги прокурора по суті є доведеними.

Однак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити у зв`язку із пропуском строку позовної давності, про застосування якого заявлено стороною спору, оскільки встановлено, що Іванківська районна державна адміністрація копію розпорядження № 1513 від 28 липня 2010 року Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок направила 30 липня 2010 року на ім`я Іванківського міжрайонного прокурора, а з позовом до суду прокурор звернувся лише 31 травня 2016 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі перший заступник прокурора Київської областіпросить скасувати рішення Іванківського районного суду Київської області від 07 листопада 2016 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 03 липня 2018 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовано тим, що при вирішенні спору апеляційним судом не надано належної оцінки тому факту, що спірні земельні ділянки відносяться до земель водного фонду і накладаються на землі лісогосподарського призначення, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування, згідно яких останні перебувають у користуванні Шпилівського агролісництва ДП СЛП Київоблагроліс , а також накладаються на межі 16 кварталу агролісництва.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог прокурора з підстав пропуску строку позовної давності, апеляційний суд не врахував, що із самого змісту оскаржуваного розпорядження Іванківської районної державної адміністрації № 1513 від 28 липня 2010 року Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок неможливо встановити наявність порушення вимог чинного законодавства, оскільки вказаним розпорядженням передавались у власність громадянам землі сільськогосподарського призначення. Крім того, у розпорядженні вказане лише прізвище, ім`я та по-батькові особи, якій надається земельна ділянка, місце її проживання та площа земельної ділянки, дані про місцезнаходження землі відсутні чи інші уточнюючі дані як у розпорядженні так і додатку до нього не зазначені. Водночас про порушення норм водного та лісового законодавства прокурору стало відомо у жовтні 2014 року під час вивчення висновку земельно-технічної експертизи, складеного в межах проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014110180000010 від 19 березня 2014 року.

Також апеляційним судом, з урахуванням положень статей 330, 344, 387, 658 ЦК України, не зроблено висновків щодо обґрунтованості позовної вимоги прокурора про витребування спірних земельних ділянок водного фонду в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації. Застосування позовної вимоги до віндикаційного позову призводить до правової невизначеності, майно, власником якого є держава, фактично залишено у володінні інших осіб.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

17 вересня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

14 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 366/1525/16 розподілено судді-доповідачеві.

Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2020 року справу № 366/1525/16 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Оскільки розгляд справи проводиться у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, клопотання першого заступника прокурора Київської області про розгляд касаційної скарги у судовому засіданні за участю прокурора до задоволення не підлягає.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до інформації Іванківського міжрайонного управління водного господарства Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області № 62 від 02 грудня 2016 року озеро Святе є природним водним об`єктом (над його створенням людський фактор не задіювався).

Згідно листа № 17-08/2182 від 06 грудня 2016 року Центральної геофізичної обсерваторії озеро Святе розташоване в адміністративних межах Шпилівської сільської ради Іванківського району Київської області і знаходиться в межах заплави р. Тетерів, є природною водоймою з площею дзеркала 0,36 га, прибережна захисна смуга якого має становити 100 м (стаття 88 ВК України).

На підставі розпоряджень голови Іванківської районної державної адміністрації Київської області (далі - Іванківської РДА) Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність № № 1124, 1121, 1113, 1128, 1099, 1098, 1097, 1093, 1092, 1127, 1097, 1095, 1083, 1082, 1126, 1084, 1109, 1085, 1081 від 22 березня 2010 року товариством з обмеженою відповідальністю УКРЗЕМ-КОНСАЛТИНГ розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок відповідачам для ведення особистого селянського господарства на території Шпилівської сільської ради Іванківського району Київської області.

Розпорядженням голови Іванківської РДА № 1513 від 28 липня 2010 року Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_33 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 передано у власність земельні ділянки площею 2 га кожному із земель запасу Шпилівської сільської ради Іванківського району Київської області.

На підставі вказаного розпорядження та на підтвердження права власності вказаним громадянам видані державні акти на право власності на земельні ділянки наступних розмірів: ОСОБА_1 серії ЯЛ № 355576 від 17 жовтня 2010 року площею 1,9994 га, ОСОБА_2 серії ЯЛ № 355588 від 17 жовтня 2010 року площею 1,9948 га, ОСОБА_3 серії ЯЛ № 355587 від 17 жовтня 2010 року площею 1,9946 га, ОСОБА_30 серії ЯЛ № 355581 від 17 жовтня 2010 року площею 1,8536 га, ОСОБА_31 серії ЯЛ № 355580 від 17 жовтня 2010 року площею 1,8537 га, ОСОБА_32 серії ЯЛ № 355586 від 17 жовтня 2010 року площею 1,9947 га, ОСОБА_6 серії ЯЛ № 355585 від 17 жовтня 2010 року площею 1,9948 га, ОСОБА_7 серії ЯЛ № 355574 від 17 жовтня 2010 року площею 1,5111 га, ОСОБА_33 серії ЯЛ № 355573 від 17 жовтня 2010 року площею 1,5110 га, ОСОБА_9 серії ЯЛ № 355572 від 17 жовтня 2010 року площею 1,5110 га, ОСОБА_10 серії ЯЛ № 355591 від 17 жовтня 2010 року площею 1,5110 га, ОСОБА_11 серії ЯЛ № 355590 від 17 жовтня 2010 року площею 1,5110 га, ОСОБА_12 серії ЯЛ № 355589 від 17 жовтня 2010 року площею 1,5111 га, ОСОБА_13 серії ЯЛ № 355584 від 17 жовтня 2010 року площею 1,5110 га, ОСОБА_14 серії ЯЛ № 355583 від 17 жовтня 2010 року площею 1,5111 га, ОСОБА_15 серії ЯЛ № 355582 від 17 жовтня 2010 року площею 1,8538 га, ОСОБА_16 серії ЯЛ № 355579 від 17 жовтня 2010 року площею 1,8538 га, ОСОБА_17 серії ЯЛ № 355578 від 17 жовтня 2010 року площею 1,8538 га, ОСОБА_18 серії ЯЛ № 355577 від 17 жовтня 2010 року площею 1,8538 га, ОСОБА_19 серії ЯЛ № 355575 від 17 жовтня 2010 року площею 1,8537 га.

Згідно зі схемою розташування спірних земельних ділянок, складеною ТОВ Земельні інформаційні системи , та висновками експертів № 6955/6956/14-41 від 17 жовтня 2014 року і № 3865/16-41 від 22 липня 2016 року вказані земельні ділянки передані у власність наведеним вище громадянам за рахунок земель, які безпосередньо прилягають до урізу води озера Святе.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статей 317, 319, 321 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. (стаття 19 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статт 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Земельні ділянки під прибережні захисні смуги виділяються у межах водоохоронних зон вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності (частина перша статті 60 ЗК України , частина перша статті 88 ВК України ).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61-62 ЗК України , статті 89-90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, і додаток 13 до цих правил).

Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України (поширюється окремий порядок надання й використання).

Згідно статті 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення належать землі, зайняті зеленими насадженнями в межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на які поширюється чітка заборона на передання їх у приватну власність з метою будівництва й обслуговування індивідуального житлового будинку та господарських споруд всупереч вимогам ЗК України та ЛК України є неможливим (аналогічні висновки Великою Палатою Верховного Суду сформульовано у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц щодо земель водного фонду).

Власник земельної ділянки водного кодексу може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку (пункт 143 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, пункт 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц).

У спорах стосовно прибережних захисних смуг, земель лісогосподарського призначення, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, держава, втручаючись у право приватних осіб на мирне володіння відповідними земельними ділянками, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт "а" частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (пункт 127 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, пункт 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц, пункт 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року № 183/1617/16, пункт 53 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, пункт 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

Заволодіння приватними особами земельними ділянками, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу, може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля, особливо коли в силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки відповідач, проявивши розумну обачність, міг та повинен був знати про те, що спірні земельні ділянки належить до земель водного фонду (близькі за змістом висновки висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі 183/1617/16).

Звернення прокурора з вимогою про витребування земельних ділянок із володіння відповідачів у цій справі спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності під час вирішення суспільно важливого та соціально значущого питання - розпорядження землями водного фонду, безоплатної передачі у власність громадянам земельних ділянок у межах прибережної смуги із державного власності, а також захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, водних (лісових) ресурсів, як джерела задоволення потреб суспільства в них. Суспільний інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі водного фонду, захист такого права шляхом повернення в державну власність земель водного фонду, що незаконно вибули з такої власності.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна із чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) та усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Наведені способи захисту реалізуються шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України ).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України ).

У передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц).

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, зважаючи на її обставини, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у пункті 48 постанови від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 так: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом . Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Висновок суду апеляційної інстанції про те, що прокурор пропустив трирічний строк на звернення до суду з посилання на те, що початком перебігу цього строку є день, коли на виконання вимоги прокурора Іванківська РДА 30 липня 2010 року направила копію розпорядження № 1513 від 28 липня 2010 року Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок , є передчасним.

Судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки доводам апеляційної скарги прокурора про те, що із самого змісту оскаржуваного розпорядження Іванківської районної державної адміністрації № 1513 від 28 липня 2010 року Про затвердження проекту відведення та передачу у власність земельних ділянок неможливо встановити наявність порушення чинного законодавства, зокрема розпорядження земельними ділянками водного фонду, оскільки у вказаному розпорядженні вказано про передачу у власність громадянам у власність земель сільськогосподарського призначення. Апеляційним судом не надано оцінки змісту спірного розпорядження, у якому вказане лише прізвище, ім`я та по-батькові особи, якій надається земельна ділянка, місце її проживання та площа земельної ділянки, а дані про місцезнаходження землі недостатнім чином ідентифіковані.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги про те, що про порушення норм водного та лісового законодавства прокурору стало відомо у жовтні 2014 року під час вивчення висновку земельно-технічної експертизи в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42014110180000010 від 19 березня 2014 року. Також не надано оцінки тому, що позовні вимоги стосуються земель водного фонду.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Для цілей застосування частини третьої та четвертої статті 267 ЦК України поняття сторона у спорі може не бути тотожним за змістом поняттю сторона у цивільному процесі : сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 30 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції; частина перша статті 48 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції); тоді як сторонами у спорі є належний позивач і той належний відповідач, до якого звернута відповідна матеріально-правова вимога позивача.

З огляду на це у спорі з декількома належними відповідачами, в яких немає солідарного обов`язку (до яких не звернута солідарна вимога), один з них може заявити суду про застосування позовної давності тільки щодо тих вимог, які звернуті до нього, а не до інших відповідачів. Останні не позбавлені, зокрема, прав визнати ті вимоги, які позивач ставить до них, чи заявити про застосування до цих вимог позовної давності.

Для застосування позовної давності за заявою сторони у спорі суд має дослідити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до цієї сторони позовною вимогою, і залежно від установленого дійти висновку про те, чи спливла позовна давність до відповідних вимог.

Вказана позиція висловлена у пунктах 69-72 Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

У справі, яка є предметом розгляду, із заявою про застосування строку позовної давності звернулася Іванківська РДА, а тому враховуючи суб`єктний склад учасників спору, заявлені позовні вимоги, апеляційному суду для правильного застосування позовної давності за заявою сторони у спорі слід також дослідити зміст вимог, заявлених до особи, яка просить про застосування наслідків спливу позовної давності, вирішити питання її перебігу окремо за кожною звернутою до сторони позовною вимогою .

Таким чином, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги та дійшов передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у зв`язку із спливом позовної давності.

Також суд апеляційної інстанції не перевірив висновки суду першої інстанції щодо пред`явлення позову до померлих осіб.

Частиною першою статті 400 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції під час розгляду справи в касаційному порядку не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки вказані недоліки, допущені апеляційним судом, не можуть бути усунуті при касаційному розгляді справи, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Частиною третьою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

При новому розгляді справи суду необхідно надати оцінку доводам та поданим сторонами доказам в обґрунтування своїх вимог та заперечень, як в цілому, так і кожному доказу окремо, надати мотивовану відповідь на всі основні аргументи сторін.

Керуючись статтями 402, 409, 411, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Постанову Апеляційного суду Київської області від 03 липня 2018 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович