Постанова

від 11.06.2020 по справі 910/7648/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р. Справа№ 910/7648/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Євсікова О.О.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Червей О.В., Беседін В.І., Мосійчук Я.І.

від відповідача-1: Прокопенко Т.Ю.

від відповідача-2: Прокопенко Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2019 (повний текст складено 29.08.2019) у справі № 910/7648/19 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1",

2. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни

про визнання протиправними дій та скасування рішення

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В червні 2019 року Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України" (далі за текстом - позивач; АТ "УКРЕКСІМБАНК") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю БСД-1 (далі за текстом - відповідач-1; ТОВ БСД-1 ) та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни (далі за текстом - відповідач-2; нотаріус), в якому, з урахуванням прийнятої та розглянутої судом заяви про зміну предмета позову, просило суд:

- визнати протиправними дії Товариства з обмеженою відповідальністю БСД-1 , що має ідентифікаційний код: 30310317 (попередні найменування - ТОВ "Синонім", ТОВ Мірасол ) щодо звернення до нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни із заявами про вчинення реєстраційних дій, що мають наслідком припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та заборони, накладені на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3 (двокімнатну квартиру № 1 загальною площею 194, 20 кв. м., двокімнатну квартиру № 2 загальною площею 186, 50 кв. м.), у зв`язку із укладенням Іпотечного договору №151110Z25 від 27.01.2010, що мають індексні номери: 30006561, 30006528, 30006852, 30006840;

- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни, що мають індексні номери: 30006561, 30006528, 30006852, 30006840 про припинення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та заборони, накладені на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3 (двокімнатну квартиру № 1 загальною площею 194, 20 кв. м., двокімнатну квартиру № 2 загальною площею 186, 50 кв. м.), у зв`язку із укладенням Іпотечного договору № 151110Z25 від 27.01.2010;

- зобов'язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксану Федорівну скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію припинення іпотек, які (іпотеки) мали номери записів про іпотеку: №№ 14922213, 14922613; записи про реєстрацію припинення обтяжень, які (обтяження) мали номери записів про обтяження: №№ 14922163, 14922594 та відновити у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про іпотеку: №№ 14922213, 14922613; записи про обтяження №№ 14922163, 14922594.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю БСД-1 було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно припинення записів про іпотеки та заборони, накладені на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки за Іпотечним договором №151110Z25 від 27.01.2010 на підставі рішень господарського суду міста Києва у справі № 910/21911/14, датованих 24.12.2015 та 10.06.2016, в той час як у неї не було достатніх правових підстав для здійснення зазначених дій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі №910/7648/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Підставою для ухвалення рішення стали такі висновки суду:

- правомірність рішень нотаріуса №№30006561, 30006528, 30006852, 30006840 та правомірність проведеної державної реєстрації припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за Договором іпотеки № 151110Z25 з огляду на встановлені судовими рішеннями від 24.12.2015 та 02.06.2016 у справі №910/21911/14 факти припинення всіх без виключення обтяжень і обмежень на майно ПАТ КБ Актив-Банк , в тому числі тих, що виникли у зв'язку з обтяженням майна іпотекою;

- технічна помилка, яка допущена при внесенні до Державного реєстру прав запису про припинення іпотеки та обтяжень, не впливає на правомірність проведення реєстраційних дій, а з урахуванням частини другої статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості, які містяться в рішенні господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанові Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 (тобто відомості про дату рішення суду "24.12.2015"; копії яких були подані відповідачем-1 разом із заявами про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони на квартиру №1 і квартиру №2) мають пріоритет;

- дії відповідача-1 - ТОВ БСД-1 щодо звернення до нотаріуса не призвели до припинення обтяжень на нерухоме майно та державної реєстрації припинення обтяжень, такі зміни до реєстру були внесені нотаріусом на підставі рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 910/21911/14, які набрали законної сили на момент вчинення нотаріусом відповідних дій, а тому оскаржувані дії відповідача-1 не можуть бути самостійним предметом оскарження;

- позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача-1 щодо звернення до нотаріуса із заявами про вчинення реєстраційних дій не є ефективним способом захисту, не призводить до відновлення порушених прав позивача, а саме поновлення іпотеки, оскільки задоволення такої вимоги записи про припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно не буде виключено із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/7648/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було невірно застосовано норми матеріального (ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ) та процесуального права (ст.ст. 14, 86, п. 1 ч. 4, п. 1 ч. 5 ст. 238 ГПК України), що призвело до ухвалення помилкового рішення у справі.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на апеляційну скаргу).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі заперечують проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на те, що державна реєстрація припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно була проведена реєстратором за наявності достатніх правових підстав. Вважаючи апеляційну скаргу необґрунтованою відповідачі просять відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2020, у зв'язку з самовідводом судді-доповідача Кравчука Г.А., справу № 910/7648/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2020 у складі вказаної колегії суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/7648/19; розгляд скарги призначено на 29.04.2020.

У судовому засіданні 29.04.2020 оголошено перерву до 18.05.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 задоволено заяву судді Північного апеляційного господарського суду Демидової А.М. про самовідвід від розгляду справи № 910/7648/19; матеріали справи № 910/7648/19 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою, відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 №09.1-08/1481/20 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2020 у справі № 910/7648/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П. (суддя-доповідач), судді: Євсіков О.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2020 у складі вказаної колегії суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/7648/19; розгляд скарги призначено на 03.06.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2020 розгляд справи відкладено на 10.06.2020.

У судовому засіданні 10.06.2020 оголошено перерву до 11.06.2020.

У судовому засіданні 11.06.2020 представники позивача підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 11.06.2020 представник відповідачів проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанцій, визначення відповідно до них правовідносин.

З метою забезпечення виконання зобов'язань Приватного акціонерного товариства "Укрпідщипник" за кредитним договором від 22.11.2006 №15106К134, позивачем і ВАТ "КБ "Актив-Банк" укладено, зокрема, Договір іпотеки №151110Z25 від 27.01.2010, за умовами якого предметом іпотеки є нерухоме майно іпотекодавця, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, а саме: двокімнатна квартира №1 загальною площею 194,20 кв.м., житловою площею 110,70 кв.м., заставною вартістю 5 470 950 грн.; двокімнатна квартира №2 загальною площею 186,50 кв.м., житловою площею 84,80 кв.м., заставною вартістю 5 254 030 грн.

У зв'язку з укладенням Договору іпотеки №151110Z25 до Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у визначеному законодавством порядку були внесені відповідні записи про іпотеки та обтяження (заборони) на нерухоме майно.

Разом з тим, записи про іпотеки та обтяження (заборони), накладені на нерухоме майно у зв'язку з укладенням Договору іпотеки №151110Z25, 10.06.2016 були перенесені Нотаріусом до спеціального розділу Державного реєстру прав.

З Інформаційних довідок, сформованих 01.08.2018 за №132916601 та №132918989, вбачається, що Нотаріусом прийняті рішення про припинення в Державному реєстрі прав записів про іпотеки та заборони, накладені на предмет іпотеки у зв'язку із укладенням Договору іпотеки №151110Z25, що мають індексні номери: 30006561, 30006528, 30006852, 30006840 та внесено у зв'язку з такими прийнятими рішеннями до Державного реєстру прав записи про реєстрацію припинення іпотеки та про реєстрацію припинення обтяження.

Підставою для прийняття Нотаріусом вказаних рішень у Державному реєстрі прав вказані відповідні рішення господарського суду міста Києва у справі №910/21911/14, датовані 24.12.2015 та 10.06.2016.

Позивач мотивує позовні вимоги тим, що: у справі №910/21911/14 не приймалося судових рішень, датованих 10.06.2016, та не приймалося судових рішень, резолютивна частина яких би містила вказівку державному реєстратору зробити записи про реєстрацію припинення іпотеки та обтяження, зокрема, за Договором іпотеки №151110Z25; рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у справі №910/21911/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016, позов задоволено повністю; суд вирішив вважати укладеними та визнати дійсними укладені позивачем у справі №910/21911/14 та ПАТ "КБ "Актив-Банк" договори купівлі-продажу нерухомого майна, що було передано в іпотеку АТ "УКРЕКСІМБАНК"; таким чином, у нотаріуса не було правових підстав для прийняття на підставі "рішень Господарського суду м. Києва у справі №910/21911/14, датованих 24.12.2015 та 10.06.2016" власних рішень про припинення в Державному реєстрі прав записів про іпотеки та заборони, накладені на Предмет іпотеки у зв'язку із укладенням Договору іпотеки №151110Z25; крім того, 03.08.2016 постановою Вищого господарського суду України у справі №910/21911/14 було скасовано рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 та передано справу №910/21911/14 на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Судом встановлено, що у жовтні 2014 року ТОВ "Мірасол" (після перейменування - ТОВ БСД-1 ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "КБ "Актив-Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - АТ "УКРЕКСІМБАНК", про визнання договір укладеними та визнання договорів дійсними.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2015 (суддя Ващенко Т.М.) у справі №910/21911/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016, позов задоволено повністю; визнано укладеними ТОВ "Мірасол" (після перейменування - ТОВ БСД-1 ) і ПАТ "КБ "Актив-Банк" договори купівлі-продажу нерухомого майна, а саме:

- №1 (нежитлові приміщення з №64 по №68 (групи приміщень №3), №3, 4, 5 (групи приміщень №4), з №І по №ХVI підвалу, з №1 по №48 (групи приміщень №3), №1 (групи приміщень №4), з №І по №ХХ першого поверху, з №1 по №32 (групи приміщень №5), з №І по №ІV другого поверху, з №1 по №26 (групи приміщень № 6), з №І по №ІV третього поверху, з №1 по №11 (групи приміщень №7), з №І по №VІ четвертого поверху, з №1 по №11 (групи приміщень № 8), з №№ І, ІІ, ІІІ п'ятого поверху, з №1 по №11 (групи приміщень № 9), з №№ І, ІІ, ІІІ шостого поверху - офіси загальною площею 3 904,90 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська №3 (Літера А) та належить на праві власності ПАТ "КБ "Актив-Банк" на підставі свідоцтва від 09.04.2009 про право власності, серія САС №241694, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Об'єкт зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 16.06.2009, що записано у реєстрову книгу №30п-223 за реєстровим №3429 п; інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості);

- № 2 (підземний паркінг, загальною площею 409,60 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська буд. 3, та належить на праві власності ПАТ "КБ "Актив-Банк" на підставі свідоцтва від 27.08.2009 про право власності, серія САС №746739, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Об'єкт зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 11.09.2009, що записано у реєстрову книгу №30п-224 за реєстровим №3429-П; інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості);

- № 3 (квартира №1, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 110,70 кв.м., загальною площею 194,20 кв.м., та належить на праві власності ПАТ "КБ "Актив-Банк" на підставі свідоцтва від 27.08.2009 про право власності, серія САС №746737, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Об'єкт зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 16.06.2009, що записано у реєстрову книгу №254-6 за реєстровим №9289; інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості);

- № 4 (квартира №2, яка розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, що складається з 2 кімнат, житловою площею 84,80 кв.м., загальною площею 186,50 кв.м. та належить на праві власності ПАТ "КБ "Актив-Банк" на підставі свідоцтва від 27.08.2009 про право власності, серія САС №746738, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Об'єкт зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 16.06.2009, що записано у реєстрову книгу №254-6 за реєстровим №9289; інженерні мережі, комунікації та усе інше майно, що не може бути відділене без пошкодження від нерухомості).

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.12.2015 (суддя Ващенко Т.М.) та постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 910/21911/14 встановлено, зокрема, те, що:

- станом на день прийняття рішення ПАТ "КБ "Актив-Банк" перебуває в процедурі ліквідації;

- процедура ліквідації банку здійснюється у особливому порядку, який регулюється Законом України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається;

- таким чином, з дня призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку відповідне майно по суті втрачає властивості майна, правовий режим якого регулюється спеціальними нормами законодавства про іпотеку, і не може розглядатися як таке, на яке розповсюджуються умови іпотечних договорів. Стосовно його майна діє правовий режим щодо розпорядження, реалізації, скасування обтяжень та обмежень на розпорядження тощо, встановлений нормами Закону. З огляду на вказане, з дня призначення уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк", тобто з 24.12.2014, втратили чинність обмеження на розпорядження майном, які виникли в зв'язку з обтяженням майна іпотекою;

- крім того, згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" обтяження - це заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів;

- статтею 4 Закону України "Про іпотеку" передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Згідно з частиною другою статті 593 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані;

- оскільки норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними та мають пріоритет перед іншим законодавством у регулюванні правовідносин ліквідації банків, а з дня призначення уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "КБ "Актив-Банк" втратили чинність обмеження на розпорядження майном, які виникли в зв'язку з обтяженням майна іпотекою, то підлягає скасуванню також і державна реєстрація обтяження майна, що є предметом іпотеки.

ТОВ "Мірасол" (після перейменування - ТОВ БСД-1 ) 10.06.2016 звернулося до нотаріуса із заявами про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони на квартиру №1 загальною площею 194,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, та про державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони на квартиру №2 загальною площею 186,5 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3.

Для державної реєстрації припинення обтяжень відповідачем-1 - ТОВ БСД-1 було подано рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі №910/21911/14.

Нотаріусом були прийняті рішення про державну реєстрацію прав, а саме:

- рішення від 10.06.2016 №30006561, яким припинено іпотеку на квартиру №1 загальною площею 194,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, номер запису про іпотеку 14922213; підстава: рішення суду, серія та номер: 910/21911/14, виданий 10.06.2016;

- рішення від 10.06.2016 №30006528, яким припинено заборону на квартиру №1 загальною площею 194,2 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, номер запису про обтяження 14922163; підстава: рішення суду, серія та номер: 910/21911/14, виданий 10.06.2016; підстава: рішення суду, серія та номер: 910/21911/14, виданий 24.12.2015;

- рішення від 10.06.2016 №30006852, яким припинено іпотеку на квартиру №2 загальною площею 186,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, номер запису про іпотеку 14922613; підстава: рішення суду, серія та номер: 910/21911/14, виданий 10.06.2016;

- рішення від 10.06.2016 №30006840, яким припинено заборону на квартиру №2 загальною площею 186,5 кв.м., що розташована за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3, номер запису про обтяження 14922594; підстава: рішення суду, серія та номер: 910/21911/14, виданий 10.06.2016.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі №910/21911/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суд міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.03.2017 (суддя Головіна К.І.) у справі № 910/21911/14 за позовом ТОВ БСД-1 до ПАТ "КБ "Актив-Банк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Сонас", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство Державний експортно-імпортний банк України", Публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк", Національний банк України, про визнання договорів укладеними та визнання договорів дійсними, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 30.03.2017 у справі №910/21911/14 скасовано і справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.11.2017 (суддя Демидов В.О.) у справі № 910/21911/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верхового суду від 26.09.2018, позов ТОВ БСД-1 задоволено повністю.

Відповідно до інформації (станом на 05.06.2019) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна:

- квартири №1 внесено такі записи:

• 10.06.2016 нотаріусом внесено запис про право власності №14922297; власник - ТОВ "Мірасол"; підстава виникнення права власності - рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у справі №910/21911/14 (11.06.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лілеєвою Мариною Михайлівною внесено запис щодо припинення права власності на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 286, виданого 11.06.2016 нотаріусом Лілеєвою М.М.);

• 11.06.2016 нотаріусом Лілеєвою М.М. внесено запис про право власності №14927532; власник - ТОВ "Сонас"; підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер 286, виданий 11.06.2016, видавник - нотаріус Лілеєва М.М. (11.06.2019 нотаріусом Лілеєвою М.М. внесено запис про припинення права власності на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 289, виданого 11.06.2016 нотаріусом Лілеєвою М.М.);

• 11.06.2016 нотаріусом Лілеєвою М.М. внесено запис про право власності №14927624; власник - ТОВ "Сонас"; підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер 289, виданий 11.06.2016 приватним нотаріусом Лілеєвою М.М. (19.03.2019 нотаріусом внесено запис щодо припинення права власності на підставі постанови Вищого господарського суду України від 03.08.2016 у справі №910/21911/14);

• 19.02.2019 нотаріусом внесено запис про право власності №30363826; власник - ПАТ "КБ "Актив-Банк"; підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, серія та номер - б/н, виданий Київською міською державною адміністрацією 27.08.2009 (04.03.2019 Нотаріусом внесено запис щодо припинення права власності на підставі рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі №910/21911/14);

• 04.03.2019 нотаріусом внесено запис про право власності №30552613; власник - ТОВ БСД-1 ; підстава виникнення права власності - рішення суду, серія та номер 910/21911/14, виданий господарським судом міста Києва 28.11.2017;

- квартири №2 внесено такі записи:

• 11.06.2016 нотаріусом внесено запис про право власності №14922634; власник - ТОВ "Мірасол"; підстава виникнення права власності - рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 у справі №910/21911/14 (11.06.2016 нотаріусом Лілеєвою М.М. внесено запис щодо припинення права власності на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 287, виданого 11.06.2016 нотаріусом Лілеєвою М.М.);

• 11.06.2016 нотаріусом Лілеєвою М.М. внесено запис про право власності №14927583; власник - ТОВ "Сонас"; підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія та номер 287, виданий 11.06.2016 нотаріусом Лілеєвою М.М. (19.02.2019 нотаріусом внесено запис про скасування права власності на підставі постанови Вищого господарського суду України від 03.08.2016 у справі №910/21911/14);

• 19.02.2019 нотаріусом внесено запис про право власності №30364512; власник - ПАТ "КБ "Актив-Банк"; підстава виникнення права власності - свідоцтво про право власності, серія та номер - б/н, виданий Київською міською державною адміністрацією 27.08.2009 (04.03.2019 Нотаріусом внесено запис щодо припинення права власності на підставі рішення господарського суду міста Києва від 28.11.2017 у справі №910/21911/14);

• 04.03.2019 Нотаріусом внесено запис про право власності №30552675; власник - ТОВ БСД-1 ; підстава виникнення права власності - рішення суду, серія та номер 910/21911/14, виданий господарським судом міста Києва 28.11.2017.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У тих випадках, коли спеціальна норма закону установила інший, ніж визначений статтею 16 Цивільного кодексу України спосіб захисту, застосовується спосіб захисту, встановлений спеціальною нормою. Одночасно можуть застосовуватися положення статті 16 Цивільного кодексу України і положення спеціальної норми щодо способу захисту у випадку, коли ці способи тотожні й на них поширюється дія Цивільного кодексу України.

Так, вимога позивача в частині визнання протиправними дій ТОВ БСД-1 щодо звернення до нотаріуса із заявами про вчинення реєстраційних дій, що мають наслідком припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку та заборони, не відповідає способам захисту, визначеним законом, а також не є ефективним способом захисту, який може бути застосований судом.

Така вимога не відповідає змісту порушеного права позивача та наслідкам, які потягло за собою порушення права позивача.

Слід зазначити, що задоволення позовної вимоги про визнання зазначених дій ТОВ БСД-1 протиправними не може призвести до відновлення порушених прав позивача, а саме до поновлення іпотеки, оскільки навіть внаслідок задоволення такої позовної вимоги записи про припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно не буде виключено із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також колегія суддів вважає, що не відповідають способам захисту, визначеним законом, а також не є ефективним способом захисту, який може бути застосований судом щодо вимоги про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та заборони, накладені на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, буд. 3 (двокімнатну квартиру № 1 загальною площею 194, 20 кв. м., двокімнатну квартиру № 2 загальною площею 186, 50 кв. м.), у зв'язку із укладенням Іпотечного договору № 151110Z25 від 27.01.2010, оскільки рішення суб'єкта державної реєстрації прав про припинення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про іпотеки та заборони, накладені на нерухоме майно із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому, після внесення такого запису, скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про припинення державної реєстрації іпотеки та обтяжень на нерухоме майно.

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої палати Верховного суду від 04.09.2018 у справі № 915/127/18.

Пунктом 1 і 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, що діяла на момент внесення нотаріусом спірних записів, тобто станом на 10.06.2016) передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заявником, зокрема може бути: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав; іпотекодержатель, особа, в інтересах якої встановлено, змінено або припинено іпотеку, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення іпотеки.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За приписами пунктів 2, 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають: речові права, похідні від права власності: іпотека; інші обтяження відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державним реєстратором є зокрема нотаріус.

Статтею 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення державної реєстрації прав забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно частини 5 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

В частині 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Підстави для відмови у державній реєстрації прав передбачені статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (на момент вчинення нотаріусом оскаржуваних дій).

За приписами визначеними пунктом 1 частини 2 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі: рішення суду щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили; договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, чи його дубліката.

Так, державна реєстрація припинення іпотеки та обтяження нерухомого майна здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" для державної реєстрації прав.

Однією із підстав державної реєстрації прав щодо припинення іпотеки та/або обтяжень є рішення суду, що набрало законної сили, про припинення іпотеки та/або обтяження на нерухоме майно.

Таким чином, документом, який підтверджує припинення речових прав на нерухоме майно - іпотеки та/або обтяжень, може бути рішення суду, що набрало законної сили.

ТОВ БСД-1 , як заявником, було подано нотаріусу рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі №910/21911/14, в мотивувальних частинах яких вказано про припинення всіх без виключення обтяжень та обмежень на майно ПАТ "КБ "Актив-Банк", в тому числі тих, що виникли у зв'язку з обтяженням майна іпотекою.

Також, в зазначених судових рішеннях було вказано, що підлягає скасуванню і державна реєстрація обтяження майна, яка є предметом іпотеки.

Отже, 10.06.2016 нотаріусом були прийняті рішення №№30006561, 30006528, 30006852, 30006840 та проведено державну реєстрацію припинення іпотеки та заборони на нерухоме майно, яке було предметом іпотеки за Договором іпотеки № 151110Z25 від 27.01.2010.

Проте у подальшому, рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 910/21911/14 були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що скасування вказаних вище рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі № 910/21911/14 не впливає на правомірність рішень про державну реєстрацію прав, які були прийняті нотаріусом 10.06.2016, та вчинення записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про припинення іпотеки та обтяжень на нерухоме майно, передане позивачу в іпотеку ПАТ "КБ "Актив-Банк" за Договором іпотеки № 151110Z25 від 27.01.2010 з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Аналогічні положення містяться й у частині 2 статті 3 Закону України Про іпотеку , за якою взаємні права й обов'язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до частин 1, 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав щодо іпотеки та обтяжень до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться відповідні записи. Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

За таких умов, у разі скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виключено запис про іпотеку та обтяження, дія іпотеки та обтяження підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису, який виключено на підставі незаконного рішення суду. Це означає, що іпотека і обтяження є дійсними з моменту внесення про них первинного запису в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно.

Вищенаведені висновки зазначені в постанові Великої Палати Верховного суду від 19.06.2019 у справі № 643/17966/14-ц, які враховуються судом апеляційної інстанції при розгляді спірних правовідносин у даній справі згідно ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Зазначений висновок узгоджується із положенням статті 204 Цивільного кодексу України, якою запроваджено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Тому ухвалення судом рішення, яке згодом було скасоване, не спростовує презумпції правомірності правочину, а договір іпотеки (права й обов`язки сторін) залишається чинним з моменту його первинної реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Враховуючи, що постановою Вищого господарського суду України від 03.08.2016 скасовано рішення господарського суду міста Києва від 24.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2016 у справі № 910/21911/14, з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва, на підставі яких приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною були вчинені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію припинення іпотек, які (іпотеки) мали номери записів про іпотеку: №№ 14922213, 14922613, записи про реєстрацію припинення обтяжень, які (обтяження) мали номери записів про обтяження: №№14922163, 14922594, а також те, що скасовані судові акти не породжують жодних правових наслідків з моменту їх ухвалення, зазначені записи про реєстрацію припинення іпотек та обтяжень підлягають скасуванню з відповідним відновленням з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: записів про іпотеку: №№ 14922213, 14922613 та записів про обтяження: №№14922163, 14922594.

За приписами статті 1 Закону України Про іпотеку іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 23 Закону України Про іпотеку передбачено, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (частини 1 та 2 цієї статті).

Підстави припинення іпотеки встановлені статтею 17 Закону України Про іпотеку , відповідно до якої іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Отже, внесення нотаріусом до реєстру запису про припинення іпотеки є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення іпотеки відповідно до підстав, передбачених положеннями чинного законодавства, але такий факт не створюється реєстраційною дією нотаріуса. Існування спірного запису в реєстрі про припинення іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права доводити обставини дійсності такої іпотеки в суді.

Вищенаведені висновки зазначені в постанові Великої Палати Верховного суду від 23.05.2018 у справі № 910/73/17, які враховуються судом апеляційної інстанції при розгляді спірних правовідносин у даній справі згідно ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом з'ясованих судом обставин справи іпотека виникла щодо вищезазначеного майна на підставі договору іпотеки № 151110Z25 від 27.01.2010, укладеного між позивачем та ПАТ КБ Актив-Банк та була зареєстрована належним чином, шляхом внесення записів в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про іпотеку за номерами №№14922213, 14922613 та записів про реєстрацію обтяжень за номерами №№14922163, 14922594, а належні та допустимі докази того, що іпотека за вказаним договором була припинена на підставі статті 17 Закону України Про іпотеку сторонами суду не надані.

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Вищенаведені висновки зазначені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 09.04.2019 справа №910/3359/18, які враховуються судом апеляційної інстанції при розгляді спірних правовідносин у даній справі згідно ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам належить зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту й у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Вищенаведені висновки зазначені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 26.09.2018 у справі №910/21911/14, які враховуються судом апеляційної інстанції при розгляді спірних правовідносин у даній справі згідно ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.10.2019 у справі 923/876/16 звернула увагу судів на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).

Згідно ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно статті 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про реєстрацію припинення іпотек, які (іпотеки) мали номери записів про іпотеку: №№ 14922213, 14922613 та записів про реєстрацію припинення обтяжень, які (обтяження) мали номери записів про обтяження: №№ 14922163, 14922594.

При цьому слід зазначити, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного суду, викладеного в постанові від 19.06.2019 у справі №643/17966/14-ц скасування незаконного судового рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про іпотеку та обтяження, дія іпотеки та обтяження підлягає відновленню з моменту внесення про них первинного запису в Державний реєстр іпотек.

За таких обставин, неналежним способом захисту є і зобов'язання нотаріуса відновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: записи про іпотеку: №№14922213, 14922613; записи про обтяження: №№14922163, 14922594.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення поза розумним сумнівом . Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

З урахуванням висновків, яких дійшов суд апеляційної інстанції при вирішенні даного спору не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених позивачем в апеляційній скарзі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/7648/19 частково, з викладенням його резолютивної частини в наступній редакції:

Позов задовольнити частково. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію припинення іпотек, які (іпотеки) мали номери записів про іпотеку: №№ 14922213, 14922613; записи про реєстрацію припинення обтяжень, які (обтяження) мали номери записів про обтяження: №№ 14922163, 14922594.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 114; ідентифікаційний код 30310317) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, ВУЛИЦЯ АНТОНОВИЧА, будинок 127, ідентифікаційний код 00032112) 7 684, 00 грн. (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині позову відмовити. ; з залишенням без змін в іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/7648/19.

Судові витрати.

Судові витрати відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладаються на ТОВ "БСД-1" пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі №910/7648/19 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину у такій редакції:

Позов задовольнити частково. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію припинення іпотек, які (іпотеки) мали номери записів про іпотеку: №№ 14922213, 14922613; записи про реєстрацію припинення обтяжень, які (обтяження) мали номери записів про обтяження: №№ 14922163, 14922594.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 114; ідентифікаційний код 30310317) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, ВУЛИЦЯ АНТОНОВИЧА, будинок 127, ідентифікаційний код 00032112) 7 684, 00 грн. (сім тисяч шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) судового збору за подання позовної заяви. В іншій частині позову відмовити.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 27.08.2019 у справі № 910/7648/19 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БСД-1" (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 114; ідентифікаційний код 30310317) на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (03150, м. Київ, ВУЛИЦЯ АНТОНОВИЧА, будинок 127, ідентифікаційний код 00032112) 11 526,00 грн. (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять шість гривень нуль копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи № 910/7648/19 повернути до господарського суду міста Києва.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано - 11.06.2020.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді О.О. Євсіков

С.В. Владимиренко