Рішення

від 01.06.2020 по справі 922/4314/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/4314/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Торгівельні ряди", 64003, Харківська область, Кегичівський район, смт Кегичівка, вул. Миру, 57, код ЄДРПОУ 30193473 до Фізичної особи-підприємця Парамонова Вячеслава Володимировича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - Синєпольська О.В. за ордером, Парамонов В.В. особисто

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Харківської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Торгівельні ряди" (позивач) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Парамонова Вячеслава Володимировича (відповідач) нарахованої неустойки за Договором найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" №44 від 15.06.2015 за період з 16.02.2017 по 02.12.2019 у сумі 52800, 00 грн. Судові витрати в сумі 1 921,00 грн. сплаченого судового збору просить також стягнути з відповідача.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2019, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.12.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 2939 від 05.02.2020) в якому заперечує проти позову, заяву (вх. № 2952 від 05.02.2020) про поновлення процесуального строку на подання відзиву та клопотання (вх. № 2948 від 05.02.2020) в якому просить суд призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 06.02.2020 було поновлено ФОП Парамонову В.В. строк на подання відзиву на позовну заяву та долучено його до матеріалів справи. Також, зазначеною ухвалою суд перейшов до розгляду справи № 922/4314/19 за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання було відкладено на 04.03.2020.

Позивачем надано відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №4082 від 17.02.2020), яку долучено судом до матеріалів справи.

02.03.2020 відповідач звернувся до суду з клопотанням (вх. №5427) про зупинення провадження у справі до перегляду у касаційному порядку аналогічної справи №922/227/19.

Вказане клопотання було прийнято судом до розгляду протокольною ухвалою від 04.03.2020.

Також, 04.03.2020 відповідач подав до суду клопотання вх. №5711 в якому просить суд :

1 - залучити до матеріалів справи № 922/4314/19 наступні докази, а саме, акт від 01.03.2020р. огляду Ринкової площі смт. Кегичівка в місцях здійснення торгівлі громадянами з фототаблицею; лист Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів № 602-1112-17/2881; копію акту огляду комісією Кегичівської селищної ради території ринку від 24.04.2017р.; копію листу Йосипенко 1.1. до ПП "Торгівельніряди" від 01.09.2018р.; копію накладної №47 від 25.05.2017р.; копію технічного паспорту на будівлю телеательє; копію договору купівлі-продажу №1327 від 22.07.2016р.; копію свідоцтва про сплату єдиного податку; копію технічного паспорту на будівлю пилорами; копію свідоцтва про державну реєстрацію ФО-П Парамонов В.В.; копію витягу з реєстру платників єдиного податку.

2 - Викликати в якості свідків:

- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_4 ;

- ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_5 .

Ухвалою суду від 04.03.2020 було задоволено клопотання відповідача (вх. №5711 від 04.03.2020) в частині долучення до матеріалів справи поданих доказів. В задоволенні клопотання відповідача (вх. №5711 від 04.03.2020) в частині виклику свідків відмовлено.

Ухвалою суду від 25.03.2020 було продовжено строк підготовчого провадження у справі до 06.05.2020.

Підготовче засідання по справі було відкладено на 13.04.2020.

Учасники справи своїх представників в підготовче засідання 13.04.2020 не направили.

Ухвалою суду від 13.04.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача від 02.03.2020 (вх. №5427) про зупинення провадження у справі. Закрито підготовче провадження у справі № 922/4314/19 та призначено справу до розгляду по суті на 29.04.2020.

Протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 29.04.2020 було відкладено розгляд справи в порядку задоволення клопотання відповідача та у зв`язку з неявкою представника позивача, на 20.05.2020 з урахуванням терміну на який встановлено карантин.

Протокольною ухвалою, постановленою в судовому засіданні 20.05.2020 було відкладено розгляд справи в порядку задоволення клопотання відповідача на 01.06.2020.

26.05.2020 відповідачем подано до суду клопотання (вх. №11836) про долучення до матеріалів справи доказів.

Відповідно до ч. 3 та 4 ст. 80 ГПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Вказаних доказів відповідачем разом з відзивом не було надано, як і не було письмово повідомлено суд про наявність цих доказів, не було заявлено й клопотань про надання відповідачу додаткового часу на їх подання.

Згідно ч. 8 ст. 80 ГПК України, встановлено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Оскільки, відповідач подаючи докази до суду, не обґрунтував неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього, суд не приймає їх до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився.

Відповідач проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи відсутність передбачених ст. ст. 202, 216 ГПК України правових підстав для відкладення судового засідання або оголошення перерви, керуючись завданням господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для вирішення даного спору по суті.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 01.06.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

15.06.2015 між ПП "Торгівельні ряди", як наймодавцем, та ФОП Парамоновим В.В. як наймачем, було укладено договір найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" № 44 (далі - договір ).

Згідно з п. 1.1 договору наймодавець передав, а наймач прийняв у тимчасове платне користування торговельне місце у вигляді ділянки із твердим покриттям (далі - об`єкт найму), яке розташоване на ринку ПП "Торгівельні ряди" за адресою: 64003, вул. Миру, 30, смт. Кегичівка Харківської області.

Відповідно до п. 1.2 договору, загальна площа об`єкту найму становить 7 кв.м. ділянки з твердим покриттям.

Згідно з п. 1.3. договору, торговельне місце передається в тимчасове платне користування для торгівлі товарами на розсуд наймача з дотриманням вимог чинного законодавства України.

За умовами п. 2.1 договору, вступ наймача у користування об`єктом найму настає одночасно з підписанням сторонами договору.

При цьому згідно до пункту 2.4. Договору, об`єкт найму вважається поверненим наймодавцю з часу підписання сторонами акта приймання-передачі про фактичне повернення майна з оренди.

Розмір плати за користування об`єктом найму в межах строку дії Договору становив 800 грн. щомісячно (пункт 3.1.)

Пунктом 3.2 договору сторонами передбачено, що розмір плати за користування об`єктом найму може змінюватися у разі змін податкового законодавства, амортизаційних відрахувань, розміру плати за землю тощо та корегується з урахуванням індексу інфляції. Зміни у цьому разі вносяться за ініціативою наймодавця направленням наймачу письмової угоди про збільшення плати за користування об`єктом найму.

Згідно з п. 3.4 договору, плата за користування об`єктом найму сплачується помісячно в готівковій формі у якості передоплати наперед до 20 числа щомісячно.

Розділом 4 договору встановлено права та обов`язки сторін, зокрема:

- наймач зобов`язується своєчасно, наперед до 20 числа щомісячно, і в повному обсязі Сплачувати наймодавцю плату за користування об`єктом найму (п. 4.1.2 договору), а також повернути наймодавцю об`єкт найму згідно з актом приймання-передачі в стані, не гіршому від його стану на момент передачі в найм з урахуванням зносу у встановлених розмірах (п. 4.1.10 договору);

- наймодавець має право вимагати від наймача плати за користування об`єктом найму (п. 4.4.2 договору), виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його дострокового розірвання у випадку несвоєчасної сплати плати за користування об`єктом найму або використання об`єкта найму на цілі, не обумовлені договором, недосягнення згоди про збільшення розміру плати за користування об`єктом найму тощо (п. 4.4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, зокрема, за порушення строку перерахування коштів, встановлених в п. 4.1.2, наймач сплачує пеню в розмірі 10% від суми боргу за кожний день прострочення.

Пунктом 5.1.6. договору встановлено, що при затримці повернення з вини наймача торговельного місця після припинення дії цього договору наймач сплачує плату за користування об`єктом найму у подвійному розмірі до дня фактичної передачі Об`єкта найму за актом приймання-передачі.

Згідно з п. 5.1.9. договору, сплата штрафу, пені, встановлених цим договором та законодавством України, не звільняє сторони від виконання покладених на них зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 6.1. договору, цей договір діє з 15.06.2015 по 05.01.2016 (але не більше одного року).

Згідно з п. 6.4. договору, його дія припиняється, в тому числі, внаслідок:

Згідно з п. 6.4. договору, його дія припиняється, в тому числі, внаслідок:

- закінчення строку його дії;

- дострокового його розірвання на вимогу наймодавця або наймача;

- несплати наймачем плати за користування об`єктом найму більше 3-х місяців.

Пунктом 6.6. договору сторони погодили, що у випадку відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, про що укладається додаткова угода у письмовому вигляді.

Зміна умов або розірвання договору проводиться за погодженням сторін, які оформлюються додатковою угодою і є невід`ємною частиною цього договору. Дія договору припиняється, зокрема внаслідок закінчення строку його дії (пункти 6.2, 6.4 Договору).

Відповідно до пункту 6.6 Договору, у випадках відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення, він вважається продовженим на той самий строк, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, про що укладається додаткова угода у письмовому вигляді.

Зі сторони наймодавця договір підписаний його представником, підпис якого скріплено печаткою юридичної особи, а з боку наймача - особисто Парамонов В.В . , без зауважень чи заперечень.

Частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

29.12.2016 позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів за користування торговельним місцем на ринку та неустойки передбаченої у частині 2 статті 785 Цивільного кодексу України.

У Рішенні Господарського суду Харківської області від 28 лютого 2017 року по справі № 922/4750/16 ( суддя Байбак О.І.) (за № 9 у додатку) встановлені наступні обставини: факт передачі об`єкта найму сторонами не заперечується;відповідач посилався на те, що укладений між сторонами договір оренди торгівельного місця в передбаченому законом порядку розірваний сторонами не був; договір найму торговельного місця був пролонгований від 05.01.2016 на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором; відповідач об`єкт найму позивачу не повернув, продовжує користуватися об`єктом найму; суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10400 грн. орендної плати за договором оренди за період з 20.02.2016 р. по 21.02.2017 р.

У Рішенні Господарського суду Харківської області від 28 лютого 2017 року по справі № 922/4750/16 (суддя Байбак О.І. (далі - рішення суду) постановлено: Стягнути з Фізичної особи - підприємця Парамонова Вячеслава Володимировича (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Торгівельні ряди" (адреса: 6400,, Харківська область, смт. Кегичівка, вул. Миру, 57; код ЄДРПОУ 30Ї93473):10400 грн. основного боргу за час фактичного користування майном підприємства;! 195 грн. пені; 660,69 грн. інфляційних нарахувань; 157 грн. 3% річних.

Рішення суду набрало законної сили 13.03.2017.

Як випливає зі змісту вищезазначеного рішення суду, договір був пролонгований на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Оскільки згідно до п. 6.1. договору цей договір діє з 15.06.2015 по 05.01.2016 то строк дії договору становить 204 дні.

Таким чином, першого разу договір було пролонговано від 05.02.2016 на 204 дні, тобто по 27.07.2016.

Другого разу договір був пролонгований від 27.07.2016 ще на 204 дні, тобто по

16.02.2017.

У частині 4 статті 284 Господарського кодексу України зазначено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно до частини 1 статті 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Таким чином, як випливає зі змісту частини 4 статті 284 Господарського кодексу України та частини 1 статті 764 Цивільного кодексу України, обов`язковою умовою пролонгації договору є відсутність заяви сторони про припинення або зміну умов договору та/або відсутність заперечень наймодавця протягом одного місяця після закінчення строку дії договору.

Позивач, на дату закінчення строку договору оренди, а саме 20.01.2017 - тобто до 16.02.2017, та як це визначено у частині 4 статті 284 Господарського кодексу України та частині 1 статті 764 Цивільного кодексу України, а саме та на протязі місяця після 16.02.2017 - тобто 25.02.2017, засобами поштового зв`язку, направив на адресу відповідача листи із заявами про припинення договору із запереченнями орендодавця щодо поновлення договору на новий строк та вимогою негайно повернути об`єкт найму.

Так, лист позивача від 19.01.2017 із заявою про припинення та повернення предмета договору (об`єкта найму) був надісланий на адресу відповідача 20.01.2017.

Лист позивача від 19.02.2017 із заявою про припинення та повернення предмета договору (об`єкта найму) був надісланий на адресу відповідача 25.02.2017.

Таким чином, оскільки на дату закінчення строку договору оренди та протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заяви позивача про припинення цього договору із запереченнями щодо його поновлення на новий строк, то цей договір є припиненим із 16.02.2017.

Таким чином, кінцевою датою обох пролонгацій договору та датою його припинення є саме 16.02.2017.

Як встановлено під час розгляду справи, після припинення договору 16.02.2017 відповідач не виконав обов`язки наймача, який зобов`язаний у разі припинення Договору найму негайно повернути позивачу об`єкт найму згідно з Актом приймання - передачі, як це передбачене у пункті 4.1.10. Договору та у частині 1 статті 785 Цивільного кодексу України.

Згідно пункту 2.4. Договору та частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета Договору найму повинно оформлятися Актом приймання-передачі про фактичне повернення майна з оренди який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Наймодавець має право виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його дострокового розірвання у випадку несвоєчасної сплати плати за користування об`єктом найму або використання об`єкта найму на цілі, не обумовлені договором, недосягнення згоди про збільшення розміру плати за користування об`єктом найму тощо (пункт 4.4.3 договору).

Відповідно до пункту 5.1.6 договору при затримці повернення з вини наймача торговельного місця після припинення дії цього договору наймач сплачує плату за користування об`єктом найму у подвійному розмірі до дня фактичної передачі об`єкта найму за актом приймання-передачі.

У відповідності до частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

У статтях 6, 627 Цивільного кодексу України встановлено один із загальних принципів цивільного законодавства - свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов`язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами. Свобода договору полягає передусім у вільному виявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Виходячи із системного аналізу Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 договори, укладені між адміністрацією ринку і суб`єктами підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю, є за своєю правовою природою договорами оренди (найму) торгових площ (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 3-113гс11).

За змістом статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Зазначений особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов`язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі визначеному статтею 785 Цивільного кодексу України.

Тому важливим при здійсненні оцінки правомірності заявленої вимоги про стягнення неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України є урахування обставин невиконання зобов`язання орендарем щодо неповернення майна в контексті добросовісності поведінки останнього як контрагента за договором, її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України. 6.13. Законодавцем у частині першій статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі об`єднаної палати Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Надаючи оцінку діям орендаря щодо повернення об`єкта найму по закінченню орендних правовідносин з орендодавцем, суд встановив, що відповідач не виконав обов`язку щодо його повернення.

Окрім того, судом не встановлено і обставин ухилення орендодавця від обов`язку прийняти об`єкт найму та оформити повернення наймачем орендованого майна, як підстави звільнення відповідача від сплати орендодавцю неустойки за час прострочення повернення такого майна.

Таким чином, суд, встановивши прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань по поверненню орендованого майна, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки у силу частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки наявність вини відповідача саме у неповерненні об`єкта найму позивачеві ґрунтується на встановлених судом фактах.

Посилання скаржника на сумніви щодо наявності у позивача права на передання майна у найм, а також на інші чинники, які, на його думку, можуть свідчити про незаконність укладення договору щодо торговельних місць на ринку, колегія суддів відхиляє, адже, такі обставини не є предметом доказування у даній справі.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "Торгівельні ряди" про стягнення 52 800,00 грн. неустойки є законними та обґрунтованими.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Інших судових витрат позивачем заявлено не було.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 80, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Торгівельні ряди" до Фізичної особи-підприємця Парамонова Вячеслава Володимировича задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Парамонова Вячеслава Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Торгівельні ряди" (64003, Харківська область, Кегичівський район, смт Кегичівка, вул. Миру, 57, код ЄДРПОУ 30193473) нарахованої неустойки за Договором найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" №44 від 15.06.2015 за період з 16.02.2017 по 02.12.2019 у сумі 52800, 00 грн.

Судові витрати позивача пов`язані з розглядом справи покласти на відповідача.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Парамонова Вячеслава Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Торгівельні ряди" (64003, Харківська область, Кегичівський район, смт Кегичівка, вул. Миру, 57, код ЄДРПОУ 30193473) 1 921,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Приватне підприємство "Торгівельні ряди" (64003, Харківська область, Кегичівський район, смт Кегичівка, вул. Миру, 57, код ЄДРПОУ 30193473).

Відповідач - Фізична особа-підприємець Парамонов Вячеслав Володимирович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повне рішення складено "10" червня 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров