Постанова

від 16.12.2020 по справі 922/4314/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р. Справа № 922/4314/19

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Радіонова О.О. , суддя Зубченко І.В. , суддя Чернота Л.Ф.

за участю секретаря судового засідання Бірчак К.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - керівник Ріпка В.О.

від відповідача - Парамонов В.В. паспорт серія НОМЕР_1 від 04.09.14р.,

адвокат Синєпольська О.В., ордер АХ №1029127 від 16.12.20р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Парамонова Вячеслава Володимировича (вх. № 2915 Х/З) на рішення господарського суду Харківської області від "01" червня 2020 р. (повний текст підписано 10.06.2020 у місті Харкові суддя Прохоров С.А.) у справі № 922/4314/19

за позовом Приватного підприємства Торгівельні ряди , Харківська область, Кегичевський район, смт. Кегичевка

до Фізичної особи - підприємця Парамонова Вячеслава Володимировича, Харківська область, Кегичевський район, с.Коханівка

про стягнення 52 800 грн.

ВСТАНОВИЛА:

26.12.2019р. до господарського суду Харківської області звернулось з позовом Приватне підприємство "Торгівельні ряди" про стягнення з Фізичної особи-підприємця Парамонова Вячеслава Володимировича нарахованої неустойки за Договором найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" №44 від 15.06.2015 за період з 16.02.2017 по 02.12.2019 у сумі 52800, 00 грн. (т.1, а.с.6-14)

Ухвалою суду від 28.12.2019 дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами наданими сторонами (т.1,а.с. 2-3).

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2020 по справі №922/4314/19 позов задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Парамонова Вячеслава Володимировича на користь Приватного підприємства "Торгівельні ряди"нараховану неустойку за Договором найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" №44 від 15.06.2015 за період з 16.02.2017 по 02.12.2019 у сумі 52800, 00 грн., а також судовий збір у розмірі 1921,00 грн.(т.2, а.с.46-55).

Рішення мотивовано наступним.

Надаючи оцінку діям орендаря щодо повернення об`єкта найму по закінченню орендних правовідносин з орендодавцем, суд встановив, що відповідач не виконав обов`язку щодо його повернення.

Окрім того, судом не встановлено і обставин ухилення орендодавця від обов`язку прийняти об`єкт найму та оформити повернення наймачем орендованого майна, як підстави звільнення відповідача від сплати орендодавцю неустойки за час прострочення повернення такого майна.

Таким чином, за висновком суду, встановивши прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань по поверненню орендованого майна, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки у силу частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки наявність вини відповідача саме у неповерненні об`єкта найму позивачеві ґрунтується на встановлених судом фактах.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, фізична особа -підприємець Парамонов Вячеслав Володимирович звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив суд рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2020р. у справі № 922/4314/19 скасувати та прийняти рішення, яким у задоволені позову відмовити, справу розглядати за участю відповідача (т.2, а.с. 80-82).

Свою незгоду з рішенням відповідач мотивує тим, що він повернув об`єкт оренди встановленим законом способом, а орендодавець зловживає своїм правом, використовуючи судову практику по аналогічним спорам.

На думку апелянта, суд допустив неповноту судового розгляду - відмовився прийняти як докази показання свідків, зафіксованих нотаріально та допитати їх особисто, про що неодноразово клопотав відповідач.

Скаржник вважає, що об`єктом оренди є земельна ділянка площею 7 кв.м з твердим покриттям, яка ніяким чином не обмежена, не виділена у натурі, не зрозуміло її розташування, вона не має ані номеру, ані межі.

Відповідач не мав технічної змоги передати актом земельну ділянку, оскільки вона не визначена в натурі, а умови договору є неконкретними, невизначеними, такими, що неможливо виконати.

Мала архітектурна форма, яка використовувалась відповідачем для здійснення торгівлі - торгівельний контейнер належала особисто відповідачу, а згодом 25.05.2017р. була продана іншій особі.

Позивач жодного разу не звертався до відповідача з листами про звільнення та передання йому ділянки, не звертався до суду з позовом про звільнення зайнятої земельної ділянки, оскільки позивач весь час з 2017р. використовував ділянку на власний розсуд для отримання доходу і передання в оренду іншій особі.

Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2020 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Зубченко І.В., Чернота Л.Ф.,(т.2, а.с.98).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.11.2020р. по справі №922/4314/19 визнано причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною та поновлено скаржнику процесуальний строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Парамонова Вячеслава Володимировича на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2020 року по справі №922/4314/19 та встановлено строк позивачу для подання відзиву з доказами направлення його відповідачу до 24.11.2020 року включно (т.2, а.с.99-102).

09.11.2020р. від позивача до САГС надійшла заява із запереченнями проти відкриття апеляційного провадження, мотивована тим, що через три місяці після набрання законної сили судовим рішення копія апеляційної скарги надійшла позивачу із додатками, в якій була проставлена дата 29.07.2020р. (докази за №1, № 2, 33 у додатку), проте фактичною датою апеляційної скарги є дата її надсилання до суду, тобто 29.10.2020р.(т.2, а.с.104-105).

Заява позивача щодо заперечень проти відкриття апеляційного провадження залишена судом без задоволення з наступного.

Положеннями ст.129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; є ухвала про закриття провадження у зв`язку з відмовою від раніше поданої апеляційної скарги цієї ж особи на це саме судове рішення; є постанова про залишення апеляційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

В даному випадку, апелянт у поданій окремо до суду заяві про поновлення процесуального строку зазначив поважні причини пропуску строку на подання апеляційної скарги у справі, які не залежали від його волі, а були зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Вказані апелянтом причини пропуску строку на апеляційне оскарження визнані були судом поважними з поновленням процесуального строку для подачі апеляційної скарги, про що було зазначено в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 09.11.2020р.

Крім того, заява із запереченнями проти відкриття апеляційного провадження надійшла до суду за часом після прийняття судом ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою САГС від 25.11.2020р. справа була призначена до розгляду на 16.12.2020р. о 10.00 год (т.2, а.с.114-115).

У встановлений судом строк від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (т.2, а.с.116-143).

Зокрема, у відзиві позивач зазначив, що відповідач умисно не вжив залежних від нього заходів щодо належного виконання обов`язку негайно повернути торгівельне місце позивачу після припинення договору, залишив на торговельному місці кіоск (МАФ), чим створив перешкоди позивачу у доступі до торгівельного місця.

Відповідач особисто та його представник у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та просили суд її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2020р. у справі №922/4314/19 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Позивач у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до вимог ст. ст. 222, 223 ГПК України судом під час розгляду даної справи було здійснено повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та складено протокол судового засідання.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши позивача, відповідача та його представника, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

15.06.2015 між ПП "Торгівельні ряди", як наймодавцем, та ФОП Парамоновим В.В. як наймачем, було укладено договір найму (оренди) торговельного місця на Кегичівському ринку ПП "Торгівельні ряди" № 44 (т.1, а.с.26-31).

Згідно з п. 1.1 договору наймодавець передав, а наймач прийняв у тимчасове платне користування торговельне місце у вигляді ділянки із твердим покриттям (далі - об`єкт найму), яке розташоване на ринку ПП "Торгівельні ряди" за адресою: 64003, вул. Миру, 30, смт. Кегичівка Харківської області.

Відповідно до п. 1.2 договору, загальна площа об`єкту найму становить 7 кв.м. ділянки з твердим покриттям.

Згідно з п. 1.3. договору, торговельне місце передається в тимчасове платне користування для торгівлі товарами на розсуд наймача з дотриманням вимог чинного законодавства України.

За умовами п. 2.1 договору, вступ наймача у користування об`єктом найму настає одночасно з підписанням сторонами договору.

При цьому згідно до пункту 2.4. Договору, об`єкт найму вважається поверненим наймодавцю з часу підписання сторонами акту приймання-передачі про фактичне повернення майна з оренди.

Розмір плати за користування об`єктом найму в межах строку дії Договору становив 800 грн. щомісячно (пункт 3.1.)

Пунктом 3.2 договору сторонами передбачено, що розмір плати за користування об`єктом найму може змінюватися у разі змін податкового законодавства, амортизаційних відрахувань, розміру плати за землю тощо та корегується з урахуванням індексу інфляції. Зміни у цьому разі вносяться за ініціативою наймодавця направленням наймачу письмової угоди про збільшення плати за користування об`єктом найму.

Згідно з п. 3.4 договору, плата за користування об`єктом найму сплачується помісячно в готівковій формі у якості передоплати наперед до 20 числа щомісячно.

Розділом 4 договору встановлено права та обов`язки сторін, зокрема:

- наймач зобов`язується своєчасно, наперед до 20 числа щомісячно, і в повному обсязі Сплачувати наймодавцю плату за користування об`єктом найму (п. 4.1.2 договору), а також повернути наймодавцю об`єкт найму згідно з актом приймання-передачі в стані, не гіршому від його стану на момент передачі в найм з урахуванням зносу у встановлених розмірах (п. 4.1.10 договору);

- наймодавець має право вимагати від наймача плати за користування об`єктом найму (п. 4.4.2 договору), виступати з ініціативою щодо внесення змін до договору або його дострокового розірвання у випадку несвоєчасної сплати плати за користування об`єктом найму або використання об`єкта найму на цілі, не обумовлені договором, недосягнення згоди про збільшення розміру плати за користування об`єктом найму тощо (п. 4.4.3 договору).

Відповідно до п. 5.1.1 договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України, зокрема, за порушення строку перерахування коштів, встановлених в п. 4.1.2, наймач сплачує пеню в розмірі 10% від суми боргу за кожний день прострочення.

Пунктом 5.1.6. договору встановлено, що при затримці повернення з вини наймача торговельного місця після припинення дії цього договору наймач сплачує плату за користування об`єктом найму у подвійному розмірі до дня фактичної передачі Об`єкта найму за актом приймання-передачі.

Згідно з п. 5.1.9. договору, сплата штрафу, пені, встановлених цим договором та законодавством України, не звільняє сторони від виконання покладених на них зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п. 6.1. договору, цей договір діє з 15.06.2015 по 05.01.2016 (але не більше одного року).

Згідно з п. 6.4. договору, його дія припиняється, в тому числі, внаслідок:

- закінчення строку його дії;

- дострокового його розірвання на вимогу наймодавця або наймача;

- несплати наймачем плати за користування об`єктом найму більше 3-х місяців.

Пунктом 6.6. договору сторони погодили, що у випадку відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, про що укладається додаткова угода у письмовому вигляді.

Зміна умов або розірвання договору проводиться за погодженням сторін, які оформлюються додатковою угодою і є невід`ємною частиною цього договору. Дія договору припиняється, зокрема внаслідок закінчення строку його дії (пункти 6.2, 6.4 Договору).

Відповідно до пункту 6.6 Договору, у випадках відсутності заперечень наймодавця та наймача про припинення дії договору протягом одного місяця до його закінчення, він вважається продовженим на той самий строк, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, про що укладається додаткова угода у письмовому вигляді.

Зі сторони наймодавця договір підписаний його представником, підпис якого скріплено печаткою юридичної особи, а з боку наймача - особисто ОСОБА_1 , без зауважень чи заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 29.12.2016 позивач звертався до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача про стягнення коштів за користування торговельним місцем на ринку та неустойки передбаченої у частині 2 статті 785 Цивільного кодексу України (т.1, а.с.33-41).

Так, у рішенні Господарського суду Харківської області від 28 лютого 2017 року по справі № 922/4750/16 встановлені наступні обставини: факт передачі об`єкта найму сторонами не заперечується; відповідач посилався на те, що укладений між сторонами договір оренди торгівельного місця в передбаченому законом порядку розірваний сторонами не був; договір найму торговельного місця був пролонгований від 05.01.2016 на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором; відповідач об`єкт найму позивачу не повернув, продовжує користуватися об`єктом найму.

Суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 10400 грн. орендної плати за договором оренди за період з 20.02.2016 р. по 21.02.2017 р., пені у розмірі 1195 грн.; інфляційних нарахувань 660,69 грн., 3% річних 157 грн.

В решті вимог щодо стягнення з відповідача неустойки в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України суд відмовив, зазначивши про те, що договір був пролонгований на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Рішення суду набрало законної сили 13.03.2017 та оскаржено не було.

Як випливає зі змісту вищезазначеного рішення суду, договір був пролонгований на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Оскільки згідно до п. 6.1. договору цей договір діє з 15.06.2015 по 05.01.2016 то строк дії договору становить 204 дні.

Таким чином, першого разу договір було пролонговано від 05.02.2016 на 204 дні, тобто по 27.07.2016.

Другого разу договір був пролонгований від 27.07.2016 ще на 204 дні, тобто по 16.02.2017.

Частиною 4 статті 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи також вбачається, що позивач 19.01.2017р. звертався до відповідача із заявою про припинення договору та вимогою повернути торговельне місце із оренди, що підтверджується доказами направлення заяви відповідачу рекомендованою поштою (т.1, а.с.42-44).

Повторно із аналогічною заявою позивач звернувся до відповідача 19.02.2017р., що підтверджено доказами направлення заяви рекомендованою поштою на адресу відповідача (т.1, а.с.45-47).

11.07.2019р. позивач знову звертався до відповідача із заявою щодо вирішення питання у добровільному порядку сплатити неустойку, оскільки договір є припиненим із 16.02.2017р., що підтверджено доказами направлення цінним листом відповідачу (т.1, а.с.51).

Зазначені заяви позивача відповідач залишив без реагування.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з відповідача неустойки у розмірі подвійної плати за прострочення повернення предмета договору (об`єкту найму) за період з 16.02.2017р. по 02.12.2019р. у розмірі 52800 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши позивача та відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом повернення об`єкта договору оренди, тобто з моментом підписання акту приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої ч. 2 ст. 785 ЦК України пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Частиною першою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Отже, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 07.04.2020р. у справі № 924/599/19.

Договором найму (оренди) торговельного місця на Кегичевському ринку ПП Торговельні ряди від 15.06.2015р. №44 встановлено, що наймач зобов`язується, зокрема, повернути наймодавцю об`єкт найму згідно з актом приймання-передачі в стані, не гіршому від його стану на момент передачі в найм з урахуванням зносу у встановлених розмірах (п. 4.1.10 договору);

Згідно з п.5.1.6. договору найму (оренди) торговельного місця на Кегичевському ринку ПП Торговельні ряди від 15.06.2015р. №44 встановлено, що при затримці повернення з вини наймача торговельного місця після припинення дії цього договору наймач сплачує плату за користування об`єктом найму у подвійному розмірі до дня фактичної передачі Об`єкта найму за актом приймання-передачі.

Судом було встановлено, що оскільки на дату закінчення строку договору оренди та протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заяви позивача про припинення цього договору із запереченнями щодо його поновлення на новий строк, то цей договір є припиненим із 16.02.2017.

Таким чином, кінцевою датою обох пролонгацій договору та датою його припинення є саме 16.02.2017.

Судом під час розгляду справи встановлено, а відповідачем не спростовано, що після припинення договору 16.02.2017 відповідач не виконав обов`язки наймача, який зобов`язаний у разі припинення Договору найму негайно повернути позивачу об`єкт найму згідно з Актом приймання - передачі, як це передбачене у пункті 4.1.10. Договору та у частині 1 статті 785 Цивільного кодексу України.

Виходячи із системного аналізу Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 договори, укладені між адміністрацією ринку і суб`єктами підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю, є за своєю правовою природою договорами оренди (найму) торгових площ (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 3-113гс11).

За змістом статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Аналіз частини першої статті 759 та частини першої статті 785 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди; припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Невиконання наймачем обов`язку щодо повернення речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, який полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку щодо повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Зазначений особливий статус вказаної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача з повернення орендованого майна виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець у цьому випадку позбавлений можливості застосувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання свого зобов`язання, окрім використання права на стягнення неустойки в розмірі визначеному статтею 785 Цивільного кодексу України.

Тому важливим при здійсненні оцінки правомірності заявленої вимоги про стягнення неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України є урахування обставин невиконання зобов`язання орендарем щодо неповернення майна в контексті добросовісності поведінки останнього як контрагента за договором, її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Встановивши зазначені обставини, враховуючи наведені приписи законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що неповернення відповідачем позивачу об`єкту оренди у визначений договором строк є підставою для застосування наслідків ч. 2 ст. 785 ЦК України.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі об`єднаної палати Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Надаючи оцінку діям орендаря щодо повернення об`єкта найму по закінченню орендних правовідносин з орендодавцем, суд встановив, що відповідач не виконав обов`язку щодо його повернення.

Окрім того, судом не встановлено і обставин ухилення орендодавця від обов`язку прийняти об`єкт найму та оформити повернення наймачем орендованого майна, як підстави звільнення відповідача від сплати орендодавцю неустойки за час прострочення повернення такого майна.

Таким чином, суд першої інстанції, встановивши прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань по поверненню орендованого майна, дійшов обгрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача неустойки у силу частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки наявність вини відповідача саме у неповерненні об`єкта найму позивачеві ґрунтується на встановлених судом фактах.

Доводи апеляційної скарги стосовно предмету договору, а саме земельної ділянки, є помилковими, оскільки п.1.1. договору передбачено передання у користування відповідачу торговельного місця у вигляді ділянки із твердим покриттям.

В задоволенні клопотання відповідача в частині виклику свідків судом першої інстанції було обґрунтовано відмовлено, що вбачається з ухвали суду від 04.03.2020р. у даній справі (т.1, а.с.202-205).

Інші доводи скаржника не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому колегією суддів відхиляються як безпідставні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому повинно бути залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Парамонова Вячеслава Володимировича, смт. Кегичівка, Харківська область на рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2020р. у справі №922/4314/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 01.06.2020р. у справі №922/4314/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Східний апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 21.12.2020р.

Головуючий суддя О.О. Радіонова

Суддя І.В. Зубченко

Суддя Л.Ф. Чернота