Рішення

від 11.06.2020 по справі 367/2022/15-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/2022/15-ц

Провадження №2/367/2808/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

09 червня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області у складі

Головуючої судді Саранюк Л.П.

при секретарі Бабаковій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради Київської області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю ОМ-АРТ , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гоменюк Олени Миколаївни, Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області, ТзОВ Забудова-Д , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Ірпінське виробниче управління житлово- комунального господарства, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю ОМ-АРТ , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гоменюк Олени Миколаївни, Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області, ТзОВ Забудова-Д , треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Ірпінське виробниче управління житлово- комунального господарства, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, свідоцтв про право власності на нерухоме майно, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, мотивуючи свої вимоги тим, що Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 16.08.2012р. по справі №1013/4597/2012 було визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , НОМЕР_7 № НОМЕР_8 , НОМЕР_7 № НОМЕР_9 , НОМЕР_7 №720035, НОМЕР_7 №720033, НОМЕР_7 №720036, НОМЕР_7 №720034, НОМЕР_7 №720038, НОМЕР_7 № НОМЕР_10 , ЯМ №415252, видані на ім`я третіх осіб по справі, а також скасовано Рішення Ірпінської міської ради Київської області, якими надано дозволи на розробку, а в подальшому затверджено проекти землеустрою щодо надання у власність зазначених земельних ділянок. З врахуванням наведеного, позивач вважав, що це є підставою для задоволення його позовних вимог.

В подальшому, судом було задоволено клопотання представника ТОВ "ОМ-АРТ" та ОСОБА_1 та залучено до участі у справі як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ТОВ "ЗАБУДОВА-Д". Підставою для залучення ТОВ "ЗАБУДОВА-Д" третьою особою стало те, що земельні ділянки, про витребування яких у ТОВ "ОМ-АРТ" та ОСОБА_1 просив позивач, були відчужені ТОВ "ОМ-АРТ" та ОСОБА_1 на користь ТОВ "ЗАБУДОВА-Д".

06 листопада 2015 року позивач уточнив свої позовні вимоги, просив суд залучити у якості співвідповідачів приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гоменюк Олену Миколаївну та Реєстраційну службу Ірпінського міського управління юстиції Київської області, також просив визнати недійсними державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №415252, виданий на ім`я ОСОБА_20 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_2 , серії НОМЕР_11 , виданий на ім`я ОСОБА_10 з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_3 , державні акти серії ЯМ №942928, серії ЯМ №942926, серії НОМЕР_7 №942927, видані на ім`я ОСОБА_1 , визнати недійсними свідоцтва №26523999 та №26523045 про право власності на нерухоме майно, видані на ім`я ТОВ "ОМ-АРТ", скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за №21754868 та №21754911 від 02.06.2015р., за №21712411, № 21712152 та №21712277 від 29.05.2015р., винесені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк Оленою Миколаївною, просив витребувати на користь територіальної громади м.Ірпеня в особі Ірпінської міської ради з незаконного володіння ТОВ "ЗАБУДОВА-Д" земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0150, 3210900000:01:047:0151, 3210900000:01:047:0197, 3210900000:01:047:0202, а також земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0164, 3210900000:01:047:0165, 3210900000:01:047:0166, які ввійшли до складу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_12 :01:047:0203. В частині витребування земельних ділянок у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 первісні позовні вимоги залишені без змін.

20 січня 2020 року позивачем заявлено клопотання про збільшення позовних вимог, про заміну неналежного відповідача, враховуючи відчуження ТОВ Забудова Д належних їй земельних ділянок ОСОБА_22 .

Справа переглядалась судами неодноразово.

Постановою Верховного Суду 29 травня 2019 року було ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 листопада 2016 року, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 16 лютого 2016 року та рішення Ірпінського міського суду Київської області від 25 листопада 2015 року скасовано у частині відмови у задоволенні вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок; у цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову:

витребувати у ОСОБА_23 на користь територіальної громади м. Ірпеня в особі Ірпінської міської ради Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи 33800777, адреса: вул. Шевченка, 2-А, м. Ірпінь, Київська обл.) земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , кадастровий номер 3210900000:01:047:0159 , площею 0,1 га;

витребувати у ОСОБА_2 на користь територіальної громади м. Ірпеня в особі Ірпінської міської ради Київської області (ідентифікаційний код юридичної особи 33800777, адреса: вул. Шевченка, 2-А, м. Ірпінь, Київська обл.) земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3210900000:01:047:0183, площею 0,1 га.

Скасовано у частині відмови у задоволенні вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю Забудова-Д про витребування на користь територіальної громади м. Ірпеня в особі Ірпінської міської ради Київської області із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Забудова-Д земельних ділянок з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0150, 3210900000:01:047:0151, 3210900000:01:047:0197, 3210900000:01:047:0202, а також земельних ділянок з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0164, 3210900000:01:047:0165, 3210900000:01:047:0166, які ввійшли до складу земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01: НОМЕР_13 0203, справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

У постанові Верховного Суду 29 травня 2019 року (п.67) зазначено, що суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування спірних земельних ділянок у добросовісних кінцевих набувачів, однак, при новому розгляді справи необхідно дослідити питання перебігу позовної давності за вимогою про витребування таких ділянок від ТзОВ Забудова-Д , оскільки воно заявило про застосування позовної давності у суді першої інстанції. Проте останній, вважаючи позов необґрунтованим у цілому, висновків щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності не робив, момент, з якого стало чи мало стати відомо про порушення права позивача, не встановлював. Факти, необхідні для вирішення питання про застосування позовної давності до вимоги про витребування спірних земельних ділянок у ТзОВ Забудова-Д , відсутні і в рішеннях судів апеляційної та касаційної інстанцій з огляду на їхні висновки про відмову у позові.

Також зазначено, що враховуючи наведені вище помилки, допущені судами у справі № 367/2022/15-ц щодо застосування норм матеріального права, відсутність у Великої Палати Верховного Суду процесуальної можливості встановлювати факти та досліджувати докази, Велика Палата Верховного Суду не може перевірити доводи ТзОВ Забудова-Д щодо застосування позовної давності, а тому й ухвалити законне та обґрунтоване нове судове рішення у частині вимоги витребувати на користь територіальної громади м. Ірпеня в особі Ірпінської міської ради з незаконного володіння TзOB Забудова-Д земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0150, 3210900000:01:047:0151, 3210900000:01:047:0197, 3210900000:01:047:0202 і земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0164, 3210900000:01:047:0165, 3210900000:01:047:0166, які ввійшли до складу земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01: НОМЕР_13 :0203.

В судовому засіданні прокурор Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури позовну заяву підтримала у повному обсязі та просила позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ТзОВ Забудова-Д позов не визнав, проти задоволення заперечував у повному обсязі.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю ОМ-АРТ , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гоменюк Олена Миколаївна, Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції Київської області не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та оголошенням на сайті Судова влада України , а тому суд вважає за можливо розглядати справу у їх відсутність.

В судове засіданні треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: Ірпінське виробниче управління житлово- комунального господарства, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що не підлягає до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що дана справа була направлена Верховним Судом на новий розгляд в частині вимог до ТзОВ Забудова-Д .

Відповідно до ч.5 ст. 411 ЦПК України, висновки суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи..

Верховним Судом у п.67 Постанови зроблено висновок про наявність підстав для витребування спірних земельних ділянок у добросовісних кінцевих набувачів, однак зазначено про необхідність дослідити питання перебігу позовної давності за вимогою про витребування таких ділянок від ТзОВ Забудова-Д , оскільки воно заявило про застосування позовної давності у суді першої інстанції.

Однак, зважаючи на те, що вже після розгляду справи Верховним Судом, було з`ясовано, що земельні ділянки, власниками яких було ТзОВ Забудова-Д були відчужені ОСОБА_22 , то суд вважає за необхідне оцінити доводи останнього щодо можливості витребування у нього земельних ділянок, а також доводи щодо застосування до відповідних вимог строку позовної давності.

Матеріали справи свідчать, що перший заступник прокурора Київської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради у березні 2015 року.

Позовні вимоги щодо визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки; визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно; скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; витребування на користь територіальної громади м. Ірпеня в особі Ірпінської міської ради з незаконного володіння TзOB Забудова-Д земельних ділянок з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0150, 3210900000:01:047:0151, 3210900000:01:047:0197, 3210900000:01:047:0202, а також земельних ділянок з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0164, 3210900000:01:047:0165, 3210900000:01:047:0166, які ввійшли до складу земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:047:0203 ґрунтуються на тому, що 16 серпня 2012 року Ірпінським міським судом Київської області ухвалено рішення у справі № 1013/4597/2012, яким скасовано рішення Ірпінської міської ради від 14 квітня 2011 року № 440-10-VI Про визнання нечинними рішень Ірпінської міської ради в частині визнання нечинним рішення Ірпінської міської ради № 3276-72-У від 7 серпня 2009 року Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування Ірпінського ВУКГ, землі рекреаційного призначення (парк культури та відпочинку Лісовий ) ; рішення Ірпінської міської ради від 14 квітня 2011 року № 437-10-VІ Про внесення змін до рішення Ірпінської міської ради від 19 червня 2003 року № 337-12-ХХІV у частині виключення з переліку об`єктів благоустрою у сфері земельного господарства, призначених для відпочинку населення, парку культури та відпочинку ІНФОРМАЦІЯ_1 ; рішення Ірпінської міської ради від 14 квітня 2011 року № 444-10-VІ Про надання дозволу громадянам на розроблення проектів землеустрою у частині надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд громадянам; рішення Ірпінської міської ради від 15 листопада 2011 року № 1315-21-VІ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; рішення Ірпінської міської ради від 6 жовтня 2011 року № 1049-19-VІ та № 1050-19-VІ про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок; рішення Ірпінської міської ради від 18 серпня 2011 року № 811-15-VІ, № 815-15-VІ, № 812-15-VІ, № 813-15-VІ, № 810-15-VІ, № 814-15-VІ, № 817-15-VІ, № 804-15-VІ про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок; рішення Ірпінської міської ради від 1 липня 2011 року № 739-13-VІ, № 740-13-VІ, № 738-13-VІ, № 737-13-VІ, № 736-13-VІ, № 735-13-VІ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Таким чином, позовні вимоги позивача обґрунтовані незаконністю прийнятих Ірпінською міською радою рішень та допущених при їх прийнятті порушень, які стали підставою для оформлення державних актів та свідоцтв про право власності на земельні ділянки.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові від 29 жовтня 2014 року (справа №6-152цс14) Судові палати у господарських і цивільних справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача. Оскільки позивач (орган місцевого самоврядування), як юридична особа, набуває та здійснює свої права і обов`язки через свої органи, то його обізнаність про порушення його прав або можливість такої обізнаності слід розглядати через призму обізнаності його органів та інших осіб, до повноважень яких належав контроль у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 45 ЦПК України (в редакції на час звернення прокурора з позовною заявою до суду) з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до ст. 36 Закону України Про прокуратуру (в редакції на час звернення з позовом) підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п`ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.

Як ми бачимо, законодавство, що регулювало питання представництва прокурором інтересів держави в суді вимагало від прокурора при зверненні до суду з позовом обґрунтовувати в чому полягає порушення інтересів держави, зазначити орган, який уповноважений державою здійснювати відповідні функції (тобто функції захисту інтересів держави) та необхідність захисту саме прокурором таких інтересів (у випадках не здійснення або неналежного здійснення повноважень відповідним органом, уповноваженим здійснювати функції захисту інтересів держави).

Враховуючи те, що позов заявлено в інтересах держави в особі Ірпінської міської ради, яка сама приймала рішення, на підставі яких оспорювані земельні ділянки вибули з користування територіальної громади міста, Ірпінська міська рада не могла не знати про те, що оспорювані земельні ділянки вибули з її розпорядження та користування та були передані у приватну власність. Таким чином, держава в особі її органів мала об`єктивну можливість дізнатися про порушення свого права саме під час прийняття рішень, строк позовної давності слід обраховувати з дня прийняття відповідних рішень ради, за якими відбулась передача прав власності (липень - серпень 2011 року). Тобто, строк позовної давності щодо витребування відповідних земельних ділянок закінчився у відповідних місяцях 2014 року, тоді як позов прокурором в інтересах Ірпінської міської ради подано в березні 2015 року.

На сьогоднішній день Верховним судом сформована позиція щодо застосування строку позовної давності. Зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183 цс 18) з посиланням на практику Європейського суду з прав людини, зазначено що на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів. Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності. З урахуванням цього, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку щодо необґрунтованості висновку про те, що позовна давність до правовідносин, пов`язаних з витребуванням майна, не застосовується.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).

У постанові від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суду слід встановити, коли прокурор дізнався чи міг дізнатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне конкретизувати: позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.01.2013 року по справі Олександр Волков проти України (заява № 21722/11, п. 137) зазначено, що Суд неодноразово ухвалював рішення про те, що строки давності слугують декільком важливим цілям, а саме: забезпечують правову визначеність та остаточність, захищають потенційних відповідачів від застарілих скарг, яким може бути важко протидіяти, і запобігають будь-якій несправедливості, якщо б така виникла, коли б суди змушені були розглядати справи щодо подій, котрі відбувалися у віддаленому минулому, на основі доказів, які могли стати недостовірними та неповними зі спливом часу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях також вказав, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20.09.2011 року, заява № 14902/04 у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії ; п. 51 рішення від 22.10.1996 року, заяви № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Відповідно до ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи обставини справи, з урахуванням поданих відповідачами до ухвалення рішення заяв про застосування наслідків такого пропуску, суд вважає, що наявні підстави для відмовити в задоволенні позову у зв`язку з пропуском прокурором та позивачем позовної давності.

В частині витребування земельних ділянок у ОСОБА_22 суд вважає за необхідне відмітити, що відповідні вимоги заявлені як віндикаційний позов.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В межах такого позову підлягає витребуванню лише індивідуально визначена річ, яка фізично існує на момент витребування, а саме - земельні ділянки, які були надані за рішенням Ірпінської міської ради, що мають властиві лише їм характеристики, а саме - площу земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки.

Відповідно до ст. 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

В той же час, більшості земельних ділянок, про які йде мова в позові з визначеними характеристиками на сьогоднішній день не існує (ці земельні ділянки припинили своє існування у результаті проведення їх об`єднання у нові земельні ділянки більшої площі). Судом встановлено, що після вибуття земельних ділянок з державної (комунальної) власності ТОВ "ОМ-АРТ" на підставі заяви №917 від 12.09.2012р. об`єднало придбані ним у відповідачів по справі №1013/4597/2012 за договорами купівлі-продажу земельних ділянок, посвідченими приватним нотаріусом КМНО Марчук К.В. 04.11.2011 р. за реєстровими номерами № НОМЕР_14 , № НОМЕР_15 , № НОМЕР_16 , № НОМЕР_17 , № НОМЕР_18 , № НОМЕР_19 , № НОМЕР_20 , № НОМЕР_21 земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0165, 3210900000:01:047:0166, 3210900000:01:047:0170, 3210900000:01:047:0169, 3210900000:01:047:0164, 3210900000:01:047:0167, 3210900000:01:047:0168, 3210900000:01:047:0158 загальною площею 0,1 га кожна в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:047:0198 загальною площею 0,8 га. Зазначене підтверджується наданим ТОВ "ОМ-АРТ" Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №942929, виданим відділом Держкомзему у м. Ірпінь Київської області 21.09.2012р.

Крім того, судом встановлено, що у подальшому на підставі заяви ТОВ "ОМ-АРТ" про поділ земельних ділянок №612 від 18.03.2013р. земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:047:0198 загальною площею 0,8 га було поділено на дві земельних ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0203 та 3210900000:01:047:0202 площею 0,4 га кожна та адресами: АДРЕСА_1 та 8 відповідно. Реєстраційною службою Ірпінського міського управління юстиції Київської області ТОВ "ОМ-АРТ" 08.09.2014р. видано свідоцтва №26523045 та №26523999 про право власності на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності за ТОВ "ОМ-АРТ" на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:047:0203 була здійснена державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Максютою Д.В. 27.08.2014р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 448450732109, номер запису про право власності 6924541. Державна реєстрація права власності за ТОВ "ОМ-АРТ" на земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:047:0202 була здійснена державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області Максютою Д.В. 27.08.2014р., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 448434132109, номер запису про право власності 6924332.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "ОМ-АРТ" відчужило земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0203 та 3210900000:01:047:0202 на користь ТОВ "ЗАБУДОВА-Д" на підставі Договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. 29.05.2015р. за реєстровими номерами 997 та 996. Державна реєстрація права власності за ТОВ "ЗАБУДОВА-Д" на земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0202 та 3210900000:01:047:0203 була здійснена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. відповідно до її рішень №21712152 та №21712277 від 29.05.2015р.

Судом також встановлено, що відділом Держкомзему у м. Ірпінь Київської області 27.09.2012р. видано на ім`я ОСОБА_1 . Державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_7 №942928 та ЯМ №942926 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0150 та 3210900000:01:047:0151, придбані ОСОБА_1 у відповідачів по справі №1013/4597/2012 на підставі договорів купівлі-продажу земельних ділянок, посвідчених приватним нотаріусом КМНО Марчук К.В. 15.07.2011р. за реєстровими номерами 1358 та 1354,

Крім того з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на підставі заяви №920 від 12.09.2012р. об`єднала придбані нею у відповідачів по справі №1013/4597/2012 за договорами купівлі-продажу земельних ділянок, посвідченими приватним нотаріусом КМНО Марчук К.В. 25.07.2011р. за реєстровими номерами № НОМЕР_22 , № НОМЕР_23 , № НОМЕР_24 та № НОМЕР_25 земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0149, 3210900000:01:047:0146, 3210900000:01:047:0147, 3210900000:01:047:0148 загальною площею 0,1 га кожна в одну земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:047:0197 загальною площею 0,4 га, про що відділом Держкомзему у м. Ірпінь Київської області 27.09.2012р. видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_7 №942927. Державна реєстрація права власності за ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0197, 3210900000:01:047:0150 та 3210900000:01:047:0151 була здійснена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. 29.05.2015р. та 02.06.2015р. Реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: 647930032109, 649195632109 та 649204332109, номери запису про право власності 9860661, 9883159, 9883316 відповідно.

Судом також встановлено, що у подальшому ОСОБА_1 відчужила земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0197, 3210900000:01:047:0150 та 3210900000:01:047:0151 на користь ТОВ "ЗАБУДОВА-Д" на підставі Договорів купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. 29.05.2015р. та 02.06.2015р. за реєстровими номерами 1000, 1007 та 1008 відповідно.

Державна реєстрація права власності за ТОВ "ЗАБУДОВА-Д" на земельні ділянки з кадастровими номерами 3210900000:01:047:0197, 3210900000:01:047:0150 та 3210900000:01:047:0151 була здійснена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гоменюк О.М. відповідно до її рішень №21712411 від 29.05.2015р. та №21754868, №21754911 від 02.06.2015р. В подальшому, вказані вище земельні ділянки були відчужені ОСОБА_22 .

Таким чином відбулася зміна характеристик первісних земельних ділянок, що потягла за собою припинення існування їх як об`єктів права власності та реєстрацію нових об`єктів права власності, їх формування відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України та їх державна реєстрація в Державному земельному кадастрі.

Таким чином, земельні ділянки, які відповідно вибули з володіння власника, на сьогоднішній день не існує, оскільки вони об`єднані та роз`єднані в установленому порядку, існуючі земельні ділянки, що належать відповідачу мають інші кадастрові номери та площі, що не дозволяє їх ототожнити із земельними ділянками, що надавались фізичним особами за рішенням Ірпінської міської ради.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу й протоколів N 2, 4, 7 і 11 до Конвенції" N 475/ 97-ВР від 17 липня 1997 року ратифікована Конвенція про захист прав людини й основоположних свобод 1950 року (Конвенція), Перший протокол і протоколи N 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства й на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини по справам Федоренко проти України від 30.06.2006р. та Стретч проти Сполученого Королівства від 24.06.2003р. встановлено, що особа, яка вступає у цивільно-правову угоду з державним органом, має всі підстави розраховувати на те, що орган державної влади діє у межах своєї компетенції. У зазначених справах Європейський суд з прав людини приходив до висновку про порушення державами-учасницями Конвенції зазначеної норми у тих випадках, коли держава оспорювала права заявників на володіння майном, право на яке було отримане заявниками на підставі рішень, прийнятих органами державної влади, з тих підстав, що державний орган діяв з перевищенням своєї компетенції (доктрина ultra vires). У вказаних рішеннях Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки у обох наведених справах органи державної влади, які приймали рішення та укладали угоди, вважали себе компетентними на їх прийняття та укладання, при цьому національне законодавство не містило чітко виражених заборон на прийняття державним органом рішень та укладення угод з особами приватного права, і крім того, прийняття органом рішень і укладання з особами приватного права угод було звичайною практикою, а відтак особи приватного права мали всі підстави розраховувати на те, що орган державної вдали діє в межах компетенції.

В рішенні по справі "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року Суд наголошував, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, "інтерес суспільства" та "умови, передбачені законом". Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, "справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію ( 995_004 ). Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний і надмірний тягар" (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku).

Крім того, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі Рисовський проти України від 20.10.2011 року, встановлено що заходи, застосовані державною щодо позбавлення права власності для того, щоб відповідати Конвенції , повинні бути законними і спрямованими на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника. Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції , Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

З іншого боку, потреба виправити минулу помилку не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

За таких умов суд погоджується з доводами представника ОСОБА_22 щодо неможливості витребування в нього земельних ділянок у зв`язку з тим, що право позивача на витребування поширювалось лише на земельні ділянки як об`єкти цивільних прав, які безпосередньо вибули з його володіння, однак, такі земельні ділянки у відповідності до ст. 79-1 Земельного кодексу України припинили існувати як об`єкт цивільних прав внаслідок поділу та об`єднання.

Однак, зважаючи на наявність інших позовних вимог та наявність порушень, встановлених в постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року судом застосовується строк позовної давності.

На підставі вищевикладеного суд у задоволенні позову відмовляє у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 6 , 16 , 256, 257, 261, 262, 328, 330, 387, 388 Цивільного кодексу України , ст.ст. 79-1, 152, 153, 155 Земельного кодексу України, ст.ст. 3 , 4 , 8 , 10 , 11 , 15 , 58 , 60 , 258, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України , суд, -

в и р і ш и в:

В позові Першого заступника прокурора Київської області,- відмовити.

Повний текст рішення буде виготовлено на протязі десяти днів 19.06.2020 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 30-денний строк з моменту виготовлення повного тексту рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Саранюк