Постанова

від 10.06.2020 по справі 580/3598/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3598/19 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Файдюка В.В., Мєзєнцева Є.І.

за участю секретаря Муханькової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Заступника керівника Уманської місцевої прокуратури до відділу освіти Монастирищенської районної державної адміністратції Черкаської області, Монастирищенського ліцею-інтернату "Обдарованість" Монастирищенської районної ради Черкаської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Заступник керівника Уманської місцевої прокуратури звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до відділу освіти Монастирищенської районної державної адміністрації Черкаської області (далі - відповідач 1), Монастирищенського ліцею-інтернату "Обдарованість" Монастирищенської районної ради Черкаської області ( далі - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо невжиття заходів направлених на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності навчального закладу, що зафіксовані у акті № 65 позапланової перевірки проведеної з 14 по 15 травня 2019 року Монастирищенським РС УДСНС у Черкаській області; зобов`язання відповідача 1 вжити в межах компетенції заходи направлені на усунення порушень протипожежної безпеки, що зафіксовані в акті № 65 позапланової перевірки проведеної з 14 по 15 травня 2019 року Монастирищенським РС УДСНС у Черкаській області; визнання протиправною бездіяльність відповідача 2 щодо невжиття заходів направлених на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності навчального закладу, що зафіксовані у акті № 65 позапланової перевірки проведеної з 14 по 15 травня 2019 року Монастирищенським РС УДСНС у Черкаській області; зобов`язання відповідача 2 вжити в межах компетенції заходи направлені на усунення порушень протипожежної безпеки, що зафіксовані в акті № 65 позапланової перевірки проведеної з 14 по 15 травня 2019 року Монастирищенським РС УДСНС у Черкаській області.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Заступник прокурора Черкаської області подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що оскаржуване судове рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права (стаття 23 Закону України Про прокуратуру , статті 131-1 Конституції України) та процесуального права (статті 53, 169 Кодексу адміністративного судочинства України), без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду (справи № 804/4583/18, № 804/2244/18, № 0440/7154/18).

Апелянт зазначає, що може здійснювати представництво в суді законних інтересів держави, зокрема, у разі відсутності відповідного органу державної влади. Апелянт вказав, що в справах № 804/4583/18, № 804/2244/18, № 0440/7154/18 Верховний Суд дійшов висновку, що ні Кодексом цивільного захисту України, ні будь-яким іншим законом України не встановлено права органів Державної служби з надзвичайних ситуацій подавати позов про зобов`язання фізичної або юридичної особи вчинити дії, направлені на усунення порушень протипожежної безпеки.

На думку апелянта, законодавцем чітко регламентовано категорію позовних заяв, які органи ДСНС можуть подати до суду, а саме: про повне або часткове зупинення експлуатації будівель, об`єктів у разі виявлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлялися належним чином.

Клопотань про відкладення розгляду справи на іншу дату чи про розгляд справи за участі представників сторін до суду не надходило.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов`язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи.

Судове засідання проведено без фіксації судового процесу, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 15.05.2019 року Монастирищениським районним сектором управління ДСНС України в Черкаській області було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки Монастирищенського закладу спеціалізованої освіти спортивного профілю-школа-інтернат "Обдарованість" І-ІІІ ступенів Монастирищеської районної ради Черкаської області.

Результати державного нагляду оформлені актом № 65, у якому вказано виявлені порушення вимог законодавства, а саме: не проведено вогнезахисне оброблення дерев`яних конструкцій горищних приміщень будівель навчального закладу (п. 2.5. розділ III наказ МВС від 30 грудня 2014 року № 1417); не виконано захист будівлі гуртожитку від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавко захисту будівель і споруд" (п. 1.21 розділ IV ППБУ наказ МВС від 30 грудня 2014 року № 1417); не відремонтовано наявну пожежну водойму на території навчального закладу та відсутній літерний індекс "ПВ" з цифровим значенням запасу води в кубічних метрах (п. 2.1 розділ V наказ МВС від 30 грудня 2014 року № 1417); не забезпечено персонал навчального закладу засобами індивідуального захисту органів дихання відповідно вимог (п. 1 глава 4 розділ V наказ МВС від 05 листопада 2018 року № 879);кожен пожежний кран-комплект в будівлі гуртожитку не укомплектовано пожежними рукавами однакового з ним діаметра та стволами (підпункт 2 п. 2.2. розділ V наказ МВС від 30 грудня 2014 року № 1417);не виконано перевірку пристроїв від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів на будівлі навчального корпусу відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 "Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавко захисту будівель і споруд" (п. 1.21 розділ IV ППБУ наказ МВС від 30 грудня 2014 року № 1417);приміщення навчального корпусу та гуртожитку не обладнано системою протипожежного захисту (СПЗ) з виведенням на пульт цілодобового спостереження відповідно до чинних нормативно-правових актів (п. 1.2. розділ V наказ МВС від 30 грудня 2014 року № 1417).

Відносно директора Монастирищенського ліцею-інтернату "Обдарованість" Монастирищенської районної ради Черкаської області Молдована В.В. було складено протокол ЧК № 007398 від 14.05.2019 року про адміністративне правопорушення відповідно до статті 188-8 КУпАП за невиконання припису № 24 від 17.04.2018 року та постанову ЧК № 007398 від 14.05.2019 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Уманською місцевою прокуратурою вивчено стан законності з питань дотримання законодавства України у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Монастирищенським РС УДСНС у Черкаській області було надано Монастирищенському відділу Уманської місцевої прокуратури інформацію № 66 від 14.08.2019 року, в якій зазначено про невжитття Монастирищенським ЗЗСО спортивного профілю-школа-інтернат "Обдарованість" І-ІІІ ступенів та Монастирищенським ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 2 заходів, направлених на усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

У зв`язку з наведеними обставинами позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що позивач обґрунтовує своє право на звернення до суду з цим позовом в інтересах держави тим, що ДСНС не наділена повноваженнями звертатися до суду з позовом про спонукання особи-порушника вчинити певні дії щодо усунення порушень протипожежної безпеки, а має право звертатися до суду лише з позовом про застосування заходів реагування шляхом зупинення діяльності відповідного закладу. Водночас, на думку суду, відсутність у ГУ ДСНС повноважень на звернення до суду з позовом про зобов`язання вчинити певні дії, не є передумовою і, відповідно, не надає прокуророві права звертатися до суду із таким позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 4 ст. 5 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні, діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Разом з тим, за приписами ч. ч. 3, 4 ст. 53 КАС України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Водночас, положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді, а таким, є Закон України Про прокуратуру .

Частиною 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Аналіз частин 3,4 статті 53 КАС України у взаємозв`язку з частиною 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру дає підстави вважати, що участь прокурора в судовому процесі в адміністративних судах стає можливою за умови обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтвердження відсутності такого органу.

Таким чином, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні, насамперед, відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Задля того, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , виконує субсидіарну роль, замінюючи в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень (орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження), який або відсутній, або всупереч вимог закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Як правильно зазначив апелянт у апеляційній сказі поняття інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини). Вказані міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який вже втратив чинність. Однак висловлене судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру .

Отже, поняття інтереси держави охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому, їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України Про прокуратуру наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Водночас, згідно ч. ч. 1, 2 ст. 64 Кодексу цивільного захисту України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Частиною 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належать зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; проведення перевірки за повідомленнями та заявами про злочини, пов`язані з пожежами та порушенням правил пожежної безпеки; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей; складення протоколів про притягнення до адміністративної відповідальності та притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб і громадян, винних у порушенні законів та інших нормативно-правових актів у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту; здійснення інших повноважень, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 68 Кодекс цивільного захисту України)

Згідно ст. 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, зокрема, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

При цьому, п. 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 № 1052 (надалі по тексту також - Положення № 1052), передбачено, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Згідно Положення про Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, останнє є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

З наведеного вбачається, що Державна служба України з надзвичайних ситуацій та її територіальні підрозділи під час здійснення своїх повноважень діють як суб`єкт владних повноважень, а також є органами, наділеними спеціальною компетенцією, яким надано повноваження щодо реалізації політики держави у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Звернення вказаного органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду із позовом про застосування заходів реагування є превентивним способом для усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, і зобов`язує відповідний заклад виконати вимоги контролюючого органу.

Водночас, звернення з іншим позовом, ніж про застосування заходів реагування, передбачених статтями 67, 68 Кодексу цивільного захисту України, чинним законодавством не передбачено.

Отже, здійснення захисту інтересів держави у сфері пожежної та техногенної безпеки покладено на органи ДСНС, які у визначений законом спосіб реалізують свої повноваження у цій сфері суспільних відносин.

Наведеним спростовуються доводи апелянта про відсутність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Застосування заходів реагування, визначених статтями 67, 68 КЦЗ, є законом установлений спосіб спонукання відповідних суб`єктів господарювання усунути виявлені органи ДСНС порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки.

Надання органам ДСНС права звернення до адміністративного суду лише з вимогами про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи суб`єктів господарювання свідчить про виключність судового способу захисту цих суспільних інтересів у випадку створення загрози життю та/або здоров`ю людей, тоді як в інших випадках передбачено застосування заходів адміністративного примусу.

Предметом цього позову є визнання протиправною бездіяльність відділу освіти Монастирищенської районної державної адміністратції Черкаської області та Монастирищенського ліцею-інтернату "Обдарованість" Монастирищенської районної ради Черкаської області щодо невжиття заходів, направлених на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності навчального закладу, що зафіксовані в акті перевірки, проведеної УДСНС у Черкаській області, а також зобов`язання відповідачів вжити в межах їх компетенції заходи, направлені на усунення порушень протипожежної безпеки.

Визнання протиправною бездіяльності відповідачів та зобов`язання їх в межах компетенції вжити заходи, направлені на усунення порушень протипожежної безпеки, є фактично спонуканням відділу освіти Монастирищенської районної державної адміністратції Черкаської області та Монастирищенського ліцею-інтернату "Обдарованість" Монастирищенської районної ради Черкаської області виконати вимогу органів ДСНС та усунути порушення протипожежної безпеки в діяльності навчального закладу, що зафіксовані в акті перевірки, проведеної УДСНС у Черкаській області.

Таким чином, законодавством установлено порядок забезпечення виконання вимог органів ДСНС про усунення порушень в сфері техногенної та пожежної безпеки саме шляхом звернення органів ДСНС до суду з предметом позову, визначеним статтями 67, 68 КЦЗ України, а не шляхом покладення на відділ освіти Монастирищенської районної державної адміністратції Черкаської області та Монастирищенський ліцей-інтернат "Обдарованість" Монастирищенської районної ради Черкаської області обов`язку усунути порушення протипожежної безпеки в діяльності навчального закладу, що зафіксовані у відповідному акті перевірки

Отже, доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого ототожнення судом першої інстанції обсягу повноважень органів ДСНС, визначених у статтях 67, 68 КЦЗ України, з повноваженнями прокурора, передбаченими статтею 23 Закону України Про прокуратуру та статтею 53 КАС України, є безпідставними.

Представництво інтересів держави прокурором в суді не повинно мати на меті підміну суб`єкта виконання владних управлінських функцій, а - спонукати до виконання у разі неналежного виконання таких функцій суб`єктом владних повноважень, якого представлятиме прокурор в суді.

Таким чином, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень у належний спосіб, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону, не здійснює захисту або робить це неналежно, або такий орган взагалі відсутній.

З огляду на наведене, з урахуванням завдань та функцій прокуратури у правовій державі та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, підстави та порядок звернення прокурора до адміністративного суду в порядку його представництва інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено та окремо від реалізації права на звернення до суду самого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2019 року в справі № 320/1724/19, від 09 жовтня 2019 року в справі № 0440/4892/18, від 04 жовтня 2019 року в справі № 804/4728/18, від 30 липня 2019 року в справі № 0440/6927/18, від № 26 лютого 2020 року в справі № 804/4458/18, від 27 квітня 2020 року в справі № 826/10807/16, від 20 травня 2020 року у справі №580/17/20.

Враховуючи викладене у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що Заступником прокурора Черкаської області не доведено підстав звернення до суду з відповідним позовом, з наданням належних доказів, які б підтверджували встановлення прокурором наявності підстав для представництва у відповідності до статті 23 Закону України Про прокуратуру , а, отже, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції інстанції фактичних обставин справи. Посилання позивача на правові позиції Верховного Суду, викладені в постановах в справах № 804/4583/18, № 804/2244/18, № 0440/7154/18 є безпідставними з огляду на встановлені обставини справи.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Черкаської області - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року- залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя Чаку Є.В.

Судді: Файдюк В.В.

Мєзєнцев Є.І.