Рішення

від 11.06.2020 по справі 927/1025/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

11 червня 2020 року м. Чернігівсправа № 927/1025/19

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Ткачової А. Ю.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій ,

код ЄДРПОУ 30875394, вул. Шкільна, 78, смт. Срібне, Срібнянський район, Чернігівська область, 17300

Відповідач: Срібнянська селищна рада Чернігівської області ,

код ЄДРПОУ 04412573, вул. Миру, 43, смт. Срібне, Срібнянський район, Чернігівська область, 17300

Предмет спору: про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: Брик Л. В., юрисконсульт,

від відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Обрій» звернулось до суду з позовом до Срібнянської селищної ради Чернігівської області, у якому позивач , з урахуванням поданої уточненої позовної заяви у порядку усунення недоліків позовної заяви, просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 22 сесії сьомого скликання Срібнянської селищної ради Чернігівської області від 08.10.2019 Про розгляд листа ТОВ «Обрій про укладання (поновлення) договору оренди землі невитребуваної земельної ділянки (частка пай) № б/н від 21.05.2012 , площею 5,0839 га , кадастровий номер 7425155100:05:001:0026;

- визнати за ТОВ «Обрій» переважне право на поновлення договору оренди землі № б/н від 21.05.2012;

- зобов`язати Срібнянську селищну раду розглянути лист-повідомлення № 278 від 30.08.2019, узгодивши істотні умови поновлення договору оренди землі № б/н від 21.05.2012 у порядку, встановленому ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» .

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою суду від 13.12.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 20.12.2019 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 09.01.2020; встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами; викликано у це підготовче засідання позивача та відповідача.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 09.01.2020 не з`явився, про причини неявки не повідомив.

У підготовче засідання 09.01.2020 від позивача з`явилась представник ОСОБА_1 та на підтвердження своїх повноважень надала довіреність від 19.09.2019.

Оскільки справа не є малозначною, а представник ОСОБА_1 не є адвокатом, належних документів, які підтверджують представляти інтереси позивача у суді не надала, суд у підготовчому засіданні 09.01.2020 не допустив до участі у справі ОСОБА_1 як представника позивача.

У підготовчому засіданні 09.01.2020 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.01.2020 на 12:00.

Ухвалою суду від 09.01.2020 викликано у підготовче засідання 23.01.2020 позивача та відповідача.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у підготовче засідання 23.01.2020 не з`явився, про причини неявки не повідомив.

За приписами ч. 1 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

За змістом п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

За таких обставин, підготовче засідання 23.01.2020 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У зв`язку з неможливістю розглянути усі питання, визначені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, у підготовчому засіданні 23.01.2020 суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 06.02.2020 до 12:00.

Ухвалою суду від 23.01.2020 викликано у підготовче засідання 06.02.2020 позивача та відповідача.

До початку підготовчого засідання 06.02.2020 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з неможливістю представника взяти участь у підготовчому засіданні 06.02.2020.

У підготовчому засіданні 06.02.2020 суд залишив вказане клопотання без розгляду, оскільки представник відповідача з`явився у це судове засідання, а тому клопотання відповідача вже не є актуальним.

До початку підготовчого засідання 06.02.2020 від відповідача надійшло клопотання про об`єднання справи №927/1025/19 та 927/1018/19 в одне провадження, з присвоєнням об`єднаній справі №927/1018/19.

Подане клопотання обґрунтовано тим, що справи №927/1018/19 та 927/1025/19 поєднані між собою однорідними позовними вимогами та однаковим складом сторін.

У підготовчому засіданні 06.02.2020 суд дійшов висновку про відсутність підстав для об`єднання справ №927/1025/19 та №927/1018/19 в одне провадження та , не виходячи до нарадчої кімнати, суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні вказаного клопотання відповідача. Ця ухвала занесена до протоколу судового засідання від 06.02.2020. Відповідні мотиви та висновки суду викладені в ухвалі від 13.02.2020.

До початку підготовчого засідання 06.02.2020 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з доказами направлення його позивачу. У поданому відзиві відповідач просить поновити процесуальний строк на подання відзиву, прийняти цей відзив та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідач зазначає, що строк для подання відзиву ним пропущено та, посилаючись на ст. 118, 119 Господарського процесуального кодексу України, просить його поновити.

Згідно з ч. 1-3 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою суду від 20.12.2019 встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.

Відповідно до поштового повідомлення про вручення ухвалу суду від 20.12.2019 відповідач отримав 21.12.2019.

Отже, останнім днем строку для подання відповідачем відзиву є 08 .0 1.2020 .

Відповідач подав відзив до суду 03.02.2020, що підтверджується відміткою загального відділу (канцелярії) Господарського суду Чернігівської області, зробленою на відзиві.

Тобто відзив подано відповідачем з пропущенням строку, встановленого для його подання.

Відповідно до ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1, 4, 6 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

У підготовчому засіданні 06.02.2020 представник відповідача на питання суду про обставини та поважні причини неподання відзиву на позов у встановлений судом строк повідомив, що позовну заяву відповідач взагалі не отримав, а тому при написанні відзиву на позов та інших заяв, клопотань у цій справі відповідач користувався ухвалами суду, які були опубліковані в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач отримав усі ухвали суду у цій справі, а отже був обізнаний про відкриття провадження у справі та розгляд її судом і весь цей час не був позбавлений можливості звернутися до суду з клопотанням про зобов`язання позивача повторно направити відповідачу позовну заяву. Доказів неотримання позовної заяви (поштової кореспонденції від позивача) відповідач суду не надав.

Разом з тим, зі змісту поданого відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач обізнаний з предметом та підставами позову.

З дати отримання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, а саме 17.12.2019 (ухвала про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем 21.12.2019), до моменту подання відзиву на позов з клопотанням про поновлення процесуального строку пройшло майже 1,5 місяця, і за цей час відповідач мав можливість звернутися до суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, але у підготовчі засідання 09.01.2020 та 23.01.2020 не з`являвся.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску відповідачем процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.

За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Передбачивши право учасникам спору на подання своїх доводів та підтверджуючих певні обставини доказів, законодавець встановлює й процесуальні обов`язки таких учасників шляхом визначення певного процесуального порядку реалізації відповідних прав (у тому числі з метою уникнення затягування судового процесу), у разі недотримання яких без поважних причин настають відповідні негативні наслідки для такого учасника у вигляді неприйняття судом його аргументів і доказів , оскільки несвоєчасне подання відповідних матеріалів найчастіше пояснюється не дійсно поважними причинами, а лише неналежною підготовкою сторони до розгляду справи .

Отже, відповідач не скористався можливістю реалізації своїх процесуальних прав щодо отримання позовної заяви, а неподання у встановлений судом строк відзиву пояснюється суб`єктивною поведінкою відповідача щодо підготовки до розгляду справи.

У зв`язку з вищевикладеним, суд у підготовчому засіданні 06.02.2020 постановив ухвалу про відмову у поновленні відповідачу пропущеного процесуального строку на подання відзиву.

Враховуючи те, що відзив на позов поданий не у встановлений судом строк, суд долучив поданий відзив до матеріалів справи, а справа відповідно до ст. 118, ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України розглядається без його урахування.

До початку підготовчого засідання 06.02.2020 від позивача надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення відповідачу.

Оскільки суд не прийняв поданий відповідачем відзив, надана позивачем відповідь на такий відзив не враховується судом при вирішенні спору.

У підготовчому засіданні 06.02.2020, після оголошеної перерви, представник відповідача подав заяву про роз`яснення протокольної ухвали суду від 06.02.2020 про відмову у задоволенні клопотання Срібнянської селищної ради щодо об`єднання справ №927/1025/19 та 927/1018/19 в одне провадження, яка є незрозумілою для відповідача.

У поданій заяві відповідач просить роз`яснити наступне:

1. Чому рішення про відмову в об`єднанні справ оформлено протокольною ухвалою, а не окремим процесуальним документом у вигляді мотивованої ухвали із зазначенням відповідних підстав для відмови?

2. Однією з підстав для відмови в об`єднанні справ судом було зазначено різний склад сторін у справах №927/1025/19 та №927/1018/19, що також є незрозумілим.

Оскільки відповідач не надав докази сплати судового збору за подання заяви про роз`яснення ухвали суду від 06.02.2020, суд у підготовчому засіданні 06.02.2020 відклав розгляд цієї заяви до наступного судового засідання.

У підготовчому засіданні 06.02.2020 суд постановив ухвали про продовження підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання до 13.02.2020 до 11:00.

До початку підготовчого засідання 13.02.2020 від відповідача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи доказів сплати судового збору за подання заяви про роз`яснення судового рішення та клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку з неможливістю представника взяти участь у підготовчому засіданні 13.02.2020.

У підготовчому засіданні 13.02.2020 суд залишив вказане клопотання без розгляду, оскільки представник відповідача з`явився у це судове засідання, а тому клопотання відповідача вже не є актуальним.

Ухвалою суду від 13.02.2020 відмовлено відповідачу у роз`ясненні ухвали суду від 06.02.2020 про відмову в об`єднанні справ № 927/1025/19 та № 927/1018/19 в одне провадження.

У підготовчому засіданні 13.02.2020 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 27.02.2020 на 10:00.

У зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, судове засідання, призначене на 27.02.2020 на 10:00, не відбулось.

Ухвалою суду від 02.03.2020 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 19.03.2020 на 11:00.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, але у судове засідання з розгляду справи по суті 19.03.2020 не з`явились.

Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID 19 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМУ №215 від 16.03.2020) відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 12 березня до 03 квітня 2020 року в Україні введено карантин та заборонено, зокрема, регулярні та нерегулярні перевезення пасажирів автомобільним транспортом у приміському, міжміському внутрішньообласному і міжобласному сполученні (крім перевезення легковими автомобілями), перевезення пасажирів залізничним транспортом в усіх видах внутрішнього сполучення (приміському, міському, регіональному та дальньому) тощо.

Зважаючи на ситуацію, яка склалася в державі щодо розповсюдження коронавірусу COVID-19, запроваджені карантинні заходи, суд вважав поважними причини неявки учасників справи у судове засідання 19.03.2020.

Враховуючи вищевикладене, у судовому засіданні 19.03.2020 суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи по суті; дату, час та місце проведення судового засідання ухвалено встановити додатково.

Постановами Кабінету Міністрів України №239 від 25.03.2020, №255 від 02.04.2020, №291 від 22.04.2020, №343 від 04.05.2020 внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020, відповідно до яких строк дії карантину в Україні продовжено до 22 травня 2020 року.

При цьому відповідно до внесених Постановою Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020 змін було послаблено обмежувальні заходи, введені КМУ на період дії карантину.

Зважаючи на послаблення режиму карантину, строк дії карантину до 22.05.2020, ухвалою суду від 18.05.2020 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 04.06.2020, явка представників сторін у це судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, але у судове засідання з розгляду справи по суті 04.06.2020 не з`явились.

До початку судового засідання 04.06.2020 від позивача електронною поштою надійшла заява про відкладення розгляду справи за межі строку карантину, посилаючись на те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 продовжено карантин до 22.06.2020, у зв`язку з чим позивач не має можливості забезпечити участь свого представника у судовому засіданні 04.06.2020. Позивач просить не проводити судове засідання без участі його представника. Надіслана позивачем заява не підписана електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП).

Оскільки надіслана позивачем електронною поштою заява про відкладення розгляду справи не містить підпису ЕЦП, отже не може вважатись оригіналом електронного документа, а тому суд у судовому засіданні 04.06.2020 не прийняв її до розгляду.

Також до початку судового засідання 04.06.2020 до суду від позивача надійшов оригінал вказаної заяви про відкладення розгляду справи.

До початку судового засідання 04.06.2020 від представника відповідача ОСОБА_2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з неможливістю з`явитись до суду через дію на території України низки карантинних заходів, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211, з урахуванням внесених змін. Представник відповідача просить відкласти розгляд справи до стабілізації ситуації в України та не проводити судове засідання 04.06.2020 без представника Срібнянської селищної ради.

У судовому засіданні 04.06.2020 суд визнав необґрунтованими наведені представниками сторін причини неможливості розгляду справи по суті під час дії карантину, проте враховуючи неявку представників сторін у судове засідання, ухвалою суду від 04.06.2020 відкладено розгляд справи по суті на 11.06.2020 на 10:30.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, але у судове засідання з розгляду справи по суті 11.06.2020 не з`явився, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Отже, судове засідання з розгляду справи по суті 11.06.2020 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

Згідно з ч. 2 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 4 розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392 Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів продовжено дію карантину на всій території України до 22.06.2020.

Враховуючи те, що дію карантину було продовжено до 22.06.2020, строк розгляду справи по суті продовжився на цей самий строк, а відтак судом не порушено строк розгляду справи.

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання для проголошення рішення, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини рішення була підписана судом у нарадчій кімнаті без їх проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з метою реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі, укладеного 21.05.2012 між ТОВ Обрій та Срібнянською районною державною адміністрацією (далі - Договір), позивач у строк, встановлений у п. 8.2 Договору та ст. 33 Закону України Про оренду землі , звернувся до відповідача з листом від 30.08.2019 №278, у якому просив поновити договір оренди землі від 21.05.2012, та надав проект додаткової угоди. Рішенням Срібнянської селищної ради від 08.10.2019 відмовлено позивачу у поновленні Договору та відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі повідомлено ТОВ Обрій протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору про заперечення у поновленні Договору. Листом-повідомленням від 10.10.2019 №02-32/1112 відповідач повідомив позивача про прийняте рішення від 08.10.2019 щодо відмови у поновленні Договору та про заперечення у такому поновленні Договору відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Позивач вважає, що рішення Срібнянської селищної ради від 08.10.2019 є незаконним та таким, що порушує право позивача на переважне поновлення договору оренди землі, а відтак підлягає скасуванню, а переважне право - поновленню.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

21.05.2012 між Срібнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Обрій (далі - Орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір) (а. с. 12-14).

Відповідно до п. 1.1 Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (невитребувана земельна частка (пай) для сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Срібнянської селищної ради Срібнянського району Чернігівської області.

В оренду передається земельна ділянка №026 загальною площею 5,0839 га, у тому числі 5,0839 га ріллі (п. 2 Договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 65 262,76 грн (п. 5 Договору).

Розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 65 262,76 грн підтверджується довідкою Відділу Держкомзему у Срібнянському районі Чернігівської області від 11.05.2012 №03-21/1079.

Договір укладено на 7 років (на строк до моменту отримання власниками (спадкоємцями) державного акта на право власності на земельну ділянку (невитребувану земельну частку (пай), (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою). Початок перебігу строку оренди вважати день заключення договору оренди земельної ділянки (п. 8 Договору).

За умовами п. 8.1, 8.2 Договору при бажанні продовження строку дії договору Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію. Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк.

Згідно з п. 9 Договору орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 2610,51 грн, що складає 4,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Відповідно до п. 10, 11 Договору обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахування індексів інфляції. Орендна плата вноситься щомісячно рівними частками, не пізніше 15 листопада поточного року.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення ділянки - землі сільськогосподарського призначення (п. 15, 16 Договору).

Згідно з п. 37 Договору дія Договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 43 Договору).

Договір підписаний сторонами та зареєстрований у Відділі Держкомзему у Срібнянському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2012 за №74250004003923.

Відповідно до кадастрового плану меж земельної ділянки №026 (рілля), площею 5,0839 га, на території Срібнянської селищної ради Срібнянського району Чернігівської області, цій земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 7425155100:05:001:0026 (а.с. 16).

30.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій звернулось до Срібнянської селищної ради з листом-повідомленням від 30.08.2019 №278, у якому просило поновити договір оренди земельної ділянки №б/н від 21.05.2012, площею 5,0839 га, яка знаходиться в адміністративних межах Срібнянської селищної ради Срібнянського району Чернігівської області, на умовах, визначених у Додатковій угоді, проект якої був доданий до цього листа (а.с. 29).

У наданому відповідачу проекті додаткової угоди було запропоновано: поновити договір оренди землі від 21.05.2012 на той самий строк - 7 років (п. 1 Додаткової угоди); змінити у договорі Орендодавця з Срібнянської районної державної адміністрації Чернігівської області на Срібнянську селищну раду, у зв`язку з переходом до останньої повноважень щодо передачі земельних ділянок (п. 2 Додаткової угоди); встановити орендну плату у розмірі 17% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один повний календарний рік користування земельною ділянкою (п. 3 Додаткової угоди) (а. с. 17).

Також у додатках до листа-повідомлення від 30.08.2019 №278 зазначено довідку про відсутність заборгованості (ДФС), проте позивач цю довідку суду не надав.

Вказаний лист-повідомлення від 30.08.2019 №278 отриманий Срібнянською селищною радою 30.08.2019, що підтверджується відміткою, зробленою на цій заяві.

08.10.2019 Срібнянська селищна рада Чернігівської області прийняла рішення Про розгляд листа ТОВ Обрій (а.с. 58), у якому вирішила:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Обрій у поновленні договору оренди землі, укладеного площею 5,0839 га, кадастровий номер 7425155100:05:001:0026, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Срібнянському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2012 за №74250004003923, строком на 7 років.

2. Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій протягом одного місяця після закінчення строку договору про заперечення у поновленні договору оренди землі на нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку (частку, пай), з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,0839 га, кадастровий номер 7425155100:05:001:0026, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Срібнянському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2012 за №74250004003923, строком на 7 років.

Листом-повідомленням від 10.10.2019 №02-32/1112 відповідач повідомив позивача про зміст прийнятого 08.10.2019 рішення щодо відмови у поновленні Договору та надання заперечень у його поновленні відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі (а. с. 30).

Позивач у позові зазначає, що протягом дії Договору він добросовісно і безперервно користувався спірною земельною ділянкою, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату до бюджету.

Позивач до позовної заяви додав копії податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, за 2018 рік, за 2019 рік, з яких вбачається, що в оренді у ТОВ Обрій , окрім спірної земельної ділянки площею 5,0839 га, кадастровий номер 7425155100:05:001:0026, перебувають й інші земельні ділянки (а.с. 31-44).

Відповідно до наданої податкової декларації за 2017 рік річна сума орендної плати за усі вказані у ній земельні ділянки становить 220 566,21 грн; відомості про земельну ділянку площею 5,0839 га, кадастровий номер 7425155100:05:001:0026, у цій декларації відсутні.

Згідно з наданою податковою декларацією за 2018 рік річна сума орендної плати за усі вказані у ній земельні ділянки становить 702 062,81 грн, у тому числі за земельну ділянку площею 5,0839 га, кадастровий номер 7425155100:05:001:0026 - 3 912,63 грн.

Відповідно до наданої податкової декларації за 2019 рік річна сума орендної плати за усі вказані у ній земельні ділянки становить 671 099,21 грн, у тому числі за земельну ділянку площею 5,0839 га, кадастровий номер 7425155100:05:001:0026 - 4 893,76 грн.

На підтвердження сплати орендної плати позивач надав копії платіжних доручень: №4939 від 27.02.2017 на суму 18 380,52 грн (оплата за оренду землі за січень 2017 року); №5152 від 29.03.2017 на суму 18 380,52 грн (оплата за оренду землі за лютий 2017 року); №5371 від 25.04.2017 на суму 18 380,52 грн (оплата за оренду землі за березень 2017 року); №45726 від 26.05.2017 на суму 18 380,52 грн (оплата за оренду землі за квітень 2017 року); №6026 від 27.06.2017 на суму 18 380,52 грн (оплата за оренду землі за травень 2017 року); №6289 від 27.07.2017 на суму 18 380,52 грн (оплата за оренду землі за червень 2017 року); №6608 від 28.08.2017 на суму 18 380,52 грн (оплата за оренду землі за липень 2017 року); №6960 від 27.09.2017 на суму 17 376,49 грн (оплата за оренду землі за серпень 2017 року); №7218 від 26.10.2017 на суму 17 654,89 грн (оплата за оренду землі за серпень 2017 року); №7481 від 27.11.2017 на суму 17 654,89 грн (оплата за оренду землі за жовтень 2017 року); №8805 від 24.05.2018 на суму 55 404,34 грн (оплата за оренду землі за квітень 2018 року); №9089 від 25.06.2018 на суму 48 795,02 грн (оплата за оренду землі за травень 2018 року); №9389 від 26.07.2018 на суму 54 614,26 грн (оплата за оренду землі за червень 2018 року); №9656 від 28.08.2018 на суму 55 585,62 грн (оплата за оренду землі за липень 2018 року); №9833 від 27.09.2018 на суму 55 585,62 грн (оплата за оренду землі за серпень 2018 року); №10158 від 25.10.2018 на суму 55 585,62 грн (оплата за оренду землі за вересень 2018 року); №10495 від 27.11.2018 на суму 54 034,21 грн (оплата за оренду землі за жовтень 2018 року); №10656 від 19.12.2018 на суму 54 711,83 грн (оплата за оренду землі за листопад 2018 року); №10682 від 21.12.2018 на суму 54 640,96 грн (оплата за оренду землі за грудень 2018 року); №370 від 27.02.2019 на суму 55 924,93 грн (оплата за оренду землі за січень 2019 року); №575 від 26.03.2019 на суму 55 924,93 грн (оплата за оренду землі за лютий 2019 року); №857 від 24.04.2019 на суму 55 924,93 грн (оплата за оренду землі за березень 2019 року); №1118 від 22.05.2019 на суму 55 924,93 грн (оплата за оренду землі за квітень 2019 року); №1565 від 25.06.2019 на суму 55 924,93 грн (оплата за оренду землі за травень 2019 року); №1840 від 24.07.2019 на суму 55 924,93 грн (оплата за оренду землі за червень 2019 року).

Оцінка суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди за цим Законом є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Земельного кодексу України об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Як вбачається з договору оренди землі від 21.05.2012, предметом договору є невитребувана земельна частка (пай) площею 5,0839 га, яка розташована на території Срібнянської селищної ради.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначає Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

За змістом положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.

Відповідно до статті 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (у редакції, чинній на час укладення спірного договору) нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Отже, передавши в оренду спірну земельну ділянку, Срібнянська районна державна адміністрація діяла в межах повноважень, визначених чинним на той час законодавством.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні , який набрав чинності з 01.01.2019, статтю 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) викладено у новій редакції, відповідно до якої нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Таким чином, починаючи з 01.01.2019 повноваження щодо передачі спірної земельної ділянки, яка розташована на території Срібнянської селищної ради, перейшли до Срібнянської селищної ради.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення Срібнянської селищної ради від 08.10.2019.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (ст. 25 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Статтею 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що виключною компетенцією селищних рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом (частини 1, 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

За змістом ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) прийняття рішення щодо передачі в оренду нерозподілених земельних ділянок, невитребуваних часток (паїв) після формування їх у земельні ділянки відноситься до компетенції відповідної сільської, селищної, міської ради.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування (п. г ч. 3 ст.152 ЗК України).

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічне положення міститься у ч. 10 ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , згідно з яким акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У справі, яка розглядається, позивач оскаржує рішення Срібнянської селищної ради щодо відмови у поновленні договору оренди земельної ділянки, площею 5,0839 га, кадастровий номер 7425155100:05:001:0026, яке, на його думку, порушує переважне право ТОВ Обрій на укладання договору оренди земельної ділянки на новий строк відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1- 5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Так, відповідно до ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди земельної ділянки, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк (поновлення договору оренди земельної ділянки).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди земельної ділянки на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди земельної ділянки у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди земельної ділянки.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди земельної ділянки його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди земельної ділянки припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди земельної ділянки (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди земельної ділянки орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Отже, законодавець у ч. 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначив алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця стосовно невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

За змістом статей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній як на час укладення договору оренди, так і на час його державної реєстрації) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Таким чином, перебіг строку дії договору оренди землі від 21.05.2012 закінчується 01.10.2019 (з урахуванням дати державної реєстрації договору - 01.10.2012 та умов п. 8 цього договору).

Як встановив суд, 30.08.2019 позивач на підставі ч. 1 - 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" звернувся до відповідача з листом-повідомленням від 30.08.2019 №278 про поновлення договору оренди землі від 21.05.2012 разом із проектом відповідної додаткової угоди, тобто не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди земельної ділянки.

Таким чином, орендар земельної ділянки належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір поновити договір оренди, як це передбачено положеннями спірного договору та ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Срібнянська селищна рада, отримавши лист-повідомлення позивача від 30.08.2019 №278 про поновлення договору оренди землі, розглянула його на сесії та прийняла відповідне рішення про відмову у поновленні договору оренди землі лише 08.10.2019, тобто з порушенням місячного строку, встановленого ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

При цьому Срібнянська селищна рада Чернігівської області у рішенні від 08.10.2019 вирішила:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Обрій у поновленні договору оренди землі, укладеного площею 5,0839 га, кадастровий номер 7425155100:05:001:0026, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Срібнянському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2012 за №74250004003923, строком на 7 років.

2. Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі повідомити Товариство з обмеженою відповідальністю Обрій протягом одного місяця після закінчення строку договору про заперечення у поновленні договору оренди землі на нерозподілену (невитребувану) земельну ділянку (частку, пай), з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,0839 га, кадастровий номер 7425155100:05:001:0026, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Срібнянському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 01.10.2012 за №74250004003923, строком на 7 років.

Тобто спірне рішення має дві самостійні складові (частини): п. 1 - це відмова на звернення орендаря у поновленні договору оренди на підставі ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , а п. 2 - заперечення щодо поновлення цього договору відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Про прийняте рішення від 08.10.2019 відповідач повідомив позивача листом-повідомленням від 10.10.2019 №02-32/1112.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі 640/467/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Проте, як вбачається зі змісту п. 1 вказаного рішення, відповідачем не мотивовано причин, які стали підставою для відмови у поновленні Договору на підставі ч. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Суд не може вважати належною підставою такої відмови недотримання відповідачем умов Договору щодо своєчасної і повної сплати орендної плати за оренду землі, оскільки, як вбачається з листа від 30.08.2019 №278, до нього позивач додав довідку про відсутність заборгованості (ДФС).

Суд не може дослідити такі обставини, оскільки позивачем не надано суду таких доказів, проте ані оскаржуване рішення, ані правова позиція відповідача під час судового розгляду справи відповідних обґрунтувань не містять.

Отже, орендар дотримався процедури і строків звернення до орендодавця із повідомленням про намір поновити договір оренди землі. Проте відповідач у строк, визначений положеннями ч. 5 ст. 33 цього Закону, надісланий позивачем лист-повідомлення разом із проектом додаткової угоди про поновлення договору не розглянув, що свідчить про недобросовісність поведінки відповідача.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України "Про оренду землі", добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Така правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

Оскільки обов`язок відповідача діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, визначений в ст. 19 Конституції України, встановлення судом обставин недотримання цього припису має наслідком виникнення підстав для визнання відповідних дій протиправними та для відновлення прав, які такими діями були порушені.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 у справі №908/2315/18.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного суду, викладеного у постанові від 30.05.2018 у справі №923/466/17, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 916/1979/13 викладено правовий висновок, у якому вказано, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства.

За наведених обставин, рішення Срібнянської селищної ради від 08.10.2019 в частині відмови у поновленні спірного договору оренди землі, прийнятого за результатами розгляду листа-повідомлення ТОВ Обрій №278 від 30.08.2019 (п. 1 цього рішення), підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Як зазначав суд, п. 2 спірного рішення стосується заперечень відповідача щодо поновлення цього договору у порядку ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Частиною 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі передбачено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач заявив вимогу про визнання протиправним та скасування рішення Срібнянської селищної ради від 08.10.2019 Про розгляд листа ТОВ Обрій про укладення (поновлення) договору оренди землі, навів свої обґрунтування, які, на його думку, є підставою для скасування цього рішення, проте лише в частині відмови у поновленні договору оренди землі, саме відповідно до п. 1-5 ст. 33 Закону України Про оренду землі , тобто п. 1 цього рішення.

Жодних обґрунтувань, у тому числі правових підстав для скасування п. 2 спірного рішення, позивач взагалі не навів.

За таких обставин, керуючись принципами диспозитивності та змагальності судового процесу, суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування п. 2 рішення Срібнянської селищної ради від 08.10.2019.

Щодо визнання переважного права на поновлення договору оренди землі від 21.05.2012.

Право на поновлення (пролонгацію) договору оренди землі - це визначене законом переважне право орендаря укласти договір оренди землі на новий строк, що виникає у разі належного виконання ним обов`язків за умовами договору та після закінчення строку договору оренди землі.

Для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

За умовами Договору позивач повинен був своєчасно сплачувати орендну плату у розмірі та строки, встановлені у цьому договорі.

Оскільки відповідно до ст. 18 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній як на час укладення Договору, так і на час його державної реєстрації) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації, цивільні права та обов`язки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладання договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Отже, позивач повинен був сплачувати орендну плату за користування земельною спірною ділянкою на підставі укладеного договору до 01.10.2019.

Позивач у позові зазначає, що протягом дії Договору він добросовісно і безперервно користувався спірною земельною ділянкою, своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату до бюджету і на підтвердження цього надав копії податкових декларацій з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік, за 2018 рік, за 2019 рік, а також копії платіжних доручень про сплату за оренди землі за період січень 2017 року - жовтень 2017 року, квітень 2018 року - грудень 2018 року, січень 2019 року - червень 2019 року.

Відповідно до п. 8.3. ст. 8, п.п. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Податкового кодексу України плата за землю належить до місцевих податків і є обов`язковою до сплати на території відповідної територіальної громади.

Плата за землю орендованої земельної ділянки вноситься до бюджету у виді земельного податку та орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до п. п. 168.4.4. п. 168 ст. 168 Податкового кодексу України юридична особа за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням не уповноважених сплачувати податок відокремлених підрозділів, відокремлений підрозділ, який уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) до бюджету податок, за своїм місцезнаходженням одночасно з поданням документів на отримання коштів для виплати належних платникам податку доходів, сплачує (перераховує) суми утриманого податку на відповідні рахунки, відкриті в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів за місцезнаходженням відокремлених підрозділів, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за місцезнаходженням земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених в натурі (на місцевості).

Правові норми, що містяться у п. п. 288.1-288.3, 288.7 ст. 288 Податкового кодексу України, визначають, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; платником орендної плати є орендар земельної ділянки; об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду; розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що стосовно оренди невитребуваних земельних часток (паїв) діє зазначений порядок подання декларацій відповідному контролюючому органу та сплати орендної плати до відповідного бюджету за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно з п. п. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Таким чином, належним підтвердження здійснення орендної плати за землю є відповідність фактично сплаченим за платіжними дорученнями коштів задекларованому розміру.

З наданих позивачем декларацій вбачається, що в оренді у ТОВ Обрій , окрім спірної земельної ділянки площею 5,0839 га, кадастровий номер 7425155100:05:001:0026, перебувають й інші земельні ділянки, а тому надані платіжні доручення містять загальну суму орендної плати, яка сплачена позивачем за земельні ділянки, які перебувають у нього в оренді.

Однак у наданій податкової декларації за 2017 рік орендна плата за земельну ділянку площею 5,0839 га, кадастровий номер 7425155100:05:001:0026, взагалі не задекларована, а тому надані позивачем копії платіжних доручень про сплату оренди за 2017 рік не можуть підтверджувати сплату орендної плати за спірну земельну ділянку.

Згідно з наданою податковою декларацією за 2018 рік річна сума орендної плати за усі вказані у ній земельні ділянки становить 702 062,81 грн, у тому числі за земельну ділянку площею 5,0839 га, кадастровий номер 7425155100:05:001:0026 - 3 912,63 грн.

Як докази сплати орендної плати за земельні ділянки у 2018 році позивач надав суду платіжні доручення №8805 від 24.05.2018 на суму 55 404,34 грн (оплата за оренду землі за квітень 2018 року); №9089 від 25.06.2018 на суму 48 795,02 грн (оплата за оренду землі за травень 2018 року); №9389 від 26.07.2018 на суму 54 614,26 грн (оплата за оренду землі за червень 2018 року); №9656 від 28.08.2018 на суму 55 585,62 грн (оплата за оренду землі за липень 2018 року); №9833 від 27.09.2018 на суму 55 585,62 грн (оплата за оренду землі за серпень 2018 року); №10158 від 25.10.2018 на суму 55 585,62 грн (оплата за оренду землі за вересень 2018 року); №10495 від 27.11.2018 на суму 54 034,21 грн (оплата за оренду землі за жовтень 2018 року); №10656 від 19.12.2018 на суму 54 711,83 грн (оплата за оренду землі за листопад 2018 року); №10682 від 21.12.2018 на суму 54 640,96 грн (оплата за оренду землі за грудень 2018 року), усього на загальну суму 488 957,48 грн.

Тобто з вказаної декларації та платіжних доручень вбачається, що позивач надав суду докази сплати орендної плати за 2018 рік у розмірі, який є значно меншим ніж визначено у податковій декларації за 2018 рік.

Як вбачається з наданих доказів, оплата за землю позивачем здійснюється помісячно лише одним платежем, без визначення у призначенні платежу конкретної земельної ділянки. За такого способу оплати сплачена сума розподіляється пропорційно щодо кожної із задекларованих земельних ділянок.

Таким чином, здійснений не у повному обсязі платіж свідчить про неповну оплату за кожну із задекларованих земельних ділянок.

Доказів сплати орендної плати за січень-березень 2018 року позивачем взагалі не надано.

Докази сплати орендної плати за 2019 рік позивачем надано лише за період січень 2019 року - червень 2019 року, за період з липня 2019 року по вересень 2019 року (до моменту закінчення строку дії Договору) таких доказів суду не надано.

Отже, позивач не надав суду доказів сплати орендної плати за спірну земельну ділянку за увесь період дії строку Договору - з 01.10.2012 по 01.10.2019.

Суд не може прийняти як належний доказ відсутності заборгованості зі сплати орендної плати зазначення у листі від 30.08.2019 №278 про довідку ДФС, оскільки суду такий доказ не надано.

Доведення обставин позивачем не може мати вибірковий характер (надання доказів сплати орендної плати лише за окремі періоди), відповідні обставини мають охоплювати увесь період існування спірних відносин.

Під час оцінки позовних вимог, заявлених у порядку ст. 33 Закону України Про оренди землі , необхідно дослідити дотримання орендарем положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та встановити чи належним чином орендар виконує свої обов`язки за договором.

Такі висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №915/1042/18.

Відтак суд доходить висновку про те, що позивач не довів належне виконання ним як орендарем зобов`язань зі сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою, тобто дотримання умов, лише за якими у орендаря відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі виникає переважне право на укладення договору оренди на новий строк, а отже не довів наявність у нього переважного права на укладення договору оренди землі.

Відповідно до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, передбачений законом або договором.

У силу приписів ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

Позивач вважає, що відповідач своїми діями порушив його переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк.

Суть переважного права на поновлення договору оренди землі полягає у наданні переваги попередньому орендарю перед іншими особами на укладення договору оренди землі на рівних умовах.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, порушення переважного права орендаря матиме місце у разі укладення договору оренди з новим орендарем при дотриманні процедури повідомлення попереднього орендаря про намір реалізувати переважне право.

Матеріали справи не місять доказів укладення договору оренди з іншим орендарем після повідомлення позивача про намір реалізувати переважне право, а отже позивач не довів порушення відповідачем переважного права ТОВ Обрій на укладення договору оренди землі на новий строк.

За наведених обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання за позивачем переважного права на поновлення договору оренди землі від 21.05.2012, а відтак ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо зобов`язання відповідача розглянути лист-повідомлення № 278 від 30.08.2019, узгодивши істотні умови поновлення договору оренди землі № б/н від 21.05.2012 у порядку, встановленому ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» .

Виходячи із приписів ч. 1, 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі обов`язок орендодавця у місячний термін розглянути надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевірити його на відповідність вимогам закону, узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору є похідним від наявності у орендаря права на переважне поновлення договору оренди землі.

Як вже зазначав суд, таке право виникає у орендаря у разі належного виконання ним обов`язків разі належного виконання ним обов`язків.

Оскільки суд дійшов висновку про недоведеність позивачем належного виконання зобов`язань за Договором в частині сплати орендної плати та підстав для визнання за ТОВ Обрій переважного права на поновлення Договору, підстави для відповідача розглянути лист-повідомлення № 278 від 30.08.2019, узгодивши істотні умови поновлення договору оренди землі № б/н від 21.05.2012 у порядку, встановленому ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» , у спорі відсутні.

При цьому суд зазначає, що хоч і з порушенням місячного строку, але відповідач таки повідомив позивача про непогодження запропонованих умов договору та припинення його дії. Отже, між сторонами не було досягнуто згоди в процесі погодження нових істотних умов, що відкидає можливість поновлення договору в порядку ч. 5 ст. 33 Закону України Про оренду землі (навіть у судовому порядку).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.06.2019 у справі №925/803/18.

Водночас це не спростовує ймовірності його поновлення в порядку ч. 6 ст. 33 цього закону. Проте така вимога не заявлялась, а тому відповідні питання судом дослідженню не підлягають.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що зазначена позовна вимога задоволенню не підлягає.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 960,50 грн, тобто 50% сплаченого позивачем судового збору за позовну вимогу про скасування та визнання протиправним рішення Срібнянської селищної ради від 08.10.2019, яка судом задоволена частково.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 231, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення 22 сесії сьомого скликання Срібнянської селищної ради Чернігівської області від 08.10.2019 Про розгляд листа ТОВ Обрій про укладання (поновлення) договору оренди землі невитребуваної земельної ділянки (частка пай) № б/н від 21.05.2012 , площею 5,0839 га , кадастровий номер 7425155100:05:001:0026.

3. Стягнути з Срібнянської селищної ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412573, вул. Миру, 43, смт. Срібне, Срібнянський район, Чернігівська область, 17300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Обрій (код ЄДРПОУ 30875394, вул. Шкільна, 78, смт. Срібне, Срібнянський район, Чернігівська область, 17300) 960,50 грн витрат зі сплати судового збору.

4. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Повне рішення складено 12.06.2020.

Суддя В.В. Шморгун