Ухвала

від 09.06.2020 по справі 922/1476/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 922/1476/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

прокурор - Федюк Ю. П., Офіс Генерального прокурора

відповідач-1 - не з`явився;

відповідач-2 - не з`явився;

відповідач-3 - Черняк І. Ю., адвокат;

третя особа - не з`явився.

розглянувши у судовому засіданні матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області

на рішення Господарського суду Харківської області (суддя Пономаренко Т. О.) від 04.12.2019

та постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Попков Д. О., судді: Пушай В. І., Стойка О. В.) від 24.02.2020 у справі

за позовом Першого заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області (далі - Прокурор)

до Вовчанської районної державної адміністрації Харківської області (далі - Адміністрація), Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі - Держеокадастр) та Фермерського господарства "Січ та К" (далі - ФГ)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 )

про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. 20.05.2019 Прокурор звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Адміністрації, Держгеокадастру та ФГ про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Адміністрації № 110 від 29.02.2012 (далі - Розпорядження № 110); визнання незаконним та скасування розпорядження голови Адміністрації № 847 від 29.12.2012 (далі - Розпорядження № 847) зі змінами, внесеними розпорядженням голови Адміністрації від 23.06.2014 № 211 (далі - Розпорядження № 211); визнання недійсним договору від 19.08.2014 (далі - Договір) оренди земельних ділянок загальною площею 70,8472 га, а саме: площею 21,9002 га кадастровий № 6321610100:02:002:0142, площею 16,8640 га кадастровий № 6321610100:02:001:0122 та площею 32,0830 га кадастровий № 6321610100:04:001:0011 (далі - Земельні ділянки), які розташовані на території Вовчанської міської ради Харківської області (далі - Рада), укладеного між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2 , скасувавши його державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 03.09.2014 (індексні номери рішень: 15543658, 15537097 та 15539949); зобов`язання ФГ та ОСОБА_2 повернути Земельні ділянки у відання держави в особі Держгеокадастру.

2. Позовна заява мотивована тим, що Розпорядження суперечать нормам статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 7, 12 Закону України "Про фермерське господарство" (далі - Закон), оскільки Земельні ділянки передані в оренду ФГ без проведення земельних торгів; враховуючи, що Договір укладено на підставі незаконних Розпоряджень він підлягає визнанню недійсним відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а Земельні ділянки - поверненню державі.

3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 04.12.2019, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020, у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення судів мотивовані тим, що ОСОБА_2 з метою реалізації свого права на отримання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, маючи вищу аграрну освіту та достатній досвід роботи у сільському господарстві, звернувся до Адміністрації як фізична особа з заявою (т. 1, а. с. 29) про виділення в оренду двох земельних ділянок загальною площею приблизно 70,5 га, на території яких розміщені господарські приміщення з усіма необхідними комунікаціями заявника (далі - Заява); в матеріалах справи відсутні докази, що на момент звернення з Заявою ОСОБА_2 уже отримав у власність чи в оренду земельну ділянку із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, що дає йому можливість скористатися пільговим порядком одержання в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом процедурою - без проведення земельних торгів; ОСОБА_2 , отримавши в оренду земельну ділянку для ведення фермерського господарства, вперше скористався своїм правом на отримання земельної ділянки державної чи комунальної власності саме для ведення фермерського господарства та на підставі цього зареєстрував юридичну особу - ФГ за спрощеною (пільговою) процедурою відповідно до ЗК України та Закону; членам фермерського господарства не забороняється орендувати чи володіти іншими земельними ділянками, тому наявність у власності чи в оренді ОСОБА_2 та його родичів, які є членами ФГ, інших земельних ділянок, які, зокрема, перебувають в користуванні Приватно-орендного малого підприємства "Лиман-Січ" (далі - ПОМП "Лиман-Січ"), засновником та директором якого є ОСОБА_2 , не перешкоджає реалізації ним права на отримання земельних ділянок в пільговому порядку без проведення земельних торгів; зазначення даних про наявність у заявника необхідної матеріально-технічної бази для обробітку площі землі на момент виникнення спірних правовідносин не було обов`язковим, а отже відсутність у заявника найманих працівників чи сільськогосподарської техніки для обробітку цієї площі землі не позбавляло його права на отримання землі в оренду для створення фермерського господарства; оскільки ОСОБА_2 набув право оренди на Земельні ділянки, уклав Договір, створив ФГ та своєчасно сплачує орендну плату, інтереси суспільства дотримані, а Договір не порушив справедливий баланс між реалізацією приватного права та інтересів держави; заява ФГ про застосування позовної давності залишена без розгляду, оскільки позовні вимоги у цій справі безпідставні.

5. 18.03.2020 Заступник прокурора Харківської області звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2019 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

6. Ухвалою Суду від 28.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Харківської області; розгляд справи призначено на 09.06.2019; встановлено строк для подання відзивів до 26.05.2020.

7. Розгляд цієї справи здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з урахуванням змін, внесених Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08.02.2020, та яким частину другу статті 287 ГПК України викладено у новій редакції.

8. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

9. Дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

10. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

11. Заступник прокурора Харківської області мотивував подану касаційну скаргу тим, що суди неправильно застосували норми статей 22, 93, 122-124, 134, 186 ЗК України та статей 1, 2, 7 8 Закону та не врахували висновки Верховного Суду та Верховного Суду України в аналогічних спорах цієї категорії (постанови від 20.06.2018 у справі № 154/793/15-ц, від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц, від 23.12.2016 у справі № 635/6568/15-ц, від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15), що за змістом статей 1, 7, 8 Закону заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин, або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах.

12. Окрім цього скаржник вказує, що суди порушили норми статей 76-79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки не надали належної оцінки доводам Прокурора, що ОСОБА_2, звертаючись до Адміністрації з Заявою, без проходження процедури земельних торгів, надав викривлену інформацію та приховав, що є власником та керівником сільськогосподарського підприємства - ПОМП "Лиман-Січ", яке здійснює вирощування сільськогосподарських культур та має у власності і користуванні земельні ділянки.

13. Згідно зі статтями 22, 31, 93, 124 ЗК України землі сільськогосподарського призначення можуть надаватися громадянам для ведення фермерського господарства та використовуватися цим господарством, зокрема, на умовах оренди.

14. Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється за результатами проведення земельних торгів.

15. Частинами другою та третьою статті 134 ЗК України визначені випадки, коли земельні торги не проводяться. Зокрема, при передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

16. Стаття 123 ЗК України регулює порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати інші, ніж установлені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

17. Водночас, відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

18. Згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 Закону для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

Закон визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства. Зокрема, в ній потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів. Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 154/793/15-ц, від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц та Верховного Суду України від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15, на які Заступник прокурора Харківської області посилається в касаційній скарзі.

19. Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20.06.2018 у справі № 154/793/15-ц (провадження № 61-8728св18) за позовом Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Головного управління Держземагентства у Волинській області, ОСОБА_3, Реєстраційної служби Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції у Волинській області, про визнання незаконними та скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та її затвердження, а також визнання недійсними договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації і повернення земельних ділянок, залишаючи без змін оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, підтвердив обґрунтованість їх висновків, що розглядаючи заяву ОСОБА_3 та видаючи накази про надання дозволу на розробку проекту і передання ділянок в оренду, Головне управління Держземагентства у Волинській області не дотрималось вимог Закону та не надало оцінки обставинам і умовам, зазначеним у заяві, не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірило доводів заявника, наведених на обґрунтування розміру земельної ділянки, не перевірило перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів; Суд врахував, що на момент подання заяви ОСОБА_3 та видання наказів Головного управління Держземагентства у Волинській області фермерське господарство ОСОБА_3 взагалі не було засноване, а сільськогосподарським виробництвом на орендованих землях фактично займається інше фермерське господарство, зокрема, створене сином ОСОБА_3, - "Карпо Агро"; також Суд підтвердив правильність висновків судів, що позбавлення права ОСОБА_3 орендувати земельні ділянки не порушує справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами відповідача, адже вона не позбавлена права на конкурентній основі отримати право оренди цих земельних ділянок.

20. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2018 у справі № 389/29/17-ц (провадження № 61-1100 св 17) за позовом керівника Знамянської місцевої прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, ОСОБА_2 про визнання недійсними наказів, визнання недійсними договорів оренди землі, зобов`язання повернути земельні ділянки, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції про відмову у позові та ухвалено нове рішення про задоволення позову, виходив з того, що ОСОБА_2 у відповідній заяві не зазначила про наявність саме у неї, як фізичної особи, яка бажає створити фермерське господарство, матеріальних та трудових ресурсів для ефективного здійснення фермерської діяльності, а відтак ГУ Держземагенства у Кіровоградській області, надаючи ОСОБА_2 дозволи на розробку проекту відведення земельної ділянки, затверджуючи його та укладаючи оспорювані договори оренди на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, не пересвідчилося в дійсній її спроможності вести фермерське господарство - самостійно виробляти (вирощувати) товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацію, відповідно до задекларованої у заяві мети, та чи не є така заява штучним використанням процедури створення фермерського господарства, як спрощеного, пільгового порядку одержання земельної ділянки для використання її іншими суб`єктами господарювання, поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - проведення земельних торгів. Крім того Суд врахував встановлені обставини, що на час звернення з заявами про надання земельних ділянок з метою створення фермерського господарства ОСОБА_2 була членом ФГ "БАЗ.І.С", з 28.02.2015 його директором, а з 19.06.2015 прийнята до складу його засновників; 19.06.2015 між нею та ФГ "БАЗ.І.С." укладено договір про спільну діяльність з метою сільськогосподарського виробництва № 1/15, відповідно до якого вона передала з зазначеною метою ФГ "БАЗ.І.С." земельну ділянку загальною площею 38,19 га, яку вона отримувала саме з метою створення нового фермерського господарства, а нове фермерське господарство "Терра-Сервіс" ОСОБА_2 створила лише після звернення прокурора з зазначеним позовом до суду, у березні 2017 року. Суд дійшов висновку, що зазначене в сукупності свідчить про те, що ОСОБА_2 в порушення статті 134 ЗК України та статті 7 Закону скористалася правом на отримання спірних земельних ділянок у пільговому порядку, поза передбаченою законом процедурою - без проведення земельних торгів, а відтак оскаржувані накази прийняті ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з порушенням порядку, передбаченого статтею 134 ЗК України.

21. Верховний Суд України у постанові від 11.05.2016 у справі № 6-2903цс15 за позовом Володимир-Волинського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Головного управління Держземагентства у Волинській області, ОСОБА_14 про визнання незаконними та скасування наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та її затвердження, визнання недійсними договорів оренди землі та скасування їх державної реєстрації, повернення земельних ділянок у державну власність, задовольняючи частково заяву заступника Генерального прокурора України та скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про відмову у позові, вказав, що суд відмовив у задоволенні позову, помилково застосувавши до спірних правовідносин виключно статтю 123 ЗК України без зв`язку із частиною першою статті 7 Закону. Неправильно застосувавши норми матеріального права, суд не встановив і не зазначив у рішенні обставин і фактів, які підлягали встановленню, не зробив висновків по суті спору з огляду на положення статті 7 Закону, не надав оцінки обставинам та умовам, зазначеним у заяві ОСОБА_14, не перевірив, як відповідач обґрунтовував розмір земельної ділянки - 99,1883 га, про яку просив у заяві, не з`ясував, які перспективи розвитку фермерського господарства він наводив при цьому та які з них були враховані під час прийняття рішення Головним управління Держземагентства у Волинській області про надання йому в оренду земельних ділянок значної площі - 107,16 га. Зокрема, чи має ОСОБА_14 можливість самостійно, силами та працею членів фермерського господарства вести фермерську діяльність, чи має він власну техніку для обробітку землі, ресурси для залучення найманих працівників чи оренди сільськогосподарської техніки, чи має він потенційних контрагентів, ресурси яких можна на договірних засадах залучити для ведення фермерського господарства, а також загалом, чи проводить діяльність на наданих йому земельних ділянках саме його фермерське господарство. Зазначені порушення, допущені судом, не дають можливості пересвідчитися в дійсності волевиявлення ОСОБА_14 на створення фермерського господарства та раціональне використання земельних ділянок, наданих йому відповідно до закону. Ухвалюючи рішення в справі, яка переглядається, суд не пересвідчився в дійсності волевиявлення ОСОБА_14 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, не перевірив, чи обробляє орендовані землі створене ОСОБА_14 фермерське господарство, чи досягається фактично законна мета оренди земельних ділянок, тобто чи насправді виникли та існують законні сподівання ОСОБА_14 на здійснення майнового права - оренду землі, чи вважаються такі сподівання практичними у своїй реалізації. Тому висновок суду про необхідність захисту права ОСОБА_14 на мирне володіння майном з огляду на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, є передчасним.

22. У справі, що розглядається, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, зокрема, такі обставини:

30.11.2011 ОСОБА_2 звернувся до голови Адміністрації з Заявою, в якій зазначив, що фермерське господарство створюється з метою ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в якому членами разом з ним будуть його дружина та сини зі своїми сім`ями; до Заяви ОСОБА_2 додав копії трудових книжок, копію диплому про вищу аграрну освіту, копію витягу з протоколу № 1 засідання Вовчанської районної професійної комісії з висновком про наявність у нього достатнього досвіду роботи у сільському господарстві та проходження ним професійного відбору громадян, які виявили бажання створити фермерське господарство, копію листа № 01-30/4-447 від 17.11.2011, копію викопіювань з чергового кадастрового плану та довідок № 1891, № 1892 від 29.11.2011 стосовно земельних ділянок (т. 1, а. с.30-45);

Розпорядженням № 110 (т. 1, а. с. 46-47) ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель запасу сільськогосподарського призначення; Розпорядженням № 847 з урахування змін, внесених до нього Розпорядженням № 211, ОСОБА_2 передано в оренду Земельні ділянки для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення.

19.08.2014 Головне управління Держземагенства у Харківської області (орендодавець) та ОСОБА_2 (орендар) уклали Договір (т. 1, а. с.50-54), за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування Земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення. 03.09.2014 право оренди за Договором зареєстровано у Реєстраційній службі Вовчанського районного управління юстиції Харківської області (т. 1, а. с. 56, 58).

19.09.2014 ОСОБА_2 створив та зареєстрував ФГ.

ОСОБА_2 має вищу аграрну освіту та з 01.03.1999 займав посаду директора ПОМП "Лиман-Січ".

За інформацією Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (т. 1, а. с. 59, 60) ФГ протягом 2014-2018 років звітує та сплачує орендну плату за Земельні ділянки. Так за 2014 рік нараховано орендної плати у сумі 22 240,09 грн, сплачено - 22 240,09 грн, за 2015 рік нараховано - 84 746,00 грн, сплачено - 84 746,00 грн, за 2016 рік нараховано - 98 822,01 грн, сплачено - 98 822,01 грн, за 2017 рік нараховано - 98 822,00 грн, сплачено - 98 822,00 грн, за 2018 рік нараховано - 98 822,01 грн, сплачено - 98 822,01 грн. Станом на 01.01.2019 ФГ не має заборгованості (т. 1, а. с.59-60).

23. За результатами дослідження та оцінки наданих сторонами доказів в сукупності суди дійшли висновку, що ОСОБА_2 має вищу аграрну освіту та достатній досвід роботи у сільському господарстві і звернувся до Адміністрації як фізична особа з Заявою про виділення в оренду Земельних ділянок для створення ФГ; ОСОБА_2 скористався своїм правом на отримання Земельних ділянок саме для ведення фермерського господарства та на підставі цього зареєстрував юридичну особу - ФГ за спрощеною (пільговою) процедурою відповідно до ЗК України та Закону; оскільки ОСОБА_2 набув право оренди на Земельні ділянки, уклав Договір, створив ФГ та своєчасно сплачує орендну плату інтереси суспільства дотримані, а Договір не порушив справедливий баланс між реалізацією приватного права та інтересів держави.

24. Враховуючи, що суди дали оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у Заяві, перевірили доводи ОСОБА_2 стосовно наявності у нього відповідної освіти та достатнього досвіду роботи у сільському господарстві, перспектив діяльності ФГ; встановили, що ОСОБА_2 після отримання в оренду Земельних ділянок за оскаржуваними Розпорядженнями уклав відповідний Договір, створив ФГ і воно звітує та сплачує орендну плату за Земельні ділянки та не має заборгованості станом на 01.01.2019, Суд доходить висновку, що суди попередніх інстанцій пересвідчились в дійсності волевиявлення ОСОБА_2 , наявності в нього бажання створити ФГ та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на Земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

25. З огляду на викладене, у вирішенні питання щодо перевірки дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства, у цій справі суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду, на які послався Скаржник у касаційній скарзі, та прийняли рішення відповідно до цих висновків. При цьому, посилання Скаржника, викладені в пункті 12 цієї ухвали, що ОСОБА_2, звертаючись з Заявою приховав, що є власником та керівником ПОМП "Лиман-Січ" не можуть вплинути на правильність висновків судів попередніх інстанцій в цій частині.

26. Суд не вдається до перевірки врахування в оскаржуваних рішеннях висновку, що громадянин право на отримання земельної ділянки державної власності може використати один раз, додатково земельні ділянки громадянин, або фермерське господарство можуть отримувати на конкурентних засадах через участь у торгах, оскільки постанови Верховного Суду та Верховного Суду України, на які посилається Скаржник у касаційній скарзі, таких висновків не містять.

Суд не досліджує посилання Скаржника на висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 23.12.2016 у справі № 635/6568/15-ц, оскільки відповідно до частини третьої статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до ЄДРСР (див. подібний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 753/22823/18-ц), однак за відомостями ЄДРСР постанова Верховного Суду України за вказаними реквізитами відсутня, натомість наявна відповідна ухвала Верховного Суду України, яка не містить обов`язкових для врахування висновків Верховного Суду у розумінні частини четвертої статті 236 ГПК України.

27. Згідно з пунктами 4, 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанцій закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

При цьому, зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

28. З огляду на викладене Суд доходить висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у цій справі.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 04.12.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.02.2020 у справі № 922/1476/19 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак