Ухвала

від 09.06.2020 по справі 903/779/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 червня 2020 року

м. Київ

Справа № 903/779/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М., суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянув матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" на рішення Господарського суду Волинської області від 29.11.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020, на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 16.12.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020, на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 16.12.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецуправління Дорсервіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Профкапітал" (далі - Позивач, Компанія) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецуправління Дорсервіс" (далі - Відповідач, Товариство), третя особа - ОСОБА_1 , з позовом про витребування з чужого незаконного володіння, а саме з володіння Відповідача добудови адміністративного приміщення /А-5/, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 744708707101 (далі - Майно) на користь Позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Західкомбанк" (далі - ПАТ "Західкомбанк", Банк) в частині набуття права власності на активи, які належать або повинні належати Банку відповідно до Договору № 2018-12-29-000001-4 купівлі-продажу майнових прав від 13.02.2019, пунктом 1.3 якого визначено нерухоме майно, розташоване у м. Луцьку по пр. Перемоги, 15.

29.11.2019 Господарський суд Волинської області рішенням, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020, в позові відмовив.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що віндикаційний позов має місце, коли у власника зберігається право власності, але він не може його здійснювати, оскільки річ вибула із його володіння і перебуває у неправомірному (незаконному) володінні іншої особи, тобто віндикаційний позов - це позов неволодіючого власника до незаконно володіючого невласника з метою відновлення порушеного володіння річчю шляхом вилучення її у натурі. При розгляді віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Суди встановили, що Компанія є правонаступником Банку в частині набуття права власності на активи, які належать або повинні були належати Банку, що ґрунтується на Договорі від 13.02.2019 № 2018-12-29-000001 купівлі-продажу майнових прав щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності. Відповідно до пункту 1.2 цього Договору Позивач перебрав на себе, в тому числі, право витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння. Відповідно до Договору Банк відступив на користь Позивача, а останній отримав право на пред`явлення позову з метою завершення оформлення права власності на добудову адміністративного приміщення (А-5), що розташована за адресою: Волинська область , м. Луцьк, пр. Перемоги, 15, реєстраційний номер - НОМЕР_1 .

З огляду на наведене, суди дійшли висновку про те, що Позивач не довів фактичних обставин, які потребували обов`язкового встановлення і доведення, що є обов`язковою умовою можливості застосування такого способу захисту прав власника як віндикаційний позов відповідно до статей 387, 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Додатковим рішення Господарського суду Волинської області від 16.12.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020, заяву адвоката Товариства про стягнення витрат на правову допомогу задоволено повністю; стягнуто з Компанії на користь Товариства 20 000, 00 грн в повернення витрат на професійну правову допомогу.

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 16.12.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020, заяву Третьої особи про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено повністю; стягнуто з Компанії на користь Третьої особи 2 000, 00 грн в повернення витрат на професійну правову допомогу.

06.04.2020 Позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

На обґрунтування касаційної скарги Скаржник посилається на те, що приміщення придбане Банком як цілісний об`єкт і до 2011 року обліковувалося як цілісний об`єкт, твердження про відсутність прав Банку та Позивача як його правонаступника на 14/100 Приміщення суперечить встановленому в судовому порядку праву Банку та Позивача як його правонаступника на 86/100 Приміщення, оскільки правовий статус цих об`єктів є ідентичним.

Скаржник вказує на те, що майнові права не існують автономно, а пов`язані з майном та є складовими частинами права власності на майно, про що зазначив Верховний Суд України у постанові від 25.05.2016 у справі № 6-503цс16, Верховний Суд у постановах від 06.08.2018 у справі № 910/12327/16, від 25.04.2018 у справі № 910/10371/16, від 04.07.2018 у справі № 910/9987/16. Майнове право - це обмежене речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно у майбутньому, на що вказав Верховний Суд у постанові від 28.01.2020 у справі № 910/9158/16. У постанові від 05.12.2018 у справі № 643/4902/14-ц Верховний Суд зазначив, що відступлення права вимоги є одним з випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину, цей правочин не є окремим видом договору, а опосередковує перехід права. У постановах від 10.10.2019 у справі № 223/793/17-ц, від 03.07.2019 у справі № 910/9549/15 Верховний Суд вказав, що процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним. Отже, придбавши відповідно до Договору майнові права, Позивач отримав правомочності на юридичне визнання свого права власності на усе майно, а відмова у реалізації цього права є порушенням статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Ухвалою Верховного Суду від 14.05.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на рішення Господарського суду Волинської області від 29.11.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020, на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 16.12.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020, на додаткове рішення Господарського суду Волинської області від 16.12.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2020; призначено розгляд справи на 09.06.2020.

Водночас, під час підготовки справи до розгляду з`ясовано, що ухвалою Верховного Суду від 27.03.2020 на розгляд палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у зв`язку з необхідністю з`ясування наявності чи відсутності підстав для відступлення від висновків, раніше висловлених Верховним Судом під час розгляду справи № 910/15740/18, передано справу № 910/11702/18, враховуючи положення частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України, частини другої статті 3, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

У вказаній справі Суд зазначив, що згідно з частиною четвертою статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, чинній на час укладення договорів купівлі-продажу майнових прав від 19.06.2019 та від 10.09.2019) передбачено, що державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Відповідно до імперативних вимог частини другої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Таким чином, за змістом норм статті 334 ЦК України і статей 3, 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" похідні від права власності речові права на нерухоме майно у його набувача виникають з моменту державної реєстрації таких прав.

Як встановлено судами у справі № 910/11702/18, предметом відчуження за договорами купівлі-продажу майнових прав від 19.06.2019 та від 10.09.2019 визначено майнові права щодо нерухомого майна, які є відмінними від права власності та які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому, зокрема, визнання права власності на нерухоме майно та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, що власне і є предметом заявлених Банком позовних вимог у цій справі. Проте з матеріалів справи не вбачається дослідження апеляційним судом тих обставин, чи було зареєстровано у встановленому порядку відчужені за вказаними договорами майнові права на нерухоме майно за їх покупцями, на чому наполягає відповідач у поданій касаційній скарзі.

Ухвалою від 06.04.2020 справу № 910/11702/18 прийнято до розгляду палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Враховуючи викладене, з метою дотримання єдності судової практики, Суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 903/779/19 до вирішення палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11702/18.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Зупинити провадження у справі № 903/779/19 до вирішення палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11702/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді: Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак