Рішення

від 10.06.2020 по справі 201/12948/19

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/12948/19

Провадження № 2/201/879/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

10 червня 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Кисельової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна фірма Домобуд , про визнання договору розірваним та солідарне стягнення, стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

20.11.2019р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання договору розірваним та солідарне стягнення грошових коштів, визначивши третьою особою без самостійних вимог на предмет спору ТОВ Проектно-будівельну фірму Домобуд (а.с. 1-3).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 21.11.2019р. позовну заяву було залишено без руху і позивачеві наданий строк на усунення її недоліків (а.с. 16-17).

Ухвалою судді від 21.11.2019р. позивачеві відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову (а.с. 18 - 20).

Після усунення позивачем недоліків шляхом сплати судового збору і надання уточненої позовної заяви (а.с. 33-44) ухвалою судді від 29.11.2019р. відкрито провадження по справі і справу призначено до розгляду в загальному позовному провадженні, призначено проведення підготовчого засідання (а.с. 45-467).

Ухвалою судді від 02.12.2019р. позивачеві відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову (а.с. 67 - 69).

Ухвалою суду від 26.12.2019р. позивачеві відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову (а.с. 108-110). За результатами оскарження означеної ухвали позивачем постановою Дніпровського апеляційного суду від 31.03.2020р. ухвала суду першої інстанції залишена без змін (а.с. 93 - 95 виділені матеріали).

Ухвалою суду від 26.12.2019р. за клопотанням представника позивача витребувано докази від ТОВ ПБФ Домобуд , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с. 105-106).

Ухвалою суду від 30.04.2020р. позивачеві відмовлено у вжитті заходів забезпечення позову (а.с. 206 - 208).

25.05.2020р. закрите підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 223).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.03.2008р. позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , від імені яких діяв за довіреністю ОСОБА_7 , договір відступлення права вимоги, на підставі якого придбав у відповідачів право вимоги за 400 000 доларів США.

Пунктом 5 договору відступлення права вимоги передбачено, що зобов`язання кредитора (відповідачів) перед новим кредитором (позивачем ОСОБА_1 ) є виконаними з моменту передання новому кредитору усіх документів, які підтверджують права кредитора за договором про дольову участь у будівництві. Документи передаються новому кредитору протягом п`яти календарних днів з момента першої вимоги.

На виконання договору позивач 20.08.2019р. на адресу відповідачів направив листа з вимогою про виконання п. 5 договору і надання всіх оригіналів документів, що підтверджують права відповідачів за договором про дольову участь у будівництві, попередження про розірвання договору і повернення, як наслідок, 400 000 доларів США. Вимога отримана відповідачем ОСОБА_3 22.08.2019р., ОСОБА_2 і ОСОБА_4 - 03.09.2019р. Однак відповідачі зобов`язання не виконали, документи не передали, кошти не повернули, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

На підставі викладеного, просив визнати розірваним договір про відступлення права вимоги від 31.03.2008р., стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 400 000 доларів США, стягнути з ОСОБА_5 1 000,000 грн. як з поручителя за договором поруки від 10.05.2019р.

Відповідач ОСОБА_2 також позовні вимоги не визнав. 27.01.2020р. надав відзив на позовну заяву та заяву про застування строків позовної давності (а.с. 136 -141), у яких посилався на те, що між сторонами дійсно укладений договір відступлення права вимоги від 31.03.2008р., підписаний від імені кредиторів Петренком Г.А. на підставі відповідних довіреностей.

Пунктом 1 договору обумовлено, що новий кредитор (позивач ОСОБА_1 ) передає кредитору (відповідачам) грошові кошти у розмірі 400 000,00 доларів США готівковими коштами, а кредитор передає новому кредитору всі без виключення права за договорами дольової участі в будівництві № 74 від 14.07.2006р., № 63 від 06.03.2006р., № 75 від 14.07.2006р., № 112 від 21.12.2005р., №16 від 23.12.2003р., додатковій угоді №2 від 23.12.2003р., укладеним між кредитором і забудовником (ТОВ ПБФ Домобуд ).

На виконання умов договору позивач передав відповідачам ці кошти та прийняв всі права вимоги за вказаним договорам дольової участі.

Відповідно до п. 5 договору обов`язки кредитора (відповідачів) перед новим кредитором (позивачем) є виконаними з моменту передачі новому кредитору усіх без виключення документів, що підтверджують права кредитора за договором дольової участі. Документи вказані в цьому пункті передаються новому кредитору протягом 5-ти календарних днів з моменту першої вимоги.

Стверджував, що на виконання п. 5 договору, під час його підписання Петренком Г.А. (повіреним) були передані всі оригінали договорів дольової участі в будівництві, вказані у п. 1 договору та прибуткові касові ордери до цих договорів.

20.08.2019р. (майже через 10 років) позивач направив відповідачам вимоги про надання всіх документів, попередивши про розірвання договору у разі їх ненадання та повернення відповідачами коштів. Вважав вимогу нечіткою, яка не є вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України, тому її неможливо виконати, про що позивача повідомлено відповіддю на його заяву, надісланою на його адресу 22.08.2019р.

Пояснив додатково, що не заперечує щодо того, що договір відступлення права вимоги від 31.03.2008р. дійсно був укладений, предметом його було передання кредиторами новому кредитору права вимоги від забудовника - ТОВ ПБФ Домобуд на певні квартири. Сам будинок знаходився на стадії будівництва, але потім його не було введено в експлуатацію. Такий правочин має додаткові ризики, оскільки реально об`єкта нерухомості не існувало, його мало бути збудовано і введено в експлуатацію в майбутньому. Така нерухомість має вартість нижче вартості об`єктів закінчених будівництвом і введених в експлуатацію. Тому укладаючи спірний договір позивач прийняв на себе додаткові ризики, пов`язані з порушенням зобов`язань забудовником, який порушив свої зобов`язання стосовно строків введення нерухомості в експлуатацію.

Вважав, що звертаючись до суду із цим позовом позивач по суті має намір перекласти свої ризики на відповідачів, розірвати договір з надуманих підстав і повернути грошові кошти, сплачені ним за договором. На це додатково вказує й договір поруки від 10.05.2019р., який укладений через 10 років після підписання договору відступлення права вимоги, з особою, яка на знайома відповідачам - тим за кого вона поручається.

З огляду на викладене, вважав, що відповідачем не порушені умови договору відступлення права вимоги, які могли б бути підставами для розірвання договору в односторонньому порядку згідно з вимогами ст. 651 ЦК України.

Окрім того, заявив про застосування строку позовної давності, який відліковується з моменту виникнення у позивача права вимоги, тобто, першого дня після підписання договору - з 01.04.2008р. та сплив 01.04.2011р.

На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від ОСОБА_5 15.01.2020р. через канцелярію суду надійшли заперечення на позов, у яких він позовні вимоги не визнав, зазначивши, що договір поруки, укладений ним з ОСОБА_1 є похідним від основного договору про відступлення права вимоги від 31.03.2008р. Початок зобов`язання позивач пов`язує з отриманням відповідачами листа з вимогою, але позивач ОСОБА_5 вимогу не направляв, відповідно останній її не отримував. Просив справу розглядати без його участі (а.с. 135).

Представником позивача 07.02.2020р. надана відповідь на відзив (а.с. 143 -154), у якій він не погодився з твердженням відповідача ОСОБА_2 про те, що на виконання п. 5 договору відступлення права вимог під час його підписання Петренком Г.А. були передані всі оригінали договорів дольової участі в будівництві та прибуткові касові ордери. Позивач стверджував, що до цього часу не отримував цих документів, а відповідач не надав належних і допустимих доказів виконання ним п. 5 договору.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лелеко Ю.О. (діє на підставі договору від 13.11.2019р. і ордеру від 13.11.2019р. - а.с. 87-88) надав суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та просив суд їх задовольнити (а.с. 243).

Представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 (діє на підставі довіреності від 2012.2019р. - а.с. 86 ) надав суду заяву, в якій просив справу розглядати без його участі, у задоволенні позовних вимог відмовити (а.с. 244).

Відповідачка ОСОБА_4 , будучи неодноразово належними чином повідомленою про розгляд судом даної справи (а.с. 122, 163 170, 176, 226, 240), жодного разу в підготовчі та судові засідання не з`явилася, заяв клопотань не надавала.

Відповідачка ОСОБА_3 будучи неодноразово належними чином повідомленою про розгляд справи (а.с. 185, 210) також жодного разу в підготовчі та судові засідання не з`явилася, заяв клопотань не надавала.

З огляду на приписи ч. 1 ст. 130 ЦПК України, відповідачі вважаються такими, що повідомлені про розгляд справи належним чином.

Від представника третьої особи - ТОВ ПБФ Домобуд - адвоката Панченко О.В. (діє на підставі договору від 16.01.2018р. та ордеру від 16.01.2018р. - а.с. 145) надійшли пояснення стосовно неможливості виконати ухвалу суду про витребування доказів. Пояснила, що ТОВ ПБФ Домобуд перебуває у процедурі банкрутства (справа № Б3/160-10) з 2010 року, судом призначено керівниками ТОВ ПБФ Домобуд арбітражного керуючого ОСОБА_9 , потім з 16.01.2018р. ОСОБА_10 , можливості знайти витребувані документи немає. Попередній керівник ОСОБА_11 у порушення вимог ухвал Господарського суду Дніпропетровської області у справі № БЗ/160-10 про банкрутство не передав ліквідатору жодних документів, у томі числі договорів, додаткових угод до них, платіжних, бухгалтерських, статутних документів, штампів і печаток. Ліквідатор з цього приводу звертався до правоохоронних органів із заявою про злочин. Отже витребувані документи відсутній.

На підставі викладеного, просив врахувати це при винесенні рішення.

Представник ТОВ ПБФ Домобуд адвокат Панченко О.В. також надала в судове засідання заяву про розгляд справи без її участі (а.с. 242)

Таким чином, з огляду на приписи ч. 1 ст. 130 ЦПК України, відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_3 вважаються такими, що повідомлені про розгляд справи належним чином, враховуючи наявність відзиву відповідача ОСОБА_2 , з якого вбачається позиція про незгоду з позовними вимогами, наявність пояснень третьої особи ТОВ ПБФ Домобуд , означене виключає сукупність підстав, передбачених ст. 280 ЦПК України для винесення заочного рішення, суд розглядає справу у порядку загального позовного провадження з винесенням судового рішення на загальних підставах.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши докази у справі відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Встановлено, що 31.03.2008р. між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (кредитор), від імені яких за довіреностями діяв ОСОБА_7 (а.с. 38-40) та ОСОБА_1 (новий кредитор), а також ТОВ ПБФ Домобуд в особі директора Ходаченка Г.А. укладений договір відступлення права вимоги (а.с. 37).

Пунктом 1 договору обумовлено, що ОСОБА_1 (новий кредитор) передає кредитору - відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 400 000,00 доларів США готівковими коштами, а кредитор передає новому кредитору всі без виключення права за договорами дольової участі в будівництві № 74 від 14.07.2006р., № 63 від 06.03.2006р., № 75 від 14.07.2006р., № 112 від 21.12.2005р., №16 від 23.12.2003р., додатковій угоді №2 від 23.12.2003р., укладеним між кредитором і забудовником (ТОВ ПБФ Домобуд ).

Відповідно до п. 2 договору сума, вказана у п. 1 договору, передається кредитору до підписання цього договору. Підписанням договору сторони підтверджують факт передачі коштів новим кредитором ( ОСОБА_1 ) кредитору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 4 договору зобов`язання нового кредитора перед кредитором є виконаними з момента підписання договору.

Згідно із п. 5 договору зобов`язання кредитора ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ) перед новим кредитором ( ОСОБА_1 ) є виконаними з момента передання останньому всіх без виключення документів, які підтверджують права кредитора за договорами дольової участі. Документи зазначені в цьому пункті передаються новому кредитору протягом 5 календарних днів з моменту першої вимоги. Витрати пов`язані з оформленням права власності нового кредитора на предмет, вказаний в договорах дольової участі, несе кредитор.

Відповідно до п. 6 вимога вважається пред`явленою кредитору з момента вручення йому такої вимоги особисто або на п`ятий календарний день після відправлення такої вимоги на адресу кредитора, вказану у договорі дольової участі.

Згідно з п. 7 договору до передання новому кредитору кредитором оригіналів договорів дольової участі, будь-які дії кредитора, пов`язані з договорами дольової участі, здійснені без письмової згоди нового кредитора є недійсними.

Відповідно до п. 8 договору з момента підписання цього договору забудовник зобов`язується передати новому кредитору все без виключення письмові звернення, адресовані кредитору не пізніше передання їх кредитору.

Згідно з п. 9 договору кредитор зобов`язується не пізніше наступного дня передавати новому кредитору всю інформацію отриману від забудовника, пов`язаною з договорами дольової участі. Обов`язки забудовника за договорами дольової участі перед новим кредитором наступають з моменту його письмового повідомлення новим кредитором про виконання кредитором зобов`язань за цим договором.

Як стверджує позивач, він передав відповідачам кошти, але до цього часу не отримав оригіналів договорів дольової участі. Його вимоги, які були направлені 20.08.2019р. (а.с. 9 - 12) залишилися без реагування.

Відповідач ОСОБА_2 стверджує протилежне, що на виконання п. 5 договору, під час його підписання Петренком ОСОБА_12 (який діяв за довіреністю) були передані всі оригінали договорів дольової участі в будівництві:

№ 74 від 14.07.2006р.,

№ 63 від 06.03.2006р.,

№ 75 від 14.07.2006р.,

№ 112 від 21.12.2005р.,

№16 від 23.12.2003р.,

додаткової угоди №2 від 23.12.2003р., а також прибуткові касові ордери до цих договорів.

Окрім того, 10.05.2019р. між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, на підставі якого ОСОБА_5 поручився перед ОСОБА_1 відповідати за виконання всіх зобов`язань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , що виникли з договору уступки права вимоги від 31.03.2008р.,у розмірі, що не перевищує 1 000,00 грн. (а.с. 4).

Оцінюючи доводи позивача про те, що йому не були передані оригінали договорів, а тому відповідачі не виконали умови договору, суд звертає увагу позивача на те, що предметом договору відступлення права вимоги є передання прав за договорами про дольову участь у будівництві, а не документів.

Умовами договору відступлення права вимоги передбачено, що зобов`язання кредитора ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ) перед новим кредитором ( ОСОБА_1 ) є виконаними з момента передання останньому всіх без виключення документів, які підтверджують права кредитора за договорами дольової участі. Документи зазначені в цьому пункті передаються новому кредитору протягом 5 календарних днів з моменту першої вимоги (п. 5 договору).

Правовідносини щодо інвестування регулюються Законом України від 18.09.1991р. № 1560-XII Про інвестиційну діяльність . Відповідно до ч. 5 ст. 7 цього Закону інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами результатами інвестицій відповідно до законодавчих актів.

Згідно зі ст. 4 Закону об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь яке майно, а також майнові права.

Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

З наданої позивачем копії договору про дольову участь № 112 від 21.12.2005р. між ТОВ ПСФ Домобуд і ОСОБА_2 видно, що його предметом є право ОСОБА_2 на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Договором обумовлений порядок фінансування - внесення коштів в сумі 581 381,25 грн. до 25.01.2007р. за всю будівельну площу квартири (п. 2.3.), а також її коригування у разі зміни площі (п. 3.1.7.).

Отже, відповідно до положень договору, інвестор набуває права на майбутній об`єкт нерухомості за умови сплати внеску.

Доказів виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором про дольову участь № 112 від 21.12.2005р. в повному обсязі шляхом сплати ним внесків у визначеній договором сумі матеріали справи не містять, у зв`язку з чим, неможливо установити факт набуття ОСОБА_2 майнових прав щодо долі пайщика , зокрема, права на отримання в подальшому у спірної квартири по АДРЕСА_2 .

Не представлено також суду жодних доказів того, що ТОВ ПБФ Домобуд виконало свій вклад за договором про дольову участі у будівництві і завершило будівництвом вищевказаний будинок з подальшим виділенням пайщику його долі в натурі (п. 3.2.3).

Сторонами не надана суду інформація про наявність віднесених на розсуд суду спорів між інвесторами і забудовником ТОВ ПБФ Домобуд про визнання за інвесторами майнових прав на об`єкт інвестування, або ж включення до ліквідаційної маси інвестиційних внесків у будівництво.

Умовами договору відступлення права вимоги передбачено, що зобов`язання кредитора ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ) перед новим кредитором ( ОСОБА_1 ) є виконаними з момента передання останньому всіх без виключення документів, які підтверджують права кредитора за договорами дольової участі. Документи зазначені в цьому пункті передаються новому кредитору протягом 5-ти календарних днів з моменту першої вимоги.

За огляду на наведені норми Закону і умови договору, помилковими є доводи позивача про те, що ненадання йому оригіналів договорів свідчить про не виконання умов договору відступлення права вимоги відповідачами, оскільки належним його виконанням є саме передання інвестиційного права, попередньо набутого шляхом сплати пайових внесків, за договорами про дольову участь у будівництві. Передання оригіналів документів - як договорів, так і доказів їх виконання може лише підтверджувати виконання договору відступлення права вимоги.

Однак, доказів того, що ОСОБА_2 набув право кредитора за договором дольової участі у вигляді сплати пайового внеску в сумі 581 381,25 грн. до 25.01.2007р. - не надано.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. А відповідно до ст. 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2010р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ проектно-будівельної фірми Домобуд . Постановою від 22.11.2011р. ТОВ ВПБФ Домобуд визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі (а.с. 99 - 101).

На ухвалу суду від 26.12.2019р. про витребування доказів (а.с. 105-106), представником забудовника - ТОВ ПБФ Домобуд , яке перебуває у процедурі банкрутства, у поясненнях, що надійшли до суду 24.02.2020р. (а.с. 162) вказано, що витребувані судом документи, а саме, договори, інші документи, які підтверджують укладення договорів про дольову участь у будівництві № 74 від 14.07.2006р., № 63 від 06.03.2006р., № 75 від 14.07.2006р., № 112 від 21.12.2005р., № 16 від 23.12.2003р., додаткової угоди № 2 від 23.12.2003р., між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ТОВ ПБФ Домобуд - відсутні.

Суд критично ставиться до тверджень представника позивача у позові та наданих в судовому засіданні про те, що договори про дольову участь у будівництві у позивача відсутні, та їх можна лише витребувати у відповідачів або у забудовника, у зв`язку із чим і було задоволене його клопотання про витребування доказів ухвалою суду від 26.12.2019р. (а.с. 105 - 106).

Однак, після того, 28.12.2019р. позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів про дольову участь від 21.12.2005р. між ТОВ ПСФ Домобуд і ОСОБА_2 , предметом яких є дольова участь у будівництві чотирикімнатної квартири АДРЕСА_3 (а.с. 125 - 128).

Також позивач долучив копії договорів № 74 та № 75 від 14.07.2006р., укладених між ТОВ ПСФ Домобуд і ОСОБА_3 , згідно із якими учасник у дольовому будівництві - ОСОБА_3 автогаражних боксів по АДРЕСА_2 , загальною площею 20,6 кв.м. і 20,1 кв.м. (відповідно) сплачує кошти в сумі по 50 500,00 грн. за кожному з договорів, також надав копії квитанцій до прибуткових касових ордерів про сплату коштів за цими договорами (а.с. 129 - 132).

Інші договори про дольову участь, про які йдеться у договорі про відступлення права вимоги від 31.03.2008р., а саме, договір № 16 від 23.12.2003р., додаткова угода № 2 від 23.12.2003р. - відсутні.

З копії договорів № 74 та № 75 від 14.07.2006р. між ТОВ ПБФ Домобуд і ОСОБА_3 вбачається, що його предметом є право ОСОБА_3 на автогаражні бокси по АДРЕСА_2 , загальною площею 20,6 кв.м. і 20,1 кв.м. (відповідно), за які ОСОБА_3 сплачує кошти в сумі по 50 500,00 грн. за кожному з договорів. Позивачем надані копії квитанцій до прибуткових касових ордерів про сплату коштів за цими договорами (а.с. 129 - 132).

Позивач стверджує, що оригінали договорів йому не передавалися, однак жодних міркувань з приводу того, звідки позивач має на руках копії цих договорів та квитанції до прибуткових касових ордерів, які він долучив 28.12.2019р. разом із клопотанням про забезпечення позову, ані у позові, ані в інших заявах не навів. Окрім того, ці копії буди представлені суду після того як позивачеві тричі було відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову, у т.ч. у зв`язку із відсутністю договорів про дольову участь і додаткових угод.

Інших договорів суду не надано, а тому суд позбавлений можливості встановити, що є предметом цих договорів, і, як наслідок, право на які об`єкти нерухомості були набуті відповідачами і були передані позивачеві за договором відступлення права вимоги.

Суд звертає увагу, що договір відступлення права вимоги є тристороннім, адже він укладений між кредитором - ОСОБА_2 , новим кредитором - ОСОБА_1 та забудовником - ТОВ ПБФ Домобуд .

Договором передбачений обов`язок забудовника ТОВ ПБФ Домобуд з момента підписання цього договору передати новому кредитору - ОСОБА_1 всі без виключення письмові звернення, адресовані кредитору не пізніше передання їх кредитору.

А пунктом 9 договору передбачено, що обов`язки забудовника за договорами дольової участі перед новим кредитором (позивачем ОСОБА_1 ) наступають з момента його письмового повідомлення новим кредитором про виконання кредиторами (відповідачами) зобов`язань за цим договором.

Жодних доказів того, що з моменту підписання договору відступлення вимоги в березні 2008 року й до переддення новим кредитором вимог у серпні 2019 року між сторонами і забудовником вчинялись будь-які дії, направлені на виконання своїх обов`язків не надано. Відомостей про те, чи закінчений будинок будівництво і чи введений він в експлуатацію суду не представлено.

За давними Google Maps, за адресою: АДРЕСА_4 , заходиться так званий довгобуд - тривале будівництво або покинутий будівництвом об`єкт. А за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться багатоповерхова будівля, а не гаражі.

Між тим договором про дольову участь між ОСОБА_2 в ТОВ ПБФ Домобуд встановлений запланований термін завершення будівництва - 4-й квартал 2007 року. договорами про дольову участь у будівництві гаражних боксів №№ 74, 75 передбачений ймовірний попередні строк - 4-й квартал 2006 року

За правилами ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Оскільки сторони не визнають обставини виконання договору у вигляді передання договорів про дольову участь, про що вони вказали у своїх заявах, то ці обставин підламають доказуванню.

З огляду на наявні у справі докази, суд доходить висновку, що позивач не довів лише представленими копіями окремих договорів та направленими через досить тривалий час на адресу відповідачів вимогами про надання документів, які підтверджують права кредитора, що з боку відповідачів малися порушення щодо невиконання договору про відступлення права вимоги від 31.03.2008р.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак позивачем не доведений факт істотного порушення відповідачами умов договору відступлення права вимоги. Слід при цьому зазначити, що той факт, що позивач не зміг набути у майбутньому права власності на об`єкт будівництва внаслідок порушень з боку забудовника умов основних договорів про дольову участь у будівництві, не тягне за собою відповідальності первісних кредиторів (пайщиків), які здійснили відчуження свого права новому кредиторові у вигляді повернення коштів за відступлені права.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання договору відступлення права вимоги від 31 березня 2008 року розірваним та солідарне стягнення з них коштів в сумі 400 000,00 доларів США - не підлягають задоволенню.

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості як з солідарного божника суд звертає увагу на таке.

Договором поруки від 10.05.2019р. передбачено, що ОСОБА_5 зобов`язався відповідати перед ОСОБА_1 солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 за передання новому кредитору всіх без виключення документів , які підтверджують права кредитора за договорами дольової участі у будівництві (п. 2.1. договору поруги).

А пунктом п. 3.1. договору поруги передбачена солідарна відповідальність ОСОБА_5 перед кредиторами за належне виконання зобов`язань боржниками в сумі 1 000,00 грн.

Згідно зі ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Статтею 554 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого порукою. так, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З урахуванням характеру поруки (похідний, залежний від основного зобов`язання), до істотних умов договору поруки відноситься визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема, реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо.

Однак договором поруки передбачено виконання поручителем основного зобов`язання - іншим шляхом - шляхом сплати коштів, а не передання новому кредитору всіх документів. Натомість сплата кредиторами коштів на користь нового кредитора замість передання документів - не передбачено основним договором відступлення права вимоги . По суті договір поруки змінює умови основного договору, що само по собі суперечить інституту поруки і її меті - як похідному зобов`язанню, залежному від основного.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що повернення коштів внаслідок розірвання договору відступлення права вимоги, не створює умову для поручителя повертати ці кошти, оскільки у такому випадку, вимоги акцесорного (додаткового) зобов`язання поручителя будуть припинені.

З урахуванням викладеного, суд не приймає доводи позивача про наявність підстав для стягнення коштів з ОСОБА_5 в сумі 1 000,00 грн. як з поручителя.

Стосовно заяви відповідача ОСОБА_2 про застосування строків давності.

Відповідно до п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. № 14 Про судове рішення у цивільній справі встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

З огляду на те, що позивачем позов не доведений, суд не вважає за доцільне застосовувати строки позовної давності, та відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог по суті .

Обговорюючи питання розподілу судових витрат на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позивачеві відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю, з відповідачів судові витрати у вигляді сплаченого судового збору не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна фірма Домобуд , про визнання договору відступлення права вимоги від 31 березня 2008 року розірваним та солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 400 000,00 доларів США, стягнення з ОСОБА_5 грошових коштів в сумі 1 000,00 гривень - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), процесуальні строки, визначені статтею 354 ЦПК України для апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення виготовлений 12 червня 2020 року.

Суддя О.С. Наумова