Постанова

від 24.02.2021 по справі 201/12948/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/531/21 Справа № 201/12948/19 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря - Солодової І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна фірма Домобуд , про визнання договору розірваним та солідарне стягнення, стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору розірваним та солідарне стягнення, стягнення грошових коштів. В обгрунтування позивач посилався на те, що 31.03.2008р. позивач ОСОБА_1 уклав з відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , від імені яких діяв за довіреністю ОСОБА_6 , договір відступлення права вимоги, на підставі якого придбав у відповідачів право вимоги за 400 000 доларів США. Пунктом 5 договору відступлення права вимоги передбачено, що зобов`язання кредитора (відповідачів) перед новим кредитором (позивачем ОСОБА_1 ) є виконаними з моменту передання новому кредитору усіх документів, які підтверджують права кредитора за договором про дольову участь у будівництві. Документи передаються новому кредитору протягом п`яти календарних днів з моменту першої вимоги. На виконання договору позивач 20.08.2019р. на адресу відповідачів направив листа з вимогою про виконання п. 5 договору і надання всіх оригіналів документів, що підтверджують права відповідачів за договором про дольову участь у будівництві, попередження про розірвання договору і повернення, як наслідок, 400 000 доларів США. Вимога отримана відповідачем ОСОБА_3 22.08.2019р., ОСОБА_2 і ОСОБА_4 - 03.09.2019р. Однак відповідачі зобов`язання не виконали, документи не передали, кошти не повернули, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

На підставі викладеного, просив суд визнати розірваним договір про відступлення права вимоги від 31.03.2008р., стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 400 000 доларів США, стягнути з ОСОБА_5 1000,000 грн. як з поручителя за договором поруки від 10.05.2019 р.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та на неправильне застосування норм матеріального права.

ОСОБА_4 своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, скористалася та просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалися.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.03.2008р. між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (кредитор), від імені яких за довіреностями діяв ОСОБА_6 та ОСОБА_1 (новий кредитор), а також ТОВ ПБФ Домобуд в особі директора Ходаченка Г.А. укладений договір відступлення права вимоги.

Пунктом 1 договору обумовлено, що ОСОБА_1 (новий кредитор) передає кредитору - відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 400 000,00 доларів США готівковими коштами, а кредитор передає новому кредитору всі без виключення права за договорами дольової участі в будівництві № 74 від 14.07.2006р., № 63 від 06.03.2006р., № 75 від 14.07.2006р., № 112 від 21.12.2005р., №16 від 23.12.2003р., додатковій угоді №2 від 23.12.2003р., укладеним між кредитором і забудовником (ТОВ ПБФ Домобуд ).

Відповідно до п. 2 договору сума, вказана у п. 1 договору, передається кредитору до підписання цього договору. Підписанням договору сторони підтверджують факт передачі коштів новим кредитором ( ОСОБА_1 ) кредитору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .

Відповідно до п. 4 договору зобов`язання нового кредитора перед кредитором є виконаними з моменту підписання договору.

Згідно із п. 5 договору зобов`язання кредитора ( ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ) перед новим кредитором ( ОСОБА_1 ) є виконаними з моменту передання останньому всіх без виключення документів, які підтверджують права кредитора за договорами дольової участі. Документи зазначені в цьому пункті передаються новому кредитору протягом 5 календарних днів з моменту першої вимоги. Витрати пов`язані з оформленням права власності нового кредитора на предмет, вказаний в договорах дольової участі, несе кредитор.

Відповідно до п. 6 вимога вважається пред`явленою кредитору з моменту вручення йому такої вимоги особисто або на п`ятий календарний день після відправлення такої вимоги на адресу кредитора, вказану у договорі дольової участі.

Згідно з п. 7 договору до передання новому кредитору кредитором оригіналів договорів дольової участі, будь-які дії кредитора, пов`язані з договорами дольової участі, здійснені без письмової згоди нового кредитора є недійсними.

Відповідно до п. 8 договору з моменту підписання цього договору забудовник зобов`язується передати новому кредитору всі без виключення письмові звернення, адресовані кредитору не пізніше передання їх кредитору.

Згідно з п. 9 договору кредитор зобов`язується не пізніше наступного дня передавати новому кредитору всю інформацію отриману від забудовника, пов`язаною з договорами дольової участі. Обов`язки забудовника за договорами дольової участі перед новим кредитором наступають з моменту його письмового повідомлення новим кредитором про виконання кредитором зобов`язань за цим договором.

Встановлено, що 10.05.2019р. між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було укладено договір поруки, на підставі якого ОСОБА_5 поручився перед ОСОБА_1 відповідати за виконання всіх зобов`язань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , що виникли з договору уступки права вимоги від 31.03.2008р.,у розмірі, що не перевищує 1000,00 грн.

З наданої позивачем копії договору про дольову участь № 112 від 21.12.2005р. між ТОВ ПСФ Домобуд і ОСОБА_2 судом встановлено, що його предметом є право ОСОБА_2 на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Договором обумовлений порядок фінансування - внесення коштів в сумі 581 381,25 грн. до 25.01.2007р. за всю будівельну площу квартири (п. 2.3.), а також її коригування у разі зміни площі (п. 3.1.7.).

Отже, відповідно до положень договору, інвестор набуває права на майбутній об`єкт нерухомості за умови сплати внеску.

Доказів виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань за договором про дольову участь № 112 від 21.12.2005р. в повному обсязі шляхом сплати ним внесків у визначеній договором сумі матеріали справи не містять, у зв`язку з чим, неможливо установити факт набуття ОСОБА_2 майнових прав щодо долі пайщика , зокрема, права на отримання в подальшому спірної квартири по АДРЕСА_1 .

Не представлено також суду жодних доказів того, що ТОВ ПБФ Домобуд виконало свій вклад за договором про дольову участі у будівництві і завершило будівництвом вищевказаний будинок з подальшим виділенням пайщику його долі в натурі (п. 3.2.3).

Встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2010р. порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ проектно-будівельної фірми Домобуд . Постановою від 22.11.2011р. ТОВ ВПБФ Домобуд визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі.

На ухвалу суду від 26.12.2019р. про витребування доказів, представником забудовника - ТОВ ПБФ Домобуд , яке перебуває у процедурі банкрутства, у поясненнях, що надійшли до суду 24.02.2020р. вказано, що витребувані судом документи, а саме, договори, інші документи, які підтверджують укладення договорів про дольову участь у будівництві № 74 від 14.07.2006р., № 63 від 06.03.2006р., № 75 від 14.07.2006р., № 112 від 21.12.2005р., № 16 від 23.12.2003р., додаткової угоди № 2 від 23.12.2003р., між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 і ТОВ ПБФ Домобуд - відсутні.

28.12.2019р. позивачем долучено до матеріалів справи копії договорів про дольову участь від 21.12.2005р. між ТОВ ПСФ Домобуд і ОСОБА_2 , предметом яких є дольова участь у будівництві чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Також позивач долучив копії договорів № 74 та № 75 від 14.07.2006р., укладених між ТОВ ПСФ Домобуд і ОСОБА_3 , згідно із якими учасник у дольовому будівництві - ОСОБА_3 автогаражних боксів по АДРЕСА_2 , загальною площею 20,6 кв.м. і 20,1 кв.м. (відповідно) сплачує кошти в сумі по 50 500,00 грн. за кожному з договорів, також надав копії квитанцій до прибуткових касових ордерів про сплату коштів за цими договорами.

Інші договори про дольову участь, про які йдеться у договорі про відступлення права вимоги від 31.03.2008р., а саме, договір № 16 від 23.12.2003р., додаткова угода № 2 від 23.12.2003р. - відсутні.

З копії договорів № 74 та № 75 від 14.07.2006р. між ТОВ ПБФ Домобуд і ОСОБА_3 вбачається, що його предметом є право ОСОБА_3 на автогаражні бокси по АДРЕСА_2 , загальною площею 20,6 кв.м. і 20,1 кв.м. (відповідно), за які ОСОБА_3 сплачує кошти в сумі по 50 500,00 грн. за кожному з договорів. Позивачем надані копії квитанцій до прибуткових касових ордерів про сплату коштів за цими договорами.

Інших договорів суду не надано, а тому суд позбавлений можливості встановити, що є предметом цих договорів, і, як наслідок, право на які об`єкти нерухомості були набуті відповідачами і були передані позивачеві за договором відступлення права вимоги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на необгрунтованість та недоведеність позовних вимог, зокрема, позивачем не доведений факт істотного порушення відповідачами умов договору відступлення права вимоги.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що жодних доказів передання йому оригіналів документів, які засвідчують права, що передаються, відповідачами не надано та судом не досліджувалося.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, з наступних підстав.

Так, згідно п. 1 договору відступлення права вимоги від 31.03.2008р. - ОСОБА_1 (новий кредитор) передає кредитору - відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 грошові кошти у розмірі 400 000,00 доларів США готівковими коштами, а кредитор передає новому кредитору всі без виключення права за договорами дольової участі в будівництві № 74 від 14.07.2006р., № 63 від 06.03.2006р., № 75 від 14.07.2006р., № 112 від 21.12.2005р., №16 від 23.12.2003 р., додатковій угоді №2 від 23.12.2003р., укладеним між кредитором і забудовником (ТОВ ПБФ Домобуд ).

Закон України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні дає визначення поняттю майнові права, які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності. У тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (ст. 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об`єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об`єктом цих прав не є чуже майно, а також не є правом власності, оскільки об`єкт будівництва (інвестування) не існує, а тому не може існувати й право власності на нього.

Майнове право це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Таким чином, майнове право - це обумовлене право набуття в майбутньому прав власності на нерухоме майно, яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, що є необхідними й достатніми для набуття речового права.

Частиною 5 ст. 7 Закону України Про інвестиційну діяльність передбачено, що інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестицїї та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.

Тобто, до ОСОБА_1 перейшли інвестиційні (майнові) права за договорами дольової участі в будівництві № 74 від 14.07.2006р., № 63 від 06.03.2006р., № 75 від 14.07.2006р., № 112 від 21.12.2005р., № 16 від 23.12.2003р,, додатковій угоді № 2 від 23.12.2003р., укладеним між кредитором і забудовником (ТОВ ПБФ Домобуд ).

При цьому, під майновими правами передбачено:

1) в широкому сенсі речові права (право власності, похідні від права власності правові титули господарського відання, оперативного управління, права на чужі речі - сервітут, емфітевзис, суперфіцій), зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права; тобто під майновим правом розуміється суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку;

2) у вузькому сенсі суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; якщо переданню підлягає майнове право, то набувач отримує його як можливість певної поведінки - претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.

Як вірно зазначено в постанові Верховного Суду України від 10.02.2016р. у справі № 6-2124цс15, майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовою частиною права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права та право вимоги. Майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не надав жодного доказу, яким саме чином порушено його інвестиційне право.

Доводи апелянта щодо неправомірності відмови у задоволенні позовних вимог про розірвання договору не знайшли свого підтвердження, оскільки не ґрунтуються на нормі закону та не відповідають обставинам справи, а висновок суду першої інстанції про відмову у задоволення позовних вимог зроблений відповідно до норм законодавства, зокрема статті 651 ЦК України, а також відповідно до встановлених на підставі доказів у справі обставин справи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору. Крім можливих значних додаткових витрат, неотримання прибутків, він включає і інші наслідки, що істотно впливають на інтереси сторони,

У ч. 3 ст. 651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пункті 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення ч. 3 ст. 651, ч. 4 ст. 653, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України свідчить, що якщо одна із сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї із сторін, сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання. Тобто, якщо сторона яка вчинила виконання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам) і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічне надання, повернення майна (коштів) на підставі пункту 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Оскільки апелянт на власний розсуд трактує умови договору, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту істотного порушення або невиконання відповідачами умов договору відступлення права вимоги.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що 31.03.2008 р. був укладений договір відступлення права вимоги, однак лише 20.08.2019 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідачів з вимогою про виконання п. 5 договору і надання всіх оригіналів документів, що підтверджують права відповідачів за договором про дольову участь у будівництві, попередження про розірвання договору і повернення, як наслідок, 400 000 доларів США. Таким чином, тривалий період часу (більше 10 років) позивач не звертався за захистом своїх прав, а відтоді вважав їх не порушеними.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18 липня 2006 р.).

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова