Рішення

від 04.06.2020 по справі 950/757/20

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 950/757/20

2/950/327/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2020 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В. за участю секретаря - Гладкової С.В., позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області про стягнення моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що постановою від 14 липня 2017 року Лебединський районний суд частково задовольнив його адміністративний позов до Будильського сільської ради у справі № 580/863/17 Про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії .

Положенням частини 4 статті 82 ЦПК України обставини, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Оскільки, факт незаконної бездіяльності Будильської сільської ради встановлено постановою Лебединського суду 14 липня 2017 року, тому ці факти доведенню не підлягають. Його право на інформацію було порушено відповідачем під час виконання ним владних (управлінських) функцій та службових обов`язків, а наслідками цих протиправних дій стало спричинення моральної шкоди яку він оцінює в 5 000 (п`ять тисяч) грн.

Наявність моральної шкоди мотивує тим, що неправомірні дії відповідача призвели до того, що він був змушений захищати своє порушене право в судовому порядку, витрачати значних зусиль та часу для його відновлення. Захист свого права вимагав від мене додаткових зусиль для організації свого часу, побуту, так як у зв`язку із необхідністю прийняття участі у судових процесах для належного відстоювання своїх прав змушений був декілька разів їхати на судові засідання до м. Лебедин, змінювати своє усталене життя, витрачати час на вивчення юриспруденції та необхідного для свого захисту законодавства, в тому числі Закону України Про звернення громадян , КАС, ЦК, ЦПК, захищати свої права в судах різних інстанцій. Усі ці обставини та неправомірна бездіяльність відповідача призвели до душевних страждань, до виникнення хвилювань та переживань, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані. Наявність причинного зв`язку між заподіяною відповідачем моральною шкодою, виразилася у виникненні негативного для мене явища, зокрема, необхідність докладання додаткових зусиль для усунення перешкод в отриманні запитуваної інформації, стримування себе від негативного впливу протиправних дій відповідача на мою нервову систему, витрачання особистого часу та вжиття заходів для відновлення його прав. Протиправні дії відповідача створили перешкоди усталеному життю, вимушено появились і діють негативні наслідки, заподіяні йому внаслідок завдання психічних та душевних страждань, що пов`язані із порушенням його прав. Він змушений був витрачати свій час і життя на пошуки шляхів для відновлення своїх прав, вивчати інформаційне законодавство України, писати позовні та пов`язані з позовом інші заяви, звертатись до суду за захистом своїх прав, виконувати роботу адвоката. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Обов`язок відшкодувати моральну шкоду у випадку її заподіяння внаслідок неправомірних дій або і рішень адміністративного органу при розгляді звернень громадян випливає з положень статті 25 ЗУ Про звернення громадян , який є спеціальним і таким, що регулює правовідносини щодо порядку та строків розгляду звернень громадян. По аналогії, спеціальним і таким, що регулює правовідносини щодо порядку та строків розгляду інформаційних запитів є Закону України Про доступ до публічної інформації , частина 2 його статті 24 зобов`язує розпорядника інформації відшкодувати моральну шкоду, у випадку порушення прав та законних інтересів запитувачів інформації.

За таких обставин позивач просить врахувати встановлені постановою Лебединського районного від 14 липня 2017 року, що набрала законної сили, обставини про незаконність дій відповідача і порушення ним порядку розгляду його заяви, та застосувати положення статті 24 Закону України Про доступ до публічної інформації , що є підставою для стягнення моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000 (п`ять тисяч) гривень пов`язує з не розглядом заяви, на яку сільський голова надав відповідь лише внаслідок звернення до суду про визнання його дій (бездіяльності) протиправною. Окрім того, його боротьба на захист своїх прав виснажує, викликає психічне напруження у зв`язку з очікуванням рішення, викликає розчарування в діяльності органу місцевого самоврядування, що створює додаткове психічне напруження викликане дискримінацією під час розгляду моїх звернень порівняно з заявами інших громадян, які належно вирішувались.

7 травня 2020 року суд відкрив провадження у цій справі та з урахуванням ч. 4 ст. 19 ЦПК України вирішив її розглянути у порядку спрощеного провадження. Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи призначення судового засідання у спрощеному провадженні.

20 травня 2020 року відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження, 2 червня 2020 року подав відзив на позов. Також він не подавав клопотань про призначення судового засідання або ж розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач у відзиві заперечив позовні вимоги виходячи з наступного: звертаючись до суду позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що 19 квітня 2017 року він звернувся до голови Будильської сільської ради Шкурка В.О., із заявою № 169. У зв`язку з тим, що на думку позивача відповідь на поставлені ним питання у заяві № 169 від 19.04.2017 року були не належним чином розглянуті, він звернувся до Лебединського районного суду із позовом про визнання дій Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області протиправними. Постановою Лебединського районного суду Сумської області від 14.07.2017 року визнано протиправною бездіяльність Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Шкурка В.О. щодо ненадання відповіді на питання 1.1 і 2 заяви ОСОБА_2 № 169 від 19.04.2017 року. Стягнуто з Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме - витрати пов`язані з прибуттям до суду розмірі 144 грн. 97 коп., та стягнуто з Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 640 грн. на користь Державної судової адміністрації України: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ 37993783; банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача 820019; рахунок отримувача 31215256700001; код класифікації доходів бюджету 22030106. Дана постанова була оскаржена в Харківському апеляційному суді і 03.10.2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , сільського голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області залишено без задоволення, постанову Лебединського районного суду залишено без змін. На виконання постанови Лебединського районного суду Сумської області у справі № 580/863/17 та на виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 року , платіжним дорученням № 215 від 26.10.2017 року Будильською сільською радою було сплачено компенсацію витрат, пов`язаних з прибуттям до суду в розмірі 144 грн 97 коп., платіжним дорученням № 216 від 26.10.2017 року сплачено судовий збір в розмірі 640 грн.

13.12.2019 року Постановою Вищого Касаційного адміністративного суду України у справі № 580/863/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лебединського районного суду від 14.07.2017 року та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 року залишено без задоволення.

Саме цей факт став причиною зврнення ОСОБА_1 , до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, яку він оцінює у 5 000 (п`ять тисяч ) грн. Позивач стверджує, що протиправними діями сільської ради, які виразилися у неповноті відповіді у нього виникли хвилювання та переживання, що негативно відобразилися на його психоемоційному та він зазнав душевних страждань, він був змушений докладати додаткових зусиль для ведення усталеного способу життя. Між наданням неповної відповіді на звернення та погіршенні психоемоційного стану на думку позивача наявний причинено наслідковий зв`язок. Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Але до позовної заяви ОСОБА_1 , окрім вищевказаних рішень, не надано жодного доказу який підтвердив би наявність душевних страждань, виникнення хвилювань та переживань, що негативно відобразилися на психоемоційному стані позивача про що зазначено у позові до позовної заяви не додано. Окрім цього, позивачем не зазначено час виникнення таких порушень у його житті. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст. 23 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Отже, моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Звертаючись до суду із вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач повинен зазначити обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають з`ясуванню: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні; підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається до суду із таким позовом. Позивач не надав жодних доказів на підтвердження факту завдання йому моральної шкоди та її ступеню, за яких обставин вони заподіяні, чому позивач оцінив моральну шкоду на таку суму та з чого він при цьому виходив, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цієї вимоги. Тому просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

16 березня 2020 року позивач надав відповідь на відзив (а.с.53).

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали, суд встановив наступне.

Постановою Лебединського районного суду від 14 липня 2017 року у справі № 580/863/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії вирішено - позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково, взнано протиправною бездіяльність голови Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області Шкурка Володимира Олексійовича щодо ненадання відповіді на питання 1.1. і 2 заяви ОСОБА_1 № 169 від 19 квітня 2017 року (а.с.3,4).

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , сільського голови Будильської сільської ради Шкурка В.О. залишено без задоволення. Постанову Лебединського районного суду Сумської області залишено без змін.

13.12.2019 року Постановою Вищого Касаційного адміністративного суду України у справі № 580/863/17 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Лебединського районного суду від 14.07.2017 року та на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 року залишено без задоволення.

Суд встановивши відповідні факти, дослідивши докази, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної заяви про відшкодування моральної шкоди в сумі 5 000 (п`ять тисяч) грн, враховуючи наступне.

Статтею 56 Конституції України гарантовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 23 ЦК України).

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 у справі № 464/3789/17, від 27.11.2019 у справі № 750/6330/17.

Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 вказаної статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач зазначає, що його право на отримання інформації було обмежено і порушено, наслідком чого стало спричинення йому моральної шкоди, яку він оцінив у 2500,00 грн.

Разом з тим, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

У своєму позові ОСОБА_1 посилається на ті обставини, що неправомірні дії відповідача призвели до того, що позивач змушений захищати свої права в судовому порядку, витрачати значні зусилля та час для його відновлення. Захист таких прав вимагає додаткових зусиль для організації часу, побуту, вивчати юриспруденцію, виконувати роботу адвоката.

Однак жодна із наведених у ст. 23 ЦК України підстав не була доведена та обґрунтована в позовних вимогах, право на звернення до суду позивачем реалізовується на власний розсуд і дана обставина не є підставою для визнання факту наявності моральної шкоди. Позивачем не доведено, що моральна шкода була завдана відповідачем і саме у такому розмірі, в зв`язку з чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд не вбачає підстав для здійснення розподілу судових витрат, так як жодних судових витрат позивачем не було здійснено, від сплати судового збору позивач був звільнений ухвалою суду.

На підставі викладеного керуючись ст. 56 Конституції України, ст.ст. 16, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 82, 12, 13, 206, 259, 265, 271, 273 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області коштів в розмірі 5000 грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, відмовити у зв`язку з необгрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Лебединський районний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Бакланов Р. В.