Ухвала

від 06.04.2021 по справі 950/757/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

06 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 950/757/20

провадження № 61-4219ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області та просив стягнути з відповідача на свою користь 5 000 грн моральної шкоди, що спричинена незаконними діями Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області та порушення нею порядку розгляду його заяви.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 04 червня

2020 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог про стягнення з Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області коштів в розмірі 5 000 грн на відшкодування завданої моральної шкоди.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 04 червня 2020 року в указаній справі.

У березні 2021 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку

ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Сумського апеляційного суду від 16 лютого 2021 року, у якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов наступного висновку.

Учасники справи мають право оскаржити судові рішення у встановленому порядку, зокрема з додержанням встановленого Цивільним процесуальним кодексом України строку. При цьому, процесуальним законом передбачено можливість поновлення пропущеного строку у разі його пропуску з поважних причин.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії на виконання вимог процесуального закону.

З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Сумського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційна скарга

ОСОБА_1 залишена без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження. Заявнику було запропоновано надати до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску строку, а також надати докази на підтвердження поважності причин пропуску.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Лебединського районного суду Сумської області від 04 червня 2020 року. В обґрунтування поважності причин пропуску строку заявник зазначав, що суд апеляційної інстанції безпідставно повернув йому вперше подану апеляційну скаргу ухвалою від 16 вересня

2020 року. При цьому, повторне звернення з апеляційною скаргою на рішення суду через три місяці після її повернення, ОСОБА_1 пояснив потребою у часі для роздумів і прийняття рішення щодо можливості оскарження ухвали апеляційного суду від 16 вересня 2020 року.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявник не повідомив суду про об`єктивні, непереборні, істотні перешкоди, які завадили йому звернутися до суду з дня, коли він одержав повернуту апеляційну скаргу, і до дня її повторного подання у січні 2021 року.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З аналізу змісту частини другої статті 358 ЦПК у поєднанні з положеннями статті 354 ЦПК вбачається, що у цих нормах законодавцем встановлено правила судової процедури щодо поновлення процесуального строку за наявності поважних причин його пропуску та процесуальну заборону й обмеження щодо такого поновлення у разі визнання судом неповажними наведених скаржником підстав для поновлення строку.

Виключних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 358 ЦПК України, заявник не навів та жодним доказом такі підстави не підтвердив.

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на суд , одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, §53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції правильно виходив із того, що заявник не усунув недоліки апеляційної скарги, а саме: не навів інших поважних причин пропуску строку та не надав докази на їх підтвердження, а тому суд апеляційної інстанції на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України обґрунтовано відмовив йому у відкритті апеляційного провадження.

З огляду на вищенаведене, доводи касаційної скарги є безпідставними, висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленого судового рішення не впливають.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оцінивши доводи касаційної скарги та мотиви судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування та мотивування судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження не викликає розумних сумнівів.

Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського апеляційного суду

від 16 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Будильської сільської ради Лебединського району Сумської області про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. С. Ткачук

А. А. Калараш

Є. В. Петров