Постанова

від 01.06.2020 по справі 1.380.2019.005921

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005921 пров. № А/857/3213/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Макарика І.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, ухвалене суддею Брильовським Р.М. у м.Львові о 14:23, повний текст якого складений 28 січня 2020 року, у справі №1.380.2019.005921 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

11 листопада 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод" звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління ДФС у Львівській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.08.2019 №0012031401, №00120221401, №0012021401.

В обгрунтування позовних вимог вказує, що належно оформлені між товариством та його контрагентами первинні документи, досліджені відповідачем при проведені перевірки, є достатньою законною підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства операцій з отримання товарів, робіт, послуг.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Рішення мотивоване тим, що з урахуванням досліджених судом первинних документів, які у їх сукупності свідчать про фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху у межах господарської діяльності позивача, враховуючи принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування та достовірність задекларованих ТОВ «Буський консервний завод» даних податкового обліку, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 20.08.2019 №0012031401, №00120221401, №0012021401 не відповідають критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), та непропорційно, а тому їх слід визнати протиправними та скасувати.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що перевіркою не підтверджено факти продажу ТзОВ Авераж Захід , ТзОВ Захід Бест , ТзОВ Бор-Торг , ТзОВ Топ Буд Дизайн товарно-матеріальних цінностей на адресу ТзОВ "Буський консервний завод". Відповідно укладені договори між ТзОВ "Буський консервний завод" та вказаними контрагентами не опосередковувались реальним виконанням операції, які становили їх предмет. На думку скаржника, фактично ТзОВ "Буський консервний завод" здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТзОВ Авераж Захід , ТзОВ Захід Бест , ТзОВ Бор-Торг , ТзОВ Топ Буд Дизайн .

Крум того, в обгрунтування правомірності оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень скаржник покликається на те, що відповідно до наявної інформації Єдиного реєстру судових рішень встановлено, що Державним бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.02.2019 за №62019140000000093 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205, ч.2 ст.264 КК України щодо ТзОВ Авераж Захід , ТзОВ Захід Бест , ТзОВ Бор-Торг , ТзОВ Топ Буд Дизайн , які були контрагентами позивача. Також зазначає, що в ході проведеного аналізу контролюючим органом встановлено відсутність технічних та технологічних можливостей для вчинення задекларованих господарських операцій з вказаними контрагентами, що підтверджується долученими до матеріалів справи інформаційними довідками. Відповідно, ТзОВ Авераж Захід , ТзОВ Захід Бест , ТзОВ Бор-Торг , ТзОВ Топ Буд Дизайн , не маючи в наявності основних засобів, достатньої чисельності трудових ресурсів, транспортних засобів фактично не могли здійснювати діяльність з гуртової торгівлі паливом у задекларованих обсягах.

При цьому вказує, що сам факт наявності у позивача податкових, видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Скаржник вказує, що оскільки реальність вчинення господарських операцій ТзОВ "Буський консервний завод" відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну відповідача Головного управління ДФС у Львівській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволені апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно із положеннями ч.ч. 1, 2, 3 ст.9 вказаного Закону бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити встановлені обов`язкові реквізити.

Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88).

В розумінні п.2.1 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV, яка кореспондує п. 2.4 Положення №88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як наслідок, господарські операції повинні підтверджуватися належними первинними документами і лише ті документи, які відповідають зазначеним вище вимогам, можуть бути визнані допустимими засобами доказування відповідної господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з 13.05.2019 по 25.07.2019 працівниками Головного управління ДФС у Львівській області проводилась документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю"Буський консервний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2019, валютного за період з 01.01.2017 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.03.2019.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.44.1 ст.44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134; п. 135.1 ст. 135; п. 137.1 ст. 137 ПУ України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, на загальну суму 2 829 763 грн;

- п. 198.1 п.198.3 ст. 198; п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України, на загальну суму 1 987 455 грн, та завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2019 року на суму 466 967 грн, про що складено акт №1125/14.1/00376403 від 01.08.2019 (т.1 а.с.24-106).

В подальшому, на підставі акту перевірки відповідачем 20.08.2019 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0012011401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1 987 455 грн та за штрафними санкціями 993 727,50 грн;

- №0012021401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств і організацій, зо перебувають у державній власності в сумі 2 829 763 грн - за основним зобов`язанням та 1 414 881,50 грн - за штрафними санкціями;

- №0012031401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 466 967 грн.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0012011401, №0012021401, №0012031401 від 20.08.2019 протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України).

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з пп. "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно із пунктом 201.1. статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8. статті 201 ПК України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3. статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 ПК України. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В обгрунтування правормірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, відповідач вказує, що виявлені в ході проведення контролюючим органом перевірки порушення податкового законодавства полягають у формуванні звітності за господарськими операціями з контрагентами ТзОВ Авераж Захід , ТзОВ Захід Бест , ТзОВ Бор-Торг , ТзОВ Топ Буд Дизайн з метою штучного отримання податкової вигоди.

Висновки податкового органу по операціях з вказаними контрагентами грунтуються на таких доводах: відсутні основні засоби та достатня кількість трудових ресурсів, необхідних для забезпечення виконання зобов`язання за відповідними договорами. Також, вказуючи на існування формальних недоліків видаткових накладних, зазначає, що такі не рокривають суті господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень суб`єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.

Виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є наявність ділової мети.

Спірним питанням в межах даних правовідносин є достатність наданих позивачем первинних документів на підтвердження здійснення ним господарських операцій із поставки товарів контрагентами позивача, а також повнота цих первинних документів, чи утримують вони в собі необхідну інформацію про отримані підприємством товари/послуги, чи розкривають зміст господарських операцій, що свідчить про реальність їх здійснення.

З матеріалів справи слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Буський консервний завод» зареєстровано 08.08.1996 Буською районною державною адміністрацією.

ТОВ «Буський консервний завод» , ЄДРПОУ 00376403, місцезнаходження 80500, Львівська обл., Буський р-н, м.Буськ, вул. Петрушевича, 28, взяте на облік у ГУ ДПС у Львівській області, здійснює свою діяльність за основним КВЕД 10.39 інші види перероблення та консервування продуктів.

04.07.2018 між ТОВ «Авераж Захід» (Постачальник) та ТОВ «Буський консервний завод» (Покупець) укладено Договір поставки.

Пунктом.1.1 даного Договору обумовлено, що постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у Договорі, передати у власність Покупцеві дизельне паливо (Товар) партіями, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та своєчасно оплатити цей товар. Пунктом 1.3 визначено, що доказом факту поставки товару є оформлені належним чином видаткові документи.

На виконання умов даного договору позивачеві було поставлено дизельне паливо та бензин, що підтверджується видатковими накладними №РН-0700001 від 16.07.2018 на суму 120155,12 грн, №РН-0700002 від 16.07.2018 на суму 470778,05 грн, №РН-0700003 від 18.07.2018 на суму 266825,22 грн, №РН-0700004 від 18.07.2018 на суму 202136,09 грн, №РН-0700005 від 19.07.2018 на суму 385539,84 грн, №РН-0700006 від 20.07.2018 на суму 514080,00 грн, №РН-0700007 від 25.07.2018 на суму 382989,60 грн, №РН-0700008 від 26.07.2018 на суму 514080,00 грн, №РН-0800001 від 01.08.2018 на суму 514080,00 грн, №РН-0800002 від 02.08.2018 на суму 194745,60 грн.

На виконання приписів ст.201 ПК України ТзОВ «Авераж Захід» було складено та зареєстровано податкові накладні №1 від 16.07.2018, №2 від 16.07.2018, №3 від 18.07.2018, №4 від 18.07.2018, №5 від 19.07.2018, №6 від 20.07.2018, №7 від 25.07.2018, №8 від 26.07.2018, №1 від 01.08.2018, №2 від 02.08.2018, що підтверджується копіями відповідних накладних та квитанціями про їх подання та прийняття від 02.08.2018.

За поставлену продукцію ТзОВ «Буський консервний завод» здійснено розрахунки згідно платіжних доручень №1879 від 07.08.2018, №1917 від 16.08.2018, №1931 від 22.08.2018, №1934 від 22.08.2018, №1935 від 23.08.2018, №1971 від 31.08.2018.

Із долучених відповідачем до матеріалів справи Акта та довідки №01/07-1 від 01.07.2019 слідує, що придбані ТзОВ «Буський консервний завод» у ТОВ «Авераж Захід» по даних операціях товар, а саме паливо дизельне, бензин А-95, бензин А-92, було використане позивачем при роботі дизельного генератора, для роботи автонавантажувача, автомобілів ВАЗ 21113, Газ 3307 в липні-грудні 2018 року. Списання матеріалів відбулося при виробництві готової продукції Д-т 23 «Виробництво» К-т 203 «Паливо» , Д-т 26 «Готова продукція» К-т 23 «Виробництво» . Також перераховані матеріали були використані при роботі транспорту в жовтні-листопаді 2018 року для обробітку саду на території заводу та на с/г землях в с. Милятин (Д-т 155 «Придбання (вирощування) довгострокових біологічних активів» К-т 203 «Паливо» на загальну суму 120 321,60 грн).

У відповіді на адвокатський запит №60-05 від 19.11.2019 ТзОВ «Авераж Захід» підтвердило, що суть господарських операцій в період з 01. 01.2017 по 31.03.2019 між вказаним товариством та позивачем полягала в поставці дизельного палива та бензину. Зазначено, що видаткові накладні були складені в м. Львів та зі сторони покупця були підписані механіком ОСОБА_1 .

Додатково у відповіді на адвокатський запит №98 від 17.12.2019 директор ТзОВ «Авераж Захід» вказав, що перевезення палива здійснюється спеціалізованими підприємствами на підставі договорів.

Судом встановлено, що у видаткових накладних міститься зазначення місця їх складення - місто Львів, та особи-підписанта покупця - механік Антонів Б. Р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авераж Захід» 02.05.2018 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з номером 42103079; основним видом економічної діяльності є оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Товариство зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального 20.06.2018. Місцезнаходження: 79055, Львівська обл., місто Львів, вул. Володимира Великого, буд. АДРЕСА_1 .

Між ТзОВ «Бор-Торг» (Постачальник) та ТОВ «Буський консервний завод» (Покупець) було укладено Договір поставки №1/09-п від 01.09.2017 та Договір купівлі-продажу №0103/18 від 01.03.2018.

На виконання умов даних Договорів постачальником здійснено поставки продуктів харчування, що підтверджується видатковою накладною №17090401 від 04.19.2017 на суму 100915,20 грн та товарно-транспортними накладними від 04.09.2017, видатковою накладною №РН-0000159 від 02.11.2017 на суму 239040,00 грн, видатковою накладною №РН-0000161 від 02.11.2017 на суму 149400,00 грн, видатковою накладною №РН-0000160 від 02.11.2017 на суму 209160,00 грн, видатковою накладною №РН-0000155 від 03.11.2017 на суму 10310,50 грн, видатковою накладною №РН-0000269 від 21.11.2017 на суму 211590,96 грн, видатковою накладною №РН-0000270 від 21.11.2017 на суму 154080,00 грн, видатковою накладною №РН-0000271 від 21.11.2017 на суму 116928,00 грн, видатковою накладною №РН-0000272 від 21.11.2017 на суму 80832,00 грн, видатковою накладною №РН-0000273 від 21.11.2017 на суму 145451,52 грн, видатковою накладною №РН-0000274 від 21.11.2017 на суму 80832,00 грн, видатковою накладною №РН-0000445 від 06.12.2017 на суму 80945,64 грн, видатковою накладною №РН-0000446 від 07.12.2017 на суму 42658,80 грн, видатковою накладною №РН-0000447 від 08.12.2017 на суму 202738,08 грн, видатковою накладною №РН-0000448 від 08.12.2017 на суму 45595,44 грн, видатковою накладною №РН-0000449 від 11.12.2017 на суму 129141,60 грн, видатковою накладною №РН-0300080 від 28.03.2018 на суму 217611,67 грн, видатковою накладною №РН-0300078 від 26.03.2018 на суму 102467,70 грн та ТТН №21 від 26.03.2018, видатковою накладною №РН-0300079 від 27.03.2018 на суму 196353,60 грн, видатковою накладною №РН-0300081 від 29.03.2018 на суму 103344,00 грн, видатковою накладною №РН-0300082 від 29.03.2018 на суму 222359,04 грн.

На виконання приписів ст.201 ПК України ТзОВ «Бор-торг» складено та зареєстровано податкові накладні №1 від 04.09.2017, №146 від 20.10.2017, №2 від 02.11.2017, №1 від 03.11.2017, №6 від 02.11.2017, №7 від 02.11.2017, №191 від 21.11.2017, №192 від 21.11.2017, №193 від 21.11.2017, №194 від 21.11.2017, №195 від 21.11.2017, №196 від 21.11.2017, №58 від 06.12.2017, №60 від 07.12.2017, №64 від 08.12.2017, №72 від 08.12.2017, №76 від 11.12.2017, №78 від 26.03.2018, що підтверджується копіями відповідних накладних та квитанціями про їх подання від 25.09.2017, 15.11.2017, 20.11.2017, 22.11.2017, 11.12.2017, 27.12.2017.

За поставлену продукцію ТОВ «Буський консервний завод» здійснено розрахунки згідно платіжних доручень №927 від 01.11.2017, №983 від 20.11.2017, №1067 від 20.11.2017, №1242 від 21.02.2018, №1323 від 02.03.2018, №1365 від 21.03.2018, №1806 від 18.07.2018.

У відповіді на адвокатський запит ТзОВ «Бор-Торг» підтвердило факт поставки продуктових та інших товарів для позивача. Також повідомлено, що видаткові накладні такі були складені в м. Пустомити та зі сторони покупця були підписані ОСОБА_2 .

Із долучених відповідачем до матеріалів справи Акта та довідки №01/07-1 від 01.07.2019 слідує, що товари, придбані ТзОВ «Буський консервний завод» в ТзОВ «Бор-Торг» , а саме, олія, маргарин, м`ясо свинне, приправи, олія було використано при виробництві сардин натуральних з додаванням олії, паштету в асортименті. Списання матеріалів відбулося при виробництві готової продукції протягом жовтня 2017 - квітня 2018 року Д-т 23 «Виробництво» К-т 201 «Сировина та матеріали» , Д-т 26 «Готова продукція» К-т 23 «Виробництво» .

Слід зазначити, що видаткові накладні дозволяють ідентифікувати особу, що підписала накладні зі сторони покупця, - завідуючий складом Вольчак М. І. та містять зазначення місця їх складення - м. Пустомити. Винятком є видаткова накладна №РН-0300082 від 29.03.2018, в якій відсутня вказівка на місце її складення.

ТзОВ «Бор-Торг» зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності 07.06.2017 з присвоєнням коду ЄДРПОУ 41379088. Основним видом економічної діяльності є неспеціалізована оптова торгівля. Місцезнаходження: Львівська обл., Пустомитівський район, місто Пустомити, вул. Грушевського, буд 8.

Між ТзОВ «Топ Буд Дизайн» (Постачальник) та ТзОВ «Буський консервний завод» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №01/11/17 від 01.11.2017, пунктами 1.1 та 1.2 якого обумовлено, що постачальник на умовах цього договору зобов`язується передати у власність покупцеві товар, найменування, одиниці виміру, загальна кількість якого визначається та вказується у видатковій накладній, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар за ціною, вказаною у накладній.

Також між вказаними суб`єктами господарських операцій було укладено Договір поставки №0304/18-п від 01.04.2018, за умовами розділів 1 та 2 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець оплатити та прийняти будівельні матеріали за ціною, що визначається в гривнях і вказується у видаткових накладних до договору.

Товар поставлявся позивачеві згідно видаткових накладних №РН-1100072 від 17.11.2017 на суму 250920,00 грн, №РН-1100073 від 23.11.2017 на суму 300237,65 грн, №РН-1100074 від 23.11.2017 на суму 211280,20 грн, №РН-1100080 від 23.11.2017 на суму 173,76 грн, №РН-1100079 від 23.11.2017 на суму 648,48 грн, №РН-1100078 від 23.11.2017 на суму 1883,52 грн, №РН-1100077 від 23.11.2017 на суму 2194,56 грн, №РН-1100076 від 23.11.2017 на суму 19856,81 грн, №РН-1100075 від 23.11.2017 на суму 12731,16 грн, №РН-11000081 від 23.11.2017 на суму 1061,98 грн, №РН-1200002 від 04.12.2017 на суму 246330,00 грн, №РН-1200003 від 08.12.2017 на суму 17965,54 грн, №РН-1200004 від 08.12.2017 на суму 2584,80 грн, №РН-0300056 від 28.03.2018 на суму 70071,84 грн, №РН-0400040 від 30.04.2018 на суму 199236,91 грн, №РН-0500059 від 10.05.2018 на суму 55692,00 грн, №РН-0500060 від 10.05.2018 на суму 55692,00 грн, №РН-0500061 від 11.05.2018 на суму 55692,00 грн, №РН-0500062 від 11.05.2018 на суму 55692,00 грн, №РН-0500063 від 14.05.2018 на суму 55692,00грн, №РН-0500064 від 14.05.2018 на суму 55692,00 грн, №РН-0500065 від 15.05.2018 на суму 55692,00 грн, №РН-0500066 від 15.05.2018 на суму 55692,00грн.

Відповідно до ст.201 ПК України ТзОВ «Топ Буд Дизайн» було складено та зареєстровано податкові накладні, що підтверджується копіями податкових накладних №72 від 17.11.2017, №73 від 23.11.2017, №74 ВІД 23.11.2017, №75 від 23.11.2017, №76 від 23.11.2017, №77 від 23.11.2017, №78 від 23.11.2017, №80 від 23.11.2017, №2 від 04.12.2017, №3 від 08.12.2017, №4 від 08.12.2017, №40 від 30.04.2018, №56 від 28.03.2018, №59 від 10.05.2018, №60 від 10.05.2018, №61 від 10.05.2018, №62 від 11.05.2018, №63 від 14.05.2018, №64 від 14.05.2018, №65 від 15.05.2018, №66 від 15.05.2018 та копіями квитанцій від 11.12.2017, від 12.12.2017, від 27.12.2017, від 31.05.2018, від 12.04.2018, 15.05.2018.

Здійснення оплати за поставлену позивачу продукцію підтверджується платіжними дорученнями №1581 від 21.05.2018, №1859 від 31.07.2018, №1860 від 31.07.2018, №2337 від 29.11.2018.

У відповіді на адвокатський запит ТзОВ «Топ Буд Дизайн» підтвердило наявність між ним та позивачем договірних зобов`язань з поставки товарів для будівництва та ремонтних робіт. Також повідомлено, що видаткові накладні було складено в м.Пустомити Львівської області та підписані зі сторони покупця ОСОБА_1 .

Слід зазначити, що видаткові накладні дозволяють ідентифікувати особу, що підписала накладні зі сторони покупця -механік ОСОБА_1 ; видаткові накладні, за винятком №РН-0120003 від 08.12.2017, №РН-0300056 від 28.03.2018, №РН-0400040 від 30.04.2018, містять місце їх складання - м. Пустомити.

Товари, придбані в ТОВ «Топ Буд Дизайн» а саме, ринви, муфти, лійка прохідна, кут ринви, кронштейни, заглушки, труба водостічна, муфта труби, коліно, хомут труби, лінолеум, шайби, болти швидкого монтажу, балочний зажим, перехідник, провід, профіль, різьби, сепаратор повітря, стяжка, трійник, труба, фільтр, фланець, цемент, шпилька використані при модернізації будівлі консервного цеху №2 (Л-2). Списання матеріалів відбулося в грудні 2017 року проводками Д-т 1522 К-т 201.

Товари, придбані в ТОВ «Топ Буд Дизайн» , а саме труба водяна, туба для безнапірної каналізації, ущільнення, цемент використані при модернізації Споруди резервуару. Списання матеріалу відбулося в червні 2018 року проводками Д-т 1522 К-т 201.

ТзОВ «Топ Буд Дизайн» зареєстроване як суб`єкт підприємницької діяльності 11.08.2017 з присвоєнням коду ЄРПОУ 41518170; основним видом економічної діяльності будівництво житлових і нежитлових будівель; місцезнаходження: Львівська обл., Пустомитівський район, місто Пустомити, вул. Грушевського, 64/37.

Між ТзОВ «Захід Бест» (Постачальник) та ТОВ «Буський консервний завод» (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №П-06.18 від 04.06.2018, Договір купівлі-продажу №П-04.12 від 01.04.2018 та Договір купівлі-продажу №05/18-02 від 02.05.2018.

На виконання умов даних договорів позивачеві було поставлено продуктові товари, що підтверджується видатковими накладними №РН-0400040 від 24.04.2018 на суму 260640,00 грн, №РН-0400039 від 23.04.2018 на суму 260640,00 грн, №РН-0500008 від 03.05.2018 на суму 71328,60 грн та ТТН від 03.05.2018, №РН-0500009 від 04.05.2018 на суму 174081,60 грн та ТТН від 04.05.2018, №РН-0500010 від 07.05.2018 на суму 120742,01 грн та ТТН від 07.05.2018, №РН-0500011 від 11.05.2018 на суму 207945,88 грн та ТТН від 11.05.2018, №РН-0500012 від 14.05.2018 на суму 455510,35 грн та ТТН від 14.05.2018, №РН-0500013 від 16.05.2018 на суму 226644,00 грн та ТТН від 16.05.2018, №РН-0500057 від 22.05.2018 на суму 408039,85 грн та ТТН від 22.05.2018, №РН-0500058 від 23.05.2018 на суму 173284,00 грн та ТТН від 23.05.2018, №РН-0600051 від 22.06.2018 на суму 685685,95 рн та ТТН від 22.06.2018, №РН-0600052 від 22.06.2018 на суму 873915,00 грн та ТТН від 22.06.2018, №РН-0900001 від 03.09.2018 на суму 431001,60 грн, №РН-0900002 від 03.09.2018 на суму 371659,63 грн, №РН-0900003 від 04.09.2018 на суму 387277,70 грн, №РН-0900004 від 04.09.2018 на суму 352300,84 грн, №РН-0900013 від 06.09.2018 на суму 230473,74 грн, №РН-0900014 від 06.09.2018 на суму 398698,20 грн, №РН-0900015 від 06.09.2018 на суму 359422,08 грн, №РН-0900016 від 06.09.2018 на суму 403868,42 грн, №РН-0900017 від 07.09.2018 на суму 350585,10 грн, №РН-0900018 від 07.09.2018 на суму 464270,47 грн, №РН-0900019 від 07.09.2018 на суму 244728,00 грн, №РН-0900020 від 10.09.2018 на суму 505177,12 грн, №РН-0900021 від 10.09.2018 на суму 489456,00 грн, №РН-0900022 від 11.09.2018 на суму 489456,00 грн, №РН-0900023 від 11.09.2018 на суму 444960,00 грн, №РН-0900024 від 11.09.2018 на суму 389340,00 грн, №РН-0900025 від 11.09.2018 на суму 378125,08 грн.

Відповідно до ст.201 ПК України, ТзОВ «Захід Бест» було складено та зареєстровано податкові накладні №39 від 23.04.2018, №40 від 24.04.2018, №8 від 03.05.2018, №9 від 04.05.2018, №10 від 07.05.2018, №11 від 11.05.2018, №12 від 14.05.2018, №13 від 16.05.2018, №57 від 22.05.2018, №58 від 23.05.2018, №51 від 22.06.2018, №52 від 22.06.2018, №1 від 03.09.2018, №2 від 03.09.2018р., №3 від 04.09.2018, №4 від 04.09.2018, №13 від 06.09.2018, №14 від 06.09.2018, №15 від 06.09.2018, №16 від 06.09.2018, №17 від 07.09.2018, №18 від 07.09.2018, №19 від 07.09.2018, №20 від 10.09.2018, №21 від 10.09.2018, №22 від 11.09.2018, №23 від 11.09.2018, №24 від 11.09.2018, №25 від 11.09.2018, що підтверджується копіями відповідних накладних та квитанціями про їх подання від 15.05.2018, від 24.05.2018, від 12.06.2018, від 05.07.2018, від 13.09.2018, від 17.09.2018, від 20.09.2018, від 21.09.2018, від 24.09.2018.

За поставлену продукцію ТзОВ «Буський консервний завод» здійснено оплату згідно платіжних доручень №1580 від 21.05.2018, №1619 від 29.05.2018, №1647 від 05.06.2018, №1673 від 18.06.2018, №1675 від 19.06.2018, №1972 від 31.08.2018, №1989 від 03.09.2018, №2030 від 18.09.2018, №2043 від 19.09.2018, №2049 від 21.09.2018, №2091 від 02.10.2018, №2102 від 04.10.2018, №2135 від 12.10.2018, №2313 від 21.11.2018, №2324 від 23.11.2018, №23338 від 29.11.2018.

Товари, придбані в ТзОВ «Захід Бест» , а саме, олія, маргарин, борошно, яйця, цукор, олія були використані при виробництві сардин натуральних з додаванням олії, скумбрії натуральної з додаванням олії, шпротний паштет, паштету в асортименті, повидло яблучне. Списання матеріалів відбулося при виробництві готової продукції протягом травня 2018 - березня 2019 року проводками Д-т 23 «Виробництво» К-т 201 «Сировина та матеріали» Д-т 26 «Готова продукція» К-т 23 «Виробництво» .

Згідно відповіді, наданої ТОВ «Захід Бест» на адвокатський запит №180 від 19.11.2019, ТзОВ «Захід Бест» підтвердило здійснення господарських операцій з ТзОВ «Буський консервний завод» щодо продажу та поставок продовольчих та непродовольчих товарів у період з 01.01.2017 по 31.03.2019.

Суд зауважує, що всі видаткові накладні містять зазначення найменування особи підписанта зі сторони позивача, однак не всі перелічені видаткові накладні містять вказівку на місце їх складання.

ТзОВ «Захід Бест» зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності 06.03.2017 з присвоєнням коду ЄДРПОУ 41194631, основний вид економічної діяльності будівництво житлових і нежитлових будівель; місцезнаходження: Львівська обл., м. Львів, вул.Дорошенка, буд. 25, офіс 1.

Так, контролюючий орган не заперечує факт наявності первинних документів на підтвердження господарських операцій, однак згідно тверджень відповідача такі містять недоліки.

Колегія суддів зазначає, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце, що, в свою чергу, встановлено судом і підтверджено матеріалами справи.

При цьому в умовах дії такого принципу фінансової звітності, як превалювання сутності над формою, який полягає в тому, що операції обліковуються відповідно до їх дійсної сутності, а не лише виходячи з правильності їх юридичного оформлення та документування, у податковому обліку господарські операції мають відображатися відповідно до їх реального економічного змісту. Для цілей оподаткування зміст господарської операції має встановлюватися на підставі аналізу дійсних змін майнового стану її учасників. Документальне оформлення є лише формою представлення інформації про юридичний факт, тоді як саме з юридичним фактом податкове законодавство пов`язує зміни у податковому обліку платника.

Відтак, певні недоліки первинних документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних первинних документів та не можуть бути підставою для висновку про відсутність фактичного придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей.

Предметом дослідження контролюючим органом в ході перевірки були договори, видаткові та податкові накладні, розрахункові документи. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Водночас мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Лише в такому разі операції суб`єкта господарювання можуть вважатись вчиненими в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Отже, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Наведене вище узгоджується з нормами пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість господарських операцій платника податків на отримання позитивного економічного ефекту, який за загальним правилом виражається у прирості (збереженні) активів та/або їх вартості, а також створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Якщо господарська операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), вона не є вчиненою в межах господарської діяльності, а тому її наслідки не можуть відображатись в податковому обліку.

Усі господарські операції щодо предмету спору по даній справі відображені у бухгалтерському та податковому обліку, як позивача так і вказаних контрагентів, що підтверджується актом перевірки позивача. Податкові накладні, видаткові накладні видані на реально отриманий товар, призначений для використання позивачем в його ж господарській діяльності.

Також колегія суддів не бере до уваги покликання скаржника на ненадання до перевірки повної інформації про транспортування товарів, оскільки неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про ймовірно фіктивну господарську операцію.

Крім того, на думку колегії суддів, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару.

Слід зазначити, що згідно з умовами договорів зобов`язання з перевезення товару покладалися на постачальника, а тому позивач не був учасником правовідносин з транспортування товару; у такому разі відсутність у Товариства товарно-транспортних накладних не може спростовувати реальності виконання операцій з придбання товарів.

Також колегія суддів вважає безпідставними покликання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача основних засобів, достатньої чисельності трудових ресурсів, транспортних засобів. Цей факт не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин контрагенти позивача не були позбавленими права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою виконання своїх зобов`язань перед позивачем.

Також слід зазначити, що наявна в податкового органі інформація щодо інших суб`єктів господарювання не створює будь-яких правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав чи обов`язків в даному випадку позивача, оскільки обставини зазначені у такій інформації про контрагента мають бути встановлені за результатами перевірки саме позивача, та в акті мають бути викладені всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності позивача, як платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

При цьому, за відсутності на момент розгляду справи щодо офіційних осіб контрагентів доказів щодо постановлення вироків, доводи податкового органу про наявність кримінального провадження не можуть спростовувати достовірність укладених угод і фактичного здійснення за цими угодами операцій.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Статтею 36 Податкового кодексу встановлено податковий обов`язок платника податку, який полягає в обчисленні, декларуванні та/або сплаті суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно з пунктом 36.5 цієї статті відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Таким чином, позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни. У разі якщо контрагентами були допущені порушення норм податкового чи норм іншого законодавства, зокрема і щодо подання звітності та декларування податкових зобов`язань, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Також неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб`єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит, слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об`єктивно відтворюють господарські операції, що є об`єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов`язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов`язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (ч.2 ст. 77 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України (частина 1 ст. 77) обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 (78) цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов`язку.

Слід зазначити, що здійснення господарських операцій за певний період підтверджується іншими документами бухгалтерського обліку, наявність яких дає право на віднесення понесених витрат, у зв`язку з придбаванням товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат.

Як вбачається із наданих позивачем на розгляд суду копій інших документів, всі вони містять достатньо обов`язкових реквізитів, які дозволяють ідентифікувати учасників і суть господарських правовідносин, а первинні документи, які стали підставою для формування податкової та фінансової звітності, виписані контрагентами, є належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, що посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг).

Натомість, податковим органом обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання у контрагентів товарів (робіт, послуг), а також нявність ділової мети у діях платника податку, що мають позитивний влив на результати господарської діяльності платника податку, належними доказами не спростовані.

Таким чином, у разі якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки представлені позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій із контрагентами, а отримані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, зазначені в акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними, що має наслідком визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Львівській області від 20.08.2019 №0012031401, №00120221401, №0012021401.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Оскільки ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020 Головному управлінню ДПС у Львівській області відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги та на момент ухвалення судового рішення цим скаржником доказів сплати судового збору на відповідні реквізити та у встановленому законом розмірі не надано, такий підлягає стягненню з Головного управління ДПС у Львівській області. Судом враховано, що апеляційна скарга подана скаржником засобами поштового зв`язку 27.02.2020. Відтак, при визначені суми, що підлягає до стягнення, підлягає врахуванню встановлення обмеження розміру ставки судового збору, яка справляється після набрання чинності Законом України №465-ІХ від 16.01.2020 "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві", яким внесено зміни до Закону України Про судовий збір .

З урахуванням наведеного, ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання апеляційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №1.380.2019.005921 та підлягає стягненню судовим рішенням, становить 28815,00 грн (1921,00 *1,5).

Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі №1.380.2019.005921 - без змін.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (адреса: 79003, вул.Стрийська, 35, м. Львів; код ЄДРПОУ 43143039) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України (отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 28815 (двадцять вісім тисяч вісімсот п`ятнадцять) грн 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга В. Я. Макарик Постанова складена в повному обсязі 11.06.2020.