Постанова

від 01.06.2020 по справі 1.380.2019.005921

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.005921 пров. № А/857/3214/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Довгої О.І., Макарика І.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року, ухвалене суддею Брильовським Р.М. у м.Львові о 11:31, повний текст якого складений 07 лютого 2020 року, у справі №1.380.2019.005921 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року адміністративний позов задоволено.

27 січня 2020 року на адресу суду надійшла заява від представника позивача, у якій просив стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області 17700,00 грн понесених позивачем витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.

30 січня 2020 року відповідачем подано до суду заперечення на заяву, у якій покликаючись на недотримання позивачем порядку звернення з відповідною заявою та на неспівмірність заявлених до стягнення витрат наданому обсягу адвокатом послуг та складністю справи, просив відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17700,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням суду, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, відповідно до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну відповідача Головного управління ДФС у Львівській області правонаступником - Головним управлінням ДПС у Львівській області.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представників відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволені апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами першою та третьою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі; якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

У разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 9 вказаної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виснував, що витрати позивача на правову допомогу підлягають стягненню з суб`єкта владних повноважень (бюджетних асигувань), що виступав відповідачем у справі - Головного управління ДФС у Львівській області, в розмірі 17700 грн.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також заперечення суб`єкта владних повноважень щодо обґрунтованості їх розміру.

З матеріалів справи слідує, що позивачем клопотання про стягнення понесених судових витрат на професійну правничу допомогу було заявлено 11 грудня 2019 року (т.3 а.с.80). Докази понесених витрат на професійну правничу довомогу позивачем подано в межах п`ятиденного строку після ухвалення рішення, що з урахуванням положень ч.6 ст.120 КАС України вказує на дотриманням заявником порядку та строків, визначених ч.7 ст. 139 КАС України (т.3 а.с.128-136).

На підтвердження витрат на правову допомогу представником позивача надано договір про надання правничої допомоги від 27 листопада 2019 року №27/11, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод" в особі директора Діжак Марії Володимирівни та адвокатським об`єднанням Ві Ес Джі Партнерс в особі керуючого партнера ОСОБА_1 (т.3 а.с.130-131).

Пунктами 4.1-4.6 Договору обумовлено порядок здійснення розрахунків та обрахунок розміру гонорару адвоката. Так, згідно з умовами Договору оплата здійснюється на підставі актів виконаних робіт та наданих послуг у розмірі, обрахованому, виходячи із затраченого часу на виконання необхідних для надання послуг робіт та важкості завдань, вартість години адвоката з надання послуг правової допомоги становить 1200,00 грн.

Наказом №28/11 Адвокатським об`єднанням супровід справи доручено старшому партнеру ОСОБА_2 (т.3 а.с. 132). Відповідно до вимог частини 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника позивача у даній справі підтверджені ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (т.3 а.с.83).

Також на підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача подано розрахунок №27/11-2 від 21.01.2020 надання правової допомоги за Договором №27/11 від 27.11.2020, який містить детальний опис робіт із зазначенням витраченого часу та їх вартості з розрахунку 1200 грн/год роботи; акт приймання-передавання виконаних робіт до Договору про надання правової допомоги, визначених у розрахунку №27/11-2 від 21.01.2020; виписку АТ КБ Приватбанк від 27.01.2020 по АО Ві Ес Джі Партнерс (ЄДРПОУ 43326394) за період з 01.01.2020 по 27.01.2020, яка містить належне, повне призначення платежу з посиланням на відповідний розрахунок, яке дозволяє ідентифікувати понесені ТзОВ "Буський консервний завод" витрати як такі, що сплачені за надання правничої допомоги у даній справі (т.3 а.с.134-136).

Аналізуючи наведені правові норми та доводи заяви представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про підтвердження здійснених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, їх пов`язаність з розглядом справи, пропорційність та обгрунтованість розміру судового збору до предмета спору, обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, співмірність виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), відтак погоджується із висновком суду першої інстанції про їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Натомість, відповідачем не спростовано заявленого позивачем розміру понесених витрат на оплату правничої допомоги адвоката та наявні в матеріалах справи докази вказують на безпідставність покликань відповідача на недотримання заявником порядку звернення з відповідною заявою.

Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись статтями 139, 242, 308, 310, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №1.380.2019.005921- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді О. І. Довга В. Я. Макарик Постанова складена в повному обсязі 10.06.2020.