Постанова

від 15.06.2020 по справі 1.380.2019.005921

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2020 року ЛьвівСправа № 1.380.2019.005921 пров. № А/857/3213/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Макарика І.Я., Шавеля Р.М.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод" адвоката Вовчака Андрія Васильовича про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №1.380.2019.005921 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року адміністративний позов задоволено. Здійснено розподіл судових витрат.

Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року стягнуто з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу.

За наслідками апеляційного перегляду справи №1.380.2019.005921 постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 січня 2020 року залишено без змін; постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2020 року додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 січня 2020 року залишено без змін.

03 червня 2020 року представником позивача до Восьмого апеляційного адміністративного суду подано заяву про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, яка зареєстрована судом за вх.№К-13440/20.

05 червня 2019 року Восьмим апеляційним адміністративним судом за вказаною заявою здійснено реєстрацію картки додаткових матеріалів та відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Глушко І.В., судді Довга О.І., Макарик В.Я.

10 червня 2020 року відповідачем подано до суду заяву, у якій просив відмовити в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу. Вимоги заяви обгрунтовує неспівмірністю заявлених до стягнення витрат наданому обсягу адвокатом послуг та складністю справи. Крім того, покликаючись на правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року (провадження №К/9901/39873/18), зазначає, що на підтвердження понесених позивачем витрат підлягає доведенню відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Також вказує, що суд при вирішені питання про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен керуватись критерієм реальності адвокатських послуг, встановлення їхньої дійсності та необхідності, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

У зв`язку з перебуванням судді Довгої О.І. у відпустці відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2020, проведеного на підставі розпорядження керівника апарату суду Пашковського С.М. №3703/20 від 15.06.2020, визначено суддею-доповідачем по вищезазначеній справі ОСОБА_1 та склад колегії суддів Шавель Р.М., Макарик В.Я.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи та вимоги заяв, колегія суддів приходить до висновку про ухвалення додаткового судового рішення у справі з наступних підстав.

Відповідно до пункту в) частини четвертої статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Тобто, наведеною нормою визначено, що додатковими судовими рішеннями є додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, не вирішені основним рішенням.

Водночас, додаткове судове рішення за юридичною природою є засобом доповнення вже ухваленого судового рішення, не може змінювати суті основного судового рішення та перелік підстав, за яких суд може прийняти додаткове судове рішення, є вичерпним.

Частинами першою та третьою статті 143 КАС України передбачено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі; якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з ч.5 цієї статті у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області заявлено про стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, однак судом не вирішено питання про розподіл судових витрат у зв`язку із неподанням на дату ухвалення судом апеляційної інстанції судового рішення доказів про розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення представником позивача подано докази понесених позивачем у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судових витрат на професійну правничу допомогу.

Слід зазначити, що відповідну заяву представником позивача подано до суду з урахуванням порядку та строків, визначених ч.7 ст.139 КАС України.

Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

У разі задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 9 вказаної статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує : 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України. Відповідно до частини 2 цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Склад та обсяг судових витрат визначено у частині 3 статті 134 КАС України, згідно з якою для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат відповідно до вимог частини сьомої цієї статті покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Колегія суддів зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат підлягає оцінці кожен окремий доказ надання правової допомоги та у їх сукупності співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, а також заперечення суб`єкта владних повноважень щодо обґрунтованості їх розміру.

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Так, упункті 154 рішенняЄвропейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зістаттею 41 КонвенціїСуд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумний розмір.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, у заяві про стягнення з відповідача понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у даній справі вказано, що позивачем понесено 5400 грн витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, та додано документи на підтвердження зазначених витрат: розрахунок №27/11-3 про надання правової допомоги за договором №27/11 від 27.11.2019, який містить детальний опис робіт та їх вартість пропорційно до обумовленої Договором №27/11 вартості (1200,00 грн за 1 год роботи); акт прийняття виконаних робіт (послуг) від 02.06.2020; платіжне доручення №4253 від 02.06.2020, яке містить належне, повне призначення платежу з посиланням на відповідний розрахунок, що дозволяє ідентифікувати понесені ТзОВ "Буський консервний завод" витрати як такі, що сплачені за надання правничої допомоги у даній справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів приходить до висновку, що витрати позивача на правову допомогу в заявленому розмірі пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Натомість, відповідачем не спростовано заявленого позивачем розміру понесених витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

При цьому колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, що для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідним є доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат.

Така правова позиція підлягає застосуванню в разі ненадання позивачем на підтвердження заявлених витрат на професійну правничу допомогу відповідних банківських документів про їх сплату. Саме з урахуванням таких обставин ухвалено постанову Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17 (провадженя К/9901/39873/18), на яку покликається відповідач у заяві про зменшення розміру понесених позивачем витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №0240/2505/18-а, а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного суду.

Таким чином, вимоги заяви представника позивача про стягнення з Головного управління ДПС у Львівській області понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №1.380.2019.005921 узгоджуються з нормами процесуального права та не суперечать інституту додаткового судового рішення, відтак колегія суддів приходить до висновку про задоволення заяви про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 252, 321, 322, 325, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод" адвоката Вовчака Андрія Васильовича про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі №1.380.2019.005921 задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Львівській області (ЄДРПОУ 43143039, вул. Стрийська, 35, м. Львів, 79003) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Буський консервний завод" (ЄДРПОУ 00376403, вул.Петрушевича,29, м. Буськ, Львівська область, 80500) судові витрати у розмірі 5400 (п`ять тисяч чотириста) грн 00 коп. на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. В. Глушко судді В. Я. Макарик Р. М. Шавель

Додаткова постанова складена в повному обсязі 16.06.2020.